четвер, 21 травня 2020 р.

Індивідуальне навчання 
1 клас

Я досліджую світ (соціальна і здоров,язберігаюча галузь)

22.05.2020р.

Безпечний відпочинок влітку



Індивідуальне навчання

 3 клас

Основи здоров’я

22.05.2020р.

Безпечний відпочинок влітку



ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ З РІЗНИМИ ТИПАМИ ТЕМПЕРАМЕНТУ

Усі діти різні. Єдиний підхід до виховання дітей може бути не лише неефективним, а й нашкодити комусь із них. Це пов’язано з тим, що кожна дитина має свої особливості, свій темперамент. Наслідком неправильного виховання дитини без урахування його типу темпераменту може бути не лише виникнення проблем і непослуху, а й повної деградації його особистості в майбутньому. Ми повинні враховувати, що тип темпераменту змінити не можливо, потрібно враховувати його особливості при вихованні дитини. Психологи рекомендують батькам розрізняти такі поняття, як «характер» і «темперамент». Темперамент дається дитині природою, це тип нервової системи, а характер визначається вихованням, що дозволяє компенсувати недоліки темпераменту. 
Темперамент — вроджена особливість кожної людини. Він визначає поведінку, емоційний стан, усі психічні процеси. Темперамент не впливає на розумові здібності людини, але проявляється в моториці, фізичній активності, емоційності. Це більш широке поняття, ніж характер.
У психології виділяють 4 типи темпераменту дітей: холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік. Дітям рідко притаманний конкретний вид темпераменту. Зазвичай у дитини в різній мірі виявляються риси того чи іншого типу. І тільки один із них є домінантним або провідним.
Визначити, до якого психоемоційного типу відноситься дитина, можна вже в дошкільному віці. А допоможуть у цьому спостережливість і уважність батьків. Найпростіший спосіб визначити тип темпераменту дитини, прослідувати за її реакцією на відмову в чомусь. Діти, у яких домінують різні типи темпераменту, відреагують по-різному. 
Можна дати наступну характеристику типів темпераментів у дітей:
Холерик. До цього типу відносяться легко збудливі, неспокійні, іноді навіть агресивні діти. Вони емоційні, енергійні, схильні до щвидкої зміни настрою. Важко передбачити, як така дитина поводитиметься в новому оточенні.
Сангвінік. Дитину, що володіє цим типом темпераменту, помітно відразу. Вона товариська, стримана, урівноважена, усміхнена. Це справжнє «сонечко» — життєрадісне, допитливе, активне створення, яке майже завжди перебуває в гарному настрої. Такий дитині важко дотримуватись обіцянок
Флегматик. Ця дитина стримана, старанна, вдумлива, але мовчазна. Флегматик налаштований миролюбно, намагається уникати конфліктних ситуацій і не порушувати звичний для нього розпорядок дня.
Меланхолік. Дитина, що володіє таким типом темпераменту, мовчазна, замкнута. Вона не впевнена у власних силах і потребує допомоги, коли потрібно зробити правильний вибір.
Для розвитку закладених природою здібностей, які безумовно є у кожної дитини, необхідно знайти для малюка «правильні» заняття, які розкривають його потенціал.
Дітям різних типів темпераменту підходять різні захоплення і спортивні секції:
Холерик. Такій дитині рекомендується займатися рухливими видами спорту, де вона зможе реалізувати свої лідерські якості. Футбол, хокей, баскетбол — це те, що потрібно холерикові. Для контролю над гальмівними процесами рекомендуються спільні з дорослими заняття малюванням і конструюванням.
Флегматик. Дитині з таким типом темпераменту підійде малювання, шахи, музика, де вона зможе розвинути свої творчі здібності. Флегматика можуть зацікавити види спорту, які не вимагають швидкої реакції.
Сангвінік. Таким дітям необхідні рухливі ігри, але в спорті вони не будуть прагнути до кращого результату. Для них важливий сам процес навчання.
Меланхолік. Така дитина складно включається в колективні ігри. Але, слід зауважити, що поодинокі заняття можуть привести до того, що малюк замкнеться ще більше. Важливо допомогти дитині подолати себе, щоб і надалі розважатися нарівні з усіма.
Важливо запам’ятати, що не буває «хороших» або «поганих» темпераментів. І у сангвініків, і у флегматиків, меланхоліків або холериків є свої сильні та слабкі сторони. Батьки не можуть змінити те, що закладено природою. Темперамент дається дітям з народження. А завдання батьків полягає в тому, аби виокремити сильні його сторони та «згладити» слабкі.
Джерело «Школа Ранок»

середа, 20 травня 2020 р.

День української вишиванки
У День вишиванки український традиційний одяг надягають усе більше людей не лише в нашій країні, а по всьому світу. Українську вишиванку часто називають кодом нації. Залежно від історичного регіону України деталі та тематика орнаменту вишиванок відрізняються. Тому за зашифрованими у ній символами можна визначити регіон походження її власника. День вишиванки – не офіційне й відносно молоде свято. Цього дня заведено одягати національне вбрання, куди б не довелося йти – на роботу, на зустріч із друзями чи, як зараз, дома. Традиційно День вишиванки відзначають щороку в третій четвер травня. Історія появи Дня вишиванки зародилося як студентська ініціатива. Ідею акції у 2006 році запропонувала на той момент студентка Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича Леся Воронюк. Дівчина запропонувала одногрупникам та студентам обрати один день і всім разом одягнути вишиванки. Її підтримали інші студенти та викладачі й одяглися відповідно. Спершу вишиванки вдягнули декілька десятків студентів та кілька викладачів факультету. Нині ж у цей день український традиційний одяг надягають усе більше людей не тільки в нашій країні, а по всьому світу.
Цікаві факти про українську вишиванку Українська вишиванка має дуже давнє походження. Численні дослідження свідчать, що вбрання із вишивкою створювали ще до VI ст. Перші вишиванки відігравали не стільки функцію одягу, а, згідно з повір’ями, були таким собі оберегом для їхніх власників від зла. Тому сорочки оздоблювали візерунками на рукавах, комірах і подолі, щоб візерунок торкався тіла. Вишивати національний одяг раніше бралися лише жінки, адже саме вони дарували виробу потужну позитивну енергетику. Зараз вишивають не тільки жінки, а й чоловіки. У кожному регіоні України є своя техніка вишивання, орнамент і традиційні кольори вишиванки. Іноді навіть окремі села можуть похвалитися своїми особливими вишиванками. В Україні є близько сотні різних вишивальних технікСеред найвідоміших – хрестик, гладь, низь, мереження, бігунець, плетіння. Вишивка однієї сорочки може займати від двох тижнів до трьох років – усе залежить від складності технік. Першим модником, який поєднав українську вишиванку із буденним одягом, став Іван Франко. Він стильно скомбінував вишиту сорочку із піджаком. Саме у такому вигляді письменник зображений на 20-гривневій купюрі. Найбільша кількість людей у вишиванках, яка зібралась в одному місці, була зафіксована у День Незалежності в 2011 році у місті Рівному. На центральному Майдані міста тоді зібралося 6570 людей у вишиванках. Цю цифру зафіксовано у Книзі рекордів України.
За матеріалами УНІАН

Легенда про вишиванку  https://www.youtube.com/watch?v=XpM6HFia2Sg

понеділок, 18 травня 2020 р.


Індивідуальне навчання
1 клас
19.05
Корекція розвитку
розвиток дрібної моторики
https://www.youtube.com/watch?v=age0oAohCVY
https://www.youtube.com/watch?v=7UIHVxIDc8M
https://www.youtube.com/watch?v=9oHq-joy22w
19.05
Індивідуальне навчання
3 клас
Корекція розвитку
Розвиток мислення, образної пам’яті, дрібної моторики рук, уваги, зв’язного мовлення
Хід заняття
1.                                Вправа «Привітання».
Мета:   створення гарного настрою.
Інструкція: посміхаємось до дитини, дитина дарує нам усмішку у відповідь.
2.                                Вправа «Подорож по стежці» (Активаційний блок, тактильне середовище).
Мета: розвиток тактильних відчуттів, уміння зосереджуватися, передавати свої емоції.
Обладнання: сенсорна доріжка для ніг.
Інструкція: використовують  одну стежку (стежка з різними рельєфами); дитина стає на стежину, визначає, що відчували  ії ноги, які почуття  переживала сама  дитина.
3.Фізкультхвилинка.
Мета: розвиток загальної і дрібної моторики та координації слів з рухами.
Інструкція: дитина імітує слова віршика.
Прокидаються квіти –
Розпускають пелюстки.
Вітерець дихнув тихенько,
Пелюстки гойднув легенько.
Сутеніє, і квітки
Закривають пелюстки.
Тихо засинають.
Голівками гойдають.
.
4.Виконання вправ

5.Рефлексія заняття:
-       Що сподобалося сьогодні на занятті?

-       Що було важким?



Кібербулінг – новітня форма агресії!
Дітям необхідно відчувати себе самостійними та незалежними, особливо у користуванні Інтернетом. Завдяки цьому вони розвиваються і відкривають нові можливості, та іноді їх можуть спіткати не дуже приємні сторони віртуального світу.
Раніше хуліганів можна було зустріти на вулиці або в школі, та зараз вони частково перейшли в Інтернет. Цифрові технології відкрили багато нових можливостей, на жаль, для шахраїв також. У результаті цього і виник кібербулінг.
Якщо не вдаватися у деталі й складні терміни, кібербулінг — переслідування повідомленнями в Інтернеті, що містять образи, погрози та агресію; це підлітковий віртуальний терор, напад із метою завдати психологічної шкоди.
Замість того, щоб поставити підніжку, пишуть агресивну SMS; замість стусана залякують у соцмережі; замість насмішок і образ розповсюджують конфіденційні дані про дитину, створюють фальшиві профілі на різноманітних сайтах, тероризують нічними дзвінками тощо.
Здавалося би, що тут такого — ну заважатимуть дитині спокійно сидіти в чаті чи гратися в онлайн-гру, але це все може привести до серйозних наслідків. Завдання батьків — вберегти дитину від подібного, або, якщо вже таке трапилося, мінімізувати моральну шкоду.
Варто дотримуватися кількох простих правил:
— Поясніть дитині, що таке кібербулінг.
— Навчіть дитину дотримуватися правил безпеки в Інтернеті: обирати складні паролі й регулярно їх міняти, помірковано обирати коло спілкування у мережі, обирати надійні сайти та сервіси для користування.
— Регулярно перевіряйте, чим займається дитина в Інтернеті (проте поважайте її особистий простір), які сайти відвідує, з ким спілкується. Таким чином, ви зможете запобігти кібербулінгу.
— Якщо вберегти від проблеми не вдалося, потрібно потурбуватися про те, аби мінімізувати моральну шкоду — підтримайте дитину, заспокойте, поясніть, що трагедії не сталося. Ну й, звісно, повідомте адміністрацію сайту (чату, ігрового серверу тощо) про випадок кібербулінгу, адже це їхній обов’язок слідкувати за тим, щоб такого не траплялося
Співпрацюйте з вашою дитиною, не будьте суворим наглядачем, і тоді ви не лише збережете довіру, але й убезпечите дитину від негативу в мережі. Розкажіть дітям про безпеку в Інтернеті!