Джерело https://svetastepanjuk.blogspot.com/

 ПОРАДИ З ПІДВИЩЕННЯ САМОПОВАГИ

    Давайте спробуємо підвищити власну самооцінку. Тим більше, що зробити це можна, а головне – потрібно.  Звичайно, краще вам звернутися до фахівця - психолога. Але дещо вже зараз ви зможете зробити самі. Головне – повірити, і результат не змусить себе довго чекати.

 1) Перестаньте порівнювати себе з іншими людьми, їх досягненнями та перемогами. Просто намагайтеся радіти успіхам інших без злості, образи чи заздрості.

 2) Навіть жартома припиніть використовувати негативні висловлювання на свою адресу. Замість того щоб сказати «Який я дурень! Я невдаха! У мене нічого не вийде!», необхідно говорити тільки позитивні речі про себе і свої здібності – «Я молодець! Я зможу з усім чудово впоратися!».

 3) Якщо вас хвалять або роблять вам компліменти, не потрібно їх заперечувати і говорити у відповідь: «Що ви, нічого особливого! Ні, не варто!» Подякуйте щиро за добрі слова – більше нічого не потрібно.

 4) Зверніть увагу на коло ваших знайомих. Якщо ви будете перебувати в товаристві людей, налаштованих по відношенню до вас негативно (не дають вам висловитися, або заперечують вашу думку, вважають його непотрібним), тим самим ваша самооцінка буде знижуватися. Намагайтеся якомога більше спілкуватися з людьми, від яких віє позитивом, які впевнені в собі і завжди будуть готові вас підтримати.

 5) Складіть список ваших досягнень! Приміром, ви навчилися кататися на роликах, прочитали книгу, яку давно збиралися подужати, отримали права – загалом, все, що вас порадувало! До цього списку складіть список ваших позитивних якостей – ви розумний, добрий, чесний, чуйний! Перечитуйте ці списки частіше і поповнюйте їх новими записами!

     Вставайте вранці з посмішкою, радійте кожному дню і пам’ятайте про те, що ви – унікальна особистість!

Джерело https://doncenkoalen1984.blogspot.com/p/blog-page_31.html

 БЕЗЛЮДНИЙ ОСТРІВ

Арт-терапевтична вправа «Безлюдний острів», спрямована на створення впевненості у своїх силах і ситуації успіху у дитини. Крім того, дуже добре можна простежити характер взаємин дитини з соціумом, побачити як малеча сприймає Вправу можна проводити як колективно так і індивідуально з психологом.

Для заняття потрібно аркуш формату А3. В центрі малюється круглий або овальний острів, а навколо нього діти малюють хвилі. Хвилі можуть бути величезні або маленькі, характер їх теж може бути різним: спокійні, штормові, з білими баранчиками.

Потім ведучий пропонує дітям створити на острові такі умови, при яких можна було б вижити. Дітям необхідно придумати і намалювати: житло, їжу та способи її добування, воду, захист від нападу і т.д. Також дітям необхідно намалювати географічну карту острова: гори, пляжі, джерела води (можливо, корисних копалин – діти дуже люблять малювати поклади золота і діамантів), вулкани, ліси і т.д.

Психолог може брати участь у процесі облаштування острова, ставлячи питання: «А якщо скінчиться їжа? А раптом піде дощ? А як ви будете будувати човен? »

Якщо на острові виявляться хижі тварини або агресивні аборигени, діти повинні продумати, як вони будуть захищати себе і свої припаси, чи будуть вони самі нападати або будуть готуватися і чекати нападу.

«Безлюдний острів» – це наочний приклад взаємин дітей у соціумі, під час заняття можливо простежити характер поведінки кожної дитини окремо (слухаючи її пропозиції) і колективу в цілому (бачачи кінцевий результат)

Джерело https://psuphologschool.blogspot.com/p/blog-page_768.html

 БАНОЧКА ЩАСТЯ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОГО МИСЛЕННЯ У ДІТЕЙ

Оптимістичний настрій допомагає дітям рости більш здоровими і стати творчими, позитивними і незалежними в майбутньому. У всіх нас бувають важкі часи, які можуть тривати дні, тижні або навіть місяці.
Пережити такі періоди людям допомагає позитивне мислення, ефекти якого науково підтверджені. Психологи, використовуючи дані досліджень, встановили, що налаштування на успіх в конкретній справі може сприяти підвищенню імунітету до деяких інфекційнихзахворювань.У випадку з дітьми відбувається те ж саме.

Як формувати позитивнемислення у дітей?
Пропонуємо Вашій увазі чудову методику, розроблену іспанськими психологами.

Що треба зробити
Для початку вибираєте велику і красиву скляну банку. Вона і буде банкою щастя. Ви можете підписати її за допомогою маркера або приклеїти на неї красиву картинку.
Банку треба розмістити на видному місці в будинку.
Щодня батьки і діти повинні описати те, що найкраще трапилося з кожним з них протягом дня. Це можуть бути зовсім прості речі, наприклад, добре слово, посмішка або речі значно більші – іспит, який зданий краще, ніж очікувалося.
При написанні записки інформація, що міститься в ній, відкладається в мозку, навіть якщо ми цього і не усвідомлюємо.
Записку складають і відправляють в банку.
Приблизно через 6 місяців або коли банка буде заповнена, записки виймаються і читаються вголос.

Що дає застосування такої методики
Дитина навчиться думати про хороші речі, які трапляються з нею протягом дня.
Вона буде цінувати навіть незначні позитивні речі, які можуть бути непоміченими іншими людьми.
Дитина зможе відрізняти невеликі проблеми від дійсно істотних.
Дитина навчиться бути вдячною.
Все це поліпшить спілкування і атмосферу в цілому в сім’ї.

Казанок гарного настрою

Зварити гарний настрій? Простіше простого! Запропонуйте дитині цей варіант зняття напруги. Оберіть будь-яку ємність (наприклад, каструлю, казан або сковороду-вок) і вирішіть, з чого ж ви можете зварити гарний настрій.

Дайте дитині простір для фантазії: може, для хорошого настрою потрібна квітка герані? Три цукерки і апельсин? Улюблена іграшка? П'ять деталей від конструктора, малюнок з посмішкою, сонячний зайчик і райдужний слайм?

Вигадайте рецепт разом і реалізуйте його. Після закінчення кулінарного майстер-класу задайте дитині питання: чого ще не вистачає в страві? Який інгредієнт вона вважає найважливішим? А яке блюдо вийде, якщо прибрати один з компонентів? Яке б ще «зілля» дитина хотіла зварити?

Джерело
https://psuphologschool.blogspot.com/p/blog-page_35.html

Крокодильчик (казка для дітей, які проявляють словесну агресію)

Може, в морі, може, в річці, може, в озері лісовому жив Крокодильчик.

Найбільше на світі він любив смачно поїсти. Міг і рибку, міг і жабку, міг і пташку прожувати, тому що у крокодильчика були міцні, красиві і здорові зуби.

Але була у крокодильчика погана звичка, він часто лаявся, говорив багато злих і недобрих слів.

Одного разу Крокодильчик образив доброго чарівника. Чарівник його зачарував, і тепер після кожного поганого слова у крокодильчика випадав один зуб.

Скоро у нього зовсім не залишилося зубів, і він уже не міг смачно поїсти. Сумно стало крокодильчику. Почав він розпитувати мешканців водойми, чому у нього випали всі зуби. Мудрий Бегемот пояснив йому причину. Крокодильчик все зрозумів, вибачився перед чарівником, і у нього почали рости нові зуби.

З того часу Крокодильчик береже свої зуби. Він не тільки чистить їх вчасно, а й, найголовніше, не говорить поганих слів

Джерело  https://psuphologschool.blogspot.com/p/blog-page_65.html

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ДІТЕЙ

 

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ДІТЕЙ

Завдання 1

Вивчення розвитку точності рухів (підготовка руки до письма, формування уваги та контролю за власними діями).

Матеріал: малюнок, на якому зображені «доріжки», з одного кінця якого стоять машини, з іншого - будиночки. Ширину доріжок слід дібрати так, щоб завдання було досить складним, але доступним для дитини. Тип доріжок ускладнюється щоразу.

Запропонуйте дитині з'єднати лінією машини з будинком, не з'їжджаючи з доріжки.

Нормативи: рівень виконання високий, якщо виходи за межі доріжки відсутні, олівець відривається від аркуша не більше ніж 3 рази. Рівень низький, якщо дитина допускає більше трьох виходів за межі доріжки, лінію малює нерівну, дуже слабку, майже невидиму або з дуже сильним натиском, який рве папір, допускає багаторазове проведення по одному й тому самому місцю.

Завдання 2

Вивчення рівня працездатності дитини та її вольового зусилля.

Матеріал: аркуш зі шкільного зошита, розлінований на вузькі та широкі смуги. Дайте дитині завдання: «У вузеньких смугах на аркуші ти малюватимеш якомога більше паличок (на аркуші як зразок намальовано вертикальну паличку у вузькій смузі). Намагайся малювати точно й акуратно, не виходячи за лінію. Починай за моєю командою». Тривалість роботи - 5 хв.

Щохвилини просіть дитину намалювати довгу паличку й продовжувати роботу. По закінченні проведіть якісний аналіз: чи є інтервали між паличками, чи вони збільшуються, чи змінюються розміри паличок, як щільно розміщені палички у рядку. Порахуйте кількість маленьких рисок, проведених за кожну хвилину. Як змінюються ці інтервали?

За результатами ви можете отримати уявлення про працездатність дитини у монотонній діяльності та стійкість її вольового зусилля (саморегуляції).

Завдання З

Вивчення розвитку логічної послідовності дій.

Матеріал: сюжетні картинки.

Покажіть дитині набір доступних їй за змістом сюжетних картинок, на яких послідовно розгортається сюжет (такі «історії у малюнках» часто трапляються у дитячих журналах). Перемішайте картинки, а потім запропонуйте дитині розкласти їх так, щоб склалася закінчена розповідь (казка, історія).

Таким чином перевіряється розвиток розумових процесів.

Завдання 4

Розвиток обсягу коре м'яті.

Матеріал: «каскад слів». Підготуйте список  з 8-10 слів, які дитина добре знає.

Попросіть малюка повторити слова за вами. Починайте з одного слова, потім називайте два слова (дитина повторює обов’язково у тій самій послідовності), три (інтервали між словами - 1 с). Коли дитина не зможе повторити певний ряд слів, зачитайте їй таку саму кількість слів, але інших (для цього слід підготувати інший список слів).

Якщо у другій спробі дитина впоралася з цим словесним рядом, то перейдіть до наступного доти, доки у другому прочитанні дитина не зможе відтворити задану кількість слів.

Кількість слів, яку дитина може повторити за вами, і є обсягом її слухової короткочасної пам'яті на слова.

Дитина шести років правильно відтворює ряд з 5-6 слів.

Завдання 5

Вивчення міри розуміння граматичної конструкції.

Попросіть дитину уважно вислухати вислів: «Петро пішов у кіно після того, як дочитав книгу». Запитайте у дитини: «Що Петро зробив раніше - подивився кіно чи прочитав книгу?»

Назвіть дитині один предмет і попросіть змінити слово так, щоб воно означало багато предметів, наприклад: «Олівець - олівці». Запропонуйте їй такі слова: книга, ручка, лампа, стіл, стілець, вікно, місто, вухо, брат, дитина.

Нехай вона назве ці слова у множині. Запропонуйте дитині виконати будь-яке доручення, наприклад: «Збери олівці, склади їх у коробку і поклади на полицю». Потім запитайте в неї: «Де тепер лежать олівці, звідки ти їх узяв?»

Як правило, всі компоненти психологічної готовності до школи (при нормальному розвитку дошкільника) формуються без будь-яких додаткових зусиль. Це відбувається, якщо малюк багато грається (з однолітками, дорослими чи сам) як у сюжетно-рольові ігри, так і в ігри за правилами, ма­лює, ліпить, складає кубики, працює з конструктором, намагається грати на іграшкових музичних інструментах та, звичайно, слухає казки, оповідання, повісті. Читання має стати невід'ємною частиною щоденного життя дитини. Займаючись з дитиною, дорослі спілкуються з нею, що теж дуже важливо для нормального психічного розвитку. Зростаючи в атмосфері доброти, любові, ігор, читання, цікавості до оточення, дитина сама до 6 років намагається навчитися читати й рахувати, у чому їй можуть і повинні допомогти близькі. Все це відбувається природною.

У працях вітчизняних психологів доведено, що саме у грі розвивається психіка дитини. У давнину дорослі й дитячі ігри були народною традицією: їм відводили спеціальний час, культура гри передавалась із покоління в покоління.

Л .Виготський вважав, що діти у грі задовольняють потреби, які вони не можуть задовольнити в реальному житті. Гра, як будь-який інший вид діяльності, потребує багато зусиль та енергії. Де їх візьме втомлена від занять дитина? Ось і доводиться їй дивитися фільми, бо вони не потребують напруження фантазії - достатньо співпереживати героям або ідентифікувати себе з ними. Заміна гри телевізором часто відбувається у дітей, яких залишають наодинці з собою. Негативний вплив «телевізійної гри» полягає в тому, що вона не дозволяє складати власний план дій, не розвиває символічну функцію, тобто у «телегрі» відсутнє все те, що породжує жива гра, де дитина - активний учасник, а не пасивний глядач. Заміна живих ігор «телевізійними» призводить до зниження інтелектуальної активності та творчого потенціалу дітей, до згасання пізнавальної потреби. Далі це виражатиметься у негативному ставленні до інтелектуальної праці.

Слухання казок, оповідань, повістей набагато ближче за своїм розвивальним ефектом до гри, оскільки дитина повинна сама уявити дійових осіб та ситуації, а отже, - активізувати свою фантазію.

Джерело https://psuphologschool.blogspot.com/p/blog-page_65.html

 Сьогодні ми поговоримо про віданність дітям. 

Український священик, який замерз з дітьми, виконуючи свій обов’язок милосердя

Священик з Немирова Іван Кипріян помер разом з дітьми-в’язнями радянського табору. Дізнавшись, що дітей ведуть не на медичний огляд, а на страту, виготовив з цукру ангеляток і пробрався до тих дітей в клітку, щоб підтримати їх.

Страту відклали через завірюху, а через 4 дні вартові радянського концтрабору знайшли всіх замерзлими.

Весь світ знає про святого Максиміліана Кольбе, священика-францисканця, який в Освенцімі сам зголосився на розстріл замість багатодітного батька, на якого випав жереб.

Всі чули про Януша Корчака, польського педагога, який добровільно пішов у газову камеру разом зі своїми вихованцями.

Настала черга сповістити світу і про отця Івана Кипріяна

“…О. Іван Кипріян виховував дітей патріотами, бо сам ним був.

У 1918р. з розпадом Австро-Угорщини на території Західної України утворилася ЗУНР, якій тут же оголосила війну Польща. На заклик уряду ЗУНР почала організовуватися УГА, і о. Кипріян, залишивши свою парохію, стає польовим духівником УГА. З нею пройшов весь її героїчний і трагічний шлях. Словом Божим підтримував галицьких юнаків під час прощання з рідним краєм 16-18 липня 1919р. і в дні страшної трагедії у «чотирикутнику смерті».

Після поразки національно – визвольних змагань о. Кипріян залишився на Великій Україні. Заарештовано його в 1920р., хоч у «Мартирології Українських Церков» читаємо, що о. Іван був заарештований чекістами на початку 30-их років.

У таборах ГУЛАГу український священик пережив голод, хвороби, знущання і катування більшовицьких садистів. Згадує про о. Кипріяна о. Кухарик: “Він був одним із наших праведників, хоч був брудний, обдертий і знаний як “номер 8-9-8-6″… Вся його історія пов’язана з понурою трагедією концентраційних таборів на далекому Сибірі, де голод, тортури, муки й жах, здається, намагаються затемнити навіть самі зорі на морознім сибірськім небі, де вечір не приносить ні відпочинку змученому тілу, ні спокою серцю, ні навіть маленької надії на краще завтра у цій темряві невільництва.»

Більшовицька система нищення людей не жаліла навіть найменших дітей. У барак №332, де сидів наш священик, привезли малюків. Це були діти «врагов народа», батьки, яких були знищені. Ці нещасні отримували лише залишки їжі, тому мало хто з діточок доживав до п’ятирічного віку. Обдерті, у лахмітті, діти переставали бути дітьми, а хвороби і голод косили їх десятками.

О. Кипріян домігся у табірного начальства бути опікуном тих маленьких «ворогів народу». Шістдесятирічний священик випрошував їжу у дорослих в’язнів, носив помираючим дітям теплу воду, шукав будь-яке лахміття аби зігріти найменших, котрі ледве навчилися говорити.

Джерело

[https://shorturl.at/f8xSe](https://shorturl.at/f8xSe...)