Поради з самовиховання

1. Коли берешся за будь-яку справу, подумай: який результат повинен отримати.
2. Записуй згідно з важливістю свої термінові справи, які маєш виконати протягом тижня, дня. Берись за справу сміливо і не відступай, поки її не виконаєш.
3. Якщо в кінці тижня або цього дня залишаються не виконаними один чи два запланованих тобою пункти, перепиши їх у план на наступний тиждень(наступний день).
4. Візьми собі за правило обов’язково аналізувати: чому саме ти не виконав той чи інший пункт. Намагайся сам усувати причини невиконання. Спочатку це вважатиметься важким, але з часом ти зрозумієш, що головне – це правильно оцінювати свої сили і не гаяти марно часу.
5. Ніколи не практикуй перенесення виконання справи на наступний день. Приступай до виконаннязапланованого одразу ж без зволікань.
6. Не роби жодних попускань, навчися своїм примхам відповідати коротко, але твердо – “ні”.
7. Навчися сам собі наказувати, будь до себе непохитним, але став перед собоюзавдання реальні, ні в якому разі “не зазнавайся”, бо не спрацює внутрішній наказ ”Так треба”, “Я мушу”.
8. Спробуй проаналізувати: на що ти переважно витрачаєш свій вільний час?
9. Твій організм здатний до тривалих навантажень, але, щоб уникнути стомлення, переборюй втому, змінюй види діяльності протягом дня.
10. Приймаючи на себе будь-яке завдання, навчися слухати уважно вказівки дорослих.
11. Користуйся нотатками, щоб нічого не пропустити повз увагу і зберегти час.

Джерело https://onznvklokachi.wordpress.com/

 

Часто діти, а особливо підлітки, вважають, що дорослі їх не розуміють. Це не так; ми також були дітьми, ми перебували в перехідному віці, нам теж здавалось, що нас не розуміють старші. У кожного він проходить по- різному; хтось легко його переносить, а хтось бунтує з собою та з близькими, намагається виділити себе якоюсь зачискою, чи одягом, якось привернути до себе увагу.     Довічна проблема “батьки і діти”; одні не можуть усвідомити, що дітки їхні вже виросли, а інші важають, що батьки їх не розуміють.Щоб “двері відчинялись з обох сторін”потрібно, впершу чергу, спробувати довіряти дітям, а дітям батькам, більше спілкуватися, скажу більше, постійно спілкуватися. Не дати дитині замкнутися і закритися від Вас, щоб свої “секретики” вони ділили з Вами , а не з подружками (друзями) чи подушка або в поганих компаніях.Гортаючи сторінки інтернету, я наткнулась на цікавий твір, який написала дівчина про те, які вони є,підлітки, чого прагнуть, хочуть, що подобається, як дружать і що цінують..            Приємного читання)))

Ми підлітки

          Коли починають говорити про підлітків, то одразу складається враження, що це певний індивідум, який не повністю сформований, не вміє стримувати емоції, свої почуття, але цілком впевнений, що він (вона) вже «дорослі». І вбільшості випадків це так і є. Але не потрібно забувати, що підліток також особистість, яка може зрозуміти, підтримати, допомогти, вислухати, дати пораду і просто бути поруч в найважчі моменти життя. Підліток формується, він переходить із світу дитинства до соціуму і починає знаходити своє місце в суспільстві.

          Бути підлітком це не просто. Іноді ми самі виходимо на прямий конфлікт із самим собою, тобто з своїм я. Ми часто не знаєм чого ми хочемо, що нам потрібно, що нас цікавить, ми самі не можемо зрозуміти себе? Наша психіка, ще не вміє правельно реагувати на проблеми, які починають з’являтися, на стреси ,і часто ми втрачаємо контроль над собою. Ми стаємо агресивними, впертими, неслухнняними і найголовніше, нас ніхто «нерозуміє». Здається ніби твої батьки ще вчора тебе розуміли, підтримували, давали свої поради, допомагали, а сьгодні між нами бар’єр непорозумінь, розбіжностей у поглядах і немеє підтримки. Здається ніби всі проти тебе…

       Але, якщо подивитися на цю картину інакше і замислитися, то виникає питання, як найрідніші у світі люди можуть іти проти тебе?… Як ті, які готові віддати за тебе життя можуть тебе нерозуміти?…Ми підлитки часто про це забуваємо і починаємо шукати розуміння у друзів, які знаходяться у такій самій ситуації, як ми.

         Що робити і як діяти далі? Ми починаємо задавати собі таке запитання і неотримуючи на нього ніякої відповіді, вступаємо в «бії без меча». Ми цілком впевнені в тому, що ми вже дорослі і якщо нас ніхто «нерозуміє» то я все буду робити сам (сама). Я вже не дитина. Я не хочу бути в якихось рамках. Я хочу усе і одразу. Це зачасто є наші слова, які ми говоримо нашим батькам і не задумуємось, як їм боляче це чути. Ми забуваємо те, що для наших батьків ми завжди будемо дітьми. І те, що вони ставлять нас в певні рамки, теж лише для нашого благополуччя, тому, що батьки хочуть щоб ми стали чесними і порядними людьми. І наше велике бажання хотіти все і одразу в деякій мірі є неможливим, і ми підсвідомо це розуміємо.

        Підлітковий вік – це етап людського життя, який потрібно пройти. Це вік підготовки до догослого життя. Це перехід від іграшок, дитячих розваг до труднощів і розчарувань. Це вік формування людини, знаходження себе…

Що відчуваємо ми?

        Напевно ми підлітки відчуваємо все. Нас легко вразити, розчарувати. Велику роль відіграє ставлення людей до нас. Як люди нас сприймають, чи прислухаються до нашої думки, чи поділяють з нами наші погляди? Це все для нас дуже важливо. Напевне немає такої людини, яка б не хотіла, щоб її поважали, підтримували, допомагали, цінували ну і звісно любили. Дуже добре коли підліток є авторитетом, його ( її ) постійно ставлять за приклад у школі, всі друзі в його ( її ) товаристві стоять за ним (неї ) горою, його ( її ) всі люблять і поважають. Але авторитетному підлітку не можна втрачати цього гарного статусу в очах людей, тому, що він ( вона ) одразу буде «викинутий» з їхньго оточення. А що робити тим підліткам, які не є авторитетом, їх не сприймають однолітки, з ними ніхто не хоче дружити тому, що він ( вона ) не такого складу фігури, він (вона) не гарні, та він ( вона ) не того віросповідання. І під цим тиском такі підлітки закриваються в середині себе. Їхній світ складається лише з їхніх думок, почуттів, бажань, мрій, сподівань. Вони знаходяться у середині свого я, своїх амбіцій і комплексів. Таким підліткам дуже важко знайти себе в суспільстві.Такий підліток ніколи не висловить власної думки стосовно якогось питання, хоча його думка могла б бути досить доречною. Такий підліток ніколи не поставить когось на місце і по ньому будуть їздити, як по розкатаній гірці. Його однолітки будуть в усьому йому ( їй ) докоряти і говорити, що ти ніхто, і ніколи ніким не станеш.

      Під таким душевним напруженням у такого підлітка психіка буде дуже порушена.

    Постійні докори однолітків, погане ставлення, несприйняття його ( її ) як особистості, усе це засмучує і пригнічує. В такій ситуації на допомогу мужуть прийти ті, які на нашу думку нас «нерозуміють», звісно наші батьки. Тільки вони можуть нам у цьому допомогти і зарадити.

     Підлітковий вік – це важкий вік в житті людини. Це вік знаходження себе. І якраз, цей вік важливо прожити правельно, сформувати себе, відкрити в собі свою унікальність і особливість.

        Допомогти відкрити себе для інших, може якийсь гурток, у якому приймають участь певна кількість підлітків. Як було вище сказано, що певні підлітки не розуміють нас, але ті, які ходять з тобою на один гурток, рано чи пізно пізнають тебе через те, що у вас є спільні інтереси. Один із цих інтересів є саме той гурток, який ви відвідуєте разом із своїми однолітками…

      Життя у підлітковий період важке і з цим напевне кожен погодиться. Кожна особистість починає розуміти, що таке біль, втрата, зрада та ін. Кожен розуміє, що важко знайти такого відданого друга, який би сприймав тебе таким, яким ти є, розуміє, що не все тепер може розповісти своїм близьким, одним словом це вже не дитинство. Це життя і воно повністю в твоїх руках. Тут усе залежить від тебе, тут кожен вчиться на власних помилках, бо тільки так можна стати дорослим.

Як ми дружимо?

       Наша дружба звісно вже не така як у дитинстві щира і проста. Ми починаємо по іншому оцінювати людей, сприймати їх, ставитися до них. Ті відносини, які були між нами в дитинстві втрачаються, а із ними довіра. Ми починаємо розуміти, що найкращі друзі це ті, які завжди поруч з тобою, які біля тебе у найважчі моменти життя, які ніколи не зроблять боляче і не покинуть тебе. Непевне про таких друзів мріє кожен підліток. Дружба відіграє велику роль в нашому підлітковому віці. Вона формує в нас довіру і відповідальність.

    В наш час люди практично забули, що таке дружба? Кожен хоче знайти якусь вигоду в своїй «дружбі». Ми часто чуємо, що справжній друг пізнається в біді. Але на мою думку справжній друг це – люди, яка щирим серцем радіє з тобою в найщасливіші хвилини твого життя, це людина з якою в тебе багато інтересів, спільних справ і хобі. Ви легко долаєте різні труднощі, які трапляються на вашій дорозі. Ви довіряєте один одному свої таємниці, підтримуєте один одного, даєте пораду, і разом радієте життю. Така дружба є справжня не фальшива і надійна.

   Ми підлітки і багато чого, ще не розуміємо. Ми тільки входимо в доросле життя і стаємо соціально зрілими. Ми не знаємо, що нас чекає в майбутньому, але розуміємо, що наше життя це іспит, який потрібно здати на відміно.

Крістіна Швець.

Джерело https://onznvklokachi.wordpress.com/

 ЖИТТЯ БЕЗ НАСИЛЬСТВА — ВИБІР КОЖНОГО!

 Що таке культура ненасильницької поведінки?
Це стиль життя, у якому панує повага до інших, уміння керувати емоціями, розв’язувати конфлікти мирно.
Людина з ненасильницькою поведінкою:

• не принижує і не тисне на інших;
• не відповідає агресією на агресію;
• уміє слухати і домовлятися;
• приймає різність поглядів і характерів.
   “Мир починається не зі зброї, а з поваги.”
   Гендерна рівність — це про справедливість, а не про змагання
• Хлопці й дівчата мають рівні права, можливості та обов’язки.
• Гендерна рівність — це коли кожен може вільно обирати шлях, професію, спосіб життя.
• Повага до іншої статі починається з уміння бачити особистість, а не стереотипи.
   Приклад: не існує “чоловічих” чи “жіночих” професій — існують здібності, бажання і талант!
   Толерантність і взаємоповага — основа гармонії
  Бути толерантним — це приймати людей такими, якими вони є, незалежно від:
• національності, мови, зовнішності, віросповідання,
• можливостей, поглядів чи способу життя.
  Толерантна людина:
• не засуджує;
• уміє вислухати;
• не поширює пліток;
• підтримує слабших і поважає сильних.
   “Взаємоповага народжується там, де кожен відчуває себе почутим.”
   Взаємоповага у сім’ї
  Сім’я — це перша школа любові й довіри.
  У ній важливо:
• говорити спокійно і чесно;
• чути одне одного, навіть коли думки різні;
• підтримувати, а не принижувати;
• пам’ятати, що кожен має право на власну думку;
• не переносити злість чи втому на близьких.
   “У домі, де є повага, не потрібні крики.”
   Що таке домашнє насильство?
  Домашнє насильство — це не тільки удари!
  Воно може бути:
• Фізичним — побиття, штовхання, утримання силою.
• Психологічним — образи, приниження, залякування, контроль.
• Економічним — заборона працювати, контроль грошей, позбавлення необхідного.
• Сексуальним — примус до дій без згоди.
   Насильство ніколи не є проявом любові чи турботи!

 Як запобігти насильству?
Контролюй емоції. Якщо відчуваєш гнів — зроби паузу, дихай глибоко.
Говори словами, не криком. Використовуй “Я-повідомлення”:
“Мені неприємно, коли…”, “Я почуваюся засмученим, коли…”

3. Поважай межі інших. Не змушуй і не нав’язуй.
4. Розвивай емпатію. Постав себе на місце іншого.
5. Не будь байдужим. Якщо бачиш насильство — повідом дорослих або спеціалістів.
    Куди звертатися по допомогу

• Національна гаряча лінія з питань запобігання домашньому насильству
   1547 (цілодобово, безкоштовно)
• Поліція — 102
• Шкільний психолог або педагогічний працівник, якому довіряєш
   Ти не сам(а)! Насильство — не сором, а проблема, яку можна і потрібно вирішувати.
   Поради для щоденного життя без насильства
   Доброта — це не слабкість, а сила.
   Слухай — щоб зрозуміти, а не відповісти.
   Обирай спілкування без приниження.
   Вчися прощати, але не дозволяй зневаги.
   Поважай різність — у цьому наша єдність.
   Мотиваційна цитата для завершення:
   “Повага, терпіння, рівність і доброта — це чотири кроки до миру в серці, родині та суспільстві.”

Джерело https://onznvklokachi.wordpress.com/

 

Джерело https://onznvklokachi.wordpress.com/

 Поради батькам п'ятикласників від шкільного психолога

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу.

Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.

9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність - як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.

10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

11. З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.

12. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.

Джерело https://sites.google.com/view/

 10 СПОСОБІВ ЯК ВПЛИНУТИ НА БАЖАННЯ ПІДЛІТКА НАВЧАТИСЯ

Навантаження повинно відповідати реальним можливостям дитини. Дитина – це насамперед особистість, а не об'єкт для задоволення амбіцій дорослих. Якщо небажання дитини вчитися обумовлено високим навантаженням, то його необхідно зменшити і дати можливість для дотримання балансу між відпочинком і навчанням.

 Попіклуйтеся про наявність необхідних мікроелементів в організмі дитини, які пов'язані з навчальною діяльністю. Подбайте про правильне та збалансоване харчування вашої дитини.

 «Прив'яжіть» інтереси дитини до певного шкільного предмета. Якщо школяр захоплюється комп'ютерами – запишіть його на комп'ютерні курси, подобається хімія – придбайте спеціальну літературу і ставте разом досліди у домашніх умовах, любить експериментувати з одягом – віддайте на гурток стилю і дизайну тощо. Підштовхніть дитину до того, щоб вийти за рамки шкільної програми й дізнатися про предмет, який її цікавить, трохи більше.

Допоможіть дитині відчути практичну користь від навчання уже сьогодні. Підліток повинен усвідомити цінність навчання, самостійно, по-справжньому. Пам'ятайте: рушійною мотивацією до процесу навчання є інтерес до нього, розуміння, навіщо воно потрібно і задоволення від проміжних результатів. Діяльність не повинна обмежуватися гуртком, книжкою чи репетитором.

Підтримуйте всі пізнавальні прагнення дитини. Не залишайте жодне питання дитини без відповіді та ніколи не відмахуйтесь від її «чому». Використовуйте будь-які джерела для натхнення: навколишнє середовище, автобіографії великих людей, досвід друзів і знайомих, які досягли успіхів у напрямі, що цікавить дитину.

Цікавтеся про атмосферу у школі, де навчається дитина. Дослідження показали, що чим комфортніше психологічний клімат у класі, тим вища успішність його учнів. Шкільний психологічний клімат – це  стиль спілкування між дітьми й педагогами, ставлення учнів один до одного, задоволеність вчителів своєю роботою і їх очікування щодо успіхів учнів.

Аби знати, який психологічний стан у дитини, варто відвідувати батьківські збори, розмовляти з дитиною не тільки про оцінки й домашні завдання, а й про те, як складаються її стосунки з вчителями та дітьми у класі, щоб вчасно підказати, захистити або підбадьорити.

Не реагуйте занадто бурхливо на погані оцінки дитини та не порівнюйте її успіхи з успіхами братів, сестер або однокласників. Обов'язково хваліть за хороші оцінки, а про погані цікавтеся, що завадило зробити краще. Потрібна допомога – допоможіть, але в рамках розумного, адже «допоможи» і «зроби за мене» – це різні речі. Знайдіть правильний баланс схвалення і контролю. Запам'ятайте: у будь-якій ситуації ви союзник дитини.

Дозвольте дитині не на словах, а на ділі відчути «принадність» низькокваліфікованої праці. У цьому випадку часто допомагає трудотерапія. Наприклад, влітку можна дати дитині можливість попрацювати розповсюджувачем рекламних листівок або кур'єром по 8 годин на день зі стандартною зарплатнею. Багатьох підлітків такий досвід мотивує взятися за голову.

Станьте особистим прикладом людини, яка любить навчатися. Підлітки дивляться на дорослих, копіюють їхню поведінку і привласнюють цінності. Дитина повинна бачити, що дорослі постійно прагнуть до отримання нових знань, розширення свого досвіду, підвищення кваліфікації та вдосконалення різних навичок.

Подбайте про себе і зберігайте внутрішній спокій. Тільки внутрішньо урівноважений дорослий може бути позитивним прикладом і надійною опорою для своєї дитини, надихнути її та змусити повірити у свої сили, допомогти прожити непростий період підліткового віку.

Джерело https://sites.google.com/view/

 Встановлення власних кордонів та повага до них: поради психолога

Власні кордони — це особисті межі, які визначають, що є прийнятним для вас, а що ні. Вони допомагають захищати ваше емоційне, фізичне та ментальне здоров’я. Важливість цієї теми неможливо переоцінити, адже в сучасному світі, де стосунки стають дедалі складнішими, уміння чітко визначати свої межі та дотримуватися їх є необхідним для збереження власного благополуччя.

Найчастіше люди порушують кордони одне одного, керуючись добрими намірами, називаючи це піклуванням та увагою. Іноді ми навіть не розуміємо, що наші кордони порушені, й дозволяємо робити це знову і знову

Розуміння того, як будувати особисті кордони та як не порушувати кордони інших людей, забезпечує здорові та гармонійні стосунки з іншими.

 особисті кордони мають  кілька основних категорій:

1. Фізичні кордони — це межі, які визначають ваш особистий простір і комфорт у фізичних взаємодіях. Вони включають: особисту відстань під час розмови, допустимі види фізичних контактів (наприклад, обійми, потиск руки), право на приватний простір (наприклад, кімната або куточок для відпочинку).

2. Емоційні кордони — це межі, які захищають ваші емоційні потреби та почуття. Вони включають: уміння сказати «ні» без почуття провини, вираження своїх почуттів, захист від емоційного маніпулювання та аб'юзу.

3. Інтелектуальні кордони — це межі, які захищають ваші думки, переконання та погляди. Вони включають: право на власну думку та точку зору, відмову від участі у неприємних для вас дискусіях, захист від нав'язування чужих переконань.

4. Духовні кордони — це межі, які визначають ваші духовні та релігійні переконання. Вони включають: право на власну віру та духовні практики, захист від критики або нападів на ваші переконання, відмову від участі у релігійних або духовних практиках, які для вас некомфортні.

5. Соціальні кордони — це межі, які захищають ваші соціальні взаємодії та стосунки. Вони включають: вибір того, з ким ви бажаєте спілкуватися та проводити час, право на особистий час та соціальне відсторонення, захист від токсичних або негативних стосунків.

6. Фінансові кордони – це межі, які визначають ваші фінансові взаємодії та зобов'язання. Вони включають: встановлення бюджету та фінансових планів, відмову від позик або фінансової допомоги, захист від фінансової маніпуляції або експлуатації.

У взаємодії кордони людей стикаються, і якщо кордони однієї з них недостатньо міцні, то виникає порушення особистих кордонів

Людина, що має гнучкі/здорові кордони, не боїться сказати «ні», коли відчуває, що її межі порушують, а також не дозволяє відчуттю сорому заважати ухвалювати рішення та діяти. Особисті кордони нестійкі, вони змінюються залежно від ступеня близькості для нас конкретної людини.

Кажучи «так» іншим, переконайтеся, що не говорите «ні» собі. Ви не зобов’язані погоджуватися на речі, які для вас травматичні та небажані, для того, щоб зробити щасливими когось іншого

Ось як ви можете встановлювати та поважати власні кордони:

1. Пізнайте себе

Перший крок до встановлення кордонів — це розуміння власних потреб та цінностей. Запитайте себе:

• Що для мене важливо?

• Де я відчуваю дискомфорт або образу?

• Що робить мене щасливим і задоволеним?

2. Будьте відкритими та чесними

Відверте спілкування — ключ до встановлення кордонів. Чесно висловлюйте свої думки та почуття. Використовуйте «я-повідомлення» – такі, як:

• «Я відчуваю себе неспокійно, коли...»

• «Мені потрібно більше простору для...»

3. Навчіться говорити «ні»

Не бійтеся відмовляти, коли це необхідно. Відмова не робить вас поганою людиною, це лише спосіб захистити власні потреби. Прості способи сказати «ні»:

• «Дякую за пропозицію, але я не можу цього разу».

• «Я б дуже хотів допомогти, але в мене зараз інші зобов'язання».

4. Встановлюйте чіткі межі

Визначте конкретні межі для різних аспектів вашого життя:

• Робота: визначте години роботи та відпочинку.

• Взаємини: визначте, що є прийнятним у спілкуванні з друзями та близькими.

• Особистий простір: визначте свої потреби у часі наодинці.

5. Пам'ятайте про самоповагу

Важливо не тільки встановлювати кордони, а й поважати їх. Дотримуйтеся власних правил і нагадуйте собі про їх важливість. Самоповага — це основа для здорових стосунків із іншими.

6. Будьте терплячими

Зміна поведінки і звичок займає час. Дайте собі час на адаптацію та навчання. Пам'ятайте, що встановлення кордонів – це процес, що вимагає постійної практики.

7. Підтримуйте здорові стосунки

Здорові стосунки базуються на взаємоповазі та взаєморозумінні. Навчіться визнавати та поважати кордони інших людей так само, як і свої власні.

Встановлення власних кордонів та повага до них— це не просто акт самозахисту, але й шлях до побудови гармонійних та здорових стосунків із іншими.

Джерело https://akhmetovfoundation.org/news/