Сьогодні ми поговоримо про віданність дітям. 

Український священик, який замерз з дітьми, виконуючи свій обов’язок милосердя

Маловідомий широкому загалу простий священик з Немирова Іван Кипріян мало чим відрізнявся від отців УГКЦ свого часу – початку 20 століття. Освічений, шляхетний він служив Богу та своєму народу. Помер мученицькою смертю разом з дітьми-в’язнями радянського табору. Дізнавшись, що дітей ведуть не на медичний огляд, а на страту, виготовив з цукру ангеляток і пробрався до тих дітей в клітку, щоб підтримати їх.

Страту відклали через завірюху, а через 4 дні вартові радянського концтрабору знайшли всіх замерзлими.

Весь світ знає про святого Максиміліана Кольбе, священика-францисканця, який в Освенцімі сам зголосився на розстріл замість багатодітного батька, на якого випав жереб.

Всі чули про Януша Корчака, польського педагога, який добровільно пішов у газову камеру разом зі своїми вихованцями.

Настала черга сповістити світу і про отця Івана Кипріяна

“…О. Іван Кипріян був висвячений на священика у 1883 р. і до кінця своїх днів зберіг вірність материнській Церкві. Слово Боже стало основною зброєю високоосвіченого пароха, який з молодих літ проповідував любов до Бога, любов до ближнього. Особливо о. Кипріян любив дітей і намагався вкласти в їх чисті душі зерна правди, смиренності.А ще виховував їх патріотами, бо сам ним був.

У 1918р. з розпадом Австро-Угорщини на території Західної України утворилася ЗУНР, якій тут же оголосила війну Польща. На заклик уряду ЗУНР почала організовуватися УГА, і о. Кипріян, залишивши свою парохію, стає польовим духівником УГА. З нею пройшов весь її героїчний і трагічний шлях. Словом Божим підтримував галицьких юнаків під час прощання з рідним краєм 16-18 липня 1919р. і в дні страшної трагедії у «чотирикутнику смерті».

Після поразки національно – визвольних змагань о. Кипріян залишився на Великій Україні. Заарештовано його в 1920р., хоч у «Мартирології Українських Церков» читаємо, що о. Іван був заарештований чекістами на початку 30-их років.

У таборах ГУЛАГу український священик пережив голод, хвороби, знущання і катування більшовицьких садистів. Згадує про о. Кипріяна о. Кухарик: “Він був одним із наших праведників, хоч був брудний, обдертий і знаний як “номер 8-9-8-6″… Вся його історія пов’язана з понурою трагедією концентраційних таборів на далекому Сибірі, де голод, тортури, муки й жах, здається, намагаються затемнити навіть самі зорі на морознім сибірськім небі, де вечір не приносить ні відпочинку змученому тілу, ні спокою серцю, ні навіть маленької надії на краще завтра у цій темряві невільництва.»

Більшовицька система нищення людей не жаліла навіть найменших дітей. У барак №332, де сидів наш священик, привезли малюків. Це були діти «врагов народа», батьки, яких були знищені. Ці нещасні отримували лише залишки їжі, тому мало хто з діточок доживав до п’ятирічного віку. Обдерті, у лахмітті, діти переставали бути дітьми, а хвороби і голод косили їх десятками.

О. Кипріян домігся у табірного начальства бути опікуном тих маленьких «ворогів народу». Шістдесятирічний священик випрошував їжу у дорослих в’язнів, носив помираючим дітям теплу воду, шукав будь-яке лахміття аби зігріти найменших, котрі ледве навчилися говорити. А вночі щиро молився, щоб порятував цих ангеликів...

Джерело

[https://shorturl.at/f8xSe](https://shorturl.at/f8xSe...)

 ТЕХНІКИ НЕЙРОМОДЕЛЮВАННЯ: 4 ВПРАВИ ДЛЯ РОБОТИ З СОБОЮ

Нейромоделювання — це творчий підхід до самопізнання, який використовує графічні образи, лінії та геометричні форми для дослідження власних думок, емоцій, потреб і цілей.

Сьогодні розглянемо 4 техніки, які можна використовувати для саморефлексії та пошуку внутрішніх ресурсівт

1. «ЛІНІЇ» — ВІДКРИТТЯ РЕСУРСУ

Мета: дослідити власні ресурси, сильні сторони та знайти нові способи рухатися вперед.

Запит: «Який мій ресурс зараз допоможе мені рухатися далі?»

Інструкція:

1. Підготуйте аркуш паперу та маркери або кольорові олівці.

2. Зосередьтеся на своєму запиті й почніть проводити довільні лінії, змінюючи їхній напрямок.

3. Додайте нові лінії, що перетинаються між собою.

4. За бажанням округліть гострі кути на перетинах.

5. Розфарбуйте окремі ділянки кольорами, які асоціюються у вас із силою, підтримкою та натхненням.

6. Розгляньте малюнок і запишіть думки та асоціації, які виникли.

Рефлексія: що зараз є моєю опорою? Які сильні сторони я можу використати? Який ресурс я раніше недооцінював/-ла?

2. «КОЛА» — ГАРМОНІЗАЦІЯ ЕМОЦІЙ

Мета: дослідити свій емоційний стан, усвідомити потреби та знайти власні асоціації зі спокоєм і рівновагою.

Запит: «Що я можу зробити, щоб відчути більше спокою та рівноваги?»

Інструкція:

1. Подумайте, які емоції ви відчуваєте зараз.

2. Намалюйте кілька кіл різного розміру.

3. Додайте нові кола та лінії, створюючи власну композицію.

4. Зверніть увагу на перетини ліній і за бажанням округліть гострі кути.

5. Розфарбуйте малюнок відповідно до власних асоціацій із кольорами.

6. Поспостерігайте за своїми відчуттями під час роботи та після її завершення.

Рефлексія: яких емоцій у моєму житті найбільше? Чого мені зараз бракує? Що допомагає мені відновлювати внутрішню рівновагу?

3. «ТРИКУТНИКИ» — ФОКУС НА ЦІЛІ

Мета: структурувати думки щодо бажаної цілі, визначити наступні кроки та дослідити можливі перешкоди.

Запит: «Який мій наступний крок до бажаного результату?»

Інструкція:

1. Визначте ціль, над якою хочете попрацювати.

2. Намалюйте трикутники різного розміру та напрямку.

3. Додайте лінії, які перетинаються з трикутниками й утворюють нові форми.

4. Розгляньте композицію та за бажанням округліть гострі кути.

5. Використайте кольори, які асоціюються у вас із метою, енергією та впевненістю.

6. Після завершення запишіть три конкретні дії, які допоможуть наблизитися до бажаного результату.

Рефлексія: чого я насправді хочу досягти? Що може мені заважати? Який крок я можу зробити вже сьогодні? Якої підтримки мені бракує?

4. «КВАДРАТИ» — СТАБІЛЬНІСТЬ І ПІДТРИМКА

Мета: дослідити власні джерела стабільності, визначити важливі опори та усвідомити, що допомагає відчувати більше впевненості.

Запит: «Де я можу знайти стабільність і впевненість у собі?»

Інструкція:

1. Подумайте, у яких сферах життя вам зараз потрібна більша стабільність.

2. Намалюйте квадрати різного розміру.

3. З’єднайте їх лініями, створюючи цілісну композицію.

4. За бажанням округліть гострі кути на перетинах.

5. Додайте кольори, які асоціюються у вас із безпекою, надійністю та підтримкою.

6. Розгляньте готову роботу й запишіть три речі, людей або дії, які допомагають вам відчувати впевненість.

Рефлексія: що дає мені відчуття безпеки? На кого або на що я можу спертися у складний період? Які звички допомагають мені відновлювати сили?

ЯК ЗАВЕРШИТИ КОЖНУ ТЕХНІКУ?

Після малювання приділіть 3–5 хвилин рефлексії та дайте відповіді на запитання:

Які почуття виникали під час роботи?

Що нового я помітив/-ла про себе?

Яка думка або ідея виявилася найважливішою?

Що я можу застосувати у повсякденному житті?

Пам’ятайте, у творчих практиках важливий не лише результат на папері, а й можливість зупинитися, прислухатися до себе та краще зрозуміти власні потреби

Джерело https://t.me/psy_mpa_ua

 ЧОГО ДИТИНА НЕ СКАЖЕ ВГОЛОС…

Не кричи на мене. Коли ти підвищуєш голос, я лякаюся і думаю, що зі мною щось не так. Мені боляче відчувати, що твій гнів спрямований на мене.

Слухай мене. Коли я розповідаю тобі про те, що для мене важливо, подивися мені в очі. Тоді я розумію, що я і мої маленькі справи важливі для тебе.

Дозволь мені рости у власному темпі. Не змушуй мене робити те, до чого я ще не готовий. Пам’ятай: я дитина — і найкраще пізнаю світ через гру та досвід, а не через поспіх.

Я обожнюю, коли ти проводиш час зі мною. Коли ти в доброму настрої, смієшся зі мною, граєшся і створюєш зі мною спогади — я відчуваю себе найважливішим у світі. Потім, коли виросту, я з теплом згадуватиму саме ці моменти.

Не порівнюй мене з іншими. Коли ти ставиш у приклад моїх братів, сестер чи однолітків, я почуваюся гіршим. А мені так потрібне твоє прийняття.

Обіймай мене, коли мені сумно. Дозволь мені плакати. Не кажи, що «хлопці не плачуть» або що я «занадто чутливий». Мої почуття реальні. Так само, як і твої.

Навчи мене дбати про себе, показуючи власний приклад. Висипайся, відпочивай, займайся тим, що приносить тобі радість, зустрічайся з друзями. Покажи мені, що батьківство може бути джерелом тепла, а не виснаження. Я не хочу бачити, як ти жертвуєш собою до межі, а потім зриваєшся — я хвилююся, що це через мене.

Будь поруч, коли мені страшно. Не смійся з моїх дитячих страхів. Розкажи, що й ти колись боявся темряви, і дозволь мені тримати ліхтарик біля подушки.

Люби мене за те, що я є. Не за гарні оцінки, не за «слухняність», не за досягнення. Люби мене, коли я помиляюся, коли падаю, коли мені потрібна підтримка. Я маю бути певним, що твоя любов не зникає, коли в мене щось не виходить.

Показуй любов до свого партнера. Саме у вас я вчуся, як вирішувати конфлікти, як говорити про складне і що таке справжня близькість.

Пам’ятай: я перейматиму твої переконання — про людей, про себе, про життя. Подумай, чи вони справді допоможуть мені. Якщо ти вважаєш, що всі навколо недобрі й користуються іншими, мені буде важче довіряти світу.

Я знаю, що ти любиш мене й стараєшся з усіх сил. Покажи мені, що погані дні — це нормально. Що можна робити помилки, робити висновки та рухатися далі. Якщо ти навчишся прощати себе — я теж зможу.

Усміхайся до мене. Твоя щира усмішка заспокоює мене. Я тоді відчуваю себе захищеним і потрібним.

@Патриція Юшкат

 Техніка "Звільнення від небажаних емоцій"

або

10 КРОКІВ ДО СПОКОЮ.

.Увійдіть у стан рівноваги (дихання, м’язова релаксація тощо)

.Сконцентруйтесь на проблемній ситуації. Пригадайте ситуацію, яка викликає неприємні емоції.

.Визначте емоцію, яку переживаєте у зв’язку з цією ситуацію, від якої хочете звільнитися. Оцініть інтенсивність емоції за 10-бальною шкалою. Ще раз подумайте, чи насправд іхочете відпустити емоцію? Як почуватиметеся, якщо ця емоція зникне? Якщо готові попрощатися з емоцією, переходьте до наступних кроків.

.Прислухайтесь до фізичних відчуттів у тілі. Що ви відчуваєте (порожнечу, холод, задерев’яніння, тиск, напругу, спазм, відчуття важкості, серцебиття, змінене дихання тощо) і де (уголові, горлі, грудях, животі, спині, руках, ногах...)?

Наприклад, тиск в грудній клітці, спазм у шлунку, клубок у горлі тощо.

.Які асоціації, образи пов’язані з цими тілесними відчуттями (камінь, палка, змія, їжак тощо).

.Відокремте ваше «Я» від емоції. Емоція є лише частиною вас, належить вам, від неї можете звільнитися. Коли відчуєте, що «Я» – це «Я», а емоції – це лише емоції, якими ваше «Я» може управляти, тоді з’явиться можливість відпустити їх.

.Відпустіть емоцію на свободу. Просто відпустіть. Виберіть найбільш прийнятний для себе спосіб:

Продихайте емоцію, спостерігаючи за образом. Уявляйте собі, ніби з потоком дихання на видиху образ поступово покидає вас і ваше тіло. Або трансформуйте образ з негативного в позитивний: міняйте форму (закругляйте гострі кути, згладжуйте виступи), забарвлення (агресивні кольори перефарбовуйте в спокійні, створюйте гармонійну колірну гамму), робіть його легким, теплим, приємним на дотик, таким, що приносить вам задоволення. Поверніть змінений вами образ в себе і розчиніть його в глибинах свого організму. Відчуйте, як змінилися ваші переживання.

Починайте переживати свої емоції. Нехай вони заповнять ваше тіло і розум. Якщо це горе, можете заплакати, гнів – відчуйте, як «закипає кров», змінюється дихання і напружуєтьсятіло. Переживіть свої почуття тае моції. Переживайте і спостерігайте. Будьте в контакті з диханням. Відчуйте, як змінюються ваші переживання.

Висловіть емоцію в русі (наприклад, протанцюйте її під музику).

Висловіть емоцію мовою малюнку або в іншій творчій діяльності.

. Перевірте результат. Критерій, ознака звільнення від емоції: фізичне і емоційне полегшення. Ви можете відчути, ніби тягар впав з плечей; раптову хвилю холоду по тілі; чи стало смішно. Така реакція означає, що накопичена емоційна енергія звільнилася.

.Виміряйте знову інтенсивність емоції за 10-бальною шкалою. Повторюйте техніку дотих пір, поки інтенсивність не зменшиться до найменшої цифри.

. Похваліть себе. Скажіть щось таке: «Я це зробив/ла!», «Я – молодець!».

з Міжнародна Психологічна Асоціація Проективних Методик

 Гра "Що було б, якби".

Ця гра розвиває уяву і поліпшує настрій. Вам потрібно придумати закінчення питання "Що було-б якби", а дитині відповісти на нього. Приклади:

Що було б, якби діти ходили на роботу, а батьки до дитячого садка?

Що було б, якби вранці прокинувся і виявив що ти шафа?

Що було б, якби всі світлофори були зроблені з льодянийків?

Що було б, якби кожна людина робила ти що їй заманеться.

Далі вигадуйте самі.

Джерело Дитячий психолог

 

 ЧОМУ ДИТИНА “НЕ ЧУЄ”: УВАГА ЧИ ПЕРЕВАНТАЖЕННЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ?

Батьки часто скаржаться:

«Я їй кажу — а вона ніби не чує»

«Десять разів повторюю одне й те саме»

«Дитина дивиться на мене і мовчить»

«Вона ніби у своєму світі»

І перша думка дорослого: “ігнорує”, “вперта”, “робить назло”.

Але дуже часто причина зовсім інша. У дошкільнят «не чує» може означати: нервова система перевантажена або увага не справляється.

ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ?

Дитина може фізично чути звук, але мозок не встигає:

- обробити інформацію;

- зрозуміти сенс;

- переключитися з гри;

- виконати інструкцію.

І тоді ми бачимо ефект “глухоти”, хоча слух нормальний.

КОЛИ ЦЕ ПРО УВАГУ?

Якщо дитина:

- легко відволікається;

- не доводить справу до кінця;

- постійно перескакує з гри на гру;

- не може слухати довгі пояснення;

- часто губить речі;

- перебиває, не чекає своєї черги;

- “зависла” на мультиках і не реагує.

Це може бути вікова незрілість уваги (норма для дошкільника) або її слабкість.

КОЛИ ЦЕ ПРО ПЕРЕВАНТАЖЕННЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ?

Якщо “не чує” з’являється:

- після садочка/школи;

- у шумних місцях;

- під час втоми;

- коли дитина голодна або не виспалась;

- після гаджетів;

- у період стресу (переїзд, хвороба, конфлікти).

Тоді мозок працює в режимі виживання і захисту. Дитина не ігнорує. Вона “відключається”, щоб не перевантажитися ще більше.

ТИПОВІ ОЗНАКИ ПЕРЕВАНТАЖЕННЯ

- дратівливість;

- часті істерики;

- різкі перепади настрою;

- дитина “завмирає”, дивиться в одну точку;

- не переносить гучні звуки, світло;

- скарги на головний біль, живіт;

- поганий сон;

- багато рухається, але ніби хаотично.

ЯК ДОПОМОГТИ, ЯКЩО ДИТИНА “НЕ ЧУЄ”?

1. Спочатку — контакт, потім слова. Підійдіть ближче.

Доторкніться до плеча. Подивіться в очі. І тільки тоді говоріть.

2. Говоріть коротко. Довгі пояснення дошкільник “не тримає”.

Замість: «Скільки разів казати, прибери іграшки, бо…».

Краще: «Прибираємо кубики. Потім вечеря.».

3. Давайте одну інструкцію за раз. Дошкільник не обробляє одразу 3–4 завдання.

Не: «Одягайся, збирай рюкзак і бери взуття»

А: «Одягай футболку» (потім наступний крок)

4. Після садочка — пауза. Дитині потрібен час "перезавантажитися”.

20–40 хвилин спокою:

- перекус;

- вода;

- тиша;

- вільна гра;

- обійми;

- прогулянка.

5. Менше стимулів — більше стабільності.Якщо дитина перевантажена:

- зменшити гуртки;

- обмежити гаджети;

- більше сну;

- більше прогулянок;

- більше ритуалів.

6. Перевірити фізіологію. Іноді причина проста:

- дитина не чує через отит;

- аденоїди;

- проблеми зі слухом;

- хронічна втома.

Якщо сумніви є — краще проконсультуватися з лікарем.

Дитина “не чує” не тому, що не поважає вас. А тому що її мозок ще не завжди може керувати увагою і витримувати навантаження.

Найкраще, що ви можете зробити — не кричати, а допомогти нервовій системі відновитися. Бо дитина, яка в ресурсі, чує набагато краще.

Джерело Дитячий психолог