“Дитячі страхи – звідки вони беруться і як їх позбутися”

Дитячий страх - це природня реакція на певну небезпечну або тривожну ситуацію в житті дитини, реальну чи придуману; сигнал що дитина з чимось не справляється, переживає внутрішнє напруження.

Для початку одразу прояснимо те, що деякі страхи є віковими і природніми на певному етапі дорослішання дитини. Вони можуть виникати в певному віці і через деякий час пропадати. А саме в:

0 – 6 міс. - дитина боїться гучних звуків, незнайомих людей, розставання з мамою.

1-3 р. – розлуки з батьками, незнайомих людей, страх покарання батьків, страх лікарів, страх темноти, закритого простору.

4-6 р. – розставання з батьками, нереальних сотворінь (привидів, монстрів), страх смерті, страх тварин, фізичної травми, темноти, висоти, болі, грому, крові.

7-12 років – страхи вже більше пов’язані зі школою – запізнитись на урок, вчителя, а також – страх смерті, страх фізичної травми, страх захворіти невиліковною хворобою, страх нападу.

Класифікація дитячих страхів виділяє два основних типи:

«Німі» страхи. Таку назву носять ті страхи, які сама дитина часто заперечує, проте їх наявність абсолютно очевидно для батьків.

Страхи – «невидимки». Подібні страхи дитина визнає, а от дорослі, навпаки, не помічають ніяких ознак подібних страхів.

До «німих страхів» найчастіше ставляться страхи тварин, гучних звуків, незнайомих людей та незвичної обстановки. Дитина може і сам до кінця не усвідомлювати, що вона боїться, але для дорослої людини наявність проблеми очевидно.

Невидимі страхи набагато більш різноманітні, існує величезна їх кількість. Проте все ж таки можна виявити найбільш часто зустрічаються:

Страх дитини перед покаранням за будь – яку провину. Причому провину може бути настільки незначним, що дорослі просто не звернуть на нього ніякої уваги. Наявність подібних страхів свідчить про серйозні проблеми у взаєминах дитини з батьками, часом навіть може бути наслідком надмірного вимогливого поводження з малюком. У разі появи подібного страху батьки повинні серйозно задуматися про свою модель поведінки з дитиною і переглянути її, щоб уникнути дуже серйозних проблем.

 Страх крові. Дуже багато діток при вигляді маленької крапельки крові, здалася з обдертою коліна починають кричати з такою силою, що можна подумати, що ранка – це не маленька подряпина, а знята живцем шкіра, яку, до всього іншого, посипали як мінімум пачкою солі. Деякі батьки просто посміхаються, дивлячись на таку реакцію малюка, а інші починають не на жарт злитися через таку істерики по, як вони вважають, дрібниці. Насправді ні в першому випадку, ні в другому, реакція батьків невірна. Дитина кричить не від болю, а від панічного страху, який у них викликає вид крові. Подібний страх – абсолютно непідконтрольне дитині почуття, тому ні в якому разі не можна сварити дитину. Підсміюватися над ним також не варто, так як це може травмувати його почуття гідності. А страх перед кров'ю обумовлений, найчастіше, банальним незнанням фізіології – маляті здається, що вся кров витече і він помре. Власне кажучи, боязнь крові є похідною страху смерті.

Смерть батьків – також досить часто зустрічається різновид дитячих страхів, часто породжена самими ж дорослими.

Дитячі страхи 5 років часто базуються на боязні різних казкових персонажів і мультиплікаційних героїв.

Звідки беруться страхи? Причини виникнення страхів у дітей, окрім процесу дорослішання, можуть бути різні. В кожному окремому випадку треба аналізувати індивідуальну історію дитини. Але загалом, можна виділити такі основні фактори, які впливають на появу страхів у дітей:

- це і певний конкретний випадок (вкусила собака, несподівано налякалась грому);

- це і нав’язані батьками перестороги і заборони («туди не йди, там небезпечно»);

- неусвідомлені страхи і тривоги самих же батьків емоційно передаються дітям (наприклад, страх що дитину можуть викрасти);

- надмірна турбота (гіперопіка) батьків не дає дитині можливість зустрітись з певними повсякденними труднощами, можливості з ними справитись, таким чином відчути свою силу і спроможність переборювати щось;

- це може бути щось зовсім несподіване, і мало реальне, просто придумане самою дитиною (страх входити в кімнату з правої ноги);

- дуже часто причиною появи страхів у дітей є емоційна напружена атмосфера в сім’ї;

- відчуття недостатньої захищеності зі сторони батьків (страх це сигнал що дитина не відчуває що її захистять її близькі, вірить що хтось, кого вона боїться, є небезпечніший і сильніший за неї і її батьків)

- залякування Бабою Ягою, Бабаєм та іншими придуманими неіснуючими героями

За всіма дитячими страхами стоїть один глибокий базовий страх – страх смерті. Він притаманний і дорослим, тому не бійтеся говорити з дитиною про це, діліться своїми думками і почуттями з приводу цієї теми. Відкрита, щира розмова про те, що ніхто не може уникнути смерті, допоможе прийняти цю даність життя і спокійніше до неї ставитись, не так боятись цього вам і вашій дитині.

Як допомогти дитині побороти свій страх?

Дитина сприймає інформацію не так, через слова і осмислення сказаного, як через почуття та емоції. Вона як губка впитує в себе всі події кожного дня. А за день з нею відбувається маса нових подій та вражень, як позитивних так і негативних, які їй складно логічно оцінити, що є реальною небезпекою, а чого взагалі не варто боятися.

Тому для початку дитині треба роз’яснити природу того що вона боїться, і показати де є реальна небезпека, а де її нема. От наприклад якщо в дитини є страх грому, в такому випадку можна пояснити що це тільки дуже сильний звук, який не є небезпечний.

Потім, і що найголовніше варто вникнути і почути чого саме дитина так боїться, що собі уявляє, думає про це.

Оскільки, дуже часто дитячий страх є не логічний та ірраціональний, то і позбуватись його можна нелогічним способом, а саме через гру, мистецтво, світ фантазій, в якому живуть чарівники та захисники, в якому головні герої завжди перемагають зло:)

Ефективний спосіб подолати дитячий страх, це допомогти дитині не уникати його, а навпаки в ігровій формі, через казку, малюнок, ліпку зустрітись зі своїм страхом. Тобто намалювати його, зліпити, перетворитись в нього і прожити хвилюючу зустріч зі своїм страхом і тоді є різні варіанти: або домовитись про мир і спокій зі страхом, або подружитись з ним, можна «задобрити», подарувати подарунки, можна покликати когось на допомогу, в кінці кінців можна знищити його (порвати, потоптати, побороти). При цьому завдання батьків супроводжувати та співпереживати кожен з цих кроків разом з дитиною.

Страх ще більше підкріплюється, коли сама дитина втікає від розмов про це, а батьки намагаються заперечити страх, кажуть щось на зразок «нема чого боятись», «не придумуй дурниць». Тоді дитяча фантазія домальовує ще страшніший образ, який надалі буде ще важче подолати. Чим більше дитина від нього втікає, тим страшніший і сильніший він здається.

Якщо не допомогти дитині справитись зі своїми страхом, це може набрати більших обертів і призвести до серйозніших проблем – замкнутості, невпевненості, тривожності, неврозів. Адже дитячий організм довго не може перебувати в напруженні, і якщо не позбуватися страху, він осяде і набуде іншої неприємної форми.

Гра з страхом.

Завдання: навчити дитину відчувати позитивні емоції, що сприятливо впливає на її психіку. Позитивні емоційні стани, що виникають у дітей в процесі спеціально організованих ситуацій успіху та перемоги, закріплюють потребу в переживаннях щастя, радості, задоволення від гри та спілкування.

Метод не є специфічним для корекції страхів. Однак поліпшення стану емоційно-мотиваційної сфери особистості дитини знижує побоювання, тривожність, страх чого або кого-небудь.

                   Розігрування ситуації взаємодії з предметом страху.

Для гри «в страх» підбирається сюжет і предмети, що символізують те, чого дитина боїться (собаку, привид та ін.) Розігруючи сюжети з цими предметами, вона може «розправитися» зі своїм страхом, у символічній форміпрогравати свої емоції та відреагувати, таким чином, знімаючи напругу від стресового впливу. 

Корисний прийом спрямованого фантазування: «Закрий очі і уяви, що ти виріс. Чого можна боятися тепер? »

Гра з темрявою, коли дитина забігає на секунду в темну кімнату і повертається в освітлене приміщення, являє собою перехід від стану небезпеки до стану безпеки. 

Відомо, що страх темряви - один з найбільш поширених дитячих страхів. Він часто пов'язаний зі страхом невідомості. Діти вважають, що дорослі обманюють їх, коли говорять, що насправді в темній кімнаті нічого страшного немає. Просто чудовиська ховаються, коли хтось входить і запалює світло. Образи об'єктів, якілякають  нерідко є проекцією злості, роздратування або поганого настрою дитини. Вони містять негативні емоціїта почуття, з якими важко впоратися самостійно. Тому необхідно допомогти дитині відчути себе більш сильноюперед уявною небезпекою, навчитися володіти собою. 

Ненав'язливо пояснювати природу страхів допомагають історії, які починаються словами: «Жила-була дівчинка, схожа на тебе ...».

Вербалізація страху.

Як відомо, «страшилки» різного змісту - один з видів своєрідного дитячого фольклору. Пишучи і розповідаючи «страшилку», дитина самостійно моделює емоційне подолання своїх страхів. Вербалізація страхів викликає чуттєву відповідь, емоційне переключення, яке виступає в ролі психологічного захисту.  

Як себе поводити, коли дитина боїться?

Найперше, вірте своїй дитині і знайте, що це реально для неї, навіть якщо для вас дитячий страх виглядає абсурдним. Не можна заперечувати наявність страху у дитини, ігнорувати, тим більше стидити, або казати: «Не вигадуй!», «Хлопчики привидів не бояться» і т.д. Для дитини це дійсно серйозно. Якщо вона вірить, що через балкон можуть влізти грабіжники, а в тріщині на стіні хтось живе, для них це справжнісінька реальність, вони в це вірять. Заперечуючи дитячі страхи ви відштовхуєте дитину від себе і залишаєте її сам на сам зі своїм страхом. Варто просто вислухати і прийняти її реальність, якби дивно для нас це не звучало.

Створюйте сприятливу атмосферу вдома, проводьте час разом, більше обіймайте свого малюка

Переконайте і дайте відчути своїй дитині, що ви її захисник, що ви розумієте і приймаєте всі її переживання, і щоб не сталось – будете завжди на її стороні.

Придумайте разом ще якихось захисників для дитини, намалюйте або зліпіть їх – це можуть бути улюблені казкові герої, ангели, люди з життя.

Долайте свої страхи, відкрито говоріть про свої почуття та переживання, тоді дитина зрозуміє що страх це частина життя.

І найголовніше, дитячий страх, та і все в житті, лікується любов’ю і прийняттям. Бо як написано в Святому Письмі: «Там де є страх – немає любові». Тому найперше зцілюйте свою дитину любов’ю, а тоді використовуйте всі інші способи:)

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ СТРАХІВ У ДИТИНИ

 Пам’ятайте, що дитячі страхи – це серйозна проблема й не треба сприймати їх тільки як «вікові» труднощі.

·         Не іронізуйте, дитина зрозуміє, що захисту чекати не від кого, й остаточно закриється.

·         Спрямовуйте та контролюйте перегляд дитячих мультфільмів, намагайтеся, щоб діти дивилися передачі з позитивними героями, орієнтовані на добро, тепло.

·         Прагніть до того, щоб у родині була спокійна, доброзичлива атмосфера, уникайте конфліктів, сварок, особливо в присутності дітей.

·         Не залякуйте дитину: «Не будеш спати – покличу вовка» тощо.

·         Більше заохочуйте, схвалюйте й морально підтримуйте дитину.

·         Малюйте з дитиною страх і все те, чого вона боїться. Тему смерті краще виключити. Саме заняття має тривати не більше 30 хвилин.

·         Малюйте страх фарбами, у кілька прийомів.

·         Після закінчення заняття похваліть дитину, а через кілька днів обговоріть із нею малюнок.

·         Можна запропонувати знищити малюнок: порвати або спалити.

·         Не чекайте швидкого результату, страх не зникне одразу.

·         Змініть образ страху.

·         Грайте за ролями. Ігри за ролями гарні тим, що дозволяють моделювати практично будь-яку ситуацію, що викликає в дитини тривогу, і розв’язати її ненав’язливо, у грі, формуючи в такий спосіб у свідомості дитини подолання свого страху.

·         Посміхайтеся разом з дитиною. Цей спосіб передбачає наявність бурхливої фантазії в батьків. Якщо ваша дитина боїться, наприклад, грози, постарайтеся придумати яку-небудь історію (обов’язково страшну!) із власного дитинства про те, що ви й самі точно так само боялися грози, а потім перестали. Нехай син або дочка посміється з вами. Адже одночасно вони сміються й над своїм страхом, а отже, вже майже перемогли його. Важливо, щоб дитина зрозуміла: «У мами чи тата були такі самі страхи, а потім вони минули, отже, це пройде й у мене».

·         І пам’ятайте – дитина має право на помилку! Вона має знати – батьки в будь-якій ситуації підтримають її й не стануть менше любити!

За О. А. Атемасова «Проблеми розвитку та корекція емоційної сфери молодших школярів». – Х.: Вид-во «Ранок», 2010р.