«Помилки виховання та їх наслідки»

 Батьками не народжуються, ними стають, поступово цьому навчаючись. Коли чоловік та жінка стають батьками й збираються виховувати дітей, багато факторів впливають на те, як вони це будуть робити. Це і досвід з сім'ї, з якої кожен походить, і внутрішній стан, і стосунки у шлюбі, і вплив батьків (бабусь і дідусів). Але головне, що буде впливати найбільше, це пам'ять про те, як цих молодих батьків виховували їх батьки.

Існує чотири типи виховання.

1. Авторитарний.

2. Індиферентний.

3. Дозволяючий.

4. Авторитетний.

Авторитарний.

Батьки не приймають до уваги почуття дитини. Не заглиблюються у її внутрішній світ (не цікавляться мотивами, бажаннями дитини). Їх цікавить дисципліна та суворе виконання правил. Відповідно, у стосунках між батьками і дитиною мало милості, любові, прощення. Присутня лише сувора дисципліна й беззаперечна слухняність. Дорослих майже не цікавить питання, чому дитина поводила себе так чи інакше. Вони вважають себе володарями світу дитини, володарями її життя. Сперечатися з ними заборонено. Такий тип виховання призводить до часто не очевидних психологічних (діти залякані, не мають своєї точки зору, волі, бояться що-небудь зробити) та психічних відхилень. Результат: комплекси , страхи, сумніви, розчарування, болі, з якими дитина йде в доросле життя. Діти скуті, замкнуті, холодні. Виростають непристосованими до життя у суспільстві. Їм важко брати на себе відповідальність, важко входити в контакт із людьми. Через те, що їм важко будувати відносини з людьми, вони живуть у постійному страсі, емоційній закомплексованості і внутрішній скуті.

Індиферентний(байдужий).

Низький рівень задоволення потреб і низькі вимоги до дітей. Це теж "калічить" дітей. До дитини не ставлять вимоги. Дитина має повну свободу у діях. Вона робить, що заманеться, що їй сподобається, притому не маючи ніяких обмежень у житті. Немає меж, немає заборон, правил і порядку. А якщо не має правил, то можна робити все. З такої дитини виростає егоїст. Людина, яка вважає, що все дозволено - гордовита людина. Разом із тим, батьки не задовольняють потреби дитини. Коли дитина щось потребує - батькам ніколи або все одно.

Паралельно з егоїзмом, гордістю, пихатістю зростає злоба, ненависть до старших. Потім ці діти виростають і ненавидять своїх батьків, бо останні постійно були зайнятті або просто байдужі. Всередині діти почувають себе відкинутими, самотніми, непотрібними, закомплексованими. Вони вдаються до різних форм поведінки, щоб приховати ці комплекси: агресія, бунт, ремствування, вияв надмірних емоцій, намагання щось довести, з метою відчути себе повноцінними та чогось вартими. Діти звикли до того, що все доступно, все є досяжне і їм всі зобов'язані. Коли ж приходять у суспільство, то розуміють, що далеко не все так просто і красиво. І коли зіштовхуються з обмеженнями, правилами, і заборонами - ламаються. Таким дітям не вистачає посидючості, цілеспрямованості і характеру. Через те, вони часто розчаровуються, адже не звикли протистояти труднощам. Тому, такі діти не вміють іти до кінця та боротися. Все у них валиться, руйнується, адже вони мало докладають зусиль і старанності.

Дозволяючий.

Здатність задоволення потреб - висока. Здатність вимог - низька. Це принцип "Роби, що хочеш". У результаті дитина росте "ватна". Забагато турботи з боку батьків і дитина "вилазить на голову". Для цієї дитини батьки нічого не варті, вона їх не цінує. Це майбутній самовдоволений хам. Виростає "безхребетний егоїст", який думає, що весь світ крутиться навколо нього і всі йому боржники. Немає поняття комусь щось зробити. Все часто через "хабар", і в усьому шукається лише вигода. Така особистість маніпулює батьками і використовує їх у досягненні своїх цілей.

Авторитетний.

Високий рівень вимог з боку батьків. І одночасно з тим, висока здатність задовольняти потреби дитини. Дитина сприймається батьками як особистість, що має свою думку, свої почуття і переживання. Батьки свідомо намагаються враховувати індивідуальні особливості дитини при її вихованні. Якщо щось трапилось, перше, що прагнуть зрозуміти батьки - це причину. Виходячи з цього роблять висновки і встановлюють правила. Дорослі обов'язково встановлюють для дитини кордони, обмеження. Але за рамками цих меж дитина вільна і чітко знає, що саме це можна і робить той чи інший вчинок спокійно і з радістю. Адже вона знає, що в неї є свобода у прояві почуттів, емоцій, в її діях та імпровізаціях.

Таким чином відбувається виховання особистості та індивідуальності.

Батьки, у свою чергу, постійні у дотриманні своїх правил. Вони намагаються вживатися у внутрішній світ дитини, рахуються з її почуттями та намірами.В результаті діти виростають з відчуттям захищеності і впевненості, без комплексів і страхів та вміють досягати свої цілі. Батьки допомагають і підказують, але вибір дитина вчиться робити сама. У дитини виховуються воля, характер, цілеспрямованість. До того ж, діти поважають батьків, які для них є авторитетом.

Автор: Олександр Корман (Джерело)