Поради батькам п'ятикласників від шкільного психолога

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу.

Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.

9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність - як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.

10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

11. З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.

12. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.

Джерело https://sites.google.com/view/

 10 СПОСОБІВ ЯК ВПЛИНУТИ НА БАЖАННЯ ПІДЛІТКА НАВЧАТИСЯ

Навантаження повинно відповідати реальним можливостям дитини. Дитина – це насамперед особистість, а не об'єкт для задоволення амбіцій дорослих. Якщо небажання дитини вчитися обумовлено високим навантаженням, то його необхідно зменшити і дати можливість для дотримання балансу між відпочинком і навчанням.

 Попіклуйтеся про наявність необхідних мікроелементів в організмі дитини, які пов'язані з навчальною діяльністю. Подбайте про правильне та збалансоване харчування вашої дитини.

 «Прив'яжіть» інтереси дитини до певного шкільного предмета. Якщо школяр захоплюється комп'ютерами – запишіть його на комп'ютерні курси, подобається хімія – придбайте спеціальну літературу і ставте разом досліди у домашніх умовах, любить експериментувати з одягом – віддайте на гурток стилю і дизайну тощо. Підштовхніть дитину до того, щоб вийти за рамки шкільної програми й дізнатися про предмет, який її цікавить, трохи більше.

Допоможіть дитині відчути практичну користь від навчання уже сьогодні. Підліток повинен усвідомити цінність навчання, самостійно, по-справжньому. Пам'ятайте: рушійною мотивацією до процесу навчання є інтерес до нього, розуміння, навіщо воно потрібно і задоволення від проміжних результатів. Діяльність не повинна обмежуватися гуртком, книжкою чи репетитором.

Підтримуйте всі пізнавальні прагнення дитини. Не залишайте жодне питання дитини без відповіді та ніколи не відмахуйтесь від її «чому». Використовуйте будь-які джерела для натхнення: навколишнє середовище, автобіографії великих людей, досвід друзів і знайомих, які досягли успіхів у напрямі, що цікавить дитину.

Цікавтеся про атмосферу у школі, де навчається дитина. Дослідження показали, що чим комфортніше психологічний клімат у класі, тим вища успішність його учнів. Шкільний психологічний клімат – це  стиль спілкування між дітьми й педагогами, ставлення учнів один до одного, задоволеність вчителів своєю роботою і їх очікування щодо успіхів учнів.

Аби знати, який психологічний стан у дитини, варто відвідувати батьківські збори, розмовляти з дитиною не тільки про оцінки й домашні завдання, а й про те, як складаються її стосунки з вчителями та дітьми у класі, щоб вчасно підказати, захистити або підбадьорити.

Не реагуйте занадто бурхливо на погані оцінки дитини та не порівнюйте її успіхи з успіхами братів, сестер або однокласників. Обов'язково хваліть за хороші оцінки, а про погані цікавтеся, що завадило зробити краще. Потрібна допомога – допоможіть, але в рамках розумного, адже «допоможи» і «зроби за мене» – це різні речі. Знайдіть правильний баланс схвалення і контролю. Запам'ятайте: у будь-якій ситуації ви союзник дитини.

Дозвольте дитині не на словах, а на ділі відчути «принадність» низькокваліфікованої праці. У цьому випадку часто допомагає трудотерапія. Наприклад, влітку можна дати дитині можливість попрацювати розповсюджувачем рекламних листівок або кур'єром по 8 годин на день зі стандартною зарплатнею. Багатьох підлітків такий досвід мотивує взятися за голову.

Станьте особистим прикладом людини, яка любить навчатися. Підлітки дивляться на дорослих, копіюють їхню поведінку і привласнюють цінності. Дитина повинна бачити, що дорослі постійно прагнуть до отримання нових знань, розширення свого досвіду, підвищення кваліфікації та вдосконалення різних навичок.

Подбайте про себе і зберігайте внутрішній спокій. Тільки внутрішньо урівноважений дорослий може бути позитивним прикладом і надійною опорою для своєї дитини, надихнути її та змусити повірити у свої сили, допомогти прожити непростий період підліткового віку.

Джерело https://sites.google.com/view/

 Встановлення власних кордонів та повага до них: поради психолога

Власні кордони — це особисті межі, які визначають, що є прийнятним для вас, а що ні. Вони допомагають захищати ваше емоційне, фізичне та ментальне здоров’я. Важливість цієї теми неможливо переоцінити, адже в сучасному світі, де стосунки стають дедалі складнішими, уміння чітко визначати свої межі та дотримуватися їх є необхідним для збереження власного благополуччя.

Найчастіше люди порушують кордони одне одного, керуючись добрими намірами, називаючи це піклуванням та увагою. Іноді ми навіть не розуміємо, що наші кордони порушені, й дозволяємо робити це знову і знову

Розуміння того, як будувати особисті кордони та як не порушувати кордони інших людей, забезпечує здорові та гармонійні стосунки з іншими.

 особисті кордони мають  кілька основних категорій:

1. Фізичні кордони — це межі, які визначають ваш особистий простір і комфорт у фізичних взаємодіях. Вони включають: особисту відстань під час розмови, допустимі види фізичних контактів (наприклад, обійми, потиск руки), право на приватний простір (наприклад, кімната або куточок для відпочинку).

2. Емоційні кордони — це межі, які захищають ваші емоційні потреби та почуття. Вони включають: уміння сказати «ні» без почуття провини, вираження своїх почуттів, захист від емоційного маніпулювання та аб'юзу.

3. Інтелектуальні кордони — це межі, які захищають ваші думки, переконання та погляди. Вони включають: право на власну думку та точку зору, відмову від участі у неприємних для вас дискусіях, захист від нав'язування чужих переконань.

4. Духовні кордони — це межі, які визначають ваші духовні та релігійні переконання. Вони включають: право на власну віру та духовні практики, захист від критики або нападів на ваші переконання, відмову від участі у релігійних або духовних практиках, які для вас некомфортні.

5. Соціальні кордони — це межі, які захищають ваші соціальні взаємодії та стосунки. Вони включають: вибір того, з ким ви бажаєте спілкуватися та проводити час, право на особистий час та соціальне відсторонення, захист від токсичних або негативних стосунків.

6. Фінансові кордони – це межі, які визначають ваші фінансові взаємодії та зобов'язання. Вони включають: встановлення бюджету та фінансових планів, відмову від позик або фінансової допомоги, захист від фінансової маніпуляції або експлуатації.

У взаємодії кордони людей стикаються, і якщо кордони однієї з них недостатньо міцні, то виникає порушення особистих кордонів

Людина, що має гнучкі/здорові кордони, не боїться сказати «ні», коли відчуває, що її межі порушують, а також не дозволяє відчуттю сорому заважати ухвалювати рішення та діяти. Особисті кордони нестійкі, вони змінюються залежно від ступеня близькості для нас конкретної людини.

Кажучи «так» іншим, переконайтеся, що не говорите «ні» собі. Ви не зобов’язані погоджуватися на речі, які для вас травматичні та небажані, для того, щоб зробити щасливими когось іншого

Ось як ви можете встановлювати та поважати власні кордони:

1. Пізнайте себе

Перший крок до встановлення кордонів — це розуміння власних потреб та цінностей. Запитайте себе:

• Що для мене важливо?

• Де я відчуваю дискомфорт або образу?

• Що робить мене щасливим і задоволеним?

2. Будьте відкритими та чесними

Відверте спілкування — ключ до встановлення кордонів. Чесно висловлюйте свої думки та почуття. Використовуйте «я-повідомлення» – такі, як:

• «Я відчуваю себе неспокійно, коли...»

• «Мені потрібно більше простору для...»

3. Навчіться говорити «ні»

Не бійтеся відмовляти, коли це необхідно. Відмова не робить вас поганою людиною, це лише спосіб захистити власні потреби. Прості способи сказати «ні»:

• «Дякую за пропозицію, але я не можу цього разу».

• «Я б дуже хотів допомогти, але в мене зараз інші зобов'язання».

4. Встановлюйте чіткі межі

Визначте конкретні межі для різних аспектів вашого життя:

• Робота: визначте години роботи та відпочинку.

• Взаємини: визначте, що є прийнятним у спілкуванні з друзями та близькими.

• Особистий простір: визначте свої потреби у часі наодинці.

5. Пам'ятайте про самоповагу

Важливо не тільки встановлювати кордони, а й поважати їх. Дотримуйтеся власних правил і нагадуйте собі про їх важливість. Самоповага — це основа для здорових стосунків із іншими.

6. Будьте терплячими

Зміна поведінки і звичок займає час. Дайте собі час на адаптацію та навчання. Пам'ятайте, що встановлення кордонів – це процес, що вимагає постійної практики.

7. Підтримуйте здорові стосунки

Здорові стосунки базуються на взаємоповазі та взаєморозумінні. Навчіться визнавати та поважати кордони інших людей так само, як і свої власні.

Встановлення власних кордонів та повага до них— це не просто акт самозахисту, але й шлях до побудови гармонійних та здорових стосунків із іншими.

Джерело https://akhmetovfoundation.org/news/

  Як відстояти свої особисті кордони

Особисті кордони — це межі вашого психологічного та фізичного комфорту, що визначають, як з вами можна і не можна поводитися. Для їх встановлення чітко визначте особисті потреби, вчіться говорити "ні" без виправдень, використовуючи "Я-повідомлення" ("Мені неприємно коли..") та прямо озвучуйте наслідки порушення меж спокійним впевненим тоном  

Ключові поради психологів щодо особистих кордонів:

• Усвідомте свої потреби: Визначте, що для вас є прийнятним, а що — ні (у спілкуванні, часі, фізичному просторі). Це не егоїзм, а турбота про себе.
• Вчіться казати «Ні»: Почніть з маленького — відмовляйте у неважливих проханнях. Не потрібно виправдовуватися за відмову.
• Використовуйте «Я-позицію»: Говоріть про свої почуття та потреби, а не звинувачуйте іншого («Я відчуваю дискомфорт, коли...», а не «Ти мене дратуєш»).
• Озвучуйте наслідки: Якщо кордони ігноруються, чітко говоріть, що будете робити: «Якщо ти продовжиш підвищувати голос, я завершу розмову».
• Практикуйте, починаючи з малого: Якщо важко, репетируйте фрази перед дзеркалом або записуйте їх.
• Довіряйте тілу: Відчуття дискомфорту, незручності або раптової агресії — це індикатори того, що ваші кордони порушено.
• Тримайте дистанцію: Не намагайтеся змінювати інших людей, якщо вони цього не хочуть. Краще вивільняйте час для тих, хто поважає ваш простір. 

Фрази для захисту кордонів:

• «Мені неприємно, що...»
• «Я не хочу, щоб...»
• «Я ціную твою думку, але вирішу по-своєму».
• «Мені потрібен час, щоб подумати/відпочити».
• «Я не готова/готовий зараз це обговорювати».

Пам'ятайте, що встановлення кордонів — це процес, який вимагає часу та практики, і ви маєте повне право захищати себе. 

 

Вправи для розвитку пізнавальної сфери дітей

Увага

1. Давайте дитині завдання, що вимагають тривалого зосередження: намалювати місто, побудувати складну конструкцію з кубиків (типу Лего), прослухати й переказати казку й ін.

2. Пропонуйте частіше дітям (особливо з низьким показником уваги) вправу: у газеті, журналі, старій книзі на одній зі сторінок закреслити олівцем, наприклад, всі букви «а», намагаючись не пропускати їх (завдання поступово можна ускладнювати, попросивши дитини закреслити, наприклад, всі букви «а», обвести кружечком букви «до» і підкреслити всі букви «про»).

3. Пропонуйте дітям повторювати слова, цифри, пропозиції, сказані вами; незакінчені фрази, які потрібно закінчити.

4. Знайдіть у спеціальній літературі або в дитячих журналах картинки із завданням «Знайти відмінності». Якнайчастіше пропонуйте дитині попрацювати з ними.

5. Щодня, гуляючи з дитиною, пропонуйте пограти з ним у гру: наприклад, скажіть так: «Давай, ти будеш рахувати, скільки машин червоних кольорів проїде по дорозі, а я буду вважати сірі машини» або просите описати, у що була одягнена дівчинка або хлопчик, що тільки що пройшли повз вас. Розмаїтість подібних завдань залежить від фантазії батьків. Згодом дитина може сам придумувати й пропонувати подібні ігри, які стимулюють розвиток уваги.

6. Запропонуєте дитині уважно розглянути кімнату й знайти 6 предметів: схожі на геометричні фігури (коло, квадрат, трикутник, прямокутник); що  мають певні кольори (червоний, зелений і т.д.); виготовлені з певних матеріалів (дерева, пластмаси, металу, скла й т.д.).

Пам'ять

1. Прочитайте дитині 10-12 не зв'язаних за змістом слів. Наприклад: гора, голка, ваза, кішка, годинник, троянда, пальто, книга, вікно, пилка, щоправда, нога. Попросите дитини назвати ті слова, які він запам'ятав.

2. Прочитати дитині 12 слів і попросити уявити собі який-небудь образ, пов'язаний з кожним словом. Завдання дитини - намалювати в уяві деякий ланцюг подій, у якій кожен наступний образ, зв'язаний зі словом, мав зв'язок з попереднім образом. Бажано, щоб вийшла розповідь або маленька історія.

Набори слів: дерево, верблюд, повітря, квітка, площадка, краватка, кіно справедливість, камінь, ключ, ваги.

Мислення

 1. Завдання:

   - назвати три слова, які починаються на букви м, м, д;

   - назвати четверо тварин на букву з;

   - назвати чотири ягоди на букву до;

   - назвати три квітки на букви г, м;

   - назвати шість імен на букву в.

2. Включайте в заняття завдання на:

   -порівняння пари предметів або явищ - знаходження подібностей і розходжень між ними;

   - знаходження «зайвого» слова чи зображення, не зв'язаного за змістом з іншими словами (наприклад, корова, кінь, свиня, собака).

3. Використайте розрізні картинки (або пазли).

4. Розширюйте кругозір дітей: розповідайте про предмети і явища, обговорюйте прочитані книги, аналізуйте поводження людей.

5. З метою розвитку мови: після читання вголос казок, розповідей просите дітей переказати почуте, відповісти на питання, задати свої; учите дітей становити розповідь по картинці. Допомагайте робити висновки, умовиводи.

Джерело https://vseosvita.ua/library/

 РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА

БАТЬКАМ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

ПО ПСИХОЛОГІЧНІЙ ПІДГОТОВЦІ ДО ШКОЛИ

Багато батьків, віддаючи дитину в перший клас, вважають, що вона повинна уміти читати, писати (або хоча б знати літери).

Дуже важливим аспектом психічного розвитку дітей дошкільного віку є формування психологічної готовності до шкільного навчання. По суті, її становлення свідчить про завершення періоду дошкільного дитинства.

Психологічна готовність складається з 3 компонентів:

      - особистісна (або мотиваційна);

      - інтелектуальна;

      - соціально-психологічна.

Особистісна: більшість дітей до кінця дошкільного віку хочуть іти в школу. Але їхнє бажання більше пов'язане з тим, що відтепер вони будуть мати шкільну форму, портфель, власне робоче місце. Тобто, дитина не до кінця усвідомлює, чим насправді вона буде зайнята у школі.

Однак дійсна мотиваційна готовність припускає, що дитина, ідучи в школу, хоче довідатися нове, освоїти грамоту, читання й т.д. Тому батькам потрібно набудовувати дитину на те, що навчання - це, насамперед, праця, кропітка і повсякденна.

Інтелектуальна: діти повинні прийти в школу з певним запасом знань про навколишній світ. Ці знання діти черпають із щоденного спілкування з дорослими людьми: батьками, дідусями й бабусями, вихователями дитячого саду та ін. Тому бажано читати дітям більше книг, відповідати на нескінченні питання маленьких «чомучек», як би вас це не стомлювало. Завдяки такому тісному спілкуванню, дитина вчиться складно говорити, мислити, аналізувати. Саме розвинене  сприйняття й мислення дають можливість систематично спостерігати за предметами і явищами, виділяти в них істотні особливості, міркувати й робити умовиводи.

   - Заохочуйте цікавість дитини.

   - Допоможіть дитині вивчити його прізвище, адресу, номер телефону, день народження, а також відомості про родину: маму, татка, брата, сестру і т.д.

   - Будьте у всім прикладом своїй дитині.

   - Цікавтеся справами своєї дитини, грайте з ним.

   - Хвалите його щораз, коли він цього заслуговує.

   - Не лайте, а тим більше не ображайте дитину в присутності сторонніх. Маля затаїть образу, перестане довіряти вам. У майбутньому це може привести до того, що дитина буде приховувати від вас правду.

   - Не робіть за дитину те, що він у стані виконати самостійно. Визначите разом з ним коло його обов'язків (помити свою чашку, застелити постіль, скласти речі та ін.).

   - Обговорите з дитиною ті правила й норми, з якими йому доведеться зустрітися в школі. Поясните їхню необхідність.

   - З перших днів навчання складіть разом з дитиною його розпорядок дня. Обов'язково стежите за його виконанням.

   - Не залишайте без уваги логопедичні проблеми дитини.

   - Перед тим, як зробити дитині зауваження, відзначте його позитивні сторони («Розумник. Я бачу, ти намагався. У тебе вже непогано виходить, але...).

   - Не перевантажуйте дитину шкільними заняттями. Прогулянки на свіжому повітрі й ігри не менш важливі для здоров'я й нормального розвитку дошкільника. Специфіка уваги шестирічних дітей така, що продуктивно виконувати завдання дитина може 15-20 хвилин. Потім варто перемкнутися на інший вид діяльності. 

   - Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, особливо із братами або сестрами. Ви тільки збільшите проблему, укорените в дитині почуття неповноцінності й викличте ревнощі й злість відносно брата або сестри.

Навчальна діяльність у сучасній школі жадає від дітей високого рівня розумової активності, що проявляється в розвитку сприйняття, уваги, пам'яті, мислення, уяви. Тому бажано проводити заняття, які сприяють розвитку пізнавальних процесів дошкільника. Вони рекомендуються батькам для успішної підготовки дитини до навчання в школі.

Навчання в школі повинне стати джерелом позитивних емоцій. Це додасть дитині впевненості у своїх силах. Негативне відношення батьків або вчителів, постійна критика на адресу дитини, окрики й невдоволення можуть викликати тривожність, дискомфорт, а головне - небажання ходити в школу

Джерело https://vseosvita.ua/library/

 

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

10 ЗАПОВІДЕЙ ДЛЯ БАТЬКІВ МАЙБУТНЬОГО ПЕРШОКЛАСНИКА:

1.Починайте “забувати” про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: “який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд”.
  2. Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).
   3. Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той і на інший продукт).
  4. Не лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: “Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему”.
   5. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.
   6. Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього подобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.
7.    Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.
  8. Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.
 9.  Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: “Вийде обов’язково, тільки потрібно ще раз спробувати”. Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.
 10.   Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому. 

Джерело http://school19.zp.ua/vyhovannya/kabinet-psyhologa/vedemo-dytynu-v-1-klas/porady-psyhologa-batkam-pershoklasnykiv/