СПОСОБИ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРОЖИВАННЯ СТРЕСУ✨

Коли людина відчуває страх, гнів, хвилювання – в організмі починає вироблятись велика кількість адреналіну (гормон стресу). Його велика концентрація в крові спричиняє часте серцебиття, звуження судин, розширення зіниць; людина відчуває наростання паніки та посилення гніву. Головне завдання в такій ситуації – якомога швидше знизити рівень адреналіну в крові. Дуже важливо діяти тут і негайно, прожити стрес.

1. Крик

Стримування негативних емоцій шкодить як психічному, а й фізичному здоров'ю. Гнів, страх, агресія найкраще випустити через звук: кричіть у подушку або наберіть ванну і кричіть у воду – так ваші вигуки не будуть чути іншим людям, якщо ви не хочете нікого лякати

2. Малюнок чи лист

Випишіть на папір усе, що турбує єдиним потоком. Пишіть, доки рука не втомиться. Таким чином, ви звільнитеся від емоцій, що давлять. Або намалюйте два малюнки: на одному зобразіть те, що відчуваєте зараз і те, як би ви хотіли себе почувати

3. Заміна кольору

Визначте якого відтінку ваші негативні емоції, а потім уявіть, які почуття ви хочете замінити. Наприклад, страх на спокій, тривогу на відчуття безпеки, страх на довіру до світу. До кожної емоції прикріпіть подумки колір. Далі уявіть, що на видиху ви виводите негативні темні емоції, а

на вдиху впускаєте спокійні позитивні

4. Рутинні справи та турботи

Незважаючи на те, що в стресовій ситуації якісь щоденні ритуали та турботи здаються абсолютно непотрібними та неважливими, нашому мозку в цей момент особливо потрібний якийсь «острівець» сталості. Інакше психічне та фізичне здоров'я людини ставиться під загрозу. Що б не трапилося, потрібно намагатися продовжувати жити у своєму розкладі: не забувайте про ранкові процедури, догляд, харчування, фізичні вправи

5. Внутрішня робота

Психоло­ги стверджують: проблема, витягнута з підсвідомості, — уже на­половину вирішена. Розкажіть про те, що вас турбує, близькій людині. Це особливий психологічний прийом: проаналізувавши свою про­блему вголос, ви доберетеся до кореня своїх проблем і знайдете вихід із ситуації.Джерело https://www.sablinatz.com/blog

 

Арт-терапія з дітьми та дорослими. Техніка "Зім'ятий папір". Робота зі страхами.

Хочу показати вам, як можна залучати до творчості не лише дітей, а й дорослих.

Дана практика дозволяє відреагувати складні емоції або просто отримати насолоду від творчості.

Вам знадобиться:

❤️ папір

🧡 акварельні фарби

💛 пензлик

💙 дитина 😄 (але можна залучити свого внутрішню дитину)

Спосіб 1. Відреагування почуттів.

Якщо дитина відчуває якісь не надто приємні емоції: злість, страх, образу і т.д. Можна запропонувати йому взяти аркуш паперу і простим олівцем намалювати пляму, що символізує вибрану емоцію.

Наприклад, дитина чогось боїться. Запропонуйте йому пограти в таку гру з папером та фарбами. Дайте лист і попросіть намалювати пляму, яка означатиме його страх.

Таким чином, дитина вже трохи відокремиться від свого страху і зможе глянути на неї як зверху. Страх тепер не володіє ним повністю, і він може щось зробити з ним.

Ви також можете робити цю практику разом з дитиною. Підтримуючи її в такий спосіб.

Наступний крок – сумнівайте свій лист.Спробуйте отримати від цього процесу максимум

задоволення разом із дитиною. Можна висловити свої емоції: "Гидкий страх, тепер я тисну тебе, а не ти мене!" Або те, що прийде вам на думку. Якщо дитина почне веселитися, змінюючи папір і караючи страх - це хороша ознака.

Тепер акуратно розгортаєте зім'ятий папір, берете акварель і розфарбовуєте його яскравими кольорами. Ну як? Страшний страх тепер веселий і більше нагадує радість.

Спосіб 2. Створення фону для нотаток чи колажів

Листок паперу можна розрізати на 2 або 4 половинки, щоб утворилися менші аркуші. Сумніть один шматочок у кульку. Використовуйте один колір, щоб зафарбувати всю зовнішню поверхню кулі.

Акуратно розгорніть папір і подивіться, як він виглядає. Трохи зачекайте, доки висохне фарба. Тоді знову скачайте кульку. Візьміть другий колір і знову зафарбуйте поверхню кульки. Розгорніть папір і дайте висохнути.

Можна зупинитись на двох кольорах або продовжувати. Зрештою, у вас утворюється оригінальна текстура, яку можна використовувати в колажах і для різної творчості. Головне, що сам процес дуже захоплює і дітей, і дорослих .

Рекомендації для батьків: у арт-терапії не може бути нічого неправильного. Якщо дитина відступила від інструкції і зробив щось по-своєму – похваліть її, але в жодному разі не критикуйте і не змушуйте чітко дотримуватися інструкції. Діти – творчі істоти, і вони, швидше за все, поміняють щось у ваших “ідеальних планах”. Прийміть це !

Джерело https://www.sablinatz.com/blog

 Індивідуальне навчання

5 клас

Розвиток мовленння

Монологічне мовлення

Давай поміркуємо

 Як пов’язані мовлення й мова?

·       Чи можливе мовлення без мови? Чому?

·       Чи може розвиватися мова без мовлення? Чому?

·       Кого називають мовцем?

Мовлення буває усне і писемне. Коли ми слухаємо або говоримо, то вдаємося до усної форми мовлення, коли пишемо або читаємо – до писемної. 

Необхідно пояснити п’ятикласникам, що мовлення  iснує у формi дiалога  або  монолога.

Дiалог - розмова двох або кiлькох осiб. Монолог – висловлювання однiєї особи.

Дiалог здiйснюється  за  умови  безпосереднього контакту  осiб,  якi  спiлкуються,  кожен iз спiврозмовникiв то говорить, то слухає. Тому дiалогiчне  мовлення складається з чергування висловлювань обох (або кiлькох) спiврозмовникiв. Висловлювання учасників діалога називаються репліками. Дiалогiчне мовлення iснує в уснiй формi. В писемнiй формi дiалог використовується здебiльшого в художнiх творах.

Cлід пояснити учням, що репліку, яка започатковує спілкування, називають реплікою-стимулом, вона спонукає співрозмовника до відповіді або дії. Репліку, що звучить у відповідь, називають  реплікою-реакцією.

Потрібно пояснити, що, вступаючи у спілкування, співрозмовник має конкретну мету – щось повідомити, одержати інформацію, спонукати, переконати.

Досягненню мети спілкування сприяє встановлення між співрозмовниками взаєморозуміння  й приязного ставлення одне до одного. Саме для встановлення контакту використовуються формули мовного етикету (слова ввічливості).  

Джерело https://subject.com.ua/lesson/mova/5klas_1/3.html

Варто переглянути https://www.youtube.com/watch?v=07U5U03aBI4

 Як допомогти дитині шкільного віку в різних ситуаціях?

Розгубленість після того, як щось трапилося

Доступно поясніть дитині, що сталося.Уникайте деталей, які можуть налякати дитину. Відповідайте на всі запитання дитини без роздратування, поясніть, що зараз сім’я перебуває в безпеці. Повідомте своїй дитині, що буде далі, особливо те, що стосується школи та місця проживання.

Почуття відповідальності та провини (діти можуть переживати, що з їхньої вини щось сталося, або хвилюватися за інші сім’ї та їхніх дітей)

Дайте дитині можливість поділитися своїми переживаннями. Поясніть їй: “Після нещастя багато дітей (та й дорослі теж) думають, що все могло би бути інакше, але це не означає, що вони винні”.

Переконайте свою дитину в тому, що вона не винна, і поясніть їй, чому це відбулося. Ви можете сказати: “Спробуй пригадати, як лікар нам сказав, що Мурчика вже не можна врятувати. Вже було запізно, ти не винен”;

”Бабуся з нами не поїхала, бо вона так вирішила. Ми всі хотіли, щоб вона була поруч. Давай їй зателефонуємо”.

Постійний страх, що ситуація може повторитися; реакції на спогади

Говоріть: “Це лише спогади, зараз ти в безпеці, я поряд”. Постарайтеся зробити так, щоб дитина не бачила репортажів про те, що трапилося. Краще вимкніть телевізор взагалі. Телесюжети та розмови про подію провокують страх того, що подія повториться. Але якщо дитина захоче з вами поговорити про це, вислухайте її.

Переказування того, що трапилося; відтворення у грі

Нехай ваша дитина вводить спогади про подію у свої малюнки та ігри. Знайте, що така поведінка є нормальною. Стежте, щоб в іграх та малюнках результат завжди був позитивним. Наприклад: “Ти можеш спробувати намалювати, який вигляд матиме наш будинок, коли ми його знову побудуємо. Тоді ми краще зможемо його уявити”.

Поганий сон; кошмари; страх спати наодинці

Заспокойте дитину. Скажіть: “Так, це був поганий сон. Давай подумаємо про приємні речі, щоб вони тобі наснилися. Спробуй заснути, а я гладитиму тебе по спинці”.

Зміни в поведінці; незвично агресивна чи неспокійна поведінка

Організуйте дитині активний відпочинок: нехай більше рухається і так відволікається від своїх почуттів. Скажіть їй: “Ходімо погуляємо? Іноді буває корисно рухатися, це дозволяє впоратися з сильними почуттями”.

Скарги на тілесні болі – головний біль, біль у животі, м’язах

З’ясуйте, чи є медична причина болю – відвідайте лікаря. Якщо ні, то заспокойте дитину. Скажіть, що така реакція є нормальною. Зробіть масаж м’язів, погладьте по голові/животу, зробіть разом дихальні вправи. Впевніться, що ваша дитина достатньо спить і рухається, правильно харчується та п’є багато води.

Спостереження за тим, як батьки реагують на нещастя. Діти не хочуть додатково навантажувати батьків своїми проблемами

Залишайтеся якомога спокійнішими, щоб не посилювати хвилювання дитини. Ви можете сказати: “Так, у мене зламана кістка, але лікар її перев’язав, і мені вже краще. Напевно, ти злякався, коли побачив, що я поранився”. Дайте дитині можливість поговорити про ваші і свої почуття.

Джерело https://volnovakha.city/cards/78915/-yak-dopomogti-ditini-podolati-stres-dievi-poradi

 

Особливості реакцій дитини на стресогенну подію

До групи особливого ризику потрапляють малі діти, бо їх мозок, що швидко розвивається, дуже вразливий. Травма у ранньому дитинстві пов’язана із зменшенням розміру кори головного мозку. Ця область відповідає за багато складних функцій, включно з пам’яттю, увагою, сприйняттям, мисленням, мовою і свідомістю.

Діти віком до 2 років

• Стають більш примхливими;
• Частіше кричать чи плачуть;
• Порушення апетиту, зниження у вазі або проблеми із травленням;
• Порушення режиму сну;
• Порушення мовної діяльності;
• Наявність проблем із пам’яттю;
• Демонструють бажання бути у тісному контакті з близьким (щоб дорослі тримали на руках, обіймали).

Діти від 3 до 6 років

• Регрес у поведінці та емоціях;
• Нічне чи денне нетримання сечі;
• Істерики та плач;
• Підвищена чутливість до звуків, яскравого світла;
• Болі в області шлунково-кишкового тракту;
• Проблеми зі сном та кошмари;
• Страх розлуки зі своїми батьками;
• Зниження концентрації уваги, пам’яті;
• Імітація травматичної ситуації.

Діти віком від 7 до 10 років

• Болі в області шлунково-кишкового тракту;
• Проблеми зі сном та кошмари;
• Проблеми з навчанням, концентрацією уваги та пам’яттю;
• Злість, агресія, дратівливість;
• Пригніченість та страх;
• Виникнення хибних спогадів;
• Бажання постійно говорити про те, що сталося, або відмова обговорення події;
• Cоціальна ізоляція.

Підлітки

• Підвищена агресія, гнів та дратівливість (бійки з однолітками)
• Ризикована поведінка;
• Страх виходити з дому;
• Соціальна ізоляція;
• Проблеми зі сном та кошмари;
• порушення харчових звичок;
• Проблеми з навчанням, концентрацією уваги та пам’яттю;
• Уникнення емоцій та почуттів;
• Скарги на фізичний дискомфорт;
• Депресивний стан;
• Суїцидальні думки;
• Самопошкодження.

Джерело https://narkosumy.lic.org.ua/statti/osoblyvosti-reaktsij-dytyny-na-stresogennu-podiyu/