Сьогодні перший день зими. Подаруйте собі зимову казку: переглянти фільм чи мультфільм про зиму, заваривши горнятко запашної кави.

https://www.youtube.com/watch?v=DpUFWU5s4SE

 

 Індивідуальне навчання

Розвиток мовлення

Відтворення текстів діалогічного  характеру, що належать до різних стилів, типів і жанрів мовлення 

Залежно від змісту  текст та його частини поділяються на три типи: розповідь, опис і роздум (міркування).

Розповідь

Розповідь — це висловлення про вчинки героїв, про події, які відбуваються, відбуватимуться чи відбувалися з кимось у певній послідовності.

До розповіді можна поставити запитання що сталося?

Розповідь має такі складники: початок дії, розвиток дії, кінець дії.

Приклад:

Серед зими потепліло, пішов дощ, а потім знову замерзло. Вкрилися льодом дерева, зледеніли шишки на ялинках. Немає чого їсти дятлові: стукає об лід, а до кори не достукається. Б’є дзьобом шишку, а зернятка не вилущуються. Сів дятел на ялині й плаче. Падають гарячі сльози на сніг, замерзають.
Дивиться білка з дупла — дятел плаче. Стриб, стриб, прибігла до дятла.
—    Чого це ти, дятле, плачеш?
—    Немає чого їсти, білочко.
Жаль стало білочці дятла. Винесла вона з дупла велику ялинкову шишку. Поклала між стовбуром і гілкою. Сів дятел біля шишки та й ну її молотити дзьобом.
А білочка сидить біля дупла й радіє. І білченята в дуплі радіють. І сонечко в небі радіє (В. Сухомлинський).

Опис

Опис — це характеристика предмета, особи чи явища за найістотнішими ознаками.

До опису можна поставити запитання який? яка? яке?
    
Опис складається із таких частин: назва особи, предмета; характерні ознаки; власне враження.

Приклад:

Недалеко от Богуслава, коло Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори. Яр в'ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами; од яру на всі боки розбіглись, неначе гілки дерева, глибокі рукави й поховались десь далеко в густих лісах. На дні довгого яру блищать рядками ставочки в очеретах, в осоці, зеленіють левади. Греблі обсаджені столітніми вербами. В глибокому яру ніби в'ється оксамитовий зелений пояс, на котрому блищать ніби вправлені в зелену оправу прикраси з срібла. Два рядки білих хат попід горами біліють, неначе два рядки перлів на зеленому поясі. Коло хат зеленіють густі старі садки (І. Нечуй-Левицький).

Роздум (міркування)

Роздум — це висловлення, у якому потрібно довести або спростувати думку шляхом міркування та за допомогою доказів.

Роздум відповідає на запитання чому?
 
Роздум складається з таких частин: теза (твердження, яке потрібно довести), аргументи (докази), висновок.

Приклад:

Людина може володіти кількома мовами, залежно від її здібностей, нахилів і прагнень, але найкраще, найдосконаліше людина має володіти, звичайно, рідною мовою. І це не тільки тому, що цією мовою, засвоївши її змалку, вона користується повсякденно, а й тому, що рідна мова – це невід'ємна частка Батьківщини, голос свого народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші й найніжніші струни людської душі. З рідною мовою мають-бо зв'язок найдорожчі спогади про перше слово, почуте в колисці з материних уст, затишок батьківської хати, веселий гомін дитячого товариства й тихий шелест листя старої верби, під якою вперше зустрівся юнак із коханою дівчиною… (Б. Антоненко-Давидович)

Зверни увагу!

Один текст може поєднувати два або три типи мовлення.

Джерело "Мій клас"

Джерело "Мій клас"

 

СНІД. Як від нього уберегтися?

СНІД – синдром набутого імунодефіциту – це кінцева стадія інфекційного захворювання, викликаного вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Цей вірус уражає спеціальні клітини крові (лімфоцити), які відповідають за захист організму людини від різних мікробів та пухлин і поступово вбиває ці клітини.

Як можна заразитися ВІЛ?

Зараження можливе лише у випадку, коли кров, сперма та грудне молоко людини, зараженої ВІЛ, потрапляє у кров іншої людини. ВІЛ міститься практично в усіх біологічних рідинах зараженого організму, але в різних концентраціях. Найбільша його кількість визначається в крові, спермі, і грудному молоці. 

Небезпека зараження існує при використанні шприців для введення наркотиків шляхом ін’єкцій. Вірус може передаватися від зараженої матері до дитини під час годування, вагітності, пологів.

Якими шляхами ВІЛ не передається?

До цього часу не відомо жодного випадку зараження ВІЛ через сечу, кал, слину, сльози: у цих виділеннях організму інфікованої людини ВІЛ міститься в кількостях, недостатніх для зараження іншої людини. Отже, немає ніякої небезпеки зараження при рукостисканні, обніманні, поглажуванні та поцілунках, так само як нічого не загрожує людині, коли носій вірусу кашляє або чхає в її сторону. Тарілки, стакани, ножі та ложки, телефони, дверні ручки, якими користується носій ВІЛ чи хворі на СНІД, не є небезпечними. Робота чи спільне проживання із зараженими людьми, догляд за ними не пов’язані з якою-небудь небезпекою.

Як боротися з ВІЛ?

ВІЛ сам по собі є дуже непомітним вірусом. Він швидко гине під дією простих дезинфікуючих речовин: спирту, хлораміну, а також високої температури (кип’ятіння миттєво вбиває ВІЛ). Тому елементарні гігієнічні засоби як вдома, так і в медичних закладах легко його знешкоджують. Але, якщо ВІЛ потрапляє в організм, знешкодити його там уже неможливо: на сьогоднішній день ще не існує ліків, за допомогою яких можна було б убити чи вивести ВІЛ з організму, або вакцини, яка б могла запобігти розвитку захворювання чи потрапляння ВІЛ в організм.

Куди слід звернутися для обстеження на ВІЛ?

Обстеження на наявність ВІЛ найкраще пройти в кабінеті довіри (чи анонімного обстеження). Такі кабінет створений при нашій лікарні ("Кабінет довіри")  Прийом ведеться анонімно й на умовах довіри, тобто збереження таємниці одержаних від вас відомостей.

https://www.youtube.com/watch?v=1eOXssmxmmg

 

Що означає червона стрічка, яку вдягають у Всесвітній день боротьби зі СНІДом

Ідея символу Дня боротьби зі СНІДом була задумана навесні 1991 року і належить художнику Франку Муру, який жив у невеликому містечку штату Нью-Йорк. Одного разу Франк Муру звернув увагу на сім’ю, яка жила по сусідству. Сім’я носила жовті стрічки. Жовті стрічки для них були символом надії та віри. Вони всім серцем сподівалися, що їхня старша дочка – солдат, на той момент брала участь у військових діях в Перській затоці, – повернеться додому живою і здоровою. 

Для початку необхідно згадати, що вперше стрічки як символ почали носити під час Війни в Затоці. Крім цього, зелені стрічки, які були схожі на перевернуту букву «V», були символом переживання і співчуття за тих людей, які зіткнулися з трагедією, пов’язаною з вбивствами дітей в Атланті. Об’єднавши все, що було колись пов’язано зі стрічкою, Франк Муру прийшов до висновку, що така ж стрічка, тільки іншого кольору, могла б стати і символом боротьби проти СНІДу.

Цю ідею художник запропонував групі «Visual AIDS», і вона відразу ж була прийнята. На самому початку реклами були створені листівки, на яких було написано: «Відріжте червону стрічку 6 сантиметрів завдовжки, потім скрутіть у верхній частині у формі перевернутої” V “. Використовуйте англійську шпильку, щоб прикріпити її до одягу». Більшість  цю ідею підтримали і почали кріпити червоні стрічки до свого одягу.

Через деякий час, а точніше 2 червня 2000 року, на сорок п’ятій щорічній церемонії вручення нагород «Tony Awards» учасникам і номінантам конкурсу було запропоновано прикріпити до свого одягу червоні стрічки, що стали символом співчуття, підтримки і надії на майбутнє без СНІДу. Ця акція була проведена з вірою в те, що кожного року 1-го грудня всі люди будуть носити червоні стрічки, які об’єднують всіх в боротьбі зі СНІДом.

Акція була проведена дуже успішно. Червона стрічка стала популярна і отримала своє визнання як справжній символ, як невід’ємна частина одягу в цей день. Символ дня боротьби зі СНІДом кріплять сьогодні на одягові, скрізь, де можна приколоти маленьку англійську шпильку з червоною стрічкою. Зараз жодна акція, спрямована на боротьбу зі СНІДом, не обходиться без неї. Вона стала символом не тільки розуміння, а й об’єднання зусиль людей, спрямованих на вирішення цієї проблеми. Прикріпивши стрічку до свого одягу, людина висловлює свою підтримку, співчуття і переживання тим, хто хворий.

 Як відрізнити насильство від конфлікту

Конфлікт (від лат. conflictus — зіткнення) визначається в психології як відсутність згоди між двома або більше сторонами. У разі міжособистісного конфлікту під сторонами розуміються особи або групи, а у разі внутрішньоособистісного — установки, цінності, ідеї одного суб'єкта.

Джерело  Вікіпедія

Насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками:

1.    1.Умисність

2.  2. Спричинення шкоди

3.  3.Порушення прав і свобод людини

4.  4.  Значна перевага сил того, хто чинить насильство

(За Єжи Малібрудою)

 

 

Ефективні стратегії виховання дітей

Науково обґрунтовані стратегії виховання, запропоновані сучасними дитячими психологами

Якщо у вас є діти, то ви, мабуть, зацікавлені в пошуку способів взаємодії з ними, здатних створити міцні стосунки, сформувати позитивну поведінку і своєчасно вирішити певні проблеми.

У будь-якому книжковому магазині ви знайдете безліч порад. Однак доволі проблематично розібратись у тому, які з них дійсно ефективні й найбільш вдало застосовуються на практиці.

Дитячі психологи поставили за мету визначити кращі стратегії виховання, які би посилались на наукові дослідження, що підтверджують їхню ефективність щодо покращення поведінки, зміцнення зв'язків між батьками й дітьми і правильного реагування на проблеми з поведінкою.

Наступні сім випробуваних дослідним шляхом стратегій є результатом їхніх професійних пошуків.

1. Дотримуйтесь маркованої похвали. Дослідження показали, що прояви поведінки, на якій акцентують увагу, можна посилювати. Тобто увага до небажаного поводження (часто у вигляді догани чи покарання) посилює прояви такої поведінки. У той же час конкретна маркована похвала бажаної поведінки сприяє її закріпленню та посиленню. Батьки не повинні хвалити без розбору. Але їм слід установити чіткий і зрозумілий зворотний зв'язок з дітьми, вказуючи їм, яка саме поведінка їм сподобалась. Маркована похвала завжди визначає нюанси бажаної поведінки й безпосередньо пов'язана з нею в часі.

2. Ігноруйте незначні порушення. Якщо порушення поведінки було незначним і безпечним, проігноруйте його. Ігнорування ситуацій, коли малюк кидає їжу на підлогу або підліток грюкає дверима, й, навпаки, прояв уваги до ситуацій, коли діти виважено ставлять свої запитання або вербально висловлюють свої емоції, навчає їх, що саме позитивна поведінка – це надійний спосіб привернути до себе увагу.

3. Навчайтесь розвивати свою дитину. Розуміння етапів розвитку дитини, їх особливостей, вразливих моментів і позитивних проявів може допомогти батькам виявити усвідомлену увагу до певних кроків дитини на кожному з цих етапів і похвалити її. Наприклад, знання того, що малюкам чотирирічного віку хотілось би радувати своїх маленьких однолітків, допоможе зробити акцент і похвалити дитину за хорошу поведінку із друзями. У той же час розуміння того, що підлітки зазвичай стурбовані змінами у своєму тілі, своєю зовнішністю і стилем одягу, полегшить процес ігнорування тих моментів, коли вони протягом тривалого часу крутяться перед дзеркалом.

4. Улаштовуйте тайм-аут у напруженому спілкуванні. Короткі та своєчасні перерви дуже ефективні, особливо коли вони є практичним інструментом у виховному процесі батьків, які намагаються моделювати хорошу поведінку та предметно схвалюють її прояви. Збереження спокою (що досить проблематично в момент скоєння негідного вчинку) в поєднанні з маркованою похвалою робить час перерв у напруженому спілкуванні більш ефективним.

5. Приділяйте увагу запобіганню негативних учинків. Слідкуйте за тим, в якому стані перебуває дитина: стомилась вона чи, можливо, голодна. Це може запобігти більшій частині її емоційних криз. Перспективне планування й передбачення можливих проблем поряд з навчанням дитини ефективних стратегій вирішення проблем, що вже виникли, можуть навіть виключити необхідність використання перерв.

6. Дбайте про себе в першу чергу. За даними багатьох досліджень, стресовий стан батьків негативно позначається на їхніх дітях. У середньому 86 % дітей кажуть про те, що стресовий стан батьків їх дуже турбує. Звісно, коли ви занурені у проблеми виховання, перевантажені вимогами на роботі й у житті в цілому, може здатися, що піклуватися про себе практично неможливо. Але все-таки дуже важливо знаходити час для себе: зробити фізичні вправи, зайнятися своїм улюбленим хобі, поспілкуватися з друзями або просто побродити по мальовничому парку для свого задоволення.

7. Виділіть час для «байдикування». Проведіть час з вашою дитиною (фахівці рекомендують відводити одну годину на тиждень на одну дитину), нічого не роблячи, але перебуваючи з нею разом, діючи з інтересом до неї та висловлюючи позитивні думки й почуття. У цей час не повчайте її, не питайте, не виправляйте її поведінку й не пропонуйте альтернативні можливості. Просто будьте зі своєю дитиною!

Іноді виховання здатне викликати таке відчуття, ніби ви летите в літаку в турбулентність і грозу, а киснева маска випала з ваших рук. Але, як і в літаку, при вихованні дітей важливо зберігати спокій і знову «надіти вашу кисневу маску» саме до того, як ви почнете допомагати своїм дітям. Як тільки ви це зробите, то зможете дати дитині конкретні вказівки, що робити, й висловити безліч позитивних відгуків про хорошу поведінку вашого малюка чи підлітка.

Джерело "Розвиток дитини"

«Помилки виховання та їх наслідки»

 Батьками не народжуються, ними стають, поступово цьому навчаючись. Коли чоловік та жінка стають батьками й збираються виховувати дітей, багато факторів впливають на те, як вони це будуть робити. Це і досвід з сім'ї, з якої кожен походить, і внутрішній стан, і стосунки у шлюбі, і вплив батьків (бабусь і дідусів). Але головне, що буде впливати найбільше, це пам'ять про те, як цих молодих батьків виховували їх батьки.

Існує чотири типи виховання.

1. Авторитарний.

2. Індиферентний.

3. Дозволяючий.

4. Авторитетний.

Авторитарний.

Батьки не приймають до уваги почуття дитини. Не заглиблюються у її внутрішній світ (не цікавляться мотивами, бажаннями дитини). Їх цікавить дисципліна та суворе виконання правил. Відповідно, у стосунках між батьками і дитиною мало милості, любові, прощення. Присутня лише сувора дисципліна й беззаперечна слухняність. Дорослих майже не цікавить питання, чому дитина поводила себе так чи інакше. Вони вважають себе володарями світу дитини, володарями її життя. Сперечатися з ними заборонено. Такий тип виховання призводить до часто не очевидних психологічних (діти залякані, не мають своєї точки зору, волі, бояться що-небудь зробити) та психічних відхилень. Результат: комплекси , страхи, сумніви, розчарування, болі, з якими дитина йде в доросле життя. Діти скуті, замкнуті, холодні. Виростають непристосованими до життя у суспільстві. Їм важко брати на себе відповідальність, важко входити в контакт із людьми. Через те, що їм важко будувати відносини з людьми, вони живуть у постійному страсі, емоційній закомплексованості і внутрішній скуті.

Індиферентний(байдужий).

Низький рівень задоволення потреб і низькі вимоги до дітей. Це теж "калічить" дітей. До дитини не ставлять вимоги. Дитина має повну свободу у діях. Вона робить, що заманеться, що їй сподобається, притому не маючи ніяких обмежень у житті. Немає меж, немає заборон, правил і порядку. А якщо не має правил, то можна робити все. З такої дитини виростає егоїст. Людина, яка вважає, що все дозволено - гордовита людина. Разом із тим, батьки не задовольняють потреби дитини. Коли дитина щось потребує - батькам ніколи або все одно.

Паралельно з егоїзмом, гордістю, пихатістю зростає злоба, ненависть до старших. Потім ці діти виростають і ненавидять своїх батьків, бо останні постійно були зайнятті або просто байдужі. Всередині діти почувають себе відкинутими, самотніми, непотрібними, закомплексованими. Вони вдаються до різних форм поведінки, щоб приховати ці комплекси: агресія, бунт, ремствування, вияв надмірних емоцій, намагання щось довести, з метою відчути себе повноцінними та чогось вартими. Діти звикли до того, що все доступно, все є досяжне і їм всі зобов'язані. Коли ж приходять у суспільство, то розуміють, що далеко не все так просто і красиво. І коли зіштовхуються з обмеженнями, правилами, і заборонами - ламаються. Таким дітям не вистачає посидючості, цілеспрямованості і характеру. Через те, вони часто розчаровуються, адже не звикли протистояти труднощам. Тому, такі діти не вміють іти до кінця та боротися. Все у них валиться, руйнується, адже вони мало докладають зусиль і старанності.

Дозволяючий.

Здатність задоволення потреб - висока. Здатність вимог - низька. Це принцип "Роби, що хочеш". У результаті дитина росте "ватна". Забагато турботи з боку батьків і дитина "вилазить на голову". Для цієї дитини батьки нічого не варті, вона їх не цінує. Це майбутній самовдоволений хам. Виростає "безхребетний егоїст", який думає, що весь світ крутиться навколо нього і всі йому боржники. Немає поняття комусь щось зробити. Все часто через "хабар", і в усьому шукається лише вигода. Така особистість маніпулює батьками і використовує їх у досягненні своїх цілей.

Авторитетний.

Високий рівень вимог з боку батьків. І одночасно з тим, висока здатність задовольняти потреби дитини. Дитина сприймається батьками як особистість, що має свою думку, свої почуття і переживання. Батьки свідомо намагаються враховувати індивідуальні особливості дитини при її вихованні. Якщо щось трапилось, перше, що прагнуть зрозуміти батьки - це причину. Виходячи з цього роблять висновки і встановлюють правила. Дорослі обов'язково встановлюють для дитини кордони, обмеження. Але за рамками цих меж дитина вільна і чітко знає, що саме це можна і робить той чи інший вчинок спокійно і з радістю. Адже вона знає, що в неї є свобода у прояві почуттів, емоцій, в її діях та імпровізаціях.

Таким чином відбувається виховання особистості та індивідуальності.

Батьки, у свою чергу, постійні у дотриманні своїх правил. Вони намагаються вживатися у внутрішній світ дитини, рахуються з її почуттями та намірами.В результаті діти виростають з відчуттям захищеності і впевненості, без комплексів і страхів та вміють досягати свої цілі. Батьки допомагають і підказують, але вибір дитина вчиться робити сама. У дитини виховуються воля, характер, цілеспрямованість. До того ж, діти поважають батьків, які для них є авторитетом.

Автор: Олександр Корман (Джерело)

 Як порозумітись з підлітком

Подолати прірву між поколіннями дуже важко. «Чому ти не такий, яким я був у твоєму віці?» – якщо ви часто повторюєте ці слова, це означає, ви точно виховуєте підлітка.

У більшості випадків люди звинувачують підлітків у грубості у стосунках з батьками. Але чи завжди винні діти? У цьому віці в підлітків відбуваються величезні зміни емоційного, фізичного та психологічного характеру. Ці зміни дійсно нищівні й роблять перехідний період важким як для вас, так і для вашого підлітка.

У міру його дорослішання дорослішаєте й ви. Вам необхідно прийняти той факт, що ваша дитина стоїть на шляху до самостійного життя. Вам треба припинити контролювати її життя та її вибір. Однак примиритися з цим іноді дуже важко, і тоді виникають непорозуміння та прірва між вами й вашим підлітком

Як правильно розмовляти з підлітком?

Здорове спілкування між дитиною й батьками вкрай необхідне. Адже змусити її слухати стає все складніше та складніше. Секрет здорового спілкування з підлітком полягає в певній манері розмови.

Як чинити правильно

Ось чотири поради про те, як правильно поводитися батькам при розмові з підлітками.

1. Завжди залишайтеся уважним слухачем. Секрет будь-якого успішного спілкування полягає в тому, щоб у першу чергу вміти добре слухати.

• Якщо ваш підліток хоче поділитися чимось з вами, відкладіть всі справи й уважно вислухайте його.
• Якщо ви зробите це, ваша дитина відчує, що ви визнаєте складність її проблем і питань.
• Якість хорошого слухача, яку проявляють батьки, допомагає налагодити позитивний зв'язок з підлітком.

2. Довіряйте дитині. Не піддавайте її слова сумніву та не звинувачуйте. Завжди вислухайте проблему до кінця.

• Довіряйте своєму підлітку, він ніколи не стане брехати вам.
• Ніколи не сумнівайтесь у тому, що сказала ваша дитина-підліток, і не додумуйте. Також абсолютно неприпустимі будь-які ваші звинувачення на її адресу.
• Якщо ви почнете сумніватись, додумувати та звинувачувати дитину, вона втратить віру у вас, і це завадить їй ділитися з вами своїми проблемами.

3. Не засуджуйте. Ще один секрет здорового спілкування з підлітком – припиніть його засуджувати.

• У нього в голові багато плутанини. Він часто робить вибір імпульсивно, у запалі, але ви не повинні засуджувати його за це.
• Завжди починайте розмову, чітко давши зрозуміти, що ви знаєте, що в нього були вагомі причини зробити так, а не інакше.
• У таких питаннях суддівство не може зробити людину істинно розуміючою та об'єктивною. Уникайте його повністю.

4. Ставтесь до підлітка, як до відповідальної особистості. Коли ви ставитесь до нього з повагою і як до відповідальної людини, він автоматично починає поводитись відповідним чином.

• Допомагайте йому шукати рішення, але ніколи не нав'язуйте свою думку.
• Не поспішайте завжди пропонувати свою допомогу. З деякими проблемами нехай він упорається сам.
• Дайте йому відчути, що він досить дорослий, щоб вирішувати свої проблеми самостійно.

Як робити не слід

Ось деякі заборони, про які вам треба пам’ятати під час розмови з підлітком. Якщо ви будете уникати подібної негативної поведінки, описаної далі, це допоможе вам завоювати відвертість і довіру дитини.

1. Ніколи не реагуйте на гнів підлітка. Підлітки схильні до різких коливань настрою, пам'ятайте про це.

• Дитина часто розгублюється й не знає, як діяти. Якщо вона сердиться, не реагуйте на це занадто емоційно. Гнів ніколи не може бути відповіддю на гнів.
• Невпевненість підлітка перешкоджає йому приймати правильні рішення про те, як висловлювати свої почуття й емоції.
• Якщо ви продемонструєте у відповідь гнів, підліток просто залишить вас наодинці з вашим нападом обурення.

2. Не критикуйте. Критика може вплинути на впевненість вашої дитини в собі.

• Якщо ви хочете, щоби підліток брав до уваги вашу думку та погляди, припиніть критикувати його.
• Змініть свою негативну думку про незначні проблеми, наприклад, про те, як підліток одягається. Це допоможе вам утримувати його увагу при обговоренні більш складних питань, таких як сексуальні стосунки, наркотики й навчання.
• Часті незадоволення, бурчання та критика призведуть до того, що підліток повністю відкине вашу думку. Вони також вкрай негативно позначаються на його впевненості в собі.

3. Не питайте занадто багато. Якщо ви ставите занадто багато запитань, підлітку може здатися, що ви втручаєтеся в його особистий простір.

• Питайте тільки про те, що необхідно.
• Поважайте особистий простір вашої дитини та не примушуйте її ділитись тим, що вона хотіла би тримати при собі.
• Коли вам необхідно щось спитати в неї, стежте за своїм тоном, висловлюйтесь привітно, по-дружньому.

4. Не розкривайте секрети підлітків. Якщо підліток довіряє вам свої секрети, поважайте та захищайте їх з усією щирістю.

• Він ділиться секретом тільки тому, що довіряє вам.
• Поважайте вашу близькість і зберігайте його секрети при собі.
• Це чудовий спосіб допомогти підлітку повністю розкритись.

З 25 листопада до 10 грудня проходить щорічна акція “16 днів проти насильства” основною метою акції є:

 привернення уваги громадськості до актуальних для суспільства проблем подолання насильства в сім’ї, протидії торгівлі людьми та жорстокого поводження з дітьми, гендерного насильства та забезпечення рівних прав жінок і чоловіків;

 активізація партнерського руху органів державної влади, державних закладів, громадських організацій щодо викорінення домашнього насильства;

 проведення інформаційних кампаній з метою підвищення обізнаності населення України з питань попередження насильства в сім’ї, жорсткого поводження з дітьми, формування свідомості всіх верств населення щодо нетерпимого ставлення до насильства;

 формування свідомості усіх верств населення щодо нетерпимого ставлення до насильства

Період акції охоплює наступні важливі дати:

– 25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок;

– 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом;

– 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;

– 3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями;

– 5 грудня – Міжнародний день волонтера;

– 6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі;

– 10 грудня – Міжнародний день прав людини.

 Історія започаткування  кампанії «16 днів проти гендерного насильства»

Соціальна акція "16 днів активності проти гендерного насильства" – щорічна міжнародна кампанія, яка починається 25 листопада, у Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок, і триває до 10 грудня – Дня прав людини.

Всесвітню глобальну кампанію «16 днів проти насильства» було ініційовано Центром Жіночого Глобального Лідерства та учасниками Форуму з питань жінок, насильства та прав людини, представленого учасницями з 20 країн світу у червні 1991 р.

З того часу Організація Об'єднаних Націй, уряди, міжнародні правозахисні організації, тисячі громадян й громадянок, сотні державних і громадських організацій з більш ніж 100 країн світу беруть участь у щорічних заходах під гаслом «Зупинити гендерне насильство» та закликають до припинення усіх форм насильства. Генеральною Асамблеєю ООН у 1999 році офіційно започатковано Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок.

З 2019 року державні та комунальні будівлі підсвічується помаранчевим кольором. Помаранчевий колір – є офіційним кольором кампанії та символізує світле майбутнє, вільне від насильства щодо жінок та дівчат. Основна мета – привернення уваги громадськості до нагальних проблем, пов‘язаних з подолання всіх форм гендерно зумовленого насильства та формування нульової толерантності та нетерпимості до будь-яких проявів насильства.

Символами акції “16 днів без насильства” є стрічки трьох кольорів – синього, червоного та білого: „Синя стрічка” – присвячена акції із запобігання насильства над дітьми.

 Про мінливий настрій і емоції підлітків

Перепади настрою й негативні емоції в підлітків не завжди є ознакою емоційних розладів

З підлітками іноді буває дуже важко знайти спільну мову. Вони бувають галасливими, створюють безлад у будинку, не погоджуються зі встановленими правилами й постійно просять у вас гроші на кишенькові витрати. Але все це було б не так страшно, якби в них не траплялися так часто перепади настрою, які викликають у батьків занепокоєння за емоційне здоров'я дитини.

Часто поведінка підлітків здається батькам настільки небезпечною, що вони готові звернутися по допомогу психолога. Проте недавні дослідження підтверджують, що підлітки можуть відчувати перепади настрою, і це цілком нормально для даного віку. Згодом такі перепади в більшості випадків зникають.

Як стверджують психологи, у ранньому юнацькому віці поведінка дітей найбільш нестійка, але поступово вона стабілізується. Як самим підліткам, так і їхнім батькам і вчителям потрібно зрозуміти, що перепади настрою в цьому віці нормальні, і не завжди є приводом для занепокоєння.

Однак бурхлива поведінка спостерігається не у всіх підлітків: деякі з них не виявляють різких змін у поведінці. Дослідники вважають, що підлітки, чий настрій з віком суттєво змінюється, вимагають пильної уваги. Раніше вважалося, що перепади настрою в підлітків пов'язані з емоційними, поведінковими й міжособистісними проблемами, але це не завжди так.

Психологи провели дослідження, у якому взяли участь близько 500 підлітків віком від 13 до 18 років. 40% випробовуваних були схильні до проявів поганої поведінки. Протягом 5 років підлітки вели інтернет-щоденник, у якому періодично писали про свої почуття. Щодня вони оцінювали силу таких емоцій, як щастя, злість, смуток і занепокоєння. Потім дослідники аналізували емоційний стан підлітків і виявляли загальні закономірності.

Було виявлено, що з часом такі емоції, як радість, злість і туга, ставали менш інтенсивними. Серед дівчаток у цілому спостерігався більш різноманітний спектр емоцій, ніж серед хлопчиків, проте зміни в емоціях відбувалися приблизно в однотипно. До 18 років емоційні перепади у більшості випробовуваних змінювалися більш стабільною поведінкою.

Дослідники відзначали поступову стабілізацію емоцій у підлітків у зв'язку з різними життєвими етапами, такими як перші романтичні взаємини, перший розрив стосунків, перші суперечки з батьками з приводу того, коли повертатися додому, і т. ін. Також вони наголошували на тому, що з часом підлітки навчаються керувати перепадами настрою.

Єдина емоція, яка, за словами дослідників, не відповідала загальній тенденції  та не стабілізувалася з віком - це занепокоєння. Його коливання пов'язані з тим, що підлітки закінчують школу й вибирають свій життєвий шлях. Тому відчувати занепокоєння в таких умовах - цілком нормально.

Ви не можете знати напевно, чому ваша дитина розлютилася за сімейною вечерею або чому вона постійно сперечається з бабусею. Але, можливо, вам буде спокійніше від того, що в усьому світі батьки підлітків зіштовхуються з такими ж проблемами.

За матеріалами "Всеосвіта"

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ

Агресія – індивідуальна аби колективна поведінка чи дія, спрямована на спричинення фізичної чи психічної шкоди або навіть на знищення іншої людини чи групи.

Агресивна поведінка виявляється вже в ранньому віці, випробовуючи батьківське терпіння і створюючи напруження у стосунках із однолітками.

Найгостріше постає проблема агресивної поведінки у підлітковому віці, коли здійснюється перехід до нового щабля розвитку особистості; серед підлітків посилюється негативізм, демонстративна стосовно дорослих поведінка, частішають випадки виявів жорстокості й агресивності. Агресивність супроводжують:

·        неадекватне самооцінювання (занижене або завищене),

·        неадекватний рівень домагань, що не відповідає можливостям підлітка;

·        підвищена емоційна напруженість і тривожність;

·        різний ступінь неадекватності уявлень підлітків про своє місце в сім'ї, про ставлення до них однолітків,

·        низький рівень сформованості комунікативних навичок тощо.

Агресія підлітків безпосередньо не пов'язана з порушенням усталених Правил і норм та відокремлюється від асоціальної поведінки.

Становлення агресивної поведінки – складний і багатогранний процес, у якому діє низка чинників:

Агресивна поведінка визначається впливом сім'ї. Характер стосунків між батьками, між батьками та дітьми, дисгармонія в сім'ї є чинниками, що визначають агресивну поведінку дітей. Особистісні характеристики також відіграють важливу роль у формуванні агресивної поведінки. До них відноситься підвищений рівень психопатизації, нестійкість емоційного стану, що виявляється в підвищеній збудженості, подразливості, а також депресивності, яка призводить до підвищення рівня тривожності, скутості, невпевненості в собі.

Основними формами агресивної поведінки є:

·        фізична агресія, тобто застосування фізичної сили проти іншої людини;

·        негативізм, спрямований проти керівництва і встановлених правил;

·        підозріливість, тобто недовіра до людей, яка ґрунтується на переконанні, що вони мають намір зашкодити;

·        вербальна агресія, тобто вираження своїх почуттів через чвари, образи, приниження;

·        аутоагресія – агресія, спрямована на самого себе.

Агресивна поведінка підлітків постає як спосіб:

·        задоволення потреб у спілкуванні;

·        самовираження та самоствердження;

·        відреагування на неблагополучну обстановку в сім'ї та на жорстоке ставлення з боку батьків;

·        досягнення значущої мети.

Таким чином, у підлітковому віці агресивна поведінка є своєрідним захисним механізмом.

Враховуючи всі чинники, що беруть участь у становленні агресивної поведінки підлітків, можна попередити чи обмежити вияв форм агресії.

У спілкуванні з агресивними дітьми потрібно виявляти чималі стриманість, терпіння, пам'ятаючи, що маленькі забіяки, тероризуючи інших, самі страждають від власної упертості, гнівливості, дратівливості. Почуття провини, порушення душевної рівноваги, незадоволеність не проходять в агресивних дітей, навіть якщо їм удається на когось вилити свої негативні емоції. Таким дітям необхідно дати зрозуміти, що дорослий (учитель, батьки, психолог) – їхній союзник у вирішенні внутрішніх проблем. Агресивні діти повинні переконатися, що їх люблять, а їхні вчинки псують враження при них, до того ж не приносять їм полегшення. Необхідно тактовно і послідовно навчати дитину самоконтролю, внутрішньої зібраності і стриманості. Перевести активність агресивної дитини в конструктивне русло допоможе вивчення її інтересів і схильностей. Поступове ускладнення завдань, що вимагають рішучості, сміливості, енергійності реакції, дасть змогу відвернути дитину від дріб'язкового «з'ясування відносин» і переключити на організацію спільної діяльності, успіх якої залежить від уміння співробітничати з іншими.

Рекомендації батькам щодо спілкування з агресивними дітьми

·               Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності, лише зрозумівши причини агресивної поведінки і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.

·               Дайте дитині можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об'єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.

·               Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву або лихослів'я про своїх друзів або колег.

·               Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна і важлива для вас.

Рекомендації батькам щодо стримування агресивної поведінки підлітків

·               Виявляти до підлітка більше уваги, любові та ласки.

·               Батьки повинні стежити за своєю поведінкою в сім'ї. Кращий спосіб виховання дітей – єдність їхніх дій.

·               Не застосовувати фізичні покарання.

·               Допомагати підлітку знаходити друзів. Заохочувати розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме завзятості, активності, ініціативності, перешкоджати її негативним рисам, зокрема ворожості, скутості.

·               Пояснювати підлітку наслідки агресивної поведінки.

·               Враховувати у вихованні та навчанні особистісні властивості підлітка.

·               Надавати підлітку можливість задовольнити потреби в самовираженні й самоствердженні.

·               Обмежувати перегляд відеофільмів та комп'ютерних ігор зі сценами насильства.

·               Спрямовувати енергію підлітка у правильне русло, наприклад, заняття у спортивних секціях; заохочувати його до участі в культурних заходах.

Поради батькам конфліктних дітей:

·          Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, у всіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше вибухають «бурі».

·          Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитини в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об'єктивно розібратися в причинах її виникнення.

·          Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.

·          Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

За матеріалами "Всеосвіта"