Розвиток мовлення 3 клас

17.03.2020р.

Тема. Розвиток базових психологічних функцій і міжфункціональної взаємодії, загальномовленнєвих умінь і навичок усного мовлення.

Хід заняття

І.Організація роботи

Доброго ранку бажаю я,

Бачу, працювати сьогодні охочий,

тому і сяють допитливі очі.

Один одному усміхнімося

і мерщій до роботи берімося.

II. Актуалізація опорних знань учня.

Гра «Так» чи «Ні».

Коли нам краще жити:

коли сміються діти? (Так.)

А чи тоді, як кричать

і не можна ради дать? (Ні.)

Бабусі допоміг хлопчина.

Він, добра є дитина? (Так.)

Тепер скажі мені:

у сварці добре жити? (Ні.)

А як серця у всіх ясні,

то погано чи ні? (Ні.)

Співає хлопчик гарно так!

А тобі подобається? (Так.)

А як обличчя всі пісні,

похмурі, злі, добре? (Ні.)

Тоді, іще скажи мені:

як діти б’ються, добре? (Ні.)

Звичайно, краще в мирі жити

і з усіма дружити.

Щоб всі веселими були

у мирі й злагоді жили.

— А чи знаєтеш ти, що таке дружба?

— З чого починається дружба?

— Кого ми можемо назвати справжнім другом?

III. Оголошення теми і мети уроку.

— Сьогодні на уроці вчитимемося письмово переказувати текст за прочитаним твором без зачину та кінцівки, виділяти в тексті головне, суттєве і передавати його, використовуючи мовні засоби.

IV. Робота з мовним матеріалом.

1. Бесіда.

— Що таке текст?

— Які типу тексту ти знаєш?

— Зі скількох частин складається текст?

— Що означає «переказати» зміст тексту?

— Чи потрібно вміти переказувати?

2. Складання тексту за поданим початком.

• Маленький Петрик ішов стежкою в саду. Назустріч йому біг чорний кудлатий собака. Петрик злякався, хотів утікати. Та раптом до його ніг притулилося кошеня. Воно втекло від собаки й просило у хлопчика захисту...

• Микола прийшов сьогодні до школи дуже рано. На лавці під високою тополею сиділо двоє дівчаток. Вони дивилися на дерево. Щось зацікавило їх там. Та в очах дівчаток Микола помітив тривогу. Раптом над великою тополиною гілкою знялася пташка й тривожно запищала. І тієї миті біля лавки впало маленьке пташеня...

— Як могли далі розвиватися події?

— Яким може бути завершення цих подій?

3. Складання тексту за поданою кінцівкою.

• ... Прикотив дідусь кавуна сам. Прикотив, утер піт та й каже:

— Ну й лінькуватий же ти, онучку! Навіть кавунові за тебе соромно. Розрізав він кавуна. А той справді червоний-червоний. Мов Петрик.

• — ... Це моя гойдалка! Моя! — заверещав Петрусь, ухопившись за вервечки. — Бо мій дідусь її зробив...

— Е ні, Петрику, — нахмурився дідусь. — Це гойдалка для всіх. Усі гойдатимуться по черзі.

Першими дідусь посадив у гойдалку Наталю й Оксанку. Гойдалка радісно злетіла вгору.

Петрик гойдався останній.

— А як могли б починатися ці історії?

4. Складання тексту за основною частиною.

... Одного разу хлопчик сидів тихесенько на дивані й читав. Раптом білочка скочила на стіл, схопила в зуби цукерку й стрибнула на шафу. Через хвилину повернулася, знову схопила цукерку й знову стрибнула на шафу.

Хлопчик підставив стілець і зазирнув на шафу. Там лежав старий капелюх. Хлопчик підняв його і побачив під ним цукерки та печиво...

(За Г. Скребицьким)

— Як ти гадаєш, з чого розпочалася ця історія? Як вона закінчиться?

Фізкультхвилинка.

Йшов по лісі їжачок. (дитина перебирає ніжками.)

В нього шубка з голочок. (Нахиляння тулуба в сторони.)

Ніс багато грушечок,

аж болів йому бочок.

Раз, два, три, чотири, п’ять — (піднімання ніг .)

зупинився спочивать.

Піклувався їжачок

про маленьких діточок — (Вправи для кистей рук.)

чарівних, непосидючих,

дуже милих і колючих.

Десять, дев’ять, вісім, сім! (дитина перебирає ніжками.)

Грушечки ці ніс він їм.

5. Робота з текстом.

Старий пень

Росло в лісі велике гіллясте дерево. Навесні воно вкривалося зеленим листом, білими квітками. Прилітали до квіток бджоли і джмелі. Поселилися на дереві співучі пташки. Щовесни поверталися вони з теплого краю, знаходили своє дерево і весело щебетали:

«Доброї весни, рідне дерево, ось ми й прилетіли до тебе». Радісно жилося дереву, бо багато було в нього друзів.

Минули роки. Постаріло дерево, засохло. Прийшли до лісу люди, спиляли його і кудись повезли.

Залишився тільки пень. Від суму і самотності покрився він сірим пилом. Боляче йому було, коли пригадував, як зліталися до нього бджоли й джмелі, як співали пташки... Прилетіли, правда, якось пташки навесні, покружляли над пнем, защебетали тривожно та й полетіли. Пень заплакав із туги. Так захотілося йому чиєїсь прихильності, дружби.

Настала осінь. Якось прибіг до пня їжачок. Вирив ямку та й носить сухі листочки, жмутки пахучого моху — стелить зимову постіль. Зрадів старий пень, лагідний такий до їжачка. І їжак з пнем став ласкавий. Подружились вони, розповіли один одному про своє життя. Аж помолодів пень, зацвів зеленим мохом.

Бо є тепер у нього друг.

Запитання для аналізу малюнків.

— Яким було дерево навесні?

— Хто відвідував його?

— Як йому жилося? Чому?

— Що трапилося з деревом через декілька років?

— Чому засумував пень?

— Хто змінив життя старого пня?

— Яким чином?

— Які стосунки були між ними?

— Як змінився після цього пень?

V. Підсумок уроку.

1. Гра «Мікрофон».

— Чого вчилися на сьогоднішньому уроці?

— Що нового дізнався?

— Чи сподобався урок? Чому?

Ось і пролунав дзвінок.

Закінчився наш урок.

За роботу по заслузі

щиро дякую тобі!

24.03.2020р.

Тема. Корекційно-логопедична робота на фонетико-фонематичному рівні. Диференціація понять «звук» та «буква». Корекційно-логопедична робота на лексико-граматичному рівні.

Хід заняття

Скільки років тобі б не було, які б посади не займала людина, манить нас завжди чарівної казки дивосвіт.

1. Сьогодні ми вирушаємо у казкову мандрівку. До нас сьогодні прилетіла Бабуся Ягуся і хоче, щоб ми її навчили читати.  (Демонстрація ляльки) Давай привітаємось.  Зараз я побачу, чи готовий ти це зробити.

Гра «Виконай дію».

Відійти на певну відстань від дитини. Пошепки віддати команди: руки вгору, ніжки вверх, зігнути ручку, тощо.

Молодець, всі вирушаємо на пошуки літер.

2. Аж тут здійнявся вітер. Спочатку він дув легенько (дітина тихо співає[у-у-у]), а потім подув сильніше (дитина співає сильніше [у-у-у]) вітер стихає, стих (дітина співає тихіше і замовкає).

3. Виділення звука [У] із звуконаслідувань. Яку ж літеру нам шукати?

Давай  прислухаємось ,яких звуків більше почуємо, ту літеру і будемо шукати.

Зозуля:   ку-ку-ку-у-у.

Півник:   ку-у-ку-рі-ку-у-у.

Корова:  му-у-у-у.

Вітер:      у-у-у.

Вовк:      у-у-у.

Яких звуків ми почули найбільше?

Отже ми підемо шукати літеру [У].

4. Гра «Покажи жестом»

Коли ми вимовляємо звук [У] - язик вільно лежить у роті, губи витягнені трубочкою у повітря, немає ніяких перешкод. Отже цей звук – голосний, як його ми позначаємо (кружечком).

Знаходимо у себе фішки, що позначають голосні звуки.

Давай пограємо в гру «Придумай слово, що починається на звук [У]».

5. Скласти речення із словами, в яких є звук [У]. Гра «Придумай речення» Предметні малюнки: груша, яблуко, удав, павук, гуска, жук.

Дитина самостійно викладає схему речення, яке придумала про картинку.

6. Звуковий аналіз слова «Груша».

Гра «Виклади слово».

Пригадай, якими фішками позначають звуки голосні і приголосні.

Робота дитини з фішками самостійно.

Фізкультхвилинка.

А-у, а-у, а-у-усі літери знайду.

(піднімання рук вгору).

А-у, а-у, а-у - на городі і в саду

(нахили тулуба в сторони);                                                   

У-ем, у-ем, у-ем - літеру [У] ми знайдем (піднімання ніг).

У-ем, у-ем, у-ем - Бабусі Ягусі віднесем (почергове піднімання ніг).

7. Буква [У] не хоче бути без друзів. Вона хоче подружитися з іншими буквами.

Давайте подружимо її з буквами (читання складів на килимку).

Гра «Прочитай склади»

Дитина підкочує м’ячик від букви [У] до [К], [С], [З], [П], [Ж], [Ш] і читає обернені склади.

8. А зараз ми разом віднесемо літеру [У] та іграшки, які дістали Бабусі Ягусі.

Що ми робимо? Ідемо, несемо.

Що ми зробимо? Прийдемо, принесемо.

А як ти скажеш про себе? Я іду, я несу.

Що він, вони роблять? Іде, ідуть, несе, несуть.

Отож ми йшли, та й притомилися.

Давай спочинемо на лісовій галявині.

9. Ой, хто там сидить на пеньку? Та це ж їжачок.

Чим покритий їжачок? Вірно голками. є картинка де намальована голка. У голки є вушко.

А ще де є «вушко»?

Відповідь дитини.

Це може бути «вушко» голки, чашки, людини.

Так слово «вушко» має багато значень.

10. Звук [У] ми почули, але ж не бачили. Давай сфотографуємо звук [У], а на фотографії побачимо літеру [У]. Де наш чарівний фотоапарат?

Скажемо йому у-у-у і плеснемо в долоні два рази.

Ось вона буква [У].

З чого складається, на що схожа.

Давайт викладемо з квасолі букву [У].

Самостійна робота.

11. Підсумок уроку. Гра «Мікрофон».

— Чого вчилися на сьогоднішньому уроці?

— Що нового дізнався?

— Чи сподобався урок? Чому?

Ось і пролунав дзвінок.

Закінчився наш урок.

За роботу по заслузі

щиро дякую тобі!

07.04.2020р.

Робота з словом. Наголошенні та ненаголошенні склади

Хід заняття.

1.Організація роботи

Доброго ранку бажаю я,

Бачу, працювати сьогодні охочий,

тому і сяють допитливі очі.

Один одному усміхнімося

і мерщій до роботи берімося.

2. Словниковий диктант

Яна, Юрій, Євген, Київ.

– З якої букви написали слова? Чому? Які це звуки?

3. Словникова робота

м.д.ль   г.р.й   ш.ф.р

– Прочитай слова. Назви пропущені букви. Запиши слова. Підкресли букви, що позначають голосні звуки.

– Поділи слова на склади (позначивши знизу дужками). Постав наголос.

– Назви наголошений склад, поясніть як ви його визначили.

– Сьогодні на уроці ми вивчимо, що ж таке наголос, вчитимемося визначати наголошений склад у словах.

Дитині  ознайомлюють з поняттям  наголос.

Наголос – виділення складу у слові посиленням голосу; значок над літерою, який указує на виділення звука в слові посиленням голосу.

Учень читає вірш Олександра Олеся «Золоті квітки».

Вишиває осінь на канві зеленій
Золоті квітки.
Квіти оживають, і з дерев спадають
Жовті нагідки.
Яблука і груші падають на землю,
Боки, спини б’ють.
Люди їх збирають, у мішки ховають,
Кури їх клюють.
Бавляться дітками, бавляться квітками,
Моляться батьки.
Вишиває осінь на канві зеленій
Золоті квітки.

– Чи є такий колір як золотий? Який це насправді колір?

– Прочитайте значення слова канва.

Канва – сітчаста основа для вишивання.

– Що робить осінь? Чи може вона вишивати? В якому значенні вжито це слово?

– З якими квітами автор порівнює осіннє листя? (Діти розглядають ілюстрацію нагідок)

– Прочитайте вірш Ліни Костенко «Красива осінь вишиває клени»

Красива осінь вишиває клени
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: – Виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не облетим.

А листя просить: – Дай нам тої втіхи!
Сади прекрасні, роси – як вино.
Ворони п'ють надкльовані горіхи.
А що їм, чорним? Чорним все одно.

– Чим схожі ці вірші? Чим вони відрізняються?

Фізкультхвилинка

Учень називає предмети, зображені на малюнку; записує, ставить наголос.

Яблуко, груша, лимон, банан, апельсин, ананас.

– Який склад може бути наголошений?

4. Опрацювання правил

В українській мові слова можуть мати наголос на будь-якому складі.

У слові один голосний звук і склад із цим звуком вимовляється з більшою силою голосу. Цей голосний звук і склад називаються наголошеними. Решта голосних звуків і складів у слові – ненаголошені.

5. Первинне закріплення

Учень читають «луною» (за вчителем), виділяючи голосом наголошений склад у таких словах:

парта, стілець, дошка, шафа, вікно, двері, стіна.

6. Запис слів за абеткою

– Записати слова в алфавітному порядку. Поставити наголос.

Вишня, малина, абрикос, слива, огірок.

– Яке із записаних слів, на твою думку, «зайве»? Чому?

7. Робота в парах. На картках

– Зі слів кожного рядка скласти речення і записати їх. Над словами поставите наголос.

· на, живемо, ми, Україні.

· землю, дуже, ми, любимо, свою.

3. Робота із загадкою

– Відгадайте загадку, запишіть слово-відгадку. Поставте наголос. Складіть звукову модель слова.

Невидимка ходить в гаї, всі дерева одягає. (Весна)

VI. ПІДСУМОК УРОКУ.

– Що таке наголос?

– Який склад називається наголошеним?

– Чи може бути в слові два наголошені склади?

– Як називаються склади, на які не падає наголос?

14.04. 2020р.

Тема. Складні слова. Диференціація прийменників і префіксів. Корекційно-логопедична робота на синтаксичному рівні.

Хід заняття

1. Організація роботи . Прийом «Очікування результату» (ситуація успіху).

Ще один важливий крок

Зробимо за цей урок.

Глибше вивчимо ми мову

Солов’їну і чудову.

Тож гаразд, часу не гаймо

І урок розпочинаймо.

         – Що ти очікуєте від сьогоднішнього уроку? Подумайте і закінчіть речення:

         «Від уроку я очікую…»

         «Наш урок буде …»

2. Що таке наголос? Який склад називається наголошеним? Як називаються склади, на якій не падає наголос?

3.Гра «Згадай префікси – утвори слова».      

                                      На

                                      За

                                      До

                                      Ви             

                                      Пере           пишу

                                      Роз

                                      С

                                      По

                                      Над

          4. Вставити пропущені літери

Зоре моя в…чірняя,

Зійди над горою,

Поговорим т…хесенько

В неволі з тобою.

        

         5. Бесіда про Т.Г.Шевченка.

         – Ці рядки належать відомому українському поету, з ім’ям якого пов’язаний рік, що завершується, – Тарасу Григоровичу Шевченку (портрет). Саме у березні 2014 році виповнилося 200 років з дня народження геніального поета. Але не завершується наша розмова про нього. І сьогодні на уроці ми не раз згадаємо рядки з творів Тараса Шевченка.

          6. Звуко-буквений аналіз слова вечірняя.

         

          7. Розбір слова вечірняя за будовою.

         

          8. Знаходження слів з префіксами.

         

          9. Робота над прийменниками.

         – Як написані слова над, в, з? Прочитайте речення без цих маленьких слів. Ці маленькі слова – прийменники. Вони служать для зв’язку слів у реченні і пишуться окремо.

                                                                                                               

10. Повідомлення теми і завдань уроку.

–       Отже, на сьогоднішньому уроці ми будемо вчитися розрізняти співзвучні префікси і прийменники та правильно їх писати.

–       Ключовими словами нашого уроку будуть такі слова:

         Пригадай! (ми пригадали і ще згадаємо, що знаємо про префікси і прийменники).

         Дізнайся! (ми дізнаємося більше про префікси і прийменники).

         Порівняй! (ми порівняємо, яке значення мають префікси і прийменники та як вони пишуться).

                           

11. Постановка проблемного питання.

(За)щебече соловейко

(В)лузі (на)калині,

(За)співає козаченько,

Йдучи (по)долині.

12. Фізкультхвилинка (здоров’язберігаюча технологія).

                       Реве та стогне Дніпр широкий,

                       Сердитий вітер завива,

    Додолу верби гне високі,

    Горами хвилю підійма.

    І блідий місяць на ту пору

    Із хмари де-де виглядав,

    Неначе човен в синім морі,

    То виринав, то потопав.

13. Слухання казки «Префікс і прийменник» (таблиця).

         Жили собі в Країні Слів два хлопчики. Звали їх Префікс і Прийменник. Вони були великими друзями: разом читали книжки, разом вчили уроки, разом відпочивали, все ділили порівну. Але вдача у них була різна.

         Префікс був незвичайний чарівник. Щойно побачить якесь слово, подає йому руку і вмить стає частиною того слова. А Прийменник був зовсім не такий. Він ходив Країною Слів з багатьма словами, та ніколи з ними не з’єднувався. Прийменник йшов з іншими словами на такій відстані, що між ним і словом може стати ще одне слово.

         Помітила це Граматика і видала наказ: «Нехай Префікс завжди буде частиною слова, а Прийменник нехай пишеться з іншими словами окремо».

14. Побудова асоціативного куща («Префікс») – таблиця.

·        Частина слова.

·        Пишемо разом.

·        Утворює нові слова.

·        Між префіксом і коренем не можна вставити слово.

15. Побудова асоціативного куща («Прийменник») – таблиця.

·        Окреме слово.

·        Пишемо окремо.

·        Служить для зв’язку слів у реченні.

·        Між прийменником і словом можна вставити слово.

16. Опорна схема.

Префікс	Прийменник
1. Частина слова.	1. Окреме слово.
2. Пишемо разом.	2. Пишемо окремо.
3. Служить для утворення нових слів.	3. Служить для зв’язку слів у реченні.
4. Не можна вставити слово між префіксом і коренем.	4. Можна вставити слово між прийменником і словом.

        

         17. Робота з текстом (списати, розкриваючи дужки).

                   1група.

Ой (за)стогнав сивий пугач

(В)степу (на)могилі,

(За)журились чумаченьки,

Тяжко (за)журились.

(По)садила стара мати

Три ясени (в)полі.

А невістка (по)садила

Високу тополю.

Вітер віє, (по)віває,

(По)полю гуляє.

(На)могилі кобзар сидить

Та (на)кобзі грає.

18. Творча робота. Гра «Віднови вірш» (вставити замість крапок потрібні за змістом прийменники чи префікси).

                           

1 група.              Сонце …ходить, гори чорніють.

Пташечка тихне, поле німіє.

Радіють люди, що одпочинуть,

А я дивлюся і серцем лину

… темний куточок … Україну.

              (за, в, на)

VІ. Підсумок уроку.

                                      Зробимо останній крок –

                                      Підсумуємо урок!

Тест

         1. Префікс – це частина слова, що стоїть …

          ч) перед коренем;                         ш) після кореня.

         2. Префікс служить для …

          н) зв’язку слів у реченні;              у) для утворення нових слів.

         3. Прийменник служить для …

          д) зв’язку слів у реченні;              о) для утворення нових слів.

         4. Префікс із словом пишеться …

          в) окремо;                                      о) разом.

         5. Прийменник із словом пишеться …

          в) окремо;                                      о) разом.

         6. Як відрізнити прийменник від префікса?

          в) запам’ятати;                               о) вставити інше слово.

(чудово)

21.04.2020р.

Речення. Словосполучення. Розвиток зв'язного мовлення. Формування монологічного мовлення. Культура ввічливого спілкування.

Хід заняття

1. Слово вчителя.

— «Перша квіточка — наша родинонька, друга — рідна сторононька», — так говориться в пісні про калину. Майже в усіх народів є улюблені рослини- символи. У канадців, скажімо, — клен, у росіян — берізка і горобина. А які рослини символізують нашу Україну?

Так, і калина, і верба, і барвінок разом з колосками жита, з вишитими рушниками, з духмяним хлібом — все це символи нашого українською народу. «Без верби і калини нема України», — так говорить народна мудрість.

3. Загадки.

• За хатою у садочку,

у зеленому віночку

та в червоних намистах

стала пава молода.

І збігаються всі діти,

щоб на неї поглядіти.

За намисто кожен смик —

та й укине на язик.

Що це таке? (Калина)

III. Оголошення теми і мети уроку.

— На сьогоднішньому уроці ми поговоримо про калину. Ви почуєте, як оспівується ця рослина у віршах, піснях, легендах і переказах, прислів’ях і приказках. Ми з вами визначимо також ознаки і властивості калини, напишемо розповідь з елементами опису «Калина під моїм вікном».

IV. Калина — символ України.

Дівчина-калина.

Я — калина.

Я— краплина твого серця, Україно!

Я — тонесенька стеблина.

Я — дівчинка-українка.

Всіх запрошую на свято.

Калинова гілочка під віконечком

манить мене білим цвітом, ніби сонечком.

Я до сонечка долоні простягаю,

до грудей духмяні квіти пригортаю.

Розсіваю понад ставом синім вечором,

щоб рум’янились зорею понад берегом,

щоби кетяги червоні наливалися,

щоб калиною моєю милувалися.

Серед поля край села

калинонька зацвіла,

ніби дівчина в віночку

у вишиваній сорочці

русу косу заплела.

Червона калино, чого в лузі гнешся,

чи світла не любиш, до сонця не пнешся?

Чи жаль тобі цвіту на радощі світу,

чи бурі боїшся, чи грому з блакиту?

Дівчина-калина.

Та в гору не пнуся,

бо сили не маю.

Ягідки червоні

додолу схиляю.

2. Пісня «При долині кущ калини».

3. Слово вчителя.

— З давніх-давен наш народ опоетизував цей кущ, оспівав його в піснях. Хто не знає відомої козацької балади часів Хмельниччини «Розлилися круті бережечки», де калина символізує дух боротьби за національну незалежність від шляхетської Польщі?

Калина — це символ нашої України. З нею порівнювали красу української дівчини. Без калини не можна уявити бабусиної хати, маминої пісні, рідної Вітчизни.

4. Легенда про калину.

На Україну напали гурки і татари. Вони вбивали дітей, старих людей, а молодих дівчат забирали у полон. В одному селі дівчина втікала, зачепилася за дерево і впала. Разок червоного намиста розірвався і розсипався. Дівчина загинула в неволі, а на місці розсипаного намиста виросла калина.

5. Прикмети, прислів’я, приказки, пов’язані з калиною.

• Любуйтеся калиною, поки цвіте, а дитиною, поки росте.

• У лузі калина з квіточками, немов матуся з діточками.

• Весною калина білим цвітом квітує, а восени червоні ягоди дарує.

• Запишалася калина, наче красная дівчина.

• Калина хвалилася, що з медом солодка.

• Пишна та красива, мов червона калина.

6. Розповідь про калину.

На нашій планеті росте понад 200 видів калини, а в Україні поширена калина цілолиста.

Калина росте в лісі на вологих місцях.

— лікарська рослина. Свіжі ягоди з медом вживають при кашлі, серцевих захворюваннях, вона регулює тиск крові. Соком калини навіть вмиваються, щоб обличчя рум’янилось.

Калину люблять і люди, і птахи.

Ягоди в неї кислі і трохи гіркуваті, але додають сили і бадьорості.

Проводжаючи сина в далеку дорогу, мати напувала його калиновим чаєм і давала в дорогу пиріжок з калиною.

На честь народження дочки біля хати садили калину.

Потрібна була калина і в обрядах, особливо весільних. Коли випікали коровай, його неодмінно прикрашали гілочками калини. Калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали гільце молодої.

На великі свята поруч з хлібом клали і калину. Про калину складено багато пісень, віршів, оповідань.

Дітям, щоб не рвали квітку, говорили: «Не ламайте калину, бо накличете морозу».

7. Т.Г. Шевченко про калину.

Защебече соловейко

в лузі на калині,

заспіває козаченько,

ходя по долині.

Три явори посадила

сестра при долині.

А дівчина заручена —

червону калину.

Найдеш у гаї тую калину

та й пригорнись,

бо я любила, моя дитино,

її колись.

Тече вода з-під явора

яром на долину,

пишається над водою

червона калина.

9. Підсумок учителя.

— Калина — це лісовий кущ. Росте вона переважно на вологому ґрунті, поблизу річок і лісових струмків, в гаях, дібровах, на схилах, узліссі, на лісових галявинах. Красива калина в усі пори року. Пізньою весною, коли сонце щедро дарує тепло, калина вбирається у білі «букетики» з квітів. Придивіться до них. Зовні у букетику квітки великі, зібрані у віночок, а всередині — дрібненькі, непоказні. Цікаво, що великі квіти не дають плодів, а з маленьких восени дозрівають ягоди калини. Проте і великі квіти розцвітають недаремно — своєю красою вони приваблюють комах. Побачить їх бджола чи джміль і прилетить, щоб напнися солодкого соку, переповзає з квітки на квітку, переносить пилок. А для квіток це корисно — більше буде плодів. Влітку починають дозрівати дуже гарні яскраво-червоні блискучі плоди, наче жменями розкидані серед розкішного зеленого листя. До пізньої осені і навіть взимку, коли вже випадає сніг, висять вони на гілках, прикрашаючи ліс. Її ягодами ласують мешканці лісу.

Здавна існує гарний звичай: біля щойно зведених осель, на примітному місці, в першу чергу садили калину.

—  А у тебе вдома росте калина? Хто її посадив і доглядає? Що ти думаєте, коли дивишся на калину?

V. Складання розповіді з елементами опису «Калина під моїм вікном».

1. Слово вчителя.

— Помилуймося калиною. Яка вона — наша калинонька? Які гарні слова ти можете про неї сказати?

Червоні, соковиті, круглі, терпкі — ягоди.

Темно-зелене, смарагдове, багряне — листя.

Важкі, розкішні червоні — грона.

Духмяні, запашні, сніжно-білі — квіти.

Калина — красуня; чарівний кущик; як дівчина-чарівниця; як наречена у віночку, наче дівчина у білій хустині.

2. Завдання.

Дати відповіді на запитання.

— Що ти знаєш про калину? (Невисокий, але пишний кущ. Це лікарська рослина. Любить вологі місця, може рости у лісі, лузі, біля хати. Про неї складено багато віршів, пісень, приказок, прислів’їв. З нею пов’язано багато легенд, народних вірувань, обрядів.)

— Яке в неї галуззя? (Тонке, зелене, розгалужене, розвішене.)

— Які листки? (Темно-зелені, округлені, сірувато-зелені, знизу опушені, смарагдові шати.)

— Який цвіт? (Білий, зібраний в суцвіття, біле мереживо, запашний, квіточка, ніби дівчина в білій хустині, духмяний, сніжно-білий.)

— Які ягоди? (Кислувато-терпкий смак, важкі соковиті кетяги, наче налиті кров 'ю, цілющий сік, палахкотять, мов ліхтарики, червоні, соковиті круглі плоди, рум’яні, яскраво-червоні.)

— Чим подобається тобі ця рослина? (Лікувальними властивостями, красою.)

3. Порівняння двох текстів (наукового і художнього стилю).

Калина звичайна

Належить до родини жимолостевих. Це високий, з сильно розвиненим галуззям, кущ. Пагони вкриті сірою корою з повздовжніми тріщинами. Листя трилопатеве, темно-зелене, округлене або зворотно-яйцевидне, знизу опушене, сірувато-зелене. Квіти білі, зібрані в плескаті зонтикоподібні суцвіття. Червоні, соковиті круглі плоди дозрівають восени.

Калина

Стоїть край дороги калина. І хто йде, той милується нею. Гарна вона у будь-яку пору року. Навесні вбирається калина у смарагдові шати листя, біле мереживо квіток. Духмяні, запашні, сніжно-білі, милують вони око невимовною красою. Згодом з’являться на місці ніжних суцвіть важкі кетяги, наливатимуться терпким соком, рум’янітимуть.

А прийде осінь — не мине й калини, прибереже для неї найчарівніші барви. І стоїть уже чепуруха у новому вбранні. Яскраво-червоні кетяги ховаються у плетиво багряно-золотого листя, немов соромляться своєї краси. Навіть зима не насмілиться зірвати це чудове намисто, обережно притрусить його пухнастим сніжком, і стане воно смачним і цілющим.

Так і стоїть калина, гостинно пригощає ягідками пташок і перехожих. А навесні знову забуяє ніжним цвітом, пригадуючи зимові сни.

— Яка різниця в описах калини?

— Який з них художній (II), а який — діловий (науковий) (I)? Доведіть.

— Чи можна в першому тексті вжити слова з переносним значенням?

— Яку роль відіграють вони у другому тексті?

4. Складання розповіді з елементами опису на тему «Калина під моїм вікном» за допомогою карткок з деформованими реченнями.

1) Невисокий, калина, кущ, але, пишний.

2) Любить, вологих, у, рости, місцях.

3) Зацвітає, вона, цвітом, білим, навесні, пишним.

4) Червоніють, восени, важкі, грона, калини, соком, наливаються.

5) Шанують, здавна, і, красу, її, лікувальні, властивості, за, люди.

8. Письмова робота.

Орієнтовний зразок твору.

Калина під моїм вікном

Калина — це невисокий, але пишний куш. Росте на вологих місцях у лісі, в лузі. Посадили і ми калину біля своєї хати.

Навесні зацвітає вона запашним білим цвітом. Кожна квіточка, ніби дівчина в білій хустині.

Восени важкі грона калини червоніють. Ягоди наливаються цілющим соком.

Взимку кущ калини особливо гарний. Кругом біліє сніг, а червоні кетяги палахкотять, мов ліхтарики.

Калину здавна шанують і люблять люди за її красу і лікувальні властивості.

5. Перевірка і аналіз написаного.

VІ. Підсумок уроку.

— Ось така наша супутниця вічна — корисна і символічна, пісенна у кожній квітці, ім’я якої — калина.

Калина втілює красиве і корисне.

Щоб росла у вас червона калина, будьте самі гарні не лише зовнішністю, а й внутрішньо, будьте щедрими на добро, бережіть його у своїй душі.

Посадіть кущ калини і біля своїх домівок. Хай він прикрасить ваш дім, хай у ньому зів’є гніздо соловейко і співає вам. Ніжними струнами душі своєї доторкніться до рідної історії, українських традицій, до народних і чистих джерел мудрості.

Є дерева високі, гарні, з солодкими й соковитими плодами. Калина ж терпка й гіркувата: небагато наїдку з неї. Та чи хоч одне з них має бодай соту частину її популярності?

Хай ваші душі не заростають ряскою байдужості, бо такий вам батьківський наказ, клич рідної землі, тож будьте гідними цього.

— «Перша квіточка — наша родинонька, друга — рідна сторононька», — так говориться в пісні про калину. Майже в усіх народів є улюблені рослини - символи. У канадців, скажімо, — клен, у росіян — берізка і горобина. А які рослини символізують нашу Україну?

Так, і калина, і верба, і барвінок разом з колосками жита, з вишитими рушниками, з духмяним хлібом — все це символи нашого українською народу. «Без верби і калини нема України», — так говорить народна мудрість.

3. Загадки.

• За хатою у садочку,

у зеленому віночку

та в червоних намистах

стала пава молода.

І збігаються всі діти,

щоб на неї поглядіти.

За намисто кожен смик —

та й укине на язик.

Що це таке? (Калина)

Молодець

28.04.2020 р.

Спілкування як взаємодія (децентровані дії). Спілкування як співпраця. Спілкування як рефлексія.

1. Слово вчителя.

Наберу з криниці

свіжої водиці,

буду умивати,

буду примовляти:

— Водичко, водичко,

умий діткам личка

рожеві та білі,

як яблучка спілі.

2. Бесіда з учнем.

— Що у мене у відерці? (Вода.)

— Так, вода. А чи замислювався тинад тим, що було б на землі без води? (Не зеленіла б трава, не росли б дерева, квіти, ягоди, овочі, не було б птахів, тварин, і навіть нас — людей.)

3. Підсумок.

Щоб полився дощик з неба,

щоб росли увись дерева,

щоб пливли всі кораблі,

щоб варились киселі,

щоб не було в нас біди, —

жить не можна без води.

III. Оголошення теми і мети уроку.

На сьогоднішньому уроці ми ознайомимося з властивостями води, з її кругообігом в природі, будемо спостерігати за дощовою краплинкою, відправимося з нею у цікаву мандрівку, послухаємо її захоплюючі оповідки, а потім і самі створимо казку про краплинок-сестричок.

IV. Робота з мовним матеріалом.

1. Загадка Він скрізь: у полі і в саду,

а в дім не попаде.

І я тоді лиш з дому йду,

коли вже він не йде. (Дощ)

2. Бесіда про дощ.

— В давнину, коли довго не було дощу, люди виходили на подвір’я і закликали дощик.

Дощику, дощику,

припусти, припусти,

на бабині капусти,

на дідові дині,

щоб поїли свині.

Дощику, дощику,

припусти, припусти,

на городні капусти,

на Галине зіллячко,

на наше подвір’ячко,

на весняні квіти,

на маленькі діти,

на зелені жита,

щоб нас звеселити.

Дощику, дощику,

наваримо борщику

в полив’янім горщику.

Поставимо на горі —

виїдять комарі.

Останеться трошки —

виїдять мошки.

Останеться крапля —

виїсть чапля.

Останеться кришка —

виїсть мишка.

Дощ накрапає —

пісенька лунає.

Лийся, дощик, на сади —

не шкодуй води.

Лийся на городи,

на зелені сходи,

огірочки та салат

поливай підряд.

3. Властивості води.

а) Дослід перший. (Вода в склянках.)

— Яка вона? (Прозора.)

— Яка на смак? (Без смаку.)

Дослід другий.

— Якщо кинути цукор? (Солодка.) Варення, різні трави? (Солодка і духмяна.)

Дослід третій.

— Якщо додати солі? (Солона.)

Дослід четвертий.

— А оцет? (Кисла.)

Висновок. Наша вода — справжня чарівниця.

б) Але вода ще й велика трудівниця. (Розгляд зображень пароплава, електростанції, парового опалення і т.п.)

— По воді плавають пароплави, на воді будують електростанції. Взимку воду наливають у труби і опалюють будинки.

4. Бесіда про дощові крапельки

а) Вчитель ловить краплинку води (дощу).

— Що у мене в руці? (Краплинка води, дощу.)

— Звідки впала дощова крапелька? (З неба.)

— Де вона народилася? (У хмарці.)

— Чому так думаєте? (Бо хмарка дощ приносить.)

б) Загадки про хмари.

• За лісом, за пралісом біла вовна висить.

• Біжать коні булані,

на них вузди порвані.

Хто їх може зупинити,

на них вузди підчинити?

• Летить орличка по синьому небі,

крила розпустила, все сонце закрила.

• 3 небокраю, з-за діброви

вийшли кралі чорноброві:

принесли водиці жбан,

полили селянський лан.

в) Бесіда.

— Чи всі хмарки дощ приносять? (Ні, тільки темні.)

— А які ще є хмарки? (Сірі, білі.)

— А світлі хмарки приносять дощ? (Ні. Білі хмарки плавають у блакитному небі, ніби лебеді. Вони молоді, тому набираються сил. Я помітив: що темніша хмара, то рясніший дощ.)

— Ще які бувають хмари? (Шаруваті, кутасті, у них повітря весь час переміщується. Перисті хмари — коли краплі води піднялися дуже високо в холоднечу і стали крижинками.)

— На що схожі хмарки? (На коників, пух, солодку вату, дерево, замки, крокодила, пухнасте курчатко.)

— А які хмари в різні пори року? (Восени: Від краю до краю затягнули небо густі сірі хмари. Взимку: Звечора густі, сірі хмари потемніли і важкими брилами нависли над землею. Ось-ось повалить сніг. Навесні: Блакитне небо дихає на землю теплом.)

— Чи можна полічити всі краплинки, які падають з неба з хмарки? (Ні.)

— Проте є спеціальна служба, що підраховує опади. Це метеорологічні станції.

г) Ознайомлення з кругообігом води в природі.

— Як багато краплинок падає на землю?

— Чи всі вони загинуть? (1. Ні, не загинуть. Вигляне сонечко, пригріє, і вони перетворяться в пару, піднімуться високо в небо, стануть хмаркою. Потім десь упадуть рясним дощем. 2. А я думаю, що деякі краплини увійдуть в землю, напоять рослинки. Сонечко вигляне і знову забере їх у небо. 3. Деякі краплинки сховаються в землю і ляжуть там спати. Сонце довго їх шукатиме, а все ж знайде і забере з собою. 4. А я думаю, що водичка після дощу збіжить струмочками в річку. Вигляне сонечко, пригріє річку, та подобрішає і віддасть краплинки. Парою вони піднімуться в небо, там утворять нову хмарку, а потім випадуть десь дощем.)

Узагальнення.

— Своєю розповідю ти підтверджуєш один із законів природи. Така подорож краплинки і називається кругообігом води в природі.

ґ) Спостереження за краплинками.

— Як падають на землю краплинки? (Я бачу, як крапельки танцюють на асфальті: то вони підскакують, неначе змагаються, хто вище; то кружляють у повітрі; чую, як вони тупають ніжками: кап-кап.)

Загриміло-блиснуло вдалині.

Покотились крапельки по вікні.

З ринви вже вихлюпує водограй.

Побіжу під дощик я: «До-га-няй!»

Ніби з кришталю намисто

на квітки, гриби, на хвощ

з хмари сіється краплисто

теплий, чистий літній дощ.

Фізкультхвилинка.

— А ви хочете побути краплинкою, дощиком?

(Звучить музика, дітина виконують гімнастику.)

Я — краплинка дощу.

Я випливаю з великої хмари і лечу на землю.

Я — маленька прозора краплинка.

Мені приємно кружляти в повітрі серед інших краплин.

Вітер колише мене вправо, а тепер вліво.

Я — краплинка дощу.

Я опускаюся на землю і кричу їй: «Здрастуй!»

Мене підхоплює легкий вітерець і я співаю йому: «Добрий ранок!»

Я вмиваю гарненьку квіточку, торкаюся її губами, руками, всім тілом.

Я обливаю її і стаю зовсім маленькою краплинкою.

Я м’яко опускаюся в обійми теплої землі, і вона з полегшенням зітхає.

V. Робота над складанням казки «Краплинки-сестрички».

— А тепер уяви, що ти спіймав краплинку-мандрівницю. Може, вона тобі казку якусь підкаже? (Дитина заплющують очі і замислюються, фантазує.)

— Яку казку  крапелька розповіла?

1. Варіанти казок.

Краплинка-веселинка

Якось вночі пройшов дощ, і одна прозора краплинка потрапила на листочок дерева. Лежить і думає: «Як сумно! Загубила я своїх сестричок — і яка тепер від мене користь?»

Настав ранок, з-за дерев піднялося яскраве сонечко. Повеселішала краплинка, заграла на сонці різними барвами, як оксамит, і покотилася з листочка вниз. Покотилась і потрапила прямо на чудову біленьку квіточку.

— Тебе як звуть?

— Ромашка. А тебе?

— Краплинка-веселинка.

— Спасибі тобі, шо зволожила мої пелюсточки і змила з них пил.

Від радощів, що їй подякували, краплинка-веселинка покотилася по пелюстках ромашки і впала на листочок, і враз до неї прилетіла бджілка, сіла на листочок і почала пити водичку. І крапелька стала зовсім маленькою.

— Дякую, — сказала бджілка і полетіла.

«Як добре, що я всім потрібна», — подумала краплинка. Раптом подув вітерець і заколихав листочок. Краплинка враз покотилася по листочку і впала на землю. Вона не засмутилась, що більше не побачить сонечко, бо розуміла, як вона потрібна землі.

Куди поспішає Струмочок?

Жила-була маленька краплинка. Мирно спала собі у хмарці разом зі своїми сестричками. Та раптом із хмарки пішов дощик, і краплинки полетіли у веселому таночку на землю. І впали у струмочок. І потекли разом з ним. Та він дуже поспішав.

— Куди ти поспішаєш, Струмочку? — запитали краплинки. — Ми не встигаємо роздивитися береги, ліси, міста, села. Ми хочемо подружитися з іншими краплинками-сестричками, погратися з ними.

— Тікаю від Сонечка. Взимку я солодко спав. Та прийшла весна. Прокинулися дерева, квіти, земля. А я все спав. Та побачило мене Сонечко і припекло. Я прокинувся, злякався і почав тікати.

Так подорожували краплинки із Струмочком аж до річки. А матінка-річка давно вже їх чекала.

Ялинка і краплинки

Жила біля школи Ялинка. Не хотіла вона вмиватися. Дізналися про це краплинки. Спустилися тихенько і почали вмивати нечепуру. А та колеться, не дається. Та краплинки справилися з роботою, хоч дуже стомилися. Впали поряд на землю й поснули. А ялинка, не довго думаючи, з’їла їх усіх і задоволено посміхається. А Сонечко побачило, припекло ялинку. Та злякалася і віддала краплинки.

а) Завдання 3 (зошит, с. 40). Казка Оленки.

3. Складання і записування казок.

— Спочатку згадаємо, як починаються казки. (Жили-були, одного разу, інколи, якось, в тридев’ятому царстві і т.п.)

а) Прочитати початок Марійчиної казки. Завдання 4 (зошит, с. 41).

Йшов рясний дощ. Краплинки радісно кружляли у таночку. Раділи, співали

пісню дощову. Сіла одна крапелька на листок калини. Заіскрилася, запишалася. Та раптом побачила маленьку тендітну липку з прив’ялим листям. Деревце опустило голівку. Йому було так важко.

— Чого ти сумуєш, липко? — стурбовано запитала краплинка-веселинка.

— Як мені не сумувати, коли спрага мучить мене, хоче засушити.

— Липонько мила, я тебе порятую. Ми з тобою весело заживем, — сказала Краплинка і побігла збирати сестричок.

Разом вони щедро полили прив’яле деревце.

З тих пір вони ніколи не розлучаються. Росте липка і краплинки з нею.

Як хороше жити, коли в тебе вірні, щирі друзі!

4. Висновок.

— Бачиш, як багато нам розповіла краплинка, яку ми спіймали. Змусила нас задуматися й розібратися в законах природи.

VI. Підсумок уроку.

— Ось і закінчилася наша мандрівка із краплинкою дощу. Про що цікаве ти довідався на уроці?

— Як називається шлях води в природі? (Кругообіг.)

— Які властивості води?

— А тепер пограємося. Як говорить струмочок? (Дзинь-дзинь.)

— А річка? (Хлюп-хлюп.)

— А море? (Ш-ш-ш.)

— А океан? (Гу-гу-гу.)

Додатковий матеріал

Загадки

• Тече, тече — не витече,

біжить, біжить — не вибіжить. (Річка)

• Один біжить, другий лежить,

а третій кланяється. (Річка, берег, очерет)

• Двоє братів у воду дивляться,

а довіку не зійдуться. (Береги)

• Впаде з неба — не розіб’ється,

впаде у воду — розпливеться. (Дощ)

• Із-під гірки, з-під крутої

прокрадається норою.

Та й до моря утіка

через лози по ярках. (Джерело)

• Зоря-зоряница, красна дівиця

по небу гуляла, плакала-ридала.

Місяць побачив — не підняв,

сонце встало і забрало. (Роса)

• Не скляний він, не з металу,

а прислухайтесь — дзвенить,

риє землю він розталу. (Струмок)

• — Ти куди біжиш донині?

— Та до річки, що в долині.

— А коли ти спиш, бистренький?

— А ніколи, мій маленький. (Струмок)

Струмочок

Біг струмочок невеличкий.

Запитав струмочка я:

— Звідки, друже?

— Від кринички,

То — матусенька моя.

— А куди біжиш?

— До річки!

Я кажу йому:

— Не треба!

Там обійдуться без тебе.

А струмочок засміявся:

— Я цього не сподівався,

що не знаєш ти простого:

обійдуться без одного,

але всі струмки й потічки —

це вже сила!

Ми вже — річка!

            За матеріалами https://subject.com.ua/lesson/mova/3klas_3/13.html