ЧОМУ ДИТИНА “НЕ ЧУЄ”: УВАГА ЧИ ПЕРЕВАНТАЖЕННЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ?

Батьки часто скаржаться:

«Я їй кажу — а вона ніби не чує»

«Десять разів повторюю одне й те саме»

«Дитина дивиться на мене і мовчить»

«Вона ніби у своєму світі»

І перша думка дорослого: “ігнорує”, “вперта”, “робить назло”.

Але дуже часто причина зовсім інша. У дошкільнят «не чує» може означати: нервова система перевантажена або увага не справляється.

ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ?

Дитина може фізично чути звук, але мозок не встигає:

- обробити інформацію;

- зрозуміти сенс;

- переключитися з гри;

- виконати інструкцію.

І тоді ми бачимо ефект “глухоти”, хоча слух нормальний.

КОЛИ ЦЕ ПРО УВАГУ?

Якщо дитина:

- легко відволікається;

- не доводить справу до кінця;

- постійно перескакує з гри на гру;

- не може слухати довгі пояснення;

- часто губить речі;

- перебиває, не чекає своєї черги;

- “зависла” на мультиках і не реагує.

Це може бути вікова незрілість уваги (норма для дошкільника) або її слабкість.

КОЛИ ЦЕ ПРО ПЕРЕВАНТАЖЕННЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ?

Якщо “не чує” з’являється:

- після садочка/школи;

- у шумних місцях;

- під час втоми;

- коли дитина голодна або не виспалась;

- після гаджетів;

- у період стресу (переїзд, хвороба, конфлікти).

Тоді мозок працює в режимі виживання і захисту. Дитина не ігнорує. Вона “відключається”, щоб не перевантажитися ще більше.

ТИПОВІ ОЗНАКИ ПЕРЕВАНТАЖЕННЯ

- дратівливість;

- часті істерики;

- різкі перепади настрою;

- дитина “завмирає”, дивиться в одну точку;

- не переносить гучні звуки, світло;

- скарги на головний біль, живіт;

- поганий сон;

- багато рухається, але ніби хаотично.

ЯК ДОПОМОГТИ, ЯКЩО ДИТИНА “НЕ ЧУЄ”?

1. Спочатку — контакт, потім слова. Підійдіть ближче.

Доторкніться до плеча. Подивіться в очі. І тільки тоді говоріть.

2. Говоріть коротко. Довгі пояснення дошкільник “не тримає”.

Замість: «Скільки разів казати, прибери іграшки, бо…».

Краще: «Прибираємо кубики. Потім вечеря.».

3. Давайте одну інструкцію за раз. Дошкільник не обробляє одразу 3–4 завдання.

Не: «Одягайся, збирай рюкзак і бери взуття»

А: «Одягай футболку» (потім наступний крок)

4. Після садочка — пауза. Дитині потрібен час "перезавантажитися”.

20–40 хвилин спокою:

- перекус;

- вода;

- тиша;

- вільна гра;

- обійми;

- прогулянка.

5. Менше стимулів — більше стабільності.Якщо дитина перевантажена:

- зменшити гуртки;

- обмежити гаджети;

- більше сну;

- більше прогулянок;

- більше ритуалів.

6. Перевірити фізіологію. Іноді причина проста:

- дитина не чує через отит;

- аденоїди;

- проблеми зі слухом;

- хронічна втома.

Якщо сумніви є — краще проконсультуватися з лікарем.

Дитина “не чує” не тому, що не поважає вас. А тому що її мозок ще не завжди може керувати увагою і витримувати навантаження.

Найкраще, що ви можете зробити — не кричати, а допомогти нервовій системі відновитися. Бо дитина, яка в ресурсі, чує набагато краще.

Джерело Дитячий психолог

 ЧОМУ ДИТИНА ШВИДКО ВТОМЛЮЄТЬСЯ: ПСИХОФІЗИЧНІ ПРИЧИНИ

Батьки часто помічають:

«Він швидко виснажується»

«Після садочка — як вичавлений лимон»

«Не може довго гратися, нервує, плаче»

«Постійно проситься на руки»

Іноді це сприймається як лінощі або “капризи”. Але насправді швидка втома у дошкільнят — це дуже частий сигнал, що організм і нервова система перевантажені.

ВТОМА У ДИТИНИ — ЦЕ НЕ СЛАБКІСТЬ

У дошкільному віці мозок активно росте. Нервова система ще незріла, а навантаження часто доросле: садок, режим, шум, вимоги, соціальні контакти, гуртки.

Дитина може виглядати здоровою, але її нервова система швидко «перегрівається».

ЯК ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ ПЕРЕВТОМА У ДІТЕЙ?

Втома у дошкільника часто виглядає не як сонливість, а як:

- гіперактивність (починає бігати, кричати);

- плаксивість, істерики;

- агресія, протест;

- “відключення”, дитина ніби не чує;

- неуважність;

- проблеми із засинанням;

- скарги на живіт або голову;

- сильна тяга до солодкого;

- регрес (знову проситься на руки, “малюкує”).

ОСНОВНІ ПСИХОФІЗИЧНІ ПРИЧИНИ ШВИДКОЇ ВТОМИ

1. Недосип або неякісний сон .Це найпоширеніша причина.

Навіть якщо дитина “спить 9 годин”, сон може бути поверхневим:

- пізнє засинання;

- часті пробудження;

- гаджети перед сном;

- тривожність.

Без повноцінного сну мозок не відновлюється.

2. Перевантаження стимуляцією. Садок сам по собі — величезне навантаження: шум, багато дітей, правила, необхідність слухати, стримувати емоції.

Після цього нервова система потребує відпочинку. А якщо ще гуртки, гості, поїздки — ресурс закінчується швидше.

3. Емоційне напруження і тривожність

Дитина може втомлюватися, якщо:

- переживає адаптацію;

- боїться вихователя/дітей;

- відчуває напругу в сім’ї;

- постійно “старається бути хорошою”.

Тривога забирає дуже багато енергії.

4. Нестача руху або неправильна активність. Так, відсутність руху теж виснажує. Коли дитина довго сидить (заняття, гаджети), тіло накопичує напругу, а мозок перевтомлюється.

5. Харчування і коливання цукру

Якщо дитина:

- їсть мало білка;

- пропускає прийоми їжі;

- часто перекушує солодким;

— з’являються перепади енергії: підйом → спад → капризи → втома.

6. Сенсорна чутливість

Деякі діти дуже чутливі до: шуму, світла, дотиків, натовпу, запахів. Тоді навіть звичайний день у садочку може виснажувати вдвічі сильніше.

7. Особливості нервової системи. Є діти, які мають:

- підвищену збудливість;

- гіперактивність;

- труднощі концентрації;

- слабку саморегуляцію.

І вони швидше “перегорають”, навіть якщо зовні виглядають енергійними.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ БАТЬКИ?

1. Дати дитині паузу після садочка. Не одразу уроки/гуртки/розмови. 30–60 хвилин: їжа, вода, спокійна гра, обійми, тиша або прогулянка.

2. Перевірити режим сну. Іноді потрібно не “виховувати”, а просто:

- раніше вкладати;

- прибрати гаджети ввечері;

- зробити ритуали засинання.

3. Зменшити кількість занять. Дитині потрібен ресурс на життя, а не лише на “розвиток”.

4. Додати рух. Прогулянки, майданчик, велосипед, танці, плавання. Рух — найкращий спосіб розвантаження нервової системи.

5. Підтримати емоційно. Іноді дитина втомлюється не тілом, а психікою. Фрази, які лікують:

«Я бачу, ти втомився».

«Тобі зараз важко».

«Я поруч».

КОЛИ ВАРТО ЗВЕРНУТИСЯ ДО СПЕЦІАЛІСТА?

Якщо втома:

- постійна і тривала;

- супроводжується частими хворобами;

- дитина різко втратила активність;

- є регрес навичок;

- скарги на біль;

- проблеми зі сном і апетитом.

У такому випадку важливо проконсультуватися з педіатром, неврологом і психологом.

Швидка втома це сигнал, що нервова система просить про допомогу. І найкраще, що можуть зробити дорослі — не вимагати більше, а створити умови для відновлення. Бо саме у відпочинку мозок росте.

Джелеро Дитячий психолог

 ТЕХНІКИ НЕЙРОМОДЕЛЮВАННЯ: 4 ВПРАВИ ДЛЯ РОБОТИ З СОБОЮ

Нейромоделювання — це творчий підхід до самопізнання, який використовує графічні образи, лінії та геометричні форми для дослідження власних думок, емоцій, потреб і цілей.

Сьогодні розглянемо 4 техніки, які можна використовувати для саморефлексії та пошуку внутрішніх ресурсівт

1. «ЛІНІЇ» — ВІДКРИТТЯ РЕСУРСУ

Мета: дослідити власні ресурси, сильні сторони та знайти нові способи рухатися вперед.

Запит: «Який мій ресурс зараз допоможе мені рухатися далі?»

Інструкція:

1. Підготуйте аркуш паперу та маркери або кольорові олівці.

2. Зосередьтеся на своєму запиті й почніть проводити довільні лінії, змінюючи їхній напрямок.

3. Додайте нові лінії, що перетинаються між собою.

4. За бажанням округліть гострі кути на перетинах.

5. Розфарбуйте окремі ділянки кольорами, які асоціюються у вас із силою, підтримкою та натхненням.

6. Розгляньте малюнок і запишіть думки та асоціації, які виникли.

Рефлексія: що зараз є моєю опорою? Які сильні сторони я можу використати? Який ресурс я раніше недооцінював/-ла?

2. «КОЛА» — ГАРМОНІЗАЦІЯ ЕМОЦІЙ

Мета: дослідити свій емоційний стан, усвідомити потреби та знайти власні асоціації зі спокоєм і рівновагою.

Запит: «Що я можу зробити, щоб відчути більше спокою та рівноваги?»

Інструкція:

1. Подумайте, які емоції ви відчуваєте зараз.

2. Намалюйте кілька кіл різного розміру.

3. Додайте нові кола та лінії, створюючи власну композицію.

4. Зверніть увагу на перетини ліній і за бажанням округліть гострі кути.

5. Розфарбуйте малюнок відповідно до власних асоціацій із кольорами.

6. Поспостерігайте за своїми відчуттями під час роботи та після її завершення.

Рефлексія: яких емоцій у моєму житті найбільше? Чого мені зараз бракує? Що допомагає мені відновлювати внутрішню рівновагу?

3. «ТРИКУТНИКИ» — ФОКУС НА ЦІЛІ

Мета: структурувати думки щодо бажаної цілі, визначити наступні кроки та дослідити можливі перешкоди.

Запит: «Який мій наступний крок до бажаного результату?»

Інструкція:

1. Визначте ціль, над якою хочете попрацювати.

2. Намалюйте трикутники різного розміру та напрямку.

3. Додайте лінії, які перетинаються з трикутниками й утворюють нові форми.

4. Розгляньте композицію та за бажанням округліть гострі кути.

5. Використайте кольори, які асоціюються у вас із метою, енергією та впевненістю.

6. Після завершення запишіть три конкретні дії, які допоможуть наблизитися до бажаного результату.

Рефлексія: чого я насправді хочу досягти? Що може мені заважати? Який крок я можу зробити вже сьогодні? Якої підтримки мені бракує?

4. «КВАДРАТИ» — СТАБІЛЬНІСТЬ І ПІДТРИМКА

Мета: дослідити власні джерела стабільності, визначити важливі опори та усвідомити, що допомагає відчувати більше впевненості.

Запит: «Де я можу знайти стабільність і впевненість у собі?»

Інструкція:

1. Подумайте, у яких сферах життя вам зараз потрібна більша стабільність.

2. Намалюйте квадрати різного розміру.

3. З’єднайте їх лініями, створюючи цілісну композицію.

4. За бажанням округліть гострі кути на перетинах.

5. Додайте кольори, які асоціюються у вас із безпекою, надійністю та підтримкою.

6. Розгляньте готову роботу й запишіть три речі, людей або дії, які допомагають вам відчувати впевненість.

Рефлексія: що дає мені відчуття безпеки? На кого або на що я можу спертися у складний період? Які звички допомагають мені відновлювати сили?

ЯК ЗАВЕРШИТИ КОЖНУ ТЕХНІКУ?

Після малювання приділіть 3–5 хвилин рефлексії та дайте відповіді на запитання:

Які почуття виникали під час роботи?

Що нового я помітив/-ла про себе?

Яка думка або ідея виявилася найважливішою?

Що я можу застосувати у повсякденному житті?

Пам’ятайте, у творчих практиках важливий не лише результат на папері, а й можливість зупинитися, прислухатися до себе та краще зрозуміти власні потреби

Джерело Міжнародна психологічна асоціація

 ЧОМУ ДИТИНА “НЕ ЧУЄ”: УВАГА ЧИ ПЕРЕВАНТАЖЕННЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ?

Батьки часто скаржаться:

«Я їй кажу — а вона ніби не чує»

«Десять разів повторюю одне й те саме»

«Дитина дивиться на мене і мовчить»

«Вона ніби у своєму світі»

І перша думка дорослого: “ігнорує”, “вперта”, “робить назло”.

Але дуже часто причина зовсім інша. У дошкільнят «не чує» може означати: нервова система перевантажена або увага не справляється.

ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ?

Дитина може фізично чути звук, але мозок не встигає:

- обробити інформацію;

- зрозуміти сенс;

- переключитися з гри;

- виконати інструкцію.

І тоді ми бачимо ефект “глухоти”, хоча слух нормальний.

КОЛИ ЦЕ ПРО УВАГУ?

Якщо дитина:

- легко відволікається;

- не доводить справу до кінця;

- постійно перескакує з гри на гру;

- не може слухати довгі пояснення;

- часто губить речі;

- перебиває, не чекає своєї черги;

- “зависла” на мультиках і не реагує.

Це може бути вікова незрілість уваги (норма для дошкільника) або її слабкість.

КОЛИ ЦЕ ПРО ПЕРЕВАНТАЖЕННЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ?

Якщо “не чує” з’являється:

- після садочка/школи;

- у шумних місцях;

- під час втоми;

- коли дитина голодна або не виспалась;

- після гаджетів;

- у період стресу (переїзд, хвороба, конфлікти).

Тоді мозок працює в режимі виживання і захисту. Дитина не ігнорує. Вона “відключається”, щоб не перевантажитися ще більше.

ТИПОВІ ОЗНАКИ ПЕРЕВАНТАЖЕННЯ

- дратівливість;

- часті істерики;

- різкі перепади настрою;

- дитина “завмирає”, дивиться в одну точку;

- не переносить гучні звуки, світло;

- скарги на головний біль, живіт;

- поганий сон;

- багато рухається, але ніби хаотично.

ЯК ДОПОМОГТИ, ЯКЩО ДИТИНА “НЕ ЧУЄ”?

1. Спочатку — контакт, потім слова. Підійдіть ближче.

Доторкніться до плеча. Подивіться в очі. І тільки тоді говоріть.

2. Говоріть коротко. Довгі пояснення дошкільник “не тримає”.

Замість: «Скільки разів казати, прибери іграшки, бо…».

Краще: «Прибираємо кубики. Потім вечеря.».

3. Давайте одну інструкцію за раз. Дошкільник не обробляє одразу 3–4 завдання.

Не: «Одягайся, збирай рюкзак і бери взуття»

А: «Одягай футболку» (потім наступний крок)

4. Після садочка — пауза. Дитині потрібен час "перезавантажитися”.

20–40 хвилин спокою:

- перекус;

- вода;

- тиша;

- вільна гра;

- обійми;

- прогулянка.

5. Менше стимулів — більше стабільності.Якщо дитина перевантажена:

- зменшити гуртки;

- обмежити гаджети;

- більше сну;

- більше прогулянок;

- більше ритуалів.

6. Перевірити фізіологію. Іноді причина проста:

- дитина не чує через отит;

- аденоїди;

- проблеми зі слухом;

- хронічна втома.

Якщо сумніви є — краще проконсультуватися з лікарем.

Дитина “не чує” не тому, що не поважає вас. А тому що її мозок ще не завжди може керувати увагою і витримувати навантаження.

Найкраще, що ви можете зробити — не кричати, а допомогти нервовій системі відновитися. Бо дитина, яка в ресурсі, чує набагато краще.

#дитячийпсихолог

 Що стоїть за агресією підлітка

"Я не злий. Мені боляче."

Що стоїть за агресією підлітка — і як діяти батькам

Підліток кричить. Зривається. Грубить. Зачиняє двері з гучним «залиш мене в спокої».

І в серці батьків — біль, розгубленість, образа.

Хочеться запитати: “Що з тобою трапилось?”

А насправді краще спитати: “Що ТИ зараз проживаєш?”

Бо агресія — це не зіпсований характер. Це біль. Це захист. Це емоційна анестезія.

Чому підлітки вибухають?

У 12–17 років тіло і психіка перебудовуються з шаленою швидкістю.

Гормони, тиск однолітків, страх бути не таким, як всі. Сором, вразливість, самотність, провина.

Але замість сказати:

"Мені страшно. Я себе ненавиджу. Я не справляюсь."

— підліток кидає телефон, штовхає двері, кусає словами.

Бо агресія — єдине, що дає відчуття сили, коли всередині — хаос.

Як батьки зазвичай реагують:

«Не смій зі мною так розмовляти!»

«Як ти можеш себе так поводити?!»

«Поки не заспокоїшся — навіть не підходь!»

Ці фрази лише підсилюють відчуття самотності.

Бо глибоко всередині — дитина кричить не на вас. Вона кричить: "Побач мене! Почути мене! Втримай мене!"

Що справді працює:

5 фраз, які допомагають прожити агресію:

1. "Я бачу, що тобі дуже важко. Я поруч."

(Дає безпечну опору без тиску.)

2. "Ти маєш право на злість. Давай подумаємо, як випустити її без шкоди."

(Нормалізує емоцію, дає рамки.)

3. "Я витримаю тебе з твоїми емоціями. Ти не один."

(Знімає страх бути покинутим.)

4. "Давай зробимо паузу. Я нікуди не йду. Я просто поряд."

(Вчить робити паузу без відмови від стосунків.)

5. "Я бачу твою злість, але ще більше — бачу тебе. І люблю тебе навіть зараз."

(Це те, що підліток ніколи не скаже, що потребує — але дуже чекає.)

Головне не “виправити” агресію.

Головне — витримати контакт.

Бо агресія — це не відсутність любові до вас.

Це крик:

“Я не впораюсь. Покажи, що зі мною все ще можна бути.”

І коли ви залишаєтесь поруч, коли витримуєте —

ви не просто допомагаєте дитині.

Ви закладаєте базу її психічної стійкості на все подальше життя.

Джерело Дитячий психолог

 Серце шалено б’ється, бракує повітря, а в голові крутяться думки про смерть або втрату свідомості — і це лякає ще більше.

Джерело Психічне здоров`я для України

 Чи траплявся у вашої дитини мелтдаун — стан гострого нервового перевантаження? Батьки часто плутають його з тим, що ми називаємо істерикою, адже ззовні вони схожі: сльози, крик, невербальна агресія. Але працюють зовсім по-різному

Так звана істерика виникає в дитини через те, що вона ще не вміє виражати власні емоції. Це може статися через відмову купувати іграшку, заборону лізти на дерево чи необхідність робити домашнє завдання.

Мелтдаун відбувається, коли мозок дитини перевантажений інформацією і вже не може справлятися з емоціями. Коли багато звуків, кольорів чи емоцій. Це особливо типово для дітей з РДУГ та РАС.

Істерику не варто зупиняти, даючи дитині бажане — натомість спробуйте спокійно проговорити з дитиною ситуацію. А от у випадку мелтдауну важливо ще дати дитині спокійний тихий простір. Саме тому батькам важливо вміти відрізняти перше від другого.

Джерело Голоси дітей