ЧОГО ДИТИНА НЕ СКАЖЕ ВГОЛОС…

Не кричи на мене. Коли ти підвищуєш голос, я лякаюся і думаю, що зі мною щось не так. Мені боляче відчувати, що твій гнів спрямований на мене.

Слухай мене. Коли я розповідаю тобі про те, що для мене важливо, подивися мені в очі. Тоді я розумію, що я і мої маленькі справи важливі для тебе.

Дозволь мені рости у власному темпі. Не змушуй мене робити те, до чого я ще не готовий. Пам’ятай: я дитина — і найкраще пізнаю світ через гру та досвід, а не через поспіх.

Я обожнюю, коли ти проводиш час зі мною. Коли ти в доброму настрої, смієшся зі мною, граєшся і створюєш зі мною спогади — я відчуваю себе найважливішим у світі. Потім, коли виросту, я з теплом згадуватиму саме ці моменти.

Не порівнюй мене з іншими. Коли ти ставиш у приклад моїх братів, сестер чи однолітків, я почуваюся гіршим. А мені так потрібне твоє прийняття.

Обіймай мене, коли мені сумно. Дозволь мені плакати. Не кажи, що «хлопці не плачуть» або що я «занадто чутливий». Мої почуття реальні. Так само, як і твої.

Навчи мене дбати про себе, показуючи власний приклад. Висипайся, відпочивай, займайся тим, що приносить тобі радість, зустрічайся з друзями. Покажи мені, що батьківство може бути джерелом тепла, а не виснаження. Я не хочу бачити, як ти жертвуєш собою до межі, а потім зриваєшся — я хвилююся, що це через мене.

Будь поруч, коли мені страшно. Не смійся з моїх дитячих страхів. Розкажи, що й ти колись боявся темряви, і дозволь мені тримати ліхтарик біля подушки.

Люби мене за те, що я є. Не за гарні оцінки, не за «слухняність», не за досягнення. Люби мене, коли я помиляюся, коли падаю, коли мені потрібна підтримка. Я маю бути певним, що твоя любов не зникає, коли в мене щось не виходить.

Показуй любов до свого партнера. Саме у вас я вчуся, як вирішувати конфлікти, як говорити про складне і що таке справжня близькість.

Пам’ятай: я перейматиму твої переконання — про людей, про себе, про життя. Подумай, чи вони справді допоможуть мені. Якщо ти вважаєш, що всі навколо недобрі й користуються іншими, мені буде важче довіряти світу.

Я знаю, що ти любиш мене й стараєшся з усіх сил. Покажи мені, що погані дні — це нормально. Що можна робити помилки, робити висновки та рухатися далі. Якщо ти навчишся прощати себе — я теж зможу.

Усміхайся до мене. Твоя щира усмішка заспокоює мене. Я тоді відчуваю себе захищеним і потрібним.

@Патриція Юшкат

 Техніка "Звільнення від небажаних емоцій"

або

10 КРОКІВ ДО СПОКОЮ.

.Увійдіть у стан рівноваги (дихання, м’язова релаксація тощо)

.Сконцентруйтесь на проблемній ситуації. Пригадайте ситуацію, яка викликає неприємні емоції.

.Визначте емоцію, яку переживаєте у зв’язку з цією ситуацію, від якої хочете звільнитися. Оцініть інтенсивність емоції за 10-бальною шкалою. Ще раз подумайте, чи насправд іхочете відпустити емоцію? Як почуватиметеся, якщо ця емоція зникне? Якщо готові попрощатися з емоцією, переходьте до наступних кроків.

.Прислухайтесь до фізичних відчуттів у тілі. Що ви відчуваєте (порожнечу, холод, задерев’яніння, тиск, напругу, спазм, відчуття важкості, серцебиття, змінене дихання тощо) і де (уголові, горлі, грудях, животі, спині, руках, ногах...)?

Наприклад, тиск в грудній клітці, спазм у шлунку, клубок у горлі тощо.

.Які асоціації, образи пов’язані з цими тілесними відчуттями (камінь, палка, змія, їжак тощо).

.Відокремте ваше «Я» від емоції. Емоція є лише частиною вас, належить вам, від неї можете звільнитися. Коли відчуєте, що «Я» – це «Я», а емоції – це лише емоції, якими ваше «Я» може управляти, тоді з’явиться можливість відпустити їх.

.Відпустіть емоцію на свободу. Просто відпустіть. Виберіть найбільш прийнятний для себе спосіб:

Продихайте емоцію, спостерігаючи за образом. Уявляйте собі, ніби з потоком дихання на видиху образ поступово покидає вас і ваше тіло. Або трансформуйте образ з негативного в позитивний: міняйте форму (закругляйте гострі кути, згладжуйте виступи), забарвлення (агресивні кольори перефарбовуйте в спокійні, створюйте гармонійну колірну гамму), робіть його легким, теплим, приємним на дотик, таким, що приносить вам задоволення. Поверніть змінений вами образ в себе і розчиніть його в глибинах свого організму. Відчуйте, як змінилися ваші переживання.

Починайте переживати свої емоції. Нехай вони заповнять ваше тіло і розум. Якщо це горе, можете заплакати, гнів – відчуйте, як «закипає кров», змінюється дихання і напружуєтьсятіло. Переживіть свої почуття тае моції. Переживайте і спостерігайте. Будьте в контакті з диханням. Відчуйте, як змінюються ваші переживання.

Висловіть емоцію в русі (наприклад, протанцюйте її під музику).

Висловіть емоцію мовою малюнку або в іншій творчій діяльності.

. Перевірте результат. Критерій, ознака звільнення від емоції: фізичне і емоційне полегшення. Ви можете відчути, ніби тягар впав з плечей; раптову хвилю холоду по тілі; чи стало смішно. Така реакція означає, що накопичена емоційна енергія звільнилася.

.Виміряйте знову інтенсивність емоції за 10-бальною шкалою. Повторюйте техніку дотих пір, поки інтенсивність не зменшиться до найменшої цифри.

. Похваліть себе. Скажіть щось таке: «Я це зробив/ла!», «Я – молодець!».

з Міжнародна Психологічна Асоціація Проективних Методик

 Гра "Що було б, якби".

Ця гра розвиває уяву і поліпшує настрій. Вам потрібно придумати закінчення питання "Що було-б якби", а дитині відповісти на нього. Приклади:

Що було б, якби діти ходили на роботу, а батьки до дитячого садка?

Що було б, якби вранці прокинувся і виявив що ти шафа?

Що було б, якби всі світлофори були зроблені з льодянийків?

Що було б, якби кожна людина робила ти що їй заманеться.

Далі вигадуйте самі.

Джерело Дитячий психолог

 

 ЧОМУ ДИТИНА “НЕ ЧУЄ”: УВАГА ЧИ ПЕРЕВАНТАЖЕННЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ?

Батьки часто скаржаться:

«Я їй кажу — а вона ніби не чує»

«Десять разів повторюю одне й те саме»

«Дитина дивиться на мене і мовчить»

«Вона ніби у своєму світі»

І перша думка дорослого: “ігнорує”, “вперта”, “робить назло”.

Але дуже часто причина зовсім інша. У дошкільнят «не чує» може означати: нервова система перевантажена або увага не справляється.

ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ?

Дитина може фізично чути звук, але мозок не встигає:

- обробити інформацію;

- зрозуміти сенс;

- переключитися з гри;

- виконати інструкцію.

І тоді ми бачимо ефект “глухоти”, хоча слух нормальний.

КОЛИ ЦЕ ПРО УВАГУ?

Якщо дитина:

- легко відволікається;

- не доводить справу до кінця;

- постійно перескакує з гри на гру;

- не може слухати довгі пояснення;

- часто губить речі;

- перебиває, не чекає своєї черги;

- “зависла” на мультиках і не реагує.

Це може бути вікова незрілість уваги (норма для дошкільника) або її слабкість.

КОЛИ ЦЕ ПРО ПЕРЕВАНТАЖЕННЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ?

Якщо “не чує” з’являється:

- після садочка/школи;

- у шумних місцях;

- під час втоми;

- коли дитина голодна або не виспалась;

- після гаджетів;

- у період стресу (переїзд, хвороба, конфлікти).

Тоді мозок працює в режимі виживання і захисту. Дитина не ігнорує. Вона “відключається”, щоб не перевантажитися ще більше.

ТИПОВІ ОЗНАКИ ПЕРЕВАНТАЖЕННЯ

- дратівливість;

- часті істерики;

- різкі перепади настрою;

- дитина “завмирає”, дивиться в одну точку;

- не переносить гучні звуки, світло;

- скарги на головний біль, живіт;

- поганий сон;

- багато рухається, але ніби хаотично.

ЯК ДОПОМОГТИ, ЯКЩО ДИТИНА “НЕ ЧУЄ”?

1. Спочатку — контакт, потім слова. Підійдіть ближче.

Доторкніться до плеча. Подивіться в очі. І тільки тоді говоріть.

2. Говоріть коротко. Довгі пояснення дошкільник “не тримає”.

Замість: «Скільки разів казати, прибери іграшки, бо…».

Краще: «Прибираємо кубики. Потім вечеря.».

3. Давайте одну інструкцію за раз. Дошкільник не обробляє одразу 3–4 завдання.

Не: «Одягайся, збирай рюкзак і бери взуття»

А: «Одягай футболку» (потім наступний крок)

4. Після садочка — пауза. Дитині потрібен час "перезавантажитися”.

20–40 хвилин спокою:

- перекус;

- вода;

- тиша;

- вільна гра;

- обійми;

- прогулянка.

5. Менше стимулів — більше стабільності.Якщо дитина перевантажена:

- зменшити гуртки;

- обмежити гаджети;

- більше сну;

- більше прогулянок;

- більше ритуалів.

6. Перевірити фізіологію. Іноді причина проста:

- дитина не чує через отит;

- аденоїди;

- проблеми зі слухом;

- хронічна втома.

Якщо сумніви є — краще проконсультуватися з лікарем.

Дитина “не чує” не тому, що не поважає вас. А тому що її мозок ще не завжди може керувати увагою і витримувати навантаження.

Найкраще, що ви можете зробити — не кричати, а допомогти нервовій системі відновитися. Бо дитина, яка в ресурсі, чує набагато краще.

Джерело Дитячий психолог

 ЧОМУ ДИТИНА ШВИДКО ВТОМЛЮЄТЬСЯ: ПСИХОФІЗИЧНІ ПРИЧИНИ

Батьки часто помічають:

«Він швидко виснажується»

«Після садочка — як вичавлений лимон»

«Не може довго гратися, нервує, плаче»

«Постійно проситься на руки»

Іноді це сприймається як лінощі або “капризи”. Але насправді швидка втома у дошкільнят — це дуже частий сигнал, що організм і нервова система перевантажені.

ВТОМА У ДИТИНИ — ЦЕ НЕ СЛАБКІСТЬ

У дошкільному віці мозок активно росте. Нервова система ще незріла, а навантаження часто доросле: садок, режим, шум, вимоги, соціальні контакти, гуртки.

Дитина може виглядати здоровою, але її нервова система швидко «перегрівається».

ЯК ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ ПЕРЕВТОМА У ДІТЕЙ?

Втома у дошкільника часто виглядає не як сонливість, а як:

- гіперактивність (починає бігати, кричати);

- плаксивість, істерики;

- агресія, протест;

- “відключення”, дитина ніби не чує;

- неуважність;

- проблеми із засинанням;

- скарги на живіт або голову;

- сильна тяга до солодкого;

- регрес (знову проситься на руки, “малюкує”).

ОСНОВНІ ПСИХОФІЗИЧНІ ПРИЧИНИ ШВИДКОЇ ВТОМИ

1. Недосип або неякісний сон .Це найпоширеніша причина.

Навіть якщо дитина “спить 9 годин”, сон може бути поверхневим:

- пізнє засинання;

- часті пробудження;

- гаджети перед сном;

- тривожність.

Без повноцінного сну мозок не відновлюється.

2. Перевантаження стимуляцією. Садок сам по собі — величезне навантаження: шум, багато дітей, правила, необхідність слухати, стримувати емоції.

Після цього нервова система потребує відпочинку. А якщо ще гуртки, гості, поїздки — ресурс закінчується швидше.

3. Емоційне напруження і тривожність

Дитина може втомлюватися, якщо:

- переживає адаптацію;

- боїться вихователя/дітей;

- відчуває напругу в сім’ї;

- постійно “старається бути хорошою”.

Тривога забирає дуже багато енергії.

4. Нестача руху або неправильна активність. Так, відсутність руху теж виснажує. Коли дитина довго сидить (заняття, гаджети), тіло накопичує напругу, а мозок перевтомлюється.

5. Харчування і коливання цукру

Якщо дитина:

- їсть мало білка;

- пропускає прийоми їжі;

- часто перекушує солодким;

— з’являються перепади енергії: підйом → спад → капризи → втома.

6. Сенсорна чутливість

Деякі діти дуже чутливі до: шуму, світла, дотиків, натовпу, запахів. Тоді навіть звичайний день у садочку може виснажувати вдвічі сильніше.

7. Особливості нервової системи. Є діти, які мають:

- підвищену збудливість;

- гіперактивність;

- труднощі концентрації;

- слабку саморегуляцію.

І вони швидше “перегорають”, навіть якщо зовні виглядають енергійними.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ БАТЬКИ?

1. Дати дитині паузу після садочка. Не одразу уроки/гуртки/розмови. 30–60 хвилин: їжа, вода, спокійна гра, обійми, тиша або прогулянка.

2. Перевірити режим сну. Іноді потрібно не “виховувати”, а просто:

- раніше вкладати;

- прибрати гаджети ввечері;

- зробити ритуали засинання.

3. Зменшити кількість занять. Дитині потрібен ресурс на життя, а не лише на “розвиток”.

4. Додати рух. Прогулянки, майданчик, велосипед, танці, плавання. Рух — найкращий спосіб розвантаження нервової системи.

5. Підтримати емоційно. Іноді дитина втомлюється не тілом, а психікою. Фрази, які лікують:

«Я бачу, ти втомився».

«Тобі зараз важко».

«Я поруч».

КОЛИ ВАРТО ЗВЕРНУТИСЯ ДО СПЕЦІАЛІСТА?

Якщо втома:

- постійна і тривала;

- супроводжується частими хворобами;

- дитина різко втратила активність;

- є регрес навичок;

- скарги на біль;

- проблеми зі сном і апетитом.

У такому випадку важливо проконсультуватися з педіатром, неврологом і психологом.

Швидка втома це сигнал, що нервова система просить про допомогу. І найкраще, що можуть зробити дорослі — не вимагати більше, а створити умови для відновлення. Бо саме у відпочинку мозок росте.

Джелеро Дитячий психолог

 ТЕХНІКИ НЕЙРОМОДЕЛЮВАННЯ: 4 ВПРАВИ ДЛЯ РОБОТИ З СОБОЮ

Нейромоделювання — це творчий підхід до самопізнання, який використовує графічні образи, лінії та геометричні форми для дослідження власних думок, емоцій, потреб і цілей.

Сьогодні розглянемо 4 техніки, які можна використовувати для саморефлексії та пошуку внутрішніх ресурсівт

1. «ЛІНІЇ» — ВІДКРИТТЯ РЕСУРСУ

Мета: дослідити власні ресурси, сильні сторони та знайти нові способи рухатися вперед.

Запит: «Який мій ресурс зараз допоможе мені рухатися далі?»

Інструкція:

1. Підготуйте аркуш паперу та маркери або кольорові олівці.

2. Зосередьтеся на своєму запиті й почніть проводити довільні лінії, змінюючи їхній напрямок.

3. Додайте нові лінії, що перетинаються між собою.

4. За бажанням округліть гострі кути на перетинах.

5. Розфарбуйте окремі ділянки кольорами, які асоціюються у вас із силою, підтримкою та натхненням.

6. Розгляньте малюнок і запишіть думки та асоціації, які виникли.

Рефлексія: що зараз є моєю опорою? Які сильні сторони я можу використати? Який ресурс я раніше недооцінював/-ла?

2. «КОЛА» — ГАРМОНІЗАЦІЯ ЕМОЦІЙ

Мета: дослідити свій емоційний стан, усвідомити потреби та знайти власні асоціації зі спокоєм і рівновагою.

Запит: «Що я можу зробити, щоб відчути більше спокою та рівноваги?»

Інструкція:

1. Подумайте, які емоції ви відчуваєте зараз.

2. Намалюйте кілька кіл різного розміру.

3. Додайте нові кола та лінії, створюючи власну композицію.

4. Зверніть увагу на перетини ліній і за бажанням округліть гострі кути.

5. Розфарбуйте малюнок відповідно до власних асоціацій із кольорами.

6. Поспостерігайте за своїми відчуттями під час роботи та після її завершення.

Рефлексія: яких емоцій у моєму житті найбільше? Чого мені зараз бракує? Що допомагає мені відновлювати внутрішню рівновагу?

3. «ТРИКУТНИКИ» — ФОКУС НА ЦІЛІ

Мета: структурувати думки щодо бажаної цілі, визначити наступні кроки та дослідити можливі перешкоди.

Запит: «Який мій наступний крок до бажаного результату?»

Інструкція:

1. Визначте ціль, над якою хочете попрацювати.

2. Намалюйте трикутники різного розміру та напрямку.

3. Додайте лінії, які перетинаються з трикутниками й утворюють нові форми.

4. Розгляньте композицію та за бажанням округліть гострі кути.

5. Використайте кольори, які асоціюються у вас із метою, енергією та впевненістю.

6. Після завершення запишіть три конкретні дії, які допоможуть наблизитися до бажаного результату.

Рефлексія: чого я насправді хочу досягти? Що може мені заважати? Який крок я можу зробити вже сьогодні? Якої підтримки мені бракує?

4. «КВАДРАТИ» — СТАБІЛЬНІСТЬ І ПІДТРИМКА

Мета: дослідити власні джерела стабільності, визначити важливі опори та усвідомити, що допомагає відчувати більше впевненості.

Запит: «Де я можу знайти стабільність і впевненість у собі?»

Інструкція:

1. Подумайте, у яких сферах життя вам зараз потрібна більша стабільність.

2. Намалюйте квадрати різного розміру.

3. З’єднайте їх лініями, створюючи цілісну композицію.

4. За бажанням округліть гострі кути на перетинах.

5. Додайте кольори, які асоціюються у вас із безпекою, надійністю та підтримкою.

6. Розгляньте готову роботу й запишіть три речі, людей або дії, які допомагають вам відчувати впевненість.

Рефлексія: що дає мені відчуття безпеки? На кого або на що я можу спертися у складний період? Які звички допомагають мені відновлювати сили?

ЯК ЗАВЕРШИТИ КОЖНУ ТЕХНІКУ?

Після малювання приділіть 3–5 хвилин рефлексії та дайте відповіді на запитання:

Які почуття виникали під час роботи?

Що нового я помітив/-ла про себе?

Яка думка або ідея виявилася найважливішою?

Що я можу застосувати у повсякденному житті?

Пам’ятайте, у творчих практиках важливий не лише результат на папері, а й можливість зупинитися, прислухатися до себе та краще зрозуміти власні потреби

Джерело Міжнародна психологічна асоціація