Ознаки пресуїцидального синдрому, які допоможуть батькам вчасно врятувати свою дитину
У підлітковому віці дитина переживає бурхливий емоційний період. Етап становлення її окремої й незалежної особистості рясніє перепадами настрою й дуже часто містить суїцидальні думки. Як розпізнати, що дитина планує розлучитися з життям, перш ніж стане занадто пізно?
Думки про самогубство, на диво, виникають у дуже великої кількості підлітків. За підрахунками дослідників, етап планування суїциду переживає практично кожна четверта дитина. На жаль, якщо ми не розпізнаємо ознак самогубства, яке насувається, або якщо батьки недооцінять помічених ними симптомів суїцидальних намірів, це може призвести до трагедії. То ж яка поведінка дитини може свідчити про ризик суїциду?
Невід'ємним елементом стану, супутнього формуванню суїцидальної поведінки, є пресуїцидальний синдром. Його симптоми досить помітні для уважного спостерігача, ігнорувати їх у жодному разі не можна. Тривожними для батьків повинні бути такі ситуації:
розмови про самогубство – якщо підліток каже про самогубство, то це не просто «такі собі роздуми». Такий симптом, безумовно, не можна недооцінювати. Найчастіше прихованою причиною розмов про самогубство є крик про допомогу, бажання звернути на себе увагу. Якщо цього не зробити і проігнорувати дитину, вона більше не знайде у своєму арсеналі інструментів якогось іншого способу звернути увагу на себе і свою проблему. У результаті, може зробити суїцидальну спробу;
розмови про суїцидальні думки в однолітків, подруг або однокласників – іноді дитина не каже про самогубство прямо. Вона може розповісти про чужі наміри розлучитися з життям. Така поведінка може завуальовуватися розмовою, а іноді й бути ризикованою, оскільки сильний емоційний зв'язок підлітка з однолітками може сіяти небезпечне «насіння» в їхньому співтоваристві;
надмірна самокритика й переживання із приводу своїх поразок і невдач – дуже низька самооцінка підлітка, бачення джерела всіх проблем у самому собі, які показують, що дитина почуває себе нікчемною, нічого не вартою й не бачить шансів змінити цю ситуацію, – це також застережливий сигнал. Перед суїцидом завжди відбувається звуження свідомості, яке призводить до того, що майбутній самогубець просто не бачить іншого виходу із ситуації, окрім як піти із життя;
захоплення кумирами, які вчинили самогубство, – батьки повинні бути особливо уважними в тих ситуаціях, в яких кумир дитини (музична зірка, медійне обличчя, актор/актриса кіно) позбавив себе життя. Після кожного самогубства зірки з'являється так званий синдром Вертера, тобто підвищена кількість самогубств серед шанувальників (фанатів) свого кумира;
прослуховування «похмурої» музики, читання літератури, сюжети якої, так чи інакше торкаються теми суїциду, теж можуть свідчити про зацікавленість смертю й самогубством;
раздарювання важливих речей друзям або своїй сім'ї. Протягом дуже короткого періоду до суїциду дитина намагається «попрощатися» зі своєю сім'єю та друзями. Попередженням повинні служити ситуації, коли підліток віддає свої особисті дрібнички й ті речі, яких ще кілька тижнів тому за жодні скарби світу не позбувся би;
соціальна ізоляція – період дорослішання – це період інтенсивного спілкування. Відсутність друзів і практично повне соціальне відчуження дитини можуть бути важливим симптомом. Якщо вона цілими днями не виходить з дому, ні з ким не зустрічається, ні про кого не розповідає, варто звернути увагу на присутність інших симптомів наявності суїцидальних думок;
депресивний стан – печаль, зниження енергетичного потенціалу, утрата апетиту, надмірна сонливість та інші симптоми депресії завжди повинні викликати більшу настороженість батьків і готовність прийти на допомогу своїй дитині.
Джерело https://childdevelop.com.ua/articles/psychology/266/
Через війну гучні звуки можуть асоціюватись з вибухами.
Україна живе в умовах повномасштабного вторгнення Росії, під час якого багато жителів нашої країни стали свідками бойових дій, вибухів та атак ворога. Люди, які пережили такі страшні події, часто бояться гучних звуків, навіть якщо вони перебувають у безпечному місці. Лякати може, наприклад, звук закриття дверей, шафи у домі.
Джерелом неприємних переживань може стати і гроза. Природне явище, що у мирний час може пройти абсолютно непоміченим, під час війни викликає занепокоєння. Удари блискавки та грому сприймаються як вибухи. У таких умовах важливо розібратися з тим, як перестати боятися грому і блискавок і постаратися повернутися до повноцінного життя, навіть переживши щось таке жахливе, як війна.
Так, перед грозою варто подивитися на небо, сказати дитині або навіть самому собі, що по ньому рухаються хмари, які можуть бути грозовими, може бути злива. А під час зливи часто бувають грім та блискавка. Це не вибухи, ми (я) у безпеці. Звук може нагадувати вибух, але це лише грім.
НРеобхідно взяти під контроль, перехопити активність префронтальної кори головного мозку, активність лімбічної системи. Так, з дітьми можна голосно рахувати, скільки часу пройшло між спалахом блискавки та ударом грому.
Під час звуку грому можна голосно плескати в долоні та кричати «Ура!». А можна пограти «в ловців блискавок» і, знаходячись вдома, вдавати, що ловиш блискавку в складені човником долоні.
В даний час припустимо також уявляти, що удар блискавки перенаправляється на техніку ворога.
Як ще впоратися зі страхом грози
Щоб перестати боятися грому і блискавок, підійдуть і загальні рекомендації тим, хто боїться грози.
Так, варто поділитися своїми страхами з друзями та близькими, довіритися їм. Якщо вони кажуть, що це просто гроза, нічого страшного не відбувається, це не вибухи, треба спробувати повірити і заспокоїтися.
Можна також постаратися відволіктися від гучних звуків і світла від блискавок. Можна зайнятися якоюсь улюбленою справою: почитати книгу, подивитись телевізор, послухати музику. Можна також скласти список пісень, які ви любите, та вмикати їх собі під час грози, щоб заспокоїтися.
Якщо через страх серце починає швидше битися, потрібно глибоко і рівномірно дихати, вдихати через ніс і видихати через рот.
Джерело https://zn.ua/ukr/TECHNOLOGIES/hroza-pid-chas-vijni-jak-perestati-bojatisja-hromu-ta-bliskavok.html
понеділок, 29 січня 2024 р.
5 психологічних мультфільмів для всієї родини, що порадують під час війни
Перегляд гарного мультиплікаційного фільму здатен побудувати в уяві дитини здорові моделі поведінки та відповісти на запитання, які вона самостійно не може сформулювати. Аби донести найважливіше, психологи створюють терапевтичні легенди та казки, а частину цих історій беруть за основу під час створення мультків. Ось деякі з них.
1. КОКО (COCO, 2017), 7+
“Коко” – це мультфільм про зв’язок поколінь та наші взаємовідносини у сім’ї. Чи знали ви, що наші традиції також відносяться до сфери контактів? Так, притримуючись ритуалів, традиційних у культурі свят, ми відновлюємо зв’язок з нашими пращурами.
У центрі сюжету цього мультфільму розкривається історія хлопчика Мігеля, який воліє стати музикантом, як і його прадід. Сім’я Мігеля не в захваті від такого захоплення хлопця, адже у родині вважається, що музика приносить лише нещастя.
Бажаючи познайомитися зі своїм кумиром Ернесто де ла Крузом, Мігель потрапляє у Країну Мертвих в той час, коли його близькі на Землі відзначають свято вшанування померлих душ.
Цей мультик розповість про те, як йти за своєю мрією, не зраджувати собі та водночас залишатися частиною своєї родини.
2. ДУМКАМИ НАВИВОРІТ (INSIDE OUT, 2015), 3+
Мультфільм знайомить юних глядачів з п’ятьма базовими емоціями: Радістю, Печаллю, Гнівом, Відразою та Страхом. Взаємодія між ними розгортається в голові дівчинки Райлі, яка за рішенням батьків була змушена залишити звичне життя в Міннесоті на переїхати до Сан-Франциско, де пішла до нової школи.
Мультфільм навчає емоційній грамотності та допомагає розібратися з функціями почуттів.
3. ДУША (SOUL, 2020), 6+
Мультфільм піднімає питання життя та смерті, а також розкриває тему нашого призначення на Землі. Головними героями стрічки є музикант Джо та ненароджена Душа №22, які знайомляться після того, як із Джо трапляється нещасний випадок і він потрапляє в потойбічний світ.
Джо дуже прагне повернутися назад на Землю та втілити в життя свою мрію стати відомим джазовим виконавцем, однак за правилами Всесвіту він може або стати наставником для ще ненароджених душ дітей або остаточно померти. 22 – навпроти, не розуміє сенсу земного життя і в жодному разі не хоче опинитися серед людей. Її думка змінюється, коли вона починає розуміти задоволення, що можна відчути лише перебуваючи в Тілі, та випадково, знаходячись в тілі Джо, запалює в собі Іскру – захоплення музикою.
Не розкриваючи до кінця сюжету, хочемо сказати, що він знайшов своє продовження у другій частині мультиплікаційної стрічки – “22 проти Землі”
4. ДРАКОН БАЖАНЬ (WISH DRAGON, 2021), 8+
У стрічці розповідається про життя звичайного школяра Діна з бідного китайського кварталу, який несподівано зустрічає Рожевого Дракона (Дракона Бажань). У Діна є лише одна мрія – знову наблизитися до подруги свого дитинства, яка наразі є дочкою успішного бізнесмена та належить до елітного прошарку суспільства. Дракон Бажань не закохує людей, але й йому невідоме почуття дружби, якого його вчить Дін.
Ця історія про цінності: що є важливішим гроші чи теплі відносини? Що нас визначає в житті та робить тим, ким ми є?
5. БАЛЕРИНА (BALLERINA, 2016), 6+
Мультфільм про те, як незламний дух та віра в себе приводить до перемоги. Історія про дівчинку Феліс, яка попри відсутність належного тренування мріє стати професійною балериною. Разом зі своїм другом Віктором вона втікає з будинку маляти та вирушає до Парижу прямісінько до Гранд-опери, де зустрічає Одетту, балерину в минулому, яка вирішує допомогти Феліс втілити її мрію в життя.
Мультфільм захоплює своїм сюжетом та прекрасною хореографією, анімація якої була змальована з перформансу двох артистів балету — Орелі Дюпон та Джеремі Белінгарда.
Якщо ваша дитина мріє про якісь досягнення, покажіть їй цю стрічку: у ній добре розкрито, як рух до великої мети складається з маленьких кроків, сили духу та наполегливості.
Джерело https://bigkyiv.com.ua/5-psyhologichnyh-multfilmiv-dlya-vsiyeyi-rodyny-shho-poraduyut-pid-chas-vijny/
Техніка для підведення підсумків дня
Автор: Бодо Шефер. Перша буква назви кожного пальця підкаже вам, про що варто задуматися в аналізі дня.
Мізинець – буква М – Мислення. «Мислю– значить існую».
Які знання і досвід я сьогодні отримав?
Що придумав сам, що цінного почув від інших?
Де мені це стане в нагоді?
Які були сьогодні помилки, які висновки зробив з їх аналізу, де і як зможу це використовувати?
Мінімум 3 (цікаві та практичні) думки-знахідки – це обов'язковий мінімум. Можна більше, менше не можна.
Безіменний – Б. «Близькі».
Що я зробив для близьких і рідних?
Кожен день, але хоча б одну приємну дрібницю для своїх близьких треба зробити обов'язково.
Середній – С. «Стан душі».
Яким сьогодні був мій настрій, душевний стан?
Впевнене «добрим», живий інтерес, сплески радості, бадьорий ентузіазм – це правильний список. «Ну, непогано», «нічого», «так собі», «годиться», «ну чому ?!», «дістали» і «набридло...» – штрихи невдалі, є сенс завтра з настроєм попрацювати уважніше.
Поставлю таке завдання: «Кожні 2 години буду фіксувати душевний настрій!»
Вказівний ( російською – указательный) – У. «Послуги (Услуги)».
Які послуги сьогодні надав я, кому виявився корисним?
Чиїми послугами зміг скористатися сам, кому за це подякував?
Батьки вчать своїх дітей: «Якщо ти можеш зробити послугу і тобі це не дуже дорого – зроби її обов'язково!» Роблячи послуги, ми створюємо не лише майбутні взаємні послуги: ми створюємо позитивне ставлення своє до людей і людей до нас. «Ми любимо людей не за те добро, яке вони зробили нам, а за те добре, що ми зробили їм».
Великий – В. «В здоровому тілі – здоровий дух, фізична бадьорість».
Як я відчував себе, що я зробив сьогодні для свого здоров'я, підтримки нормальної форми?
Прокинувся вчасно, відразу розминка, душ та розтирання, облився холодною водою – ранок зроблено добре.
На завершення аналізу дня стисніть пальці в кулак: буква К. «Концентрація на цілі».
Таким чином ви формуєте основу для правильної побудови завтрашнього дня. Власне, тайм-менеджмент (ТМ): планування завдань дня.
Джерело https://yuskova.com/tpost/ktrn345vp1-metod-5-paltsv-pdsumki-dnya
Стресові навантаження– це повсякденна реальність сучасної людини. Та на переконання Г. Сельє уникнути стресових ситуацій не лише не можливо, а й не потрібно, оскільки «стрес – це і є життя, а його відсутність означає смерть». Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визначаєстрес– як неспецифічну (одну і ту ж на різні подразники) реакцію організму на будь-яку висунуту до нього вимогу. Тобто, стрес – це відповідь людини на реальну чи уявну загрозу, звідси, людина здатна «запускати» психофізіологічну стрес-відповідь на ситуацію без реально існуючих загроз, лише силою думки, емоцією чи спогадами. Тут важливо зазначити, що наш організм не пристосований до постійної стрес-відповіді і саме це є небезпечним для нього, так як відновитися після стрес-відповіді часто є вкрай складним. Якщо стрес-відповідь людини постійно включена, то в організмі не відбуваються відновлюючі процеси, що орієнтовані на майбутнє, ріст і розвиток «застигає». Це і є сутьхронічного стресу. Хронічна стресова ситуація виснажує адаптивні можливості людини, після чого відбувається так званий злам адаптаційного бар’єра. Згідно існуючих нині наукових поглядів, саме стресові механізми лежать в основі виникнення більшості захворювань, при цьому час появи хвороби розподілений не рівномірно, а накопичується навколо певних подій, коли вони сприймаються як такі, що загрожують, надмірно напружують, навантажують, непосильні або такі, що викликають конфлікти, звідси, знижується рівень психологічного здоров’я людини, загострюються хронічні захворювання, знижується працездатність тощо.
Для збереження свого ментального та соматичного здоров’я важливо з’ясувати наявні у людини ресурси, що дозволяють зберігати адаптаційні можливості організму. Ресурси – це все те, що людина використовує, щоб задовольнити вимоги середовища (фізичні, психологічні, соціальні ресурси тощо). Успішність подолання складних життєвих ситуацій безпосередньо залежить від розуміння власних ресурсів, вміння їх виявляти, від різноманітності, характеру і міри використання наявних і доступних ресурсів людини. Побачити, розвинути та навчитися ефективно використовувати власні ресурси нам може допомогти розроблена професором Мулі Лахадом (Mooli Lahad – директор Ізраїльського Центру попередження стресу) та його колегами модель стресодолання «BASIC Ph». З погляду авторів цієї моделі потенціал виходу з кризи є у кожного з нас, для цього вони пропонують відкрити весь спектр особистісних можливостей людини. Ця модель є цінною для нас, оскільки ґрунтується на глибоких теоретичних та емпіричних розвідках, а також широко адаптована у психологічній практиці, охоплює весь спектр стилів, шляхів того, як людина може впоратися із стресом і/чи кризою.
Модель «BASIC Ph»
В 90-х рр. 20ст. під час роботи з людьми, які живуть в ситуації постійної загрози для життя, М. Лахад та його колеги встановили, що у 20% досліджуваних проявляється ПТСР (Посттравматичний стресовий розлад), інші ж 80 % якимсь чином долають травму, зберігаючи при цьому своє здоров’я Провівши аналіз провідних психологічних теорій «зустрічі людини зі світом», а також здійснивши власний багаторічний емпіричний аналіз, зберігаючи фокус дослідження на цих здорових способах подолання людиною кризових ситуацій, М. Лахад запропонував власну багатовимірну модель «зустрічі зі світом» − модель подолання стресу та пошуку внутрішньої стабільності для людини. Модель «BASIC Ph» – це деякий «міст над прірвою», що допомагає людині «вирости» з кризової ситуації, «з’єднати» її внутрішнє «Я» та зовнішній «Світ» (Lahad & Leykin, 2013). Було виявлено, що в кожного є своє власне унікальне поєднання ресурсів подолання. Ідея моделі полягає в тому, що в людини існує свій потенціал, досвід у подоланні стресової події в шести модальностях:
1. B – Belief & values – віра, переконання, цінності, філософія життя.
2. A – Affect – вираження емоцій та почутів.
3. S – Socialization – соціальні зв’язки, соціальна підтримка, соціальна приналежність, спілкування.
4. I – Imagination – уява, мрії, спогади, творчість.
5. C – Cognition, thought – розум, пізнання, когнітивні стратегії.
Belief & values – цей спосіб подолання кризи базується на вмінні вірити: це може бути віра в Бога, в людей чи в самого себе. Існування в нашому житті сенсовної наповненості, системи життєвих цінностей, місії, віри є джерелом, з якого людина може почерпнути сили у складних ситуаціях.
Affect – цей спосіб подолання стресу вимагає від нас, перш за все, навчитися розуміти власні почуття, називати їх своїми власними іменами. Після цього з’являється можливість висловити розпізнані почуття найбільш прийнятними для кожної людини способами: словесно – в особистій розмові, письмово – в листі, без слів – в танці, малюнку, музиці чи драмі. Йдеться про пряме чи опосередковане вираження почуттів: наприклад, записувати в щоденник свої почуття, висловлювати їх у будь-який арт-спосіб (малюнок, спів, інструментальна музика) тощо.
Socialization – даному способу стресодолання притаманне прагнення до спілкування, звернення за підтримкою до сім’ї, близьких людей чи до кваліфікованих спеціалістів. Крім цього, ми можемо самі допомагати іншим потребуючим людям, занурюватися в суспільну роботу тощо. Суть способу полягає у соціальній включеності, можливості бути серед людей, бути чимось корисною, почувати себе частиною системи, організації тощо.
Imagination – цей спосіб подолання стресу апелює до наших творчих здібностей, креативної сторони нашої особистості. Завдяки уяві ми можемо мріяти, розвивати інтуїцію та пластичність, шукати і знаходити рішення у світі гри та фантазії, уявляти собі змінене майбутнє та минуле, навіть спогади про щасливі моменти здатні зменшити інтенсивність переживань у складних ситуаціях «тут і тепер». Сюди також відноситься почуття гумору, імпровізація, мистецтво та різного роду ремесла.
Cognition – спосіб подолання кризи через звернення до наших ментальних здібностей, до нашого вміння логічно та критично мислити, оцінювати ситуацію, пізнавати та осягати нові ідеї, планувати, навчатися, збирати достовірну інформацію, аналізувати проблеми та вирішувати їх. Сюди ж належить пріоритетність, альтернатива, делегування та саморефлексія (розмова з самим собою).
Physical – спосіб стресодолання, що передбачає звернення до фізичної активності нашого тіла. Цей спосіб пов’язаний із такими можливостями нашого фізичного тіла, як здатність відчувати себе завдяки слуху, зору, нюху, дотику, смаку, відчуттю тепла та холоду, болі та задоволення, орієнтації на місцевості, внутрішньої напруги чи розслаблення. Він також включає в себе різного роду фізичні навантаження (зарядка чи виконання фізкультурних комплексів, ходьба, прогулянка на природі, походи в гори тощо) та тілесні практики (релаксаційні техніки, дихальні вправи тощо).
Так, у кожної людини є шість каналів подолання стресу, при цьому, з них домінуючими є лише кілька. З огляду на це, важливо розуміти свої сильні сторони і розвивати слабкі (пасивні) канали, тим самим посилюючи і збагачуючи свої ресурси. Який канал у Вас розвинутий краще інших, а які варто ще розвивати можна дізнатися, пройшовши Тест (активне посилання). Важливо пам’ятати, що немає правильного чи неправильного з вищеописаних, кожен має свої переваги та недоліки. При цьому, щоб поновити та збільшити сили та ресурси в ситуаціях, коли людина «вибита з колії» та втратила ґрунт під ногами, варто осмислити вже ті частини наших ресурсів, що є в наявності та зосередитися на ефективному їх використанні. Якщо ж людина відчуває себе у «глухому куті», варто звернутися до тих частин, які поки що не проявлені чи дуже слабкі.
Для розвитку каналів, що менш виражені у Вашому індивідуальному стилі стресодолання, Вам допоможуть наступні запитання та відповіді на них.
Belief & values:
У що та у кого Ви вірите? Які у Вашому житті є традиції, які Ви любите та/чи яких притримуєтесь?
До якої групи чи спільноти Ви б хотіли бути приналежним (професійна спільнота, група за інтересами тощо)? Які їх цінності Вам близькі?
Що Ви цінуєте у партнерах, з якими у Вас є спільна справа, робота, хобі, інтереси тощо? Що, на Вашу думку, цінують у Вас Ваші партнери?
Які сенси наповнюють Ваше життя?
Affect:
Які емоції Ви переживаєте в певний момент, чи можете їх назвати?
Чи вмієте Ви розпізнавати емоції інших людей?
Чи чините Ви вплив на себе та оточуючих Вас людей, з урахуванням їх/своїх емоційних реакцій?
Чи ділитися Ви своїми переживаннями з тими, хто поруч?
Чи дозволяєте Ви проявляти Ваші емоції? З ким у стосунку Ви дозволяєте їх проявляти?
Socialization:
Що для Вас означає допомога і підтримка? Чи просите Ви про допомогу, коли її потребуєте? Чи надаєте Ви допомогу тим, хто її потребує?
Як Ви вважаєте наскільки важливо ділити обов’язки в сім’ї? Чи домовляєтеся Ви про розподіл обов’язків?
Чи подобається Вам спілкуватися з іншими? Які це люди і чим вони Вам подобаються? Що Ви отримуєте у цьому спілкуванні?
Imagination:
Вам подобається створювати щось нове? У якій сфері життя Ви можете назвати себе новатором?
Яка сфера для створення нового найбільш для Вас цікава?
Чи виділяєте Ви час у своєму житті на спілкування з мистецтвом, на продукування чогось нового?
Чи дозволяєте Ви собі мріяти? Чи уявляєте собі Ваші мрії та бажання?
Як Ви розвиваєте свою уяву?
Cognition and thought:
Вам важливо точно оцінити ситуацію, зібрати всю інформацію? Що для Вас «вся» інформація? Які ризики Ви закладаєте у планування, коли зібрана інформація не є вичерпною? Як Ви перевіряєте достовірність отриманої інформації?
Чи аналізуєте Ви складні ситуації Вашого життя? Чи Ваш досвід допомагає Вам «не ставати на ті ж граблі»? Чи відслідковуєте Ви прогрес у вирішенні складних життєвих ситуацій з плином часу (з віком)?
Як часто у своєму житті Ви тренуєте себе, самодисциплінуєте? Що є свідченням у Вашому житті дисципліни?
Physical:
Як Ви турбуєтеся про себе?
Чи повноцінно Ви спите?
Чи можете Ви захопитися роботою, не дивлячись на фізичний дискомфорт (холод, голод, сирість тощо)? Чи уважні Ви до себе і можете розрізнити фізичний дискомфорт від емоційного невдоволення?
Як Ви чергуєте свою активність та періоди відпочинку?
Які види відпочинку Вам більше подобаються? Чи плануєте Ви відпочинок у Вашому щоденному житті? Чи виконуєте Ви ці пункти плану?
Які види фізичних навантажень є у Вашому житті?
Чи уважні Ви у своєму харчуванні до свого організму? Чи зберігаєте баланс між корисним і тим, що приносить задоволення, у Вашому харчуванні?
Чи користуєтесь Ви техніками релаксації? Які з них практикуєте?
Якщо ж Ви відчуваєте виснаження чи Вам важко самостійно відповідати на вищенаведені запитання, обов’язково зверніться за кваліфікованою допомогою психолога (психотерапевта)!
Бережіть себе та будьте здорові!
[1] Selye, H. (1956) The Stress of Life. N.Y. 216 p.
[2] Lahad, M., &Leykin, D. (2013). The Integrative Model of Resiliency –The «BASIC Ph» Model, or What Do We Know about Survival? The «BASIC Ph» Model of Coping and Resiliency Theory, Research and Cross-Cultural. London, UK and Philadelphia, USA: Jessica Kingsley, 11-32
Подумайте про себе, коли Ви знаходитеся в кризі чи сильному стресі, що Ви зазвичай робите, щоб допомогти собі впоратися з цим станом? Що, на Вашу думку, допомагає Вам найкраще, а що – незначною мірою? Зважте кожен вислів і поставте хрестик («х») у відповідній клітинці навпроти номера твердження, де цифри означають:
0 – ніколи не користуюся цим способом, щоб впоратися зі складною ситуацією.
1 – я рідко користуюся цим способом, щоб впоратися зі складною ситуацією.
2 – я іноді користуюся цим способом, щоб впоратися зі складною ситуацією.
3 – я періодично користуюся цим способом, щоб впоратися зі складною ситуацією.
4 – я часто користуюся цим способом, щоб впоратися з ситуацією.
5 – я майже завжди користуюся цим способом, щоб впоратися з ситуацією.
6 – я завжди користуюся цим способом, щоб впоратися зі складною ситуацією.
№
ТВЕРДЖЕННЯ
0
1
2
3
4
5
6
1
Я здаюся і покладаюсь на вищі сили чи долю у вирішенні проблеми
2
Я не говорю про свої емоції прямо, але виражаю їх опосередковано, – до прикладу, плáчу, коли думаю про себе
3
Я шукаю підтримки інших людей
4
Я фантазую і даю волю своїй уяві, – наприклад, уявляю себе у спокійному, безтурботному місці
5
Я збираю інформацію, щоб бути певним/ною у тому, що я маю найкращий варіант вирішення проблеми
6
Я їм або сплю менше, ніж звичайно, – або ж, навпаки, я їм та сплю більше, аніж зазвичай
7
Я вірю у мої власні сили і мою здатність долати перешкоди
8
Я висловлюю мої почуття у власний завуальований спосіб – через натяки, сарказм або навіть флірт
9
Я веду бесіди з друзями по телефону
10
Я згадую свої улюблені історії, байки, притчі або ж казки – як спосіб пошуку вирішення проблеми
11
Я аналізую проблеми, намагаючись знайти їх вирішення
12
Я постійно займаю себе фізично працею – наприклад, прибиранням, приготуванням їжі, роботою з деревом, ремонтом автомобіля чи навіть створенням моделі літака
13
Моє кредо: «Я зможу пережити це, незважаючи ні на що»
14
Я звільняюсь від почуттів через плач, сміх або крик і не тримаю все це всередині
15
Я намагаюся знайти підтримку у друга або членів моєї сім’ї
16
Слухаючи музику, я даю волю своїй уяві
17
Я створюю спеціальний план і дію згідно з ним крок за кроком
18
Я використовую вправи для розслаблення
19
Я прошу допомоги у Бога в молитві
20
Я накручую себе емоційно, щоб посилити свою мотивацію
21
Я глибоко занурююсь у стосунки з членами моєї громади або організації, до якої я належу
22
Я згадую часи, коли мені було набагато краще, ніж зараз, або ж думаю про час, коли все зміниться на краще
23
Насамперед я намагаюся зрозуміти, щó, власне, відбувається
24
Я розслабляюся, коли роблю щось: приймаю душ або ванну, йду на прогулянку або бігаю підтюпцем
25
Я опираюся на свої духовні переконання або на свою життєву філософію
26
Я розповідаю або слухаю жарти і смішні історії
27
Я шукаю людей, з якими можна провести час, нічим особливо не займаючись
28
Я переглядаю спортивні змагання, фільми або читаю книги, уявляючи себе на місці дійових осіб
29
Я зважую всі можливі варіанти вирішення проблеми і, якщо це можливо, обираю найкращий з них
30
Я намагаюся постійно займати себе якоюсь фізичною діяльністю
31
Моє кредо: «Те, що не вбиває мене, робить мене сильнішим»
32
Я даю вихід моїм емоціям
33
Я пишу листи та е-мейли до друзів – з надією на їх відповідь
34
Я мрію, думаю про кращі часи, уявляючи собі їх
35
Я намагаюся знайти вирішення проблеми у найкращий спосіб, з тих, які знаю, обмірковуючи кожен з них
36
Я виходжу з дому або намагаюся бути активним/ною для того, щоб позбутися надлишку енергії
Опрацювання результатів
Перенесіть отримані Вами бали у таблицю, що наведена нижче, та підрахуйте отримані бали по вертикалі у кожній з шести колонок.
B
A
S
I
C
Ph
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
Чим більша сума балів, тим більш розвинутою є відповідна стратегія: B – віра, переконання, цінності; A – емоції, почуття; S – соціальні зв’язки, соціальна підтримка; I – уява, мрії, спогади; C – когнітивні стратегії; Ph – тілесні ресурси, фізична активність.
Джерело https://arpp.com.ua/articles/resursooriyentovana-model-stresodolannya-basic-ph/
Техніка для прийняття рішень «Квадрат Декарта»
Прийняти рішення допоможе легка техніка – квадрат Декарта. Це найпростіший спосіб для прийняття рішень. Сенс її в тому, що при розгляді проблемної ситуації необхідно поставити собі 4 питання і проаналізувати відповіді.
1. Що буде, якщо це трапиться? (Що мені від цього буде, які плюси). 2. Що буде, якщо цього не трапиться? (Все буде, як і колись, які плюси від неотримання). 3. Чого не відбудеться, якщо це трапиться? (Негативні сторони від отримання того, що ми хочемо). 4. Чого не відбудеться, якщо цього не трапиться? (Негативні боку він неотримання того, що ми хочемо).
Варто на це питання звернути особливу увагу. Коли ви його задаєте, мозок може захотіти проігнорувати його, адже в пропозицію є подвійне заперечення. Ще відповіді можуть бути ідентичні з тими, які ви отримали в першому питанні. Потрібно не допустити цього.
Чому ця техніка допомагає прийняти рішення? «Квадрат Декарта» прояснює наслідки вашого рішення. Дуже часто, коли потрібно прийняти рішення, ми зациклені на одному питанні: що буде, якщо це трапиться? «Квадрат Декарта» допоможе розглянути ту ж ситуацію з 4 різних сторін.
Джерело https://fsp.kpi.ua/ua/tehnika-dlya-prijnyattya-rishen-kvadrat-dekarta/
четвер, 26 жовтня 2023 р.
Поради учням «Як протидіяти булінгу»
Уникай бешкетника й перебувай у товаристві друзів. Не заходь у туалет, якщо задирака знаходиться там, не ходи в роздягалку, коли немає нікого поруч. Постійно перебувай у товаристві приятеля, щоб не залишатись наодинці з недругом. Перебувай в оточенні приятелів у транспорті (у шкільному автобусі), у коридорах або на перерві – скрізь, де можна зустріти бешкетника. Запропонуй те ж саме своєму другу.
Стримуй гнів. Розхвилюватись у зв'язку зі знущанням природно, але саме цього й домагаються бешкетники. Це змушує їх відчувати себе сильнішими. Намагайся не реагувати плачем, не червоній і не переймайся. Це вимагає великої кількості тренувань, але це корисна навичка дати відсіч бешкетнику. Іноді корисно практикувати стратегію приведення себе в повну рівновагу, наприклад, рахувати до десяти, записувати свої гнівні слова на аркуші паперу, робити глибокий вдих або просто йти. Іноді треба навчати дітей робити непроникний вираз обличчя, поки вони не позбудуться небезпеки (посмішка або сміх можуть провокувати розбишаку).
Дій хоробро, йди та ігноруй бешкетника. Твердо й чітко скажи йому, щоб він припинив, а потім розвернись й піди. Намагайся ігнорувати образливі зауваження, наприклад, демонструй байдужість чи вдавай, що ти захоплений бесідою по мобільному телефону. Ігноруючи задираку, ти показуєш, що він тобі байдужий. Зрештою, він, імовірно, утомиться діставати тебе.
Розкажи дорослим про знущання. Учителі, директор школи, батьки можуть допомогти припинити знущання.
Розповідай про це. Поговори з кимось, кому ти довіряєш, наприклад, із завучем, учителем, братом, сестрою або другом. Вони можуть запропонувати деякі корисні поради, і навіть якщо вони не можуть виправити ситуацію, це допоможе тобі відчути себе менш самотнім.
Усунь провокаційні фактори. Якщо розбишака вимагає від тебе грошей на обід, принось обід із собою. Якщо він намагається відібрати твій музичний плеєр, не бери його до школи.
Корисні правила-поради для профілактики і подолання кібер-булінгу, для дітей:
1. Не поспішай
Не поспішай, не виплескуй свій негатив у кібер-простір. Важливо домовитись із дитиною, щоб вона не відповідала на вразливі повідомлення до того, як порадиться з дорослими. Старшим дітям запропонуйте правило: перед тим, як писати і відправляти повідомлення, потрібно заспокоїтись, притишити роздратування, злість, образу, гнів. Емоції – погані порадники, вони минають, а написане і відправлене в Інтернет продовжує нести і помножувати негатив уже без Вашої волі і контролю.
2. Будуй свою репутацію
Будуй власну онлайн-репутацію, не провокуйся ілюзією анонімності. Інтернет – це особливе середовище із своїми правилами поведінки - «нетикетом» (новоутворення від англ. net –мережа і «етикет»). Хоча кібер-простір і надає додаткові можливості відчути свободу і розкутість завдяки анонімності, дитині потрібно роз’яснити, що існують способи довідатись, хто саме відправив повідомлення, хто стоїть за певним ніком (анонімним псевдонімом). І якщо некоректні дії у віртуальному просторі призводять до реальної шкоди – від анонімності залишається лише ілюзія: все тайне стає явним. У віртуальному просторі, як і в реальному, діє золоте правило: стався і дій стосовно інших так, як хотів би, щоб ставились до тебе. Крім того, Інтернет фіксує історію, яка складається із публічних дій учасників і визначає його онлайн-репутацію – накопичений образ особистості в очах інших учасників: заплямувати її легко, виправити – важко.
3. Поважай факти
Зберігати підтвердження факту нападів. Потрібно роз’яснити дитині: якщо її неприємно вразило якесь повідомлення чи картинка на сайті (фото, відео, будь що), правильна реакція – вимкнути екран (щоб зупинити негативний вплив, але не комп’ютер!) і негайно звернутись до батьків за порадою. Старші діти можуть зберегти чи роздрукувати сторінку самостійно, щоб порадитись з батьками в зручний час.
Що ігнорувати
Доречно ігнорувати поодинокий негатив. Одноразові образливі повідомлення найкраще ігнорувати, часто в результаті цього кібер-буллінг на початковій стадії і зупиняться. Досвідчені форумчани послуговуються правилом: «найкращий спосіб боротьби з неадекватами – ігнор». Якщо ж реагувати на негативні коментарі, комунікація продовжується.
Коли ігнорувати не варто
Не дивлячись на те, що відправник Вам не відомий, якщо листи систематично містять загрози життю і здоров’ю, або порнографічні сюжети, варто поставити до відома телефонного або Інтернет-провайдера, інспектора місцевого відділку міліції із роботи з неповнолітніми (для цього й важливо копіювати повідомлення із загрозами). Якщо образлива інформація розміщена на сайті, варто зробити запит адміністратору щодо видалення цієї інформації.
Нижче наведено ще декілька порад на випадок, якщо вас залякують або переслідують у мережі:
Повідомляйте про залякування в мережі, незважаючи на те, чи воно стосується вас безпосередньо. Позначайте такі випадки для розгляду командою YouTube. Блокуйте користувачів, які залякують або переслідують.
Ніколи не відповідайте на такі коментарі, адже це може лише погіршити ситуацію. Хоча це й складно, спробуйте ігнорувати образи.
Зберігайте та роздруковуйте образливі повідомлення, публікації, зображення чи відео, які ви отримали чи побачили.
Занотовуйте дату та час публікації образливих повідомлень, а також будь-які дані про особу, яка їх опублікувала.
Не передавайте відео чи повідомлення, метою яких є залякування в мережі, адже ви станете співучасником.
Якщо вас постійно ображають, спробуйте змінити свій ідентифікатор користувача, псевдонім або профіль.
