Як побудувати довірливі стосунки з підлітком.

Побудувати довірливі стосунки зі своєю дитиною складно. 

Часто батьки не можуть знайти спільну мову з підлітками, жаліються, що діти мають складний характер та не можна ними впоратись. Але насамперед батьки мають звернути увагу на свої дії та підходи у вихованні.

 Треба знати, що абсолютно всі проживають кризу підліткового віку, це природно.

— Основна задача цієї підліткової кризи — сепаруватися від батьків. Стати більш самостійними, впевненими, авторитарними. Яким чином це можна зробити? Через непослух та деякі протести. Якщо підлітки постійно слухатимуться й робитимуть те, що кажуть батьки, вони не сепаруються — криза буде не пройденою.

Дитина в цьому віці має стати самостійною, розв’язувати певні задачі, робити власні помилки. Також у підлітка має бути особистий простір.

Не треба вимагати від підлітка цілковитого підкорення та контролювати кожен крок. Батьки мають давати вибір та розуміння, що вони поруч і готові до розмови.

Не варто намагатись виправити коло спілкування підлітка. Батьки не зможуть контролювати, з ким дружить дитина. Треба навпаки налагоджувати контакт з друзями. Запрошувати їх в гості, їздити з їхніми родинами на пікніки чи ходити гуляти. Так можна насправді дізнатися про друзів. 

Треба завжди цікавитися думкою підлітка. Йому важливо бути значущим, він має розуміти, що він — особистість. Треба хвалити його та дякувати, якщо він розповів те, що батьки не знали. 

Батьки також мають вміти нормально сприймати дитяче “ні”. Нести повідомлення: “Тобі не обов’язково бути поганим, щоб я звернув увагу на тебе”.

Головними аспектами побудови довірливих стосунків з підлітками є співпраця, повага особистих кордонів, право на вибір, зацікавленість їхнім життям, а також можливість зробити помилку. 

Джерело https://vikna.tv/dlia-tebe/batkivstvo/yak-pravylno-spilkuvatysya-z-pidlitkamy-porady-dytyachoyi-psyhologyni

 Вікові етапи дозрівання мозку

До 4-х років практично повністю розвиваються ділянки мозку

0-4 роки

Ранній розвиток

У перші кілька років життя швидко змінюються ділянки мозку, пов'язані з базовими функціями. До 4-х років практично повністю розвиваються ділянки, що відповідають за основні відчуття і загальну моторику. Дитина може ходити, тримати олівець і самостійно їсти.

Відчуття - ділянки, що відповідають за відчуття, наприклад, тактильні, розвинені практично повністю.

Зір - ділянки мозку, що керують зором, повністю дозріли.

6 років

Мова - ділянка мозку, що відповідає за мову, - незріла, але продовжує швидко розвиватися у дітей аж до 10 років. Мозок вже починає процес «проріджування», знищуючи зайві зв'язки. У наступні роки цей процес посилиться, це пояснює, чому маленькі діти, на відміну від дорослих, так легко вивчають нову мову.

Розум – у цьому віці частини мозку, відповідальні за абстрактне мислення, вміння мислити раціональну й емоційну зрілість, ще не розвинулися. Їхня не цілком зрілість - одна з причин, чому маленьким дітям складно сприймати велику кількість інформації і коли їм пропонують занадто великий вибір, у дітей трапляються істерики.

9 років

Дрібна моторика - якщо загальна моторика добре розвинена вже до 5 років, то розвиток дрібної моторики найактивніше розвивається між 8 і 9 роками. У дитини стає кращим почерк, вони можуть акуратніше виконувати різні аплікації, вироби.

Математика - до 9 років починають дозрівати тім'яні частини головного мозку. Їх розвиток дозволяє дітям опановувати навичками математики і геометрії. Швидкість навчання у цьому віці дуже велика.

13 років

Розсудливість - прифронтальна кора дозріває однією з останніх серед ділянок головного мозку. Поки вона не розвинулася, діти не можуть адекватно оцінювати ризик або будувати довгострокові плани.

Емоції - підліткам часто так важко стримувати свої емоції.

Логіка - інтелект і аналітичні здібності дитини зростають.

15 років

Спеціалізація - у підлітковому віці велика кількість нервових з'єднань продовжує зменшуватися. У результаті, мозок дитини стає більш спеціалізованим і ефективним, продуктивним.

17 років

Абстрактне мислення - у старшому підлітковому віці діти здатні мати справу з набагато більш складними речами, ніж у дитинстві. Діти стають більш соціально активні та проявляють емоції. Можуть планувати, оцінювати ризики, є самоконтроль.

21 рік

Вищі психічні функції - хоча, на перший погляд, здається, що мозок практично повністю розвинувся у підлітковому віці. Але нестача в емоційній зрілості, контроль за імпульсами і здатність приймати рішення позначаються аж до досягнення повноліття.

Зрілість: мозок 21-річного людини практично дозрів. Але навіть після досягнення офіційного «дорослого» віку, мозок розвивається. Й надалі будуть розвиватися емоційна зрілість.

Джерело https://pogliad.ua/ru/news/health/vikovi-etapi-dozrivannya-mozku-lyudini-327292

Насилля в сім’ї: захист та протидія

Насильство в сім’ї – це передусім дія фізичного, психологічного, сексуального, економічного характеру одного члена сім’ї щодо іншого. Це тема яка несе страх, сором, відчай. На жаль, проблема насильства, а особливо домашнього, є актуальною в нашому суспільстві

Проте вирішити проблему не просто. Жертви, які потерпають від насильства в сім’ї, настільки емоційно скуті та залякані, що «виносити сміття з хати» просто бояться. Випадків, коли члени сім’ї потерпають від насильства дуже багато і перш за все, що повинна зробити жертва – перестати звинувачувати себе, думати що це норма, а головне – звернутися по допомогу.

Отже, що робити і куди звертатися, якщо ви стали жертвою домашнього насильства?

–   Телефонувати в поліцію 102.

–  Телефонувати на «гарячу лінію» з попередження домашнього насильства 15-47.

– Єдиний контакт-центр системи безоплатної правової допомоги

 0-800-213-103.

– Національна “гаряча лінія” з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації 0-800-500-335 або 116-123 (короткий номер із мобільного).

–   Національна дитяча “гаряча лінія”  0-800-500-225 або 116-111 (для дзвінків із мобільного).https://www.youtube.com/watch?v=7W0LybrdYgI

Джерело https://legalaid.gov.ua/novyny/nasyllya-v-sim-yi-zahyst-ta-protydiya/

https://www.google.com/search?q=1.+%23%D0%94%D1%96%D0%B9%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%9D%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0&oq

https://www.google.com/search?q=1.+%23%D0%94%D1%96%D0%B9%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%9D%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0&oq#

 

https://www.google.com/search?q

 

Кібербулінг. Поради для дітей, батьків та вчителів.

Слово «булінг» означає утиск, дискримінацію, цькування та інші види жорстокого ставлення однієї дитини або групи дітей до іншої.

Булінг буває:

• фізичний (побиття, підніжки, блокування, штовхання тощо)
• вербальний (словесні знущання, залякування, плітки та образливі вислови, наприклад,  про зовнішній вигляд дитини, її вагу, релігію, етнічну приналежність, здоров’я, особливості стилю одягу)
• соціальний (ізоляція дитини, бойкот, її навмисне відсторонення від групи на перервах, в їдальні, під час позашкільної діяльності тощо)

УВАГА! Батькам дитини, що страждає від булінгу та кібербулінгу треба завжди пам'ятати три важливі речі:

1. Не потрібно карати дитину, коли вона довірилась і розповіла про те, що стала жертвою кібербулінгу (або булінгу).

2. Дитина вже постраждала, і якщо батьки її не підтримають, наступного разу вона може не звернутися по допомогу.

3. Повністю забороняючи доступ дитини до інтернету (або до іншого простору у реальному житті) ви досягнете тільки того, що дитина більше вам нічого не буде розповідати.

Чому діти використовують віртуальну агресію:

• задля реваншу або помсти. Діти, зазнавши нападок у реальному житті, можуть спробувати бути булерами у віртуальному середовищі.
• щоб розважитись. Діти  не усвідомлюють імовірні негативні наслідки своїх вчинків.
• для посилення булінгу. Кібербулінг є додатковим засобом посилення жорстокого ставлення до дитини у реальній групі.

Контролювати віртуальне середовище дитини украй важко. Але є певні стратегії, які допоможуть захистити дитину.

Роздрукуйте, збережіть, поясніть це дитині. 

Поради для дитини 

1. Не поспішай

 Не поспішай, не виплескуй свій  негатив у кібер-простір. Важливо домовитись із  дитиною, щоб вона не відповідала на вразливі повідомлення до того, як порадиться з дорослими. Старшим дітям запропонуйте правило: перед тим, як писати і відправляти повідомлення, потрібно заспокоїтись, притишити роздратування, злість, образу, гнів. Емоції – погані порадники, вони минають, а написане й відправлене в Інтернет продовжує нести та помножувати негатив уже без Вашої волі і контролю.

2. Будуй свою репутацію

  Будуй власну онлайн-репутацію, не провокуйся ілюзією анонімності. Інтернет – це особливе середовище із своїми правилами поведінки - «нетикетом» (новоутворення від англ. net –мережа і «етикет»).  Хоча кібер-простір і надає додаткові можливості відчути свободу і розкутість завдяки анонімності, дитині потрібно роз’яснити, що існують способи довідатись, хто саме відправив повідомлення, хто стоїть за певним ніком (анонімним псевдонімом). І якщо некоректні дії у віртуальному просторі призводять до реальної шкоди – від анонімності залишається лише ілюзія: все тайне стає явним. У віртуальному просторі, як і в реальному, діє золоте правило: стався і дій стосовно інших так, як хотів би, щоб ставились до тебе. Крім того, Інтернет фіксує історію, яка складається із публічних дій учасників і визначає його онлайн-репутацію – накопичений образ особистості в очах інших учасників: заплямувати її легко, виправити – важко.

3. Поважай факти

  Зберігати підтвердження факту нападів. Потрібно роз’яснити дитині: якщо її неприємно вразило якесь повідомлення чи картинка на сайті (фото, відео, будь-що), правильна реакція – вимкнути екран (щоб зупинити негативний вплив) і негайно звернутись до батьків за порадою. Старші діти можуть зберегти чи видрукувати сторінку самостійно, щоб порадитись з батьками в зручний час.

Що ігнорувати

  Доречно ігнорувати поодинокий  негатив. Одноразові образливі повідомлення найкраще ігнорувати, часто в результаті цього кібербулінг на початковій стадії і зупиняться. Досвідчені форумчани послуговуються правилом: «найкращий спосіб боротьби з неадекватами – ігнор».  Якщо ж реагувати на негативні коментарі, комунікація продовжується.

 Коли ігнорувати не варто

   Не дивлячись на те, що відправник Вам не відомий, якщо листи систематично містять загрози життю і здоров’ю, або порнографічні сюжети, варто поставити до відома телефонного або Інтернет-провайдера, інспектора місцевого відділку міліції із роботи з неповнолітніми (для цього й важливо копіювати повідомлення із загрозами). Якщо образлива інформація розміщена на сайті, варто зробити запит адміністратору щодо видалення цієї інформації.

Нижче наведено ще декілька порад на випадок, якщо вас залякують або переслідують у мережі:

• Повідомляйте про залякування в мережі дорослим. Позначайте такі випадки для розгляду командою YouTube. Блокуйте користувачів, які залякують або переслідують.
• Ніколи не відповідайте на "такі" коментарі, адже це може лише погіршити ситуацію. Хоча це й складно, спробуйте ігнорувати образи.
• Зберігайте та роздруковуйте образливі повідомлення, публікації, зображення чи відео, які ви отримали чи побачили.
• Занотовуйте дату та час публікації образливих повідомлень, а також будь-які дані про особу, яка їх опублікувала.
• Не передавайте відео чи повідомлення, метою яких є залякування в мережі, адже ви станете співучасником.
• Якщо вас постійно ображають, спробуйте змінити свій ідентифікатор користувача, псевдонім або профіль.
• Насамкінець, не ігноруйте випадки залякування інших осіб у мережі. Якщо ви натрапите на такий випадок, повідомте про це та запропонуйте свою допомогу – розкажіть користувачеві про CyberMentors.
• Почувайтеся безпечно в мережі, використовуючи наведені нижче поради щодо запобігання залякуванню:
• Не публікуйте в мережі особисту інформацію.
• Нікому не повідомляйте свої паролі.
• Обдумуйте свої висловлювання, перш ніж публікувати їх у мережі.
• Поважайте погляди інших користувачів. Те, що ви з кимось не погоджуєтесь, не дає вам права бути грубим або ображати інших.
• Періодично шукайте відомості про себе в Google. Ви зможете побачити в мережі інформацію про себе, яка доступна іншим, а також змінити те, що вам не сподобається.
• Програми, що забезпечують миттєвий обмін повідомленнями, мають можливість тимчасового відключення, можна заблокувати отримання повідомлень з певних адрес, навіть змінити телефонний номер. Пауза в спілкуванні руйнує взаємопідсилювані автоматизми кібербулінгу, особливо якщо він мотивований втечею булерів від нудьги та не супроводжується булінгом у реальному житті.

   Правила для свідків

 Якщо ви стали очевидцем кібербулінгу, існує три типи правильної поведінки:

1) виступити проти булера (дати йому зрозуміти, що такі його дії оцінюються вами негативно),

2) підтримати жертву (особисто чи в публічному віртуальному просторі висловити думку про те, що кібербулінг – це погано; цим Ви надаєте емоційну підтримку, так необхідну жертві),

3) повідомити дорослим про факт некоректної поведінки в кібер-просторі.

   Поради для батьків

•    Важливо, щоб профілактичні дії з впровадження правил, або дії допомоги у випадку нападів батьки робили спокійно і впевнено, даючи дітям позитивний емоційний ресурс захищеності, підтримки. Своє хвилювання і тривогу можна обговорювати з іншими дорослими, наприклад, іншими батьками, діти яких були жертвами булінгу (програма дій школи може включати організацію таких зустрічей). Варто також поставити до відома педагогів, поінформувати про наявність проблеми, адже це дозволить їм більш уважно і цілеспрямовано відстежувати ситуації традиційного булінгу, поєднання якого із кібербулінгом є особливо небезпечним. 
•  Опановуйте нові знання. Батьки мають регулювати користування дитини новими технологіями щоб не залишати дитину наодинці з віртуальною реальністю, батьки мають самі опановувати інтернет, навчатися користуватися планшетом або смартфоном тощо. Ви ж розповідаєте про правила дорожнього руху та правила користування побутовою технікою? Не забувайте й про правила безпеки в інтернеті.
• Будьте уважними до дитини уважно вислуховуйте дитину щодо її вражень від інтернет-середовища звертайте увагу на тривожні ознаки після користування інтернетом, які можуть вказувати на те, що дитина стала жертвою (засмучена чимось, відмовляється спілкуватися тощо).
• Підтримуйте довірливі взаємини з дитиною доступно розкажіть дитині про кібербулінг, поясніть свою мотивацію: ви піклуєтеся, а не намагаєтеся контролювати приватне життя наголосіть, що якщо дитині надходять образливі листи, есемески або виникають інші проблеми в інтернеті, вона може розраховувати на допомогу батьків не потрібно погрожувати покаранням за відвідування небажаних сайтів — ліпше пояснити загрозу, яку несуть ці сайти.
• Здійснюйте обмежений контроль. Можна відстежувати події онлайн-життя дитини через соцмережі, спостерігати час від часу за реакціями дитини, коли вона в інтернеті. Щоб запобігти комп’ютерній залежності, регламентуйте час користування інтернетом, адже діти часто втрачають відчуття часу онлайн вагомим фактором впливу на дітей є позитивний приклад батьків: якщо вони самі просиджують години за розвагами в інтернеті, забороняючи натомість дитині, вплив їхніх виховних заходів буде суттєво низький.
• Застосовуйте технічні засоби безпеки для захисту від інформаційних загроз навчіть дитину користуватися спеціальними безпечними пошуковими системами можна використовувати програми-фільтри батьківського контролю, які відкривають доступ тільки до обмеженого переліку безпечних для дітей та блокують шкідливі сайти з недитячим контентом (такі фільтри можна встановити в операційній системі або в антивірусній програмі).
• Формуйте комунікативну культуру роз’ясніть дитині, яка її власна поведінка буде вважатися нормальною, а яка небезпечною чи безвідповідальною зауважте, що спілкування в інтернеті, як і в реальному житті, має бути відповідальним: воно може мати певні наслідки і для самої дитини, і для людей, з якими вона спілкується в інтернеті не варто створювати вигадані образи, негативно реагувати на кожне повідомлення провокативного характеру.

Якщо дитина — кібербулер

 У такому разі потрібно заспокоїтися і перевірити інформацію, можливо, проконтролювати комунікації дитини. Діяти обережно та комплексно, обов'язково проконсультуватися з психологом та поговорити з вчителями, друзями. Причиною такої поведінки можуть бути психологічні проблеми. Не варто звинувачувати школу або батьків жертви у роздмухуванні ситуації та применшувати значущість проблеми . Ніхто з батьків не хоче, аби їхні діти опинилися в ситуації кібербулінгу — ні в статусі жертви, ні в статусі булера. Батьки, пам'ятайте, що це ваша дитина, і вона потребує вашого розуміння та захисту, не зважаючи ні на що. 

Вчителям та батькам

 Доведіть до дітей, що анонімна свобода в інтернеті умовна. Адже коли дії в інтернеті спричиняють реальну шкоду або кримінальну відповідальність, правоохоронні органи можуть довідатись інформацію з профілів, встановити координати комп'ютерів, з яких людина відправляла повідомлення тощо. Якщо кібербулінг має ознаки шахрайства, погроз, вимагання, відверто сексуальний характер, слід звернутися до правоохоронних органів.

Джерело https://autism.ua/publikatsii/46-korysna-informatsiia/698-kiberbulinh-porady-dlia-ditei-batkiv-ta-vchyteliv

Серіал для батьків "Безпека дітей в інтернеті» як уберегти дітей від шкідливих матеріалів, кібербулінгу, суїцидальних  інтернет- спілок, сексуального насильстваhttps://osvita.diia.gov.ua/courses/serial-dlya-batkiv-onlayn-bezpeka-ditey

 

 

Як діяти у разі домашнього насильства: покрокова інструкція

Що робити людині, яка постраждала від домашнього насильства?

Крок 1. Негайно зателефонувати за номером «102». Під час виклику екіпажу патрульної поліції слід зазначити, чи потрібен саме екіпаж «ПОЛІНА» (поліція проти домашнього насильства), який реагує виключно на виклики, що пов`язані із домашнім насильством.

За фактом виклику має прибути екіпаж патрульної поліції, зафіксувати прояв домашнього насильства у будь-якій формі та вжити наступні заходи:

• скласти протокол про адміністративне правопорушення за статтею Кодексу України про адміністративні правопорушення – вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування;
• складений протокол про адміністративне правопорушення разом з матеріалами, що зібрані працівниками поліції на підтвердження факту домашнього насильства, надсилається до суду;
• за наявності для цього підстав, затримати кривдника максимум на 3 години;
• застосувати терміновий заборонний припис стосовно кривдника у разі необхідності.

Якщо з будь-яких причин особа не викликала поліцію та не зафіксувала факт насильства в сім’ї в момент вчинення, необхідно звернутися до територіального відділення поліції та написати заяву про притягнення кривдника до відповідальності.

Якщо не можливо залишатися вдома, необхідно продумати, де перечекати небезпеку, взяти із собою всі необхідні документи та речі.

Крок 2. У ситуації, якщо особа стала жертвою домашнього фізичного або сексуального насильства навіть, якщо немає видимих ознак тілесних ушкоджень, потрібно негайно звернутися до лікаря у травмпункт, щоб своєчасно зафіксувати тілесні ушкодження і визначити ступінь їх тяжкості. Надалі це допоможе притягнути кривдника до кримінальної відповідальності.

Крок 3. У разі вчинення фізичного або домашнього насильства, бажано негайно звернутись до районного відділення поліції для складання письмової заяви про вчинення кримінального правопорушення, до якого слід додати копію висновку судово-медичного експерта. У такій заяві слід коротко та чітко описати усі обставини справи. Також письмова заява може бути направлена як цінний лист з повідомленням про доставку.

Крок 4. Скористайтесь правом на встановлення обмежувального припису. Разом із тим, можна здійснити звернення на гарячу лінію протидії та запобігання домашньому насильству «1547» , а також на Єдиний контакт-центр правової допомоги – «0800 213 103». Для реалізації права на встановлення обмежувального припису можна скористатися безоплатною вторинною правовою допомогою у будь-якому місцевому центрі чи бюро з надання БВПД

Які є заходи щодо кривдників?

1. Від працівників поліції можна вимагати винесення термінового заборонного припису відносно кривдника. Цей обмежувальний захід може містити такі заборони і зобов’язання, як:

• зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;
• заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;
• заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Кривдник, стосовно якого винесено припис, згідно з яким він повинен залишити місце спільного проживання (перебування) з постраждалою особою, зобов’язаний повідомити про місце свого тимчасового перебування уповноважений підрозділ поліції за місцем учинення домашнього насильства. Строк дії до 10 днів.

1. У судовому порядку звернутися за видачею обмежувального припису стосовно кривдника. Заходами, які можуть бути застосовані до кривдника на підставі обмежувального припису, є:

• заборона перебувати у місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
• усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
• обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
• заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалої особи;
• заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
• заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

Яка відповідальність за домашнє насильство?

Відповідальність за домашнє насильство може бути:

• адміністративна;
• кримінальна.

Статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення вчинення домашнього насильства зазначено, що насильство за ознакою статі – умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право тощо), внаслідок чого, могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису. Карається накладенням штрафу від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або громадськими роботами на строк від 30 до 40 годин, або адміністративним арештом на строк до десяти діб.

За статтею 126-1 Кримінального кодексу України, домашнє насильство – умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи. Визначено покарання у вигляді громадськими роботами на строк від 150 до 240 годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Джерело https://tribuna.sumy.ua/yak-diyaty-u-razi-domashnogo-nasylstva-pokrokova-instruktsiya/