Види дитячої агресії: що робити батькам?

ФІЗИЧНА АГРЕСІЯ.

Як проявляється? Коли дитину хтось ображає або вона сердиться, їй хочеться завдати фізичної шкоди: штовхнути або вдарити.

Непряма агресія спрямована на неживі предмети: грюкнути дверима або жбурнути іграшку. Вона проявляється, коли дитина розуміє — бити людину не можна. Тоді вона спрямовує агресію на щось інше. Часто на хатніх тварин.

Чому це відбувається?

Якщо дитину карають фізично або поміж однолітків хтось проявляє фізичну агресію. Їй хтось показав, що так можна поводить у стресовій ситуації, тому вона наслідує приклад.

Що робити батькам?

Пряма та непряма агресія свідчить про одне — дитина злиться, її щось турбує. Не сваріть. Приділяйте більше часу розмовам: про почуття, про те, що засмучує та сердить. Можливо, дитині важко відповідати вашим очікуванням або їй бракує вашої уваги, любові та ніжності.

ВЕРБАЛЬНА АГРЕСІЯ.

Як проявляється?

Дитина висловлює негативні почуття за допомогою крику, вереску, погроз.

Чому це відбувається?

Така дитина часто невпевнена у собі, сумнівається. Усередині неї існує конфлікт, що вона не може правильно виявити.

Що робити батькам?

Запобігти вербальній агресії важко. Важливішою є реакція батьків та такий вислів емоцій. Важливо зрозуміти: чому дитина це сказала, що спонукало її. Висловлюйте почуття дитини називаючи причину її негативних емоцій: «Ти так говориш, бо образився на мене через те, що я не купила тобі іграшку. Мені неприємно таке чути».

ПРИХОВАНА АГРЕСІЯ.

Як проявляється?

Дитина терпить та не виявляє своїх емоцій ані словами, а ні діями. Маркерами такої агресії є:

• сни, у яких на батьків нападає звір;
• дитина може не малювати того члена родини, на якого ображається;
• ніби навмисне дитина не чує та забуває прохання дорослого, хоча вона насправді не чує та забуває;
• у пісочниці дитина може закопувати іграшки.

Чому це відбувається?

Дитина відчуває страх. Вона боїться щось відповісти чи зробити, коли батьки її сварять. Часто таке відбувається, коли із дитиною занадто суворі або фізично карають.

Що робити батькам?

Проявляти більше уваги та любові до дитини, аби вона почувалася у безпеці. Спостерігати за її взаємодією з іншими. Розмовляти про почуття та емоції дитини. Прихована агресія — це страшний ворог. Емоції врешті-решт знайдуть вихід.

 

АУТОАГРЕСІЯ.

Як проявляється?

Дитина завдає собі фізичної шкоди: б’є, дряпає, гризе нігті, негативно про себе висловлюється.

Чому це відбувається?

Дитині бракує сміливості відповісти кривдникові, а негативні емоції залишаються. Тому дитина спрямовує їх на себе, показуючи, що вона і сама себе покарає. Часто у дитини виникає відчуття, що вона вчинила щось не так, отже, щоб уникнути покарання дорослих, у неї вмикається аутоагресія.

Що робити батькам?

Якщо ви стали свідком аутоагресії дитини, скажіть, що вам боляче на це дивитися, і виходьте із кімнати. Аутоагресивні діти зазвичай дуже слухняні, вони не люблять засмучувати батьків. Тому коли малюк прибіжить до вас, цілуйте його, обіймайте та демонструйте свою любов. Саме любов батьків та підтримка допоможуть дитині позбутися аутоагресії.

Джерело https://school1.rv.ua/school-activities/psychologist-page/33-types-of-child-aggression.html

 

 

ВПРАВИ ДЛЯ ЗНЯТТЯ СТРЕСУ ТА ТРИВОЖНОСТІ У ДИТИНИ

 (ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ БАТЬКИ)

Вправа «Рослина».

В цій вправі для нас важливий образ деревця, яке приживається в новому місці – пускає коріння, звикає до землі, розправляє листочки, набирає силу. Можна скласти казку про Зернятко, яке вирушило подорожувати, про Квітку, яку пересадили в інший горщик, про Деревце, яке приживається в лісі, оживити цю казку пластиліновими героями, яким обов’язково приклеїмо очі і рот.

Запитаємо у малюка: як почуває себе деревце? Чим йому можна допомогти? І тоді будуємо навколо нього красивий і надійний паркан, оселяємо поруч Фею або Ангела, ліпимо Дорослого Друга, який стане захищати Деревце. Продовжувати казку потрібно стільки часу, скільки вона цікавить малюка – тиждень, місяць, два, поки Деревце не вкоріниться міцно і безпечно.

Вправа «Лінія життя».

Кладемо на підлогу довгу – довгу яскраву тисьму, нитку, шнур або навіть гірлянду. Розставляємо уздовж неї якісь мітки – символи (можна навіть просто взуття).

Кожна мітка – рік життя малюка, так що їх має бути за віком – плюс одна. Дитина стає на початку шляху і починає робити кроки по мітках. Ось-їй рік: можна присісти, попроситися на ручки, зобразити немовляти. Ще крок. Ось – уже два. Тепер він ходить і розмовляє – можна прочитати віршика бо згадати сімейний жарт з цього часу. Ще крок. Уже три.

Кожен крок зустрічайте радісними вигуками і привітаннями: «О! Як ти виріс! Як я рада тобі! Як я тобою пишаюся! »

Вправа «Ти де?»

Граємо в цю гру в будь-який відповідний момент. Задаємо дитині питання: «Ти де?» Відповідати домовляємося зі слів «Я – тут!» І далі – опис своєї дії і своїх відчуттів: «Сиджу на дивані, їм соковиту полуницю, дивлюся у вікно на птахів».

 

Вправа «Розклад».

Для будь-якої дитини , і особливо – малюка, який пережив стрес – важливою є зовнішня передбачуваність і визначеність А це завжди виражається в наявності режиму дня і зрозумілою для малюка структури проведення його часу. Все, що можна запланувати з дитиною – плануємо ретельно, зі смаком, з любов’ю, проводячи багато часу за обговоренням плану на день, на тиждень, на місяць, записуючи все це яскравими фломастерами на аркуш паперу і дотримуєтесь його настільки, наскільки виходить.

Вправа «Білим по чорному».

Беремо чорний лист картону – і малюємо на ньому білою гуашшю. Малювати можна що завгодно, на будь-які теми, так з темряви страху і невідомості проступить нове, світле, ніжне майбутнє.

Вправа «Відпусти».

Просто надуваємо багато – багато кульок – і відпускаємо в політ. Можна відпускати кораблики по річці, китайські ліхтарики в небо і т.д.

Ці вправи важливо повторювати щоразу, коли дитина про це попросить – діти інтуїтивно відчувають, що допомагає їм позбутися від тривоги і страху, тому не відмовляйте малюкові в допомозі.

Джерело https://dnz13.osvita-konotop.gov.ua/vpravi-dlya-znyattya-stresu-ta-trivozhnosti-u-ditini-shho-mozhut-zrobiti-batki.html

 

НАЙВАЖЛИВІШЕ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ: УЧИМО МИСТЕЦТВА ВЕСТИ РОЗМОВИ

Чимало підлітків скаржаться, що у них немає друзів, що «ніхто не розуміє». Але ж для подолання таких проблем варто адекватно вести бесіду, щоб підтримувати стосунки. Це своєрідне мистецтво, якого слід навчатися. Тому якщо ви хочете допомогти дитині у складному підлітковому віці, читайте, як їй опанувати науку спілкуватися!

Зрозуміти, чи є у дитини навички ведення бесіди, можна через спостереження. Товариський підліток з розвинутими навичками спілкування може заговорити з незнайомою людиною першим, він вживає позитивні фрази на зразок: «Чудово! Як ти цього навчився?» (запитання), «Яка видалася захоплива гра!» (коментар побаченого).

Нетовариський підліток, який прагне спілкування, намагається привернути увагу агресивними чи неадекватними вчинками, фразами на кшталт «Я зроблю це краще за тебе!», «Хм, я вже сто разів це бачив!».

Основні навички під час ведення розмови

Чітко та доступно висловити свої бажання чи потреби. Важливо формулювати зрозумілі твердження про свої почуття, а краще й про їхні причини. Наприклад: «Я нервуюся через спортивні змагання у четвер. Уперше беру в них участь і ще не знаю про рівень суперників».

Ділитися особистою інформацією. Дитині варто звикати вільно висловлюватися про те, що їй цікаво та важливо.

Відповідно реагувати на слова та дії оточуючих. Це означає — звертати увагу на те, що і як розповідає співрозмовник, і добирати відповідні слова, вираз обличчя. Якщо важко, для початку можна просто копіювати міміку людини, наприклад, слідом за нею підіймати брови, коли вона дивується.

Запитувати співрозмовника, щоб отримати потрібну інформацію. Поясніть, що для цього слід щиро цікавитися людиною, запам’ятовувати, що їй подобається.

Співчувати. Це означає, по-перше, уявити себе на місці співрозмовника у ситуації, про яку він говорить; далі уявити, що можна відчувати у подібній ситуації, і висловити це: «Гадаю, ти дуже розгнівався, коли він узяв твій планшет без дозволу!».

Підтримувати, пропонувати допомогу. Якщо людина виглядає сумною, але мовчить, можна запитати: «Ти сьогодні засмучений, щось трапилося?». Далі навчіть відповідати на фрази на зразок «Я в розпачі, не знаю, що вдіяти».

Виявляти приязнь, запрошувати. Отримувати задоволення від спілкування. Пояснюйте, як показати людям, що їхня компанія приємна, як їх можна запросити до спільної діяльності.

Невербально демонструвати інтерес до людини. Це хитання головою на знак згоди, посмішка, зоровий контакт та інші дії під час розмови, що передають зацікавленість та приязнь.

Реагувати позитивно, висловлювати захоплення. Простий прийом: коли співрозмовник ділиться тим, що йому видається захопливим, можна розділити з ним емоції через позитивні фрази на зразок: «Так, це чудово!».

Брати участь у спільній розмові. Це навичка дослухатися до спільної розмови, не відволікаючись, не перебивати того, хто зараз говорить, але відповідати на запитання, адресовані всім та влучно доповнювати вже сказане.

Активно слухати. Це низка співчутливих слів та уточнювальних запитань, що демонструють небайдужість до проблем співрозмовника та стимулюють його розповідати більше, докладніше: «Як ти поставився до цього?», «Чи це допомогло?».

Погоджуватися. Не просто вислухати думки та побажання інших людей, але й у подальшому враховувати їх, дотримувати вимог.

Схвалювати. Поясніть, що для спілкування важливо акцентуватися на ідеях, з якими погоджуються усі співрозмовники, які всіх об’єднають.

Опановувати ці навички потрібно перш за все у сімейному колі. Якщо ви та ваші домашні застосовуєте їх у буденному житті, то це вже половина справи.

Вам необхідно спілкуватися з дитиною, використовуючи всі ці прийоми. І саме тут камінь спотикання: розмови — справа довга. Так-так, сакраментальне «приділяйте час своїй дитині щодня». А часу-то й обмаль… Чи є? Чи знаходите ви час для розмови з друзями по телефону? Для манікюру, для походів у магазини? Для миття підлоги? Усе це, безперечно, важливі справи, але щастя дитини не менш важливе.

Інтерес — ключ до успіху

Проблема зазвичай у тому, що «постійно зайняті» батьки не бачать у своїй дитині цікавого для себе співрозмовника. Мовляв, ну що вона може мені розповісти про «свою пісочницю». Звісно, якщо запитувати підлітка лише про те, які оцінки він отримав у школі та що їв, то це буде не розмова, а нудний звіт.

Джерело https://www.4mamas-club.com/porady/najvazhlivishe-v-pidlitkovomu-vici-uchimo-mistectva-vesti-rozmovi/

 

Речі, які необхідні дитині для благополуччя

Для щастя та здорового розвитку дитини необхідні не матеріальні речі, а любов і увага батьків

Діти потребують від своїх батьків найелементарнішого – часу і турботи. Це основа їх розвитку. Ваша дитина виростає такою, якою ви її виховуєте. Розгляньмо, що саме дитина повинна отримати від батьків сповна.

На всіх дітей впливає навколишнє середовище, у якому вони зростають. Розвиток дитини залежить від того, як організоване її життя і хто навколо неї. Саме це робить її людиною. Якщо батьки заохочують дитину, вона вчиться впевненості. Якщо батьки вчать дитину чесності, вона стає справедливою. Якщо дитина росте в атмосфері схвалення, вона вчиться любити себе. Якщо дитина зростає в безпеці, вона вчиться довіряти. Якщо батьки вчать дитину ділитися, вона виростає щедрою. Якщо дитина росте в атмосфері прийняття та дружелюбності, вона вчиться любити й робити навколишній світ кращим.

Коли у вас вперше з'являється дитина, ви хочете дати їй усе найкраще: купуєте найдорожчі іграшки, одяг та інші речі. Але чи так усе це потрібне вашій дитині? Зрозуміло, їй необхідні певні речі, але не вони головне. Натомість любов, прихильність і увага мають головну роль у зростанні й розвитку дитини. Ваші турбота та прихильність створюють для дитини відчуття безпеки, яка дасть їй змогу на повну силу розкрити свій потенціал, досліджуючи навколишній світ. Розгляньмо кілька чинників, що мають важливе значення в розвитку дитини.

Безумовна любов

Хоч це й очевидно, однак безумовна любов необхідна кожній дитині. Безумовна любов – то не тільки прояви любові, це щось більше. Така любов повинна пронизувати кожні ваші дію, дотик та слово. Любов – це суть усіх взаємин, і саме вона допомагає вашій дитині довіряти вам і почуватися в безпеці. Тому важливо, щоб ви дали зрозуміти дитині, що ви її любите незалежно від її поведінки. Це допоможе вам створити сильний емоційний зв'язок із дитиною. Вона не має думати, що ваша любов залежить від її поведінки.

Турбота й задоволення потреб

Крім емоційної підтримки, яку ви даруєте своїй дитині, ви повинні задовольнити її базові потреби. Спробуйте зрозуміти їх на основі дій і голосу дитини. Так ви зможете визначити, наприклад, коли вона голодна.

Ще одна важлива потреба дитини – сон. Поки дитина спить, клітини її мозку оптимально працюють, створюючи нейронні зв'язки, необхідні для навчання й розвитку мислення. Тому переконайтеся, що дитина достатньо спить.

Також слід приділяти увагу харчуванню дитини, оскільки воно забезпечує дитячий організм поживними речовинами, необхідними для її здорового розвитку. У перший рік життя дитини головним інгредієнтом її харчування повинно бути грудне молоко.

Захист і безпека

Діти не почуваються в безпеці, коли батьки про них не піклуються, не задовольняють їх потреби, не виявляють достатньо любові. Почуття безпеки дає дитині змогу довіряти вам. Коли дитина почувається захищеною, вона знає, кому може довіряти в тих чи інших ситуаціях. Це створює сильну прихильність між вами й дитиною, що сприяє її благополуччю в майбутньому.

Крім емоційної безпеки, дитині також необхідна фізична безпека. Ви повинні подбати про те, щоб квартира, у якій ви живете, була безпечною для дитини. Але цього недостатньо: дитина завжди має перебувати під вашим наглядом, щоб мати можливість досліджувати навколишній світ, не ризикуючи завдати собі шкоди. Якщо ви працюєте, вам необхідно скористатися послугами досвідченої й турботливої няні. Головне, щоб вона щиро любила дітей. Із такою нянею дитина буде рости щасливою.

Взаємодія

Взаємодія з тими, хто навколо, – це те, до чого дитина прагне в ранньому віці. Розмовляйте з дитиною змалечку, навіть якщо ви вважаєте таке заняття безглуздим. Воно допоможе їй розвинути мовленнєві навички.

Кожна нова взаємодія з дитиною знайомить її з новою, раніше невідомою інформацією й забезпечує сенсорну стимуляцію, необхідну для розвитку її мозку. Щоденні ігри з дитиною, які вважаються найпопулярнішою формою взаємодії, допоможуть їй почуватися в безпеці. Також це найкращий спосіб показати дитині свою любов.

Ще один спосіб взаємодії з дитиною – це читання вголос. Це заняття стимулює уяву дитини, розвиває її мовні навички. Дитина проживає у своїй уяві сюжети книг, які їй читають.

Наснага

Дитина може почати хвилюватися у випадках, коли в неї недостатньо навичок для тих чи інших ігор або занять. Однак вона в змозі розвинути необхідні навички, а це сприятиме її загальному розвитку. Заохочуйте її розв’язувати нові завдання, не забувайте хвалити за успішне виконання попередніх завдань. Хваліть її або обіймайте. Це не тільки надихне дитину засвоювати нові навички, а й навчить оцінювати свої сили.

Дисципліна

Важливо дати дитині стільки свободи, скільки їй необхідно. Але водночас ви маєте навчити її розуміти межі дозволеного. Привчити дитину до дисципліни – не означає сварити її або карати за необдумані вчинки. Це означає ознайомити її зі встановленими правилами, виявляючи при цьому до неї свою любов. Навчаючи дитину дисципліни, ви дасте їй один з основних інструментів, необхідних для життєвого успіху. Переконайтеся, що ви теж дотримуєтеся всіх правил, яких вчите своїх дітей. Завдяки цьому дитина буде дотримуватися їх, не відчуваючи дискомфорту.

Отже, якщо ви вважаєте, що для щастя дитині необхідні дорогі іграшки й екзотичне оформлення дитячої кімнати, то помиляєтеся. Дитина потребує чогось більшого, ніж дорогі речі. Запорука щастя дитини – це любов батьків. Обійми, дотики, посмішка, заохочення й ігри з дитиною – то прояви любові до дитини. І цього вона потребує значно більше, ніж матеріальних речей.

Джерело https://childdevelop.com.ua/articles/upbring/6746/

 ФРАЗИ ДЛЯ НЕВПЕВНЕНОЇ ДИТИНИ

Підтримка - це просто!

- Ти виконав велику роботу!

Дитина розуміє, що для вас не важливий результат, головне - ви бачите її зусилля і цінуєте ці зусилля.

- Ти - відмінний приклад!

Навіть якщо дитина засмучена, що «виявилася крайньою» або її образили, знайдіть моменти в цій ситуації, де вона була на висоті, запевнивши її, що проявляти погані почуття набагато простіше, ніж стримати себе.

- Мені подобаються твої ідеї!

Дитина почута вами - це дуже цінно для невпевнених дітей.

- Ти той друг, якого б я хотів, коли був в твоєму віці!

Це дуже мотивуюча фраза від дорослого. А якщо це значимий дорослий - фраза відвертого захвату і визнання дитини.

- У тебе відмінне почуття гумору!

Гумор - це міст до комунікації. Часто невпевнені діти бояться бути осміяними фразою: «Ой, як смішнооооо .. Знову пожартував-знову вдало» ... І починають вважати, що гумор-це не їх коник. Розвивайте гумор у ваших дітей, як частину їх впевненості!

- Головне - ти зробила це сама!

Сама - це визначальне слово. Це віра в її сили! А не в бажання бути тільки переможцем.

- Ти віриш мені? Я точно знаю, що ти досягнеш успіху!

Ці слова підтримки від значимого дорослого дуже окриляють дітей. Віра в успіх має бути спільною!

- Я бачу, що ти не здаєшся! Все вдасться!

- Я знаю, що потрібно багато волі, бути таким чесним, як ти зараз ...

Невпевнені діти можуть обдурити вас, просто через свій страх зіткнутися з проблемою .. Не сваріть за те, що вона не виконала якесь доручення. Похваліть за сміливість у цьому зізнатися.

- Будь-хто може помилятися!

Помилки це сходинки до успіху. Розкажіть, як ваша помилка або відомої людини, призвела до перемоги.

- Чудова ідея! Як ти це придумав?

Дайте шанс невпевненій дитині ще раз насолодитися своєю ідеєю. Розповідь про її «вигадки» буде закріпленням її значущості.

- Цей світ був би краще, якби було більше таких людей, як ти!

- Те, що ти зробила для мене (друга, брата, сестри), було дійсно добрим (важливим, потрібним, гідним ...)

- Я люблю тебе!

Джерело https://moieptashenia.com/2900/

 

Учимо дітей приймати правильні рішення

Запитання, які треба поставити дитині, щоб допомогти їй навчитися приймати правильне рішення

Один з найефективніших способів підтримати дітей у прагненні стати успішними, щасливими й корисними людьми – навчити їх приймати правильні рішення, а потім дозволити діяти самостійно. Рішення, які ваші діти приймають у міру дорослішання, визначають те, якими людьми вони стануть і який життєвий шлях оберуть. На жаль, масова культура намагається нав'язати їм рішення про те, що їм варто носити, їсти й пити, які фільми дивитись, в які комп'ютерні ігри грати, яку музику слухати, тим самим позбавляючи їх можливості зробити свій власний незалежний вибір і прийняти своє власне зважене рішення.

Прийняття негативних рішень

Якщо ми поставимо групі молодих людей запитання про те, хто з них коли-небудь діяв нерозумно, усі з дивовижним ентузіазмом та одностайністю піднімуть руки вгору. Якщо потім ми спитаємо, чи будуть вони робити дурниці в майбутньому, відповідь виявиться настільки ж полум'яною. При цьому на запитання, чому ж вони роблять нерозумно, можна почути, як правило, такі відповіді:

• Я просто не подумав.
• Тоді це здавалося смішним.
• Мені було нудно.
• Я відчував тиск однолітків.
• Я не взяв до уваги наслідки.
• Я так зробив наперекір батькам.

Проте, якщо ми поставимо їм запитання, чи варто було робити всі ці дурниці, більшість дітей відповідатимуть: «Насправді, ні».

Через брак досвіду й розуміння діти часто приймають поспішні, егоїстичні й недалекоглядні рішення. Відсутність передбачливості призводить їх до ігнорування наслідків прийнятих рішень і довгострокових результатів.

Так, діти повинні робити неправильні вчинки. Хибні рішення й наслідки їх прийняття допомагають навчитися приймати кращі рішення в майбутньому. Однак проблема виникає тоді, коли погані рішення приймаються постійно. Оскільки процес прийняття рішень – це навичка, діти можуть навчитися приймати неправильні рішення. Це зазвичай відбувається тоді, коли батьки не покладають на них відповідальність, а виручають з неприємностей, які є наслідком саме їхніх неправильних рішень. Такі діти вважають, що не повинні нести відповідальність за свої рішення, і можуть продовжувати діяти нерозумно, не боючись наслідків. Довгострокові особисті, соціальні й потім професійні наслідки для дітей, які ростуть, не вміючи приймати правильні рішення, вельми глибокі, негативні й очевидні.

Виховання дітей, які вміють приймати правильні рішення

Надання дітям права прийняття рішень – це поетапний процес, заснований на особливостях віку, ступені зрілості й досвіді прийняття рішень. Іноді давати дітям повну свободу при прийнятті рішень просто небезпечно. Але ви можете почати навчати їх цієї навички, починаючи з раннього віку. Наприклад, не варто приводити дітей у найближчий магазин і казати, що вони можуть вибрати все, що завгодно; варіанти вибору можуть просто приголомшити. Але ви можете дати їм можливість вибрати між твердим льодяником, шоколадною цукеркою й жувальною гумкою (або ще краще – між кунжутним печивом, фруктами й арахісовим драже), і тоді їм легше буде вибрати частування за смаком.

У міру дорослішання збільшуйте кількість наданих варіантів. Потім підвищуйте значення рішень, які дітям треба приймати (наприклад, діти можуть вирішувати, чим вони будуть займатись або визначати час свого відходу до сну). Щоразу вони повинні визначити та взяти на себе відповідальність за наслідки своїх рішень. Крім того, збережіть за собою право вето, але використовуйте його розсудливо.

Навчання способу прийняття правильних рішень

Навичка прийняття правильних рішень є складним процесом, на оволодіння яким ідуть роки. Починається він з ознайомлення дітей зі значенням прийняття рішень. Діти часто роблять поспішні висновки і, не замислюючись, діють на їх підставі. Перший крок полягає в тому, щоб навчити їх обмірковувати майбутні дії. Кілька секунд роздумів допоможуть дітям запобігти реалізації великої кількості хибних рішень. Ловіть своїх дітей «перед стрибком», тобто тоді, коли ви бачите, що вони збираються діяти необдумано, зупиняйте їх і проводьте через весь процес прийняття рішень. Крім того, оскільки ви не можете постійно стояти за спиною у своїх дітей, використовуйте випадки їх необдуманих дій (та несприятливі наслідки), щоб разом проаналізувати те, як би вони могли вчинити інакше, якби час можна було повернути назад.

Наступний крок полягає в тому, щоб навчити дітей думати, перш ніж діяти. Діти повинні питати себе: «Навіщо я буду це робити?». Ви повинні домогтись того, щоб діти розуміли мотиви своїх рішень. Одна із проблем полягає в тому, що діти часто зіштовхуються із суперечливими мотивами. Вони можуть знати, що діяти певним чином нерозумно, і все одно роблять так через тиск однолітків. За винятком найбільш свідомих дітей, коли рішення зводиться до того, щоби зробити правильно чи так, як сподобається одноліткам, більшість дітей майже завжди вибирають останнє.

Наступне запитання, яке діти повинні ставити перед самими собою, це «Які в мене є варіанти?». У будь-якій ситуації в дітей найчастіше є кілька можливих варіантів вирішення. Наприклад, якщо дитина зіштовхується з можливістю вкрасти цукерки з магазину разом із друзями, вона може взяти цукерки або не брати їх, закривши очі на крадіжку друзів, або спробувати переконати їх у тому, що красти недобре.

Потім діти повинні спитати себе: «Якими будуть наслідки моїх дій?», що на їхній мові звучить, як «В які неприємності я можу потрапити?». Вони повинні оцінити ризики й вигоду від своїх рішень. Проблема полягає в тому, що діти часто недооцінюють витрати й переоцінюють користь своїх рішень. Те, як ваші діти відповідають на це запитання, залежить від наслідків та очікувань, які ви для них установлюєте. Якщо ви виховуєте дітей у релігійних традиціях, вони будуть приймати більш зважені рішення.

Ще одне складне запитання для дітей – це «Як моє рішення вплине на інших людей?». Унаслідок природного егоцентризму в юному віці діти можуть навіть не замислюватись над тим, на кого, крім них, може вплинути їхнє рішення. Навчивши дітей замислюватись над цим запитанням, ви допоможете їм приймати рішення найбільш вигідні і для себе, і для інших людей.

І, нарешті, мабуть, найважливіше запитання, яке діти повинні ставити перед собою: «Наскільки рішення слугує моїм інтересам?». Коли діти усвідомлюють власні інтереси, вони підходять до закінчення вивчення процесу прийняття рішень.

Щоб допомогти дітям приймати правильні рішення, помістіть список вищезазначених запитань десь на видному місці в домі, наприклад, на холодильнику.

Тренування прийняття позитивних рішень

Ви можете допомогти своїм дітям навчитися приймати правильні рішення, поетапно тренуючи їх. Допоможіть їм відповісти на перераховані вище ключові запитання й разом зробіть продумані кроки в напрямку до прийняття рішення. Після прийняття рішення допоможіть їм оцінити, наскільки правильним було це рішення і, якщо воно виявилось невдалим, який урок вони можуть отримати на майбутнє. Ви також можете описати дітям гіпотетичні ситуації, такі як моральна дилема, чи можна брехати другу, і залучити їх до розмови про те, які рішення вони будуть приймати в таких ситуаціях. Звісно, діти не завжди будуть приймати продумані рішення, особливо в юному віці. Але якщо ви будете тренувати їх і давати можливість набувати досвід прийняття правильних рішень, вони будуть використовувати його в дорослому житті.

Джерело https://childdevelop.com.ua/articles/develop/2217/

Стратегії управління гнівом для дітей

Поради батькам, які допоможуть навчити дитину справлятися зі своїм гнівним станом

Дітям важко контролювати свої емоції, особливо гнів. Проте батьки можуть допомогти їм і відкоригувати такі поведінкові проблеми, як неповага, грубість, агресія, навчаючи дітей управляти гнівом. Управління гнівом – це важлива життєва навичка, володіння якою вбереже дітей від багатьох проблем.

Як навчити дітей управляти своїм гнівом

Управління гнівом спрямоване на усунення негативних емоцій дитини та зменшення кількості фізіологічних змін, пов'язаних з ним. До таких змін належать підвищений рівень адреналіну (гормону, який бере участь у реалізації стану сильного хвилювання, при якому організм мобілізується для усунення загрози) і підвищений артеріальний тиск. Важливо вчити дітей справлятися із сильним хвилюванням, висловлюючи, пригнічуючи й заспокоюючи свій гнів.

1. Звільнення від гніву

Коли діти здатні висловити гнів, у них рідко бувають його спалахи. Важливо навчити дитину висловлювати свій гнів словами. Вона може сказати: «Я в нестямі від люті». Крім того, дитина повинна навчитись виражати свої почуття, не завдаючи шкоду іншим. Ви можете допомогти малюку набути цієї навички, попросивши його описувати свої гнівні почуття в той час, коли він перебуває у спокійному стані.

2. Стримування гніву

Ще один спосіб управління гнівом полягає в тому, щоби стримувати його й перетворити на більш позитивну емоцію. Цей метод підходить підліткам і дітям старшого віку. Він передбачає розпізнавання власних гнівних почуттів, їх трансформацію у щось більш конструктивне, наприклад, у розповідь або малюнок. Заохочуючи дитину перетворювати й висловлювати свої емоції, ви зможете попередити підліткову депресію й підвищення артеріального тиску, викликане гнівом. Не дозволяйте дитині демонструвати неприйнятні моделі поведінки, такі як істерика.

3. Зниження рівня прояву гніву

Коли дитина відчуває гнів, допоможіть їй навчитись контролювати свою поведінку й заспокоюватися. Для цього дитина може виходити на свіже повітря, робити глибокі вдихи, перерви й виконувати вправи для усунення гніву.

4. Установіть правила вираження гніву

У різних сім'ях до проявів гнівної поведінки ставляться з різним рівнем терплячості. Створіть свої власні домашні правила, як діти можуть висловлювати свій гнів і якої поведінки вони повинні уникати. Наприклад, вони не повинні ляскати дверима або кричати один на одного. Правила повинні свідчити, що навіть у стані гніву необхідно ставитись до людей із повагою, не можна допускати фізичної агресії, деструктивної поведінки та вживати лайливі слова.

5. Навчайте дітей конструктивних способів управління гнівом

Батькам важливо навчити дітей правильних способів управління гнівом. Тому замість того, щоб казати дитині, що вона не повинна бити свого друга на дитячому майданчику, розкажіть їй про те, що вона може робити у стані гніву. Наприклад, дитина може самостійно зробити перерву у грі, щоб заспокоїтись. Продемонструйте малюкові методики розслаблення й навчіть його вирішувати проблеми й конфлікти мирним шляхом.

Що можуть робити діти зі своїм гнівом?

Хоча батьки можуть допомогти дітям розвинути навички управління гнівом, є ще деякі способи приборкання негативних почуттів. Ось кілька способів, як діти можуть випускати свій гнів:

• Пробігти кілька кіл по великому, замкнутому приміщенні в домі, при цьому рахуючи, щоб відволіктись і випустити свої емоції.
• Закритись у приміщенні, наприклад, у ванній кімнаті, і кричати стільки, скільки потрібно, щоб висловити свої почуття, не зачіпаючи при цьому інших людей.
• Рвати обгортковий папір. Звук цього заняття заспокоює й дає відчуття сили.
• Кривлятись, корчити пики перед дзеркалом, доки гнів не поступиться місцем сміху.
• Кидати маленьке каміння на вулиці, не завдаючи шкоду стороннім.

Сигнали для занепокоєння

Зверніться до лікаря, якщо ви відчуваєте, що ваша дитина повністю виходить з-під контролю, а її стан гніву призводить до того, що страждають її стосунки з членами сім'ї та друзями. Лікар може порекомендувати фахівця в галузі психічного здоров'я або психолога для роботи з дитиною та сім'єю, що допоможе розвинути мислення й покращити поведінку вашої дитини.

Важливі зауваження:

• Гнів – це абсолютно нормальна людська емоція, проте його неконтрольовані прояви можуть викликати непотрібну агресію. Допомагаючи дитині управляти гнівом, ви навчаєте її способів справлятися зі своїми почуттями.
• Проконсультуйтеся із психологом, щоб допомогти дитині визначити її способи мислення й поведінки у відповідь на гнів.
• Заохочуйте дітей висловлювати гнів, розмовляючи й допомагаючи їм перетворювати його на більш позитивні емоції.

Джерело https://childdevelop.com.ua/articles/upbring/2487/