Рік Україна живе у стані постійного стресу і невизначеності. Кожен день через новини про трагедії і перемоги, які додають неспокою чи приносять радість, схожий на гойдалку.

– Як працює людська психіка в умовах війни? На чому треба фокусуватися, щоб наскільки можливо продуктивно і без зривів пережити цей період? 

– Не лише в умовах війни, а просто під час стресу відбувається зміна у сприйнятті світу. Це позначається на поведінці, як я жартую, на зменшенні оперативної пам'яті. Це одна з ознак стресу, в якому ми всі живемо.

Всі переживають колективну травматизацію, бо це не особиста травма, а всього народу. Тобто ми всі відчуваємо одне й те саме, ми всі травмовані і всі поділяємо почуття у спілкуванні. 

Перше, що ми можемо зробити, це легітимізувати переживання. Не кожен сидить у себе вдома і переживає, а колективно. До прикладу, щоденна хвилина мовчання о 9 ранку. І це норма для всього народу. Також можуть бути мистецькі прояви того, що пов'язано з травмою. Не важливо що: виставки, пісні, пам'ятники. Будь-який арт-об'єкт є засобом легітимізації. 

Другий етап подолання травми – це об'єднання. Наприклад, ми не окремо проводимо хвилину мовчання, а збираємось для цього разом. Ми не самі слухаємо пісні, а йдемо на концерт.  

На останньому етапі ми можемо виходити на нові сенси. Робити висновки про те, що сталося. 

Ми зараз знаходимося на першому етапі, можливо переходимо до другого. Тобто нам зараз треба об'єднуватися не тільки заради подолання негараздів, наприклад збираючи кошти на байрактари, а також для спільного переживання.  

Джерело фото: Facebook-сторінка Олени Вознесенської

– Як має виглядати етап спільного переживання? 

– Це можуть бути виставки, концерти. Наведу приклад з вшанування Небесної сотні: багато людей збираються кожного року разом щоб згадати про це горе. Це важливо на національному рівні для того, щоб наш народ психологічно пережив ці події. Приходять навіть незнайомі загиблим люди, і це нормально. Не треба лишати затиснуті почуття всередині себе.  

– Які наслідки для суспільства через непропрацьовані колективні травми? 

– У нашій країні є приклад – Голодомор. Не було прийнято говорити, скільки людей стало жертвами і як було тяжко. Навіть у родинах не обговорювали цю трагедію. Деякі люди знали, але не згадували про це. Нація відчувала себе жертвою. Нам здавалося, що світ несправедливий, бо ми не відплакали загиблих і не могли висловити свій гнів тим, хто винен у Голодоморі. Десятиліття ми жили у стані жертви. Під впливом Росії ми так жили і нам нав'язували, що це нормально. 

Голодомор ми почали переживати лише через декілька поколінь від тих, хто застав трагедію. Зараз у нас зовсім інше ставлення як до себе, так і до історії. Ми говоримо і пам'ятаємо про Голодомор: ставимо свічки на вікна, об'єднуємося на заходи пам'яті. 

– Яка головна емоція під час війни? 

– Будь-яка травма викликає тріаду емоцій: гнів, страх і огиду. У перші дні війни у людей був шок і панував страх. Потім на початку квітня у нас почав наростати гнів. Тоді ж була і огида. Гнів ми можемо якось виразити, бо у нашому суспільстві він дозволений. А огида, відраза не зовсім прийняті у суспільстві, ми навіть не кажемо про це та іноді не усвідомлюємо. 

У 2014-2015 роках я проводила у різних регіонах дослідження того, як люди ставилися до війни, яка тоді тільки почалася. Ми показували людям фотографії, пов'язані з війною і Майданом. Потім фіксували почуття та емоції за допомогою арт-терапевтичних засобів. Один з цікавих результатів: чим ближче людина знаходилась до війни, тим більше у неї було огиди, у центрі країни – страх, а на заході – гнів. Для мене було відкриття, що на такому макро-соціальному рівні громада замовчувала свою огиду. 

– Як виражати ці деструктивні емоції? 

– Серед почуттів та емоцій деструктивне лише те, що руйнує людину – сором. Всі інші конструктивні. Але якщо почуття замовчувати, то вони звісно стануть деструктивними. Коли переходять наші кордони, у нас наступає гнів, і це нормально. Гнів потрібен для того, щоб захистити свій кордон. Якщо не буде гніву – нас зруйнують як особистостей і націю. Про ситуацію зараз – ми перераховуємо кошти на ЗСУ, і це теж засіб виразу гніву.  

А з виразом огиди важче, бо легітимних засобів для того мало. Наприклад, я обриваю всю комунікацію з родичами, колегами і знайомими з Росії, бо мені огидно. А на рівні держави існують лише напівкроки, наприклад дозвіл в'їзду в Україну росіян лише з візою. 

 

– Ми чуємо пісні, що стають вірусними, малюнки про власну злобу до ворога, які миттю поширюють користувачі соцмереж. Враження, що творчість всюди. 

– Бо творити можуть всі. Я б сказала так: арт-терапія – це метод допомоги і зцілення особистості за допомогою творчості. Поряд має бути арт-терапевт – навчена людина, яка знає, як використовувати творчі процеси для зцілення. Арт-терапія застосовує мистецтво у два способи: 1) творчий спосіб; 2) рецептивний – через сприйняття того, що зробили інші. Я можу дивитися фільм і плакати або сміятись, так я реагую на те, що створили інші, і виражаю свої почуття.  

У мене був цікавий досвід. Мені написав японський колега – арт-терапевт і художник. Сказав, що йому не достатньо інформації про війну, яка подається в японських новинах. Він попросив надіслати йому декілька картин, намальованих українськими митцями для того, щоб краще зрозуміти що ми відчуваємо і як можна нам допомогти психологічно. Новини – це просто події як факт, а для розуміння цих подій нам потрібні роботи митців.  

Сама по собі творчість має лікувальний ефект, тому що вона повертає людині контроль за своїм життям хоча б на кілька годин.

Ми всі зараз живемо у стані невизначеності, нам складно щось планувати. Раніше ми планували на 4 місяці вперед, брали квитки на літак за пів року. Зараз ми не знаємо, що буде завтра.

Не всі володіють толерантністю до невизначеності. Стан невизначеності дуже виснажує. Але коли ви берете пензлик,  точно знаєте, що  своєю рукою зробимо те, що  хочете. Ви можу висловити у творчості гнів, страх, огиду. Наприклад, намалювати плями, які будуть відповідати вашому стану. 

Джерело https://life.pravda.com.ua/health/2022/07/26/249711/

 

Повернути собі ресурс: як підтримати себе під час війни

У чому проблема?

Війна росії в Україні, що триває вже майже рік, виснажує українців матеріально, фізично, психологічно. Втрата звичного образу життя, безліч побутових проблем, з якими ми не стикалися в мірні часи, забирають сили та "вибивають з колії". Щодня навіть у глибокому тилу ми дізнаємося про обстріли, поранених та загиблих людей, про зруйновані міста та насилля з боку окупантів.Що й казати про тих, хто знаходиться в самому епіцентрі подій — військових медиків, волонтерів, наших захисників і захисниць.

Постійний стрес з'їдає внутрішні ресурси, і актуальність питання, як його поповнити, стає з кожним днем війни дедалі гострішою.

Яке рішення?

Де знайти, як полагодити ті чарівні "кнопочки", які зможуть увімкнути "друге дихання"? Як подолати відчуття апатії та шаленої втоми?

Якщо вас починають дратувати слова, що ми сильні й терплячі, а ви такими себе не відчуваєте, значить прийшов час вчитися відновлювати свій ресурсний стан.

Як це працює?

Що таке ресурсний стан?

Ресурс — це те, що використовується для досягнення цілей. Людські ресурси бувають наступних видів:

• фізичні;
• емоційні;
• інтелектуальні;
• інформаційні;
• час, взаємини з іншими людьми, їхня фізична та емоційна підтримка.

Стан "я в ресурсі" — це наявність сил та енергії для ефективного розв'язання поставлених питань, досягнення цілей. На фізичному рівні ресурсність зазвичай виникає після відпочинку, тривалого сну, в період, коли ми почуваємося здоровими. На психологічному рівні ресурсний стан — це гарний настрій, впевненість у собі, прагнення реалізувати свої бажання та плани.

Куди зникає ресурс?

Вороги ресурсного стану:

• засудження інших людей;
• надмірна самокритика;
• конфлікти, в тому числі приховані образи, претензії, невиправдані очікування;
• безліч тривожних новин, гнівних коментарів в інтернеті;
• спілкування з негативними людьми;
• шкідливі звички;

• Складання такого списку допомагає зрозуміти себе та не розгубитись у разі необхідності емоційно підтримати самого себе. Якщо він буде під рукою, ви зможете легко пригадати, що додало вам сил минулого разу. Будьте готові до того, що якісь із ресурсних занять, що ви знайшли, можуть спрацювати лише один раз або працюватимуть пару місяців, а потім перестануть. Це нормально, вам доведеться знову шукати щось нове, це постійний процес.

  Що буде дієвим, крім списків? Коли ви відчули втому, зробіть щось протилежне до того, що її викликало. Якщо ви багато рухалися — ляжте відпочити, якщо сиділи — порухайтеся, якщо були вдома — вийдіть надвір прогулятися (звісно, якщо немає загрози обстрілу чи повітряної тривоги). На вулиці спробуйте подивитися на звичні речі навколо так, ніби бачите їх вперше. Це така гра — ніби ви турист(ка) у своєму дворі, вулиці, місті. Пороздивляйтеся та знайдіть щось приємне або щось, що дивує. режиму та неправильне харчування;

На думку фахівців, те, на що людина звертає увагу, становить основу її життя. Якщо фокус — на негативних емоціях і невдачах, то для хорошого в ній просто не залишається місця.

Тож насамперед потрібно розібратися, що з того, на чому ви зараз сфокусовані, забирає ресурс найбільше. А розібравшись, спробувати змістити фокус.

Так, під час розв'язання проблеми фокус уваги з емоцій можна направити на дослідження проблеми та пошук її вирішення. Емоції також важливо проговорювати, можна самому собі — подумки чи прописуючи на папері, або розповідаючи про них людині якій довіряєте, якщо є можливість — фахівцю. Проговорюючи емоції, ми не біжимо від них і не намагаємось позбутись, а приймаємо їх. Це важливо.

У випадку, коли ресурс іде на прокручування нав'язливих думок, від них теж важливо не тікати. Спробуйте їх додумати до кінця, не противитись їм, а придумати кінцевий сценарій. Тоді мозок сприйме цю задачу як завершену й сенсу прокручувати одне й те саме не буде.

"Вибиває" читання новин в інтернеті та хаос під ними? Щоб бути в курсі подій, підпишіться на кілька офіційних каналів, на яких відсутня емоційна складова, а є тільки факти. Слідкуйте за своїм інфопростором — стежте лише за тими медіаресурсами, інформації та тону яких ви довіряєте (наприклад, за "Рубрикою").

Ви евакуювалися за кордон/виїхали в сусідню область/залишилися під обстрілами й вас за це засуджують інші? Перестаньте спілкуватися й виправдовуватися перед тими, хто з вами "не в одному човні". У вас була причина вчинити так, а не інакше, ви не виняток, а один/одна з багатьох, хто зробив так само, як і ви.

Якщо ви волонтер і щодня чуєте від людей сумні історії, спробуйте перевести фокус на те, як розцвітають їхні обличчя, коли вони отримують допомогу, чують слова подяки й ваші щирі слова підтримки. Ви робите важливу справу, ваша робота рятує чиїсь життя.

Як "полагодити" свій ресурсний стан?

У період кризи, травми, війни часто ми почуваємося беззахисними й слабкими, наша внутрішня дитина хоче завмерти, сховатися з головою під уявну ковдру від нескінченних проблем воєнного часу, бо здається, ці жахіття не скінчаться ніколи.

Проте ми вже дорослі, а всі психологи єдині: заради збереження ментального здоров'я та працездатності людина навіть не може, а мусить шукати методи розрядки, заспокоєння та радості саме в складні часи.

Виклики війни вимагають багато сил, тому так важливо знайти свій творчий підхід до цієї реальності, — вважає психологиня Анна Тарова. Зараз у відкритому доступі можна знайти багато ресурсних вправ або занять, що допомагають зорієнтуватися, й підібрати ті, що підійдуть саме вам. Сам процес може стати цікавим дослідженням, коли ви експериментуєте, пробуєте й виявляєте те, що вас відновлює, а що не дуже.

Також експертка пропонує визначитися з тим, що допомагає саме вам наповнюватися енергією і скласти список таких речей та дій. Психологиня наголошує, що коли ви почнете складати свій список, то чим він буде більший і довший, тим краще. Важливо, щоб це були різні активності (щось творче, щось фізичне, щось просте чи навіть пасивне — наприклад, такі дії, як перегляд естетичних картинок в пінтересті або ласування чимось смачненьким). Творчість, гумор, гра та щось корисне для тіла — ось основні напрямки, що наповнюють та додають радості й сил.

Що саме буде в цьому списку, обирайте, виходячи з того, що вам зараз доступне. Корисним буде пригадати те, що ви любили робити в дитинстві або юності. Давно забуті хобі, ігри та розваги можуть допомогти вам зараз.

Варто звернути увагу  на три важливі речі: 

1. Вираз "У здоровому тілі — здоровий дух" особливо актуальний під час війни, адже один із найважливіших ресурсів — це ваше фізичне самопочуття, яке тримається на трьох китах — сон, фізична активність і правильне харчування. Відновлення власних ресурсів слід розпочинати саме з фізичного стану — це основа всього. А після цього обов'язково зайнятися психологічним станом: правильне самоналаштування помножить сили, а хибне — позбавить їх.
2. Втома "від усього" може бути й ознакою депресії. Якщо у вас немає сил, ви маєте безсоння, порушення апетиту, не можете робити рутинні речі з самообслуговування і цей стан триває 2 тижні та більше, це може бути небезпечно. Зверніться до лікаря психіатра, зараз це можна зробити анонімно і навіть онлайн. 
3. І третє — безпека: коли ви почнете втілювати в життя ваші ресурсні активності, обов'язково враховуйте умови, у яких ви знаходитесь, зважайте на повітряні тривоги та рекомендації ДСНС.
4. Джерело https://rubryka.com/article/resource-state/

 Панічна атака (ПА) – це гостра реакція організму на емоцію страху

Через прогрес страх як механізм самозахисту видозмінився та набув форм відомих нам як ПА. Звісно, ці стани зовсім не допомагають, а, навпаки, заважають нам функціонувати у світі.

Страхи в кожного з нас різні, симптоми ПА дуже схожі:

пришвидшення серцебиття

відчуття нестачі повітря

тремор

негативні думки, зокрема передчуття смерті

нудота, біль у грудній клітці, втрата свідомості

Цю вкрай неприємну симптоматику можна приборкати завдяки технікам першої психологічної самодопомоги. Використовуйте всі техніки одразу або поодинці. Добре поєднувати дихання з техніками на заземлення.

Дихання по квадрату: 4 секунди видихай, 4 секунди пауза, 4 секунди вдих, 4 секунди пауза. Обов'язково починай із видиху!

Правило 5: Назви 5 предметів, які бачиш довкола себе. Назви, якими є будь-які 4 предмети на дотик (відчуй та перелічи їхні характеристики). Назви 3 речі, які ти зараз чуєш. Назви, яким є запах будь-яких 2 предметів. Назви, яким є смак 1 предмету.

Коли немає світла (альтернатива): Обери 5 категорій предметів (до прикладу: музика, кіно, тварини, риби, їжа) і до цих категорій підбери 5 належних предметів чи істот (тварини: кенгуру, собака, кінь, лев, зебра).

Рахування в голові: 2+5=7; 7-3=4; 4×4=16; 16/2=8 і т. д.

Метелик: постав праву руку на ліву сторону грудної клітки, а ліву на праву (таким способом утворюючи з рук щось на зразок метелика). Легенько постукуй – почергово правою, потім лівою (або навпаки). Так 120 разів по 3 підходи. Також можна обійняти себе за плечі та погладжувати руки зверху донизу.

Сканування тіла: Починаємо з ніг. Відчуй пальці на ногах (затиснути та розтиснути їх), потім стопу і п'яту (перекачуйся з п'яти на стопу), гомілку, коліна, стегна, сідниці, таз, поперек, спину, пальці на руках, кисті, руку, плечі, шию, підборіддя, щелепу (тут обачно, зверни увагу на неї, якщо вона затиснена, то потрібно легенько зажати сильніше і тоді розслабити), язик, губи, все лице.

Важливо зрозуміти, що від панічної атаки ще ніхто не помер (всупереч передчуттю, яке зазвичай виникає під час ПА). ПА ніколи не викликає раптову смерть.

Джерело Дитячий психолог

 МАЛЮВАННЯ ДОПОМАГАЄ ДІТЯМ РОЗВИВАТИСЯ і ЯК БАТЬКАМ ПРАВИЛЬНО РЕАГУВАТИ НА МАЛЮНКИ

МАЛЮВАННЯ це перша художня діяльність, якою дитина займається усвідомлено і самостійно. Це не просто веселе заняття, а складний процес, в якому уявному образу або почуттю надають видиму форму. Малювання необхідне дітям, щоб повноцінно розвиватися.

Що ж розвиває малювання?

У ранньому віці, звичайно ж, малювання сприяє розвитку ДРІБНОЇ МОТОРИКИ рук. Під час малювання задіяні рухові, зорові, м'язові і дотикові аналізатори, розвивається зорово-моторна координація, ПАМ'ЯТЬ і зосередженість.

Малювання розвиває творче мислення, тобто КРЕАТИВНІСТЬ, тому що під час малювання дитина створює безліч образів, які можна змінювати на свій розсуд, шукати нові асоціативні зв'язки між предметами і їх зображеннями. Пошук асоціацій і генерація образів- це відмінне тренування творчого мислення.

Малювання відмінно розвиває фантазію і уяву, які є важливими сторонами життя дитини і особливо розвиваються в віці від 5 до 15 років.

УЯВА - це здатність подумки представляти зорові картини. Завдяки цьому людина може переробляти минулий досвід і створювати нові зв'язки між отриманими образами. Чим більше таких зв'язків утворюється в мозку, тим краще розвивається мислення.

ФАНТАЗІЯ необхідна майбутньому дорослому. Вона дозволяє людині робити сміливі припущення, винаходити і створювати щось принципово нове. У малюванні дитині потрібно детально продумати образ до того, як вона зможе його намалювати.

Якщо дитина перестає вигадувати, у неї знижується потенціал творчого мислення, а потім і зацікавленість в мистецтві і творчій діяльності.

Малювання стимулює розвиток СПРИЙНЯТЯ в дитячому віці, змушуючи дитину вивчати об'єкти для зображення і відкривати в них нові якості, яких вона раніше не помічала. Тренується уміння спостерігати і аналізувати об'єкт, що також сприяє розвитку МИСЛЕННЯ, так як всі психічні процеси взаємопов'язані і мають один на одного взаємовплив. Таким чином, за малюнками дитини можна зробити висновки про розвиток моторики та інтелекту.

Малювання впливає на РОЗВИТОК МОВИ. У ранньому віці дитина під час малювання промовляє свої дії ( «зараз я візьму синій олівець і намалюю ...»), що допомагає їй їх усвідомлювати і краще координувати. Батькам дуже важливо уважно слухати розповіді дитини про свій малюнок, ставити навідні запитання про героїв, сюжет і деталі зображення, тим самим стимулюючи розвиток зв'язного мовлення і словникового запасу.

У віці від 7-ми років дуже важливо вигадувати сюжет для малюнка. Багато дітей, звикнувши, що на заняттях з малювання дається певна тема або приклад, починають зазнавати труднощів при самостійному виборі сюжету. Ви, як батьки, можете допомогти дитині, якщо будете частіше водити дитину в музеї, на виставки, театри або навіть, коли гуляєте, йдете в магазин, звертайте увагу дитини на те, що відбувається навколо вас і самі озвучуйте це. І поступово привчайте дитину до того, що кожне цікаве спостереження може лягти в основу нового сюжету для малюнка.

Чим різноманітніше і багатше життєві враження дитини, тим яскравіше і незвичніше буде його фантазія.

Можна влаштовувати домашні виставки з дитячих і спільних робіт, вигадувати назви картин. Такі виставки можна приурочити до якого-небудь свята, щоб діти могли побачити підсумок своїх занять малюванням.

Відсутність малювання збіднює психічний розвиток і говорить про наявність в ньому якихось труднощів і страхів.

За колірною гамою малюнків можна теж зробити висновки про проблеми дитини. Переважання сірих і чорних тонів в малюнках говорить про відсутність життєрадісності і знижений фоні настрою, про велику кількість страхів, з якими дитина не може впоратися самостійно. Яскраві, світлі й насичені фарби свідчать про активний життєвий тонус і оптимізм.

ЯК ПРАВИЛЬНО РЕАГУВАТИ НА МАЛЮНКИ ДІТЕЙ?

За допомогою малювання діти реалізують свій життєвий досвід, переробляють свої переживання і фантазії. Малюнок - це ВНУТРІШНІЙ СВІТ ДИТИНИ і тому треба дуже обережно ставитися до оцінювання малюнків дорослими. Ні в якому разі не можна критикувати малюнки. КРИТИКА є однією з головних причин низької самооцінки і страху помилки. І навіть ПОХВАЛА може згубно позначитися на самооцінці дитини і викликати залежність від думки оточуючих, А дитину треба вчити спиратися не на чужу думку, а на свої власні відчуття, думки і почуття. Тільки так можна виростити впевнену і самостійну людину. Як критика, так і похвала - це теж оцінювання. А так як малюнок - внутрішній світ дитини, він не потребує оцінки.

Якщо до вас дитина підійшла зі своїм малюнком і питає: «Ну як красиво?», Ви можете її запитати: «А тобі подобається? Що тобі тут подобається найбільше? ». Якщо батьки відразу видадуть свою оцінку, дитина не встигне усвідомити своє ставлення, задоволена вона чи ні роботою. Пошукайте в малюнку дитини якісь незвичайні деталі, яких раніше не було, зверніть увагу дитини на це і скажіть: «Як здорово ти це придумала!».

Як краще вчинити мамі, якщо дитина впевнена, що малюнок поганий, не гарний, бездарний? Прийняти почуття дитини, навіть якщо дитина не задоволена своїм малюнком і він їй не подобається. Висловіть свою віру в її майбутніх досягненнях.

Дорогі батьки, не поспішайте з оцінками! Це допоможе вам виростити успішну людину, яка вірить в себе і довіряє власній думці.

Джерело Дитячий психолог

 Техніка арт-терапії для усвідомлення емоцій

Матеріали: кольорові олівці, папір А4

Перед початком роботи зробіть дихальну вправу і встановіть намір зайнятися мистецтвом.

Хід роботи:

Складіть аркуш паперу на 4 частини (навпіл і ще раз навпіл)

У кожній частині листа покажіть емоцію з цього списку - радісну, тривожну, сумну, злість.

Під час малювання спробуйте згадати час, коли ви переживали ту чи іншу емоцію. Відтворіть ці емоції за допомогою квітів, ліній і форм.

Під час цього процесу пам'ятайте, що немає правильного чи неправильного способу зробити це.

Кожен з нас відчуває емоції по-різному, і немає ніяких правил їх зображення.

Це відмінний спосіб зрозуміти і обдумати свої емоційні переживання.

Використання кольорів, форм, ліній - це безпечний спосіб почати ідентифікувати і управляти своїми емоціями, коли ваші почуття складні, хаотичні і заплутані.

Емоції можуть стати проблемою, коли ми не знаємо, як з ними впоратися - ми можемо їх придушувати або ми можемо взагалі не висловлювати їх. Однак емоції мають фундаментальне значення для людини.

Після того, як ви закінчите роботу, візьміть ручку і блокнот, щоб поміркувати про процес створення зображень своїх емоцій.

Запишіть відповіді на ці питання:

Наскільки кожна емоція відрізняється від інших?

Які сенсорні слова приходять на думку, коли ви дивитеся на ці зображення? Приклади сенсорних слів: розмитий. блискучий, холодний, їдкий і т. д. Сенсорні слова є описовими - вони описують, як ми відчуваємо світ: як ми відчуваємо запах, бачимо, чуємо, відчуваємо або пробуємо щось на смак.

Які ще почуття ви б хотіли намалювати?

Джерело Дитячий психолог

 Коли батьки відчувають безпорадність

Часто діти вибивають нас з колії. Вони можуть вести себе так, що їх батьки хапаються за голову. Дитина може пручатися, сперечатися, розкидати речі, всіляко перевіряти батьків на міцність. Може не ходити в школу, отримувати погані оцінки, красти. А чого варті дитячі істерики! Все це може перетворити сімейне життя в пекло, і глибоко зіпсувати відносини між батьками і дітьми.

Дитяча психологія говорить, що всі ці проблеми - лише верхівка айсберга інших, більш глобальних. Це може бути відсутність правил поведінки в сім'ї, вседозволеність, або навпаки, занадто суворе виховання. Це можуть бути реакції протесту, переживання важкої ситуації - розлучення батьків, конфлікти в школі. З кожним випадком порушення поведінки потрібно розбиратися окремо.

Але батьки часто виявляються в прострації, абсолютно не розуміючи, що робити! Батьки, навіть читають психологічну літературу, виявляються безпорадними перед криками, вимогами, істериками дитини. Що робити, коли дитина катається по підлозі? Які методики застосовувати? Які слова говорити? Часто мами і тата впадають в почуття провини ( «я поганий батько, не справляюся з вихованням»). Деякі батьки намагаються вирішити конфлікт силою, деякі - ображаються, уникаючи контакту з дитиною. І той і інший спосіб може допомогти припинити погану поведінку на короткий термін. Але не вирішить, а лише посилить проблему в перспективі.

Що ж робити? У таких випадках, на батьківських консультаціях, я питаю - на скільки років ви себе відчуваєте, коли сваритесь з дитиною? І часто отримую відповідь-на 5 років, на 7 років ... Тут то і криється головна біда батьків, які не відчувають себе дорослими. Чи не відчуває себе в силах вирішити ситуацію. Виходить сутичка двох дітей, не готових поступатися. Хто з дітей наполегливіше, той і виграв. До чого призведе таке спілкування до вирішення головних проблем?

Якщо батьки відчують себе на свої 25, 30, 40 років, візьмуть ситуацію, відповідальність в свої руки, то вони побачать перед собою не злого ворога, а просто дитину, якій потрібна допомога. Те ж саме і з проблемами виховання - тільки доросла людина може виробити в родині чітку і ясну систему правил, законів, рамок, і допомагати дітям дотримуватися їх.

Джерело Дитячий психолог