Сьогодні перший день зими. Подаруйте собі зимову казку: переглянти фільм чи мультфільм про зиму, заваривши горнятко запашної кави.
Індивідуальне навчання
Розвиток мовлення
Відтворення текстів діалогічного характеру, що належать до різних стилів, типів і жанрів мовлення
Джерело "Мій клас"
СНІД – синдром набутого імунодефіциту – це кінцева стадія інфекційного захворювання, викликаного вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Цей вірус уражає спеціальні клітини крові (лімфоцити), які відповідають за захист організму людини від різних мікробів та пухлин і поступово вбиває ці клітини.
Як можна заразитися ВІЛ?
Зараження можливе лише у випадку, коли кров, сперма та грудне молоко людини, зараженої ВІЛ, потрапляє у кров іншої людини. ВІЛ міститься практично в усіх біологічних рідинах зараженого організму, але в різних концентраціях. Найбільша його кількість визначається в крові, спермі, і грудному молоці.
Небезпека зараження існує при використанні шприців для введення наркотиків шляхом ін’єкцій. Вірус може передаватися від зараженої матері до дитини під час годування, вагітності, пологів.
До цього часу не відомо жодного випадку зараження ВІЛ через сечу, кал, слину, сльози: у цих виділеннях організму інфікованої людини ВІЛ міститься в кількостях, недостатніх для зараження іншої людини. Отже, немає ніякої небезпеки зараження при рукостисканні, обніманні, поглажуванні та поцілунках, так само як нічого не загрожує людині, коли носій вірусу кашляє або чхає в її сторону. Тарілки, стакани, ножі та ложки, телефони, дверні ручки, якими користується носій ВІЛ чи хворі на СНІД, не є небезпечними. Робота чи спільне проживання із зараженими людьми, догляд за ними не пов’язані з якою-небудь небезпекою.
ВІЛ сам по собі є дуже непомітним вірусом. Він швидко гине під дією простих дезинфікуючих речовин: спирту, хлораміну, а також високої температури (кип’ятіння миттєво вбиває ВІЛ). Тому елементарні гігієнічні засоби як вдома, так і в медичних закладах легко його знешкоджують. Але, якщо ВІЛ потрапляє в організм, знешкодити його там уже неможливо: на сьогоднішній день ще не існує ліків, за допомогою яких можна було б убити чи вивести ВІЛ з організму, або вакцини, яка б могла запобігти розвитку захворювання чи потрапляння ВІЛ в організм.
Обстеження на наявність ВІЛ найкраще пройти в кабінеті довіри (чи анонімного обстеження). Такі кабінет створений при нашій лікарні ("Кабінет довіри") Прийом ведеться анонімно й на умовах довіри, тобто збереження таємниці одержаних від вас відомостей.
https://www.youtube.com/watch?v=1eOXssmxmmg
Цю ідею художник запропонував групі «Visual AIDS», і вона відразу ж була прийнята. На самому початку реклами були створені листівки, на яких було написано: «Відріжте червону стрічку 6 сантиметрів завдовжки, потім скрутіть у верхній частині у формі перевернутої” V “. Використовуйте англійську шпильку, щоб прикріпити її до одягу». Більшість цю ідею підтримали і почали кріпити червоні стрічки до свого одягу.
Через деякий час, а точніше 2 червня 2000 року, на сорок п’ятій щорічній церемонії вручення нагород «Tony Awards» учасникам і номінантам конкурсу було запропоновано прикріпити до свого одягу червоні стрічки, що стали символом співчуття, підтримки і надії на майбутнє без СНІДу. Ця акція була проведена з вірою в те, що кожного року 1-го грудня всі люди будуть носити червоні стрічки, які об’єднують всіх в боротьбі зі СНІДом.
Акція була проведена дуже успішно. Червона стрічка стала популярна і отримала своє визнання як справжній символ, як невід’ємна частина одягу в цей день. Символ дня боротьби зі СНІДом кріплять сьогодні на одягові, скрізь, де можна приколоти маленьку англійську шпильку з червоною стрічкою. Зараз жодна акція, спрямована на боротьбу зі СНІДом, не обходиться без неї. Вона стала символом не тільки розуміння, а й об’єднання зусиль людей, спрямованих на вирішення цієї проблеми. Прикріпивши стрічку до свого одягу, людина висловлює свою підтримку, співчуття і переживання тим, хто хворий.
Як відрізнити насильство від конфлікту
Конфлікт (від лат. conflictus — зіткнення) визначається в психології як відсутність згоди між двома або більше сторонами. У разі міжособистісного конфлікту під сторонами розуміються особи або групи, а у разі внутрішньоособистісного — установки, цінності, ідеї одного суб'єкта.
Джерело Вікіпедія
Насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими
основними ознаками:
1. 1.Умисність
2. 2. Спричинення шкоди
3. 3.Порушення прав і свобод людини
4. 4. Значна перевага сил того, хто чинить насильство
(За Єжи Малібрудою)
Джерело "Розвиток дитини"
«Помилки виховання та їх наслідки»
Батьками не народжуються, ними стають, поступово цьому навчаючись. Коли чоловік та жінка стають батьками й збираються виховувати дітей, багато факторів впливають на те, як вони це будуть робити. Це і досвід з сім'ї, з якої кожен походить, і внутрішній стан, і стосунки у шлюбі, і вплив батьків (бабусь і дідусів). Але головне, що буде впливати найбільше, це пам'ять про те, як цих молодих батьків виховували їх батьки.
Як порозумітись з підлітком
2. Довіряйте дитині. Не
піддавайте її слова сумніву та не звинувачуйте. Завжди
вислухайте проблему до кінця.
3. Не засуджуйте. Ще
один секрет здорового спілкування з підлітком – припиніть його засуджувати.
4. Ставтесь до підлітка, як
до відповідальної особистості. Коли ви ставитесь до
нього з повагою і як до відповідальної людини, він автоматично починає
поводитись відповідним чином.
2. Не критикуйте. Критика
може вплинути на впевненість вашої дитини в собі.
3. Не питайте занадто
багато. Якщо ви ставите занадто багато запитань, підлітку може
здатися, що ви втручаєтеся в його особистий простір.
4. Не розкривайте секрети
підлітків. Якщо підліток довіряє вам свої секрети, поважайте та
захищайте їх з усією щирістю.
З 25 листопада до 10 грудня проходить щорічна акція “16 днів проти насильства” основною метою акції є:
привернення уваги громадськості до актуальних для суспільства проблем подолання насильства в сім’ї, протидії торгівлі людьми та жорстокого поводження з дітьми, гендерного насильства та забезпечення рівних прав жінок і чоловіків;
активізація партнерського руху органів державної влади, державних закладів, громадських організацій щодо викорінення домашнього насильства;
проведення інформаційних кампаній з метою підвищення обізнаності населення України з питань попередження насильства в сім’ї, жорсткого поводження з дітьми, формування свідомості всіх верств населення щодо нетерпимого ставлення до насильства;
формування свідомості усіх верств населення щодо нетерпимого ставлення до насильства
Період акції охоплює наступні важливі дати:
– 25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок;
– 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом;
– 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;
– 3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями;
– 5 грудня – Міжнародний день волонтера;
– 6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі;
– 10 грудня – Міжнародний день прав людини.
Історія започаткування кампанії «16 днів проти гендерного насильства»
Соціальна акція "16 днів активності проти гендерного насильства" – щорічна міжнародна кампанія, яка починається 25 листопада, у Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок, і триває до 10 грудня – Дня прав людини.
Всесвітню глобальну кампанію «16 днів проти насильства» було ініційовано Центром Жіночого Глобального Лідерства та учасниками Форуму з питань жінок, насильства та прав людини, представленого учасницями з 20 країн світу у червні 1991 р.
З того часу Організація Об'єднаних Націй, уряди, міжнародні правозахисні організації, тисячі громадян й громадянок, сотні державних і громадських організацій з більш ніж 100 країн світу беруть участь у щорічних заходах під гаслом «Зупинити гендерне насильство» та закликають до припинення усіх форм насильства. Генеральною Асамблеєю ООН у 1999 році офіційно започатковано Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок.
З 2019 року державні та комунальні будівлі підсвічується помаранчевим кольором. Помаранчевий колір – є офіційним кольором кампанії та символізує світле майбутнє, вільне від насильства щодо жінок та дівчат. Основна мета – привернення уваги громадськості до нагальних проблем, пов‘язаних з подолання всіх форм гендерно зумовленого насильства та формування нульової толерантності та нетерпимості до будь-яких проявів насильства.
Символами акції “16 днів без насильства” є стрічки трьох кольорів – синього, червоного та білого: „Синя стрічка” – присвячена акції із запобігання насильства над дітьми.
Про мінливий настрій і емоції підлітків
З підлітками іноді буває дуже
важко знайти спільну мову. Вони бувають галасливими, створюють безлад у
будинку, не погоджуються зі встановленими правилами й постійно просять у вас
гроші на кишенькові витрати. Але все це було б не так страшно, якби в них не траплялися
так часто перепади настрою, які викликають у батьків занепокоєння за емоційне
здоров'я дитини.
Часто поведінка підлітків
здається батькам настільки небезпечною, що вони готові звернутися по допомогу
психолога. Проте недавні дослідження підтверджують, що підлітки можуть
відчувати перепади настрою, і це цілком нормально для даного віку. Згодом такі
перепади в більшості випадків зникають.
Як стверджують психологи, у
ранньому юнацькому віці поведінка дітей найбільш нестійка, але поступово вона
стабілізується. Як самим підліткам, так і їхнім батькам і вчителям потрібно
зрозуміти, що перепади настрою в цьому віці нормальні, і не завжди є приводом
для занепокоєння.
Однак бурхлива поведінка
спостерігається не у всіх підлітків: деякі з них не виявляють різких змін у
поведінці. Дослідники вважають, що підлітки, чий настрій з віком суттєво
змінюється, вимагають пильної уваги. Раніше вважалося, що перепади настрою в
підлітків пов'язані з емоційними, поведінковими й міжособистісними проблемами,
але це не завжди так.
Психологи провели дослідження,
у якому взяли участь близько 500 підлітків віком від 13 до 18 років. 40%
випробовуваних були схильні до проявів поганої поведінки. Протягом 5 років
підлітки вели інтернет-щоденник, у якому періодично писали про свої почуття.
Щодня вони оцінювали силу таких емоцій, як щастя, злість, смуток і
занепокоєння. Потім дослідники аналізували емоційний стан підлітків і виявляли
загальні закономірності.
Було виявлено, що з часом такі
емоції, як радість, злість і туга, ставали менш інтенсивними. Серед дівчаток у
цілому спостерігався більш різноманітний спектр емоцій, ніж серед хлопчиків,
проте зміни в емоціях відбувалися приблизно в однотипно. До 18 років
емоційні перепади у більшості випробовуваних змінювалися більш стабільною
поведінкою.
Дослідники відзначали поступову
стабілізацію емоцій у підлітків у зв'язку з різними життєвими етапами, такими
як перші романтичні взаємини, перший розрив стосунків, перші суперечки з
батьками з приводу того, коли повертатися додому, і т. ін. Також вони
наголошували на тому, що з часом підлітки навчаються керувати перепадами настрою.
Єдина емоція, яка, за словами
дослідників, не відповідала загальній тенденції та не стабілізувалася з
віком - це занепокоєння. Його коливання пов'язані з тим, що підлітки закінчують
школу й вибирають свій життєвий шлях. Тому відчувати занепокоєння в таких
умовах - цілком нормально.
Ви не можете знати напевно,
чому ваша дитина розлютилася за сімейною вечерею або чому вона постійно
сперечається з бабусею. Але, можливо, вам буде спокійніше від того, що в усьому
світі батьки підлітків зіштовхуються з такими ж проблемами.
За матеріалами "Всеосвіта"
РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ
Агресія –
індивідуальна аби колективна поведінка чи дія, спрямована на спричинення
фізичної чи психічної шкоди або навіть на знищення іншої людини чи групи.
Агресивна поведінка
виявляється вже в ранньому віці, випробовуючи батьківське терпіння і створюючи
напруження у стосунках із однолітками.
Найгостріше постає
проблема агресивної поведінки у підлітковому віці, коли здійснюється перехід до
нового щабля розвитку особистості; серед підлітків посилюється негативізм,
демонстративна стосовно дорослих поведінка, частішають випадки виявів
жорстокості й агресивності. Агресивність супроводжують:
·
неадекватне
самооцінювання (занижене або завищене),
·
неадекватний
рівень домагань, що не відповідає можливостям підлітка;
·
підвищена
емоційна напруженість і тривожність;
·
різний ступінь неадекватності уявлень підлітків про своє
місце в сім'ї, про ставлення до них однолітків,
·
низький
рівень сформованості комунікативних навичок тощо.
Агресія підлітків безпосередньо не пов'язана з
порушенням усталених Правил і норм та відокремлюється від асоціальної
поведінки.
Становлення агресивної поведінки – складний і багатогранний процес, у
якому діє низка чинників:
Агресивна
поведінка визначається впливом сім'ї. Характер стосунків між батьками, між
батьками та дітьми, дисгармонія в сім'ї є чинниками, що визначають агресивну
поведінку дітей. Особистісні характеристики також відіграють важливу роль у
формуванні агресивної поведінки. До них відноситься підвищений рівень
психопатизації, нестійкість емоційного стану, що виявляється в підвищеній
збудженості, подразливості, а також депресивності, яка призводить до підвищення
рівня тривожності, скутості, невпевненості в собі.
Основними формами агресивної
поведінки є:
·
фізична
агресія, тобто застосування фізичної сили проти іншої людини;
·
негативізм,
спрямований проти керівництва і встановлених правил;
·
підозріливість,
тобто недовіра до людей, яка ґрунтується на переконанні, що вони мають намір
зашкодити;
·
вербальна
агресія, тобто вираження своїх почуттів через чвари, образи, приниження;
·
аутоагресія
– агресія, спрямована на самого себе.
Агресивна поведінка підлітків постає як спосіб:
·
задоволення
потреб у спілкуванні;
·
самовираження
та самоствердження;
·
відреагування
на неблагополучну обстановку в сім'ї та на жорстоке ставлення з боку батьків;
·
досягнення
значущої мети.
Таким чином, у підлітковому віці агресивна поведінка є своєрідним
захисним механізмом.
Враховуючи
всі чинники, що беруть участь у становленні агресивної поведінки підлітків,
можна попередити чи обмежити вияв форм агресії.
У
спілкуванні з агресивними дітьми потрібно виявляти чималі стриманість,
терпіння, пам'ятаючи, що маленькі забіяки, тероризуючи інших, самі страждають
від власної упертості, гнівливості, дратівливості. Почуття провини, порушення
душевної рівноваги, незадоволеність не проходять в агресивних дітей, навіть
якщо їм удається на когось вилити свої негативні емоції. Таким дітям необхідно
дати зрозуміти, що дорослий (учитель, батьки, психолог) – їхній союзник у вирішенні внутрішніх
проблем. Агресивні діти повинні переконатися, що їх люблять, а їхні вчинки
псують враження при них, до того ж не приносять їм полегшення. Необхідно
тактовно і послідовно навчати дитину самоконтролю, внутрішньої зібраності і
стриманості. Перевести активність агресивної дитини в конструктивне русло
допоможе вивчення її інтересів і схильностей. Поступове ускладнення завдань, що
вимагають рішучості, сміливості, енергійності реакції, дасть змогу відвернути
дитину від дріб'язкового «з'ясування відносин» і переключити на організацію
спільної діяльності, успіх якої залежить від уміння співробітничати з іншими.
·
Пам'ятайте, що заборона й підвищення
голосу –
найнеефективніші способи подолання агресивності, лише зрозумівши причини
агресивної поведінки і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини
буде знижена.
·
Дайте дитині можливість вихлюпнути свою
агресію, спрямувати її на інші об'єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога
і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.
·
Показуйте
дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів
гніву або лихослів'я про своїх друзів або колег.
·
Важливо,
щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не
соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що
потрібна і важлива для вас.
·
Виявляти
до підлітка більше уваги, любові та ласки.
·
Батьки
повинні стежити за своєю поведінкою в сім'ї. Кращий спосіб виховання дітей – єдність їхніх дій.
·
Не
застосовувати фізичні покарання.
·
Допомагати
підлітку знаходити друзів. Заохочувати розвиток позитивних аспектів
агресивності, а саме завзятості, активності, ініціативності, перешкоджати її
негативним рисам, зокрема ворожості, скутості.
·
Пояснювати
підлітку наслідки агресивної поведінки.
·
Враховувати
у вихованні та навчанні особистісні властивості підлітка.
·
Надавати
підлітку можливість задовольнити потреби в самовираженні й самоствердженні.
·
Обмежувати перегляд відеофільмів та комп'ютерних ігор зі
сценами насильства.
·
Спрямовувати
енергію підлітка у правильне русло, наприклад, заняття у спортивних секціях;
заохочувати його до участі в культурних заходах.
Поради батькам конфліктних дітей:
·
Стримуйте
прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на
недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, у
всіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І
тоді найчастіше вибухають «бурі».
·
Не
намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитини в її виникненні і
захищаючи свою. Намагайтеся об'єктивно розібратися в причинах її виникнення.
·
Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення,
визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте
знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.
·
Не
обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про
те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.
За матеріалами "Всеосвіта"
Рекомендації батькам по корекції тривожності дітей У роботі з дітьми з тривожністю необхідно • Постійно підбадьорювати ,заохочувати ...