Вплив засобів масової інформації на психіку дітей

Засоби масової інформації відіграють величезну роль в житті людей - це і джерело інформації, і засіб спілкування.

В умовах пандемії зростає зростає вплив засобів масової інформації на процес соціалізації та формування світогляду школярів. ЗМІ, нерідко замінюючи батьків, дають результати, які не завжди легко вдається передбачити або виправити.

Позитивний вплив ЗМІ

- розширює світогляд  дитини;

- високий рівень інформованості у всіх сферах життя людини;

- підвищує культурний та інтелектуальний потенціал;

- є засобом  розваг та зв’язку.

Негативний вплив ЗМІ

- За всі шкільні роки діти проводять біля екрану 15 тисяч годин.

- За цей час вони бачать приблизно 13 тисяч випадків насильницької смерті

- За даними соціологічного дослідження кандидата психологічних наук О.Ю. Дроздова (Ін-т психології ім. Г. С. Костюка АПН України) показують що: 58% молоді прагне копіювати поведінку телегероїв;   37,3% молоді взагалі готові вчинити протиправні дії, копіюючи телегероїв.

- Загальмування психічного розвитку дитини, що спричиняє  складність засвоювання  інформації на слух;сприйняття тільки зорової інформації; недорозвинення мови та емоцій;

- Формується інтернет-залежність — психічний розлад, нав'язливе бажання вийти в Інтернет і хвороблива нездатність вчасно відключитися від нього. У 2008 році інтернет-залежність офіційно визнано хворобою.

За матеріалами «Всеосвіта»

https://www.youtube.com/watch?v=ypVAqanYe-g

"Підлітковий" виклик для батьків:

поради психолога у спілкуванні з дитиною

 

Часто дорослі скаржаться, що з підлітками практично неможливо інколи говорити – самі вони нічого казати не хочуть, але ще й нічого не слухають. Типовий сценарій може вималюватися, коли хочете, скажімо, поговорити зі своєю дитиною про її безвідповідальну поведінку. Багато комп’ютерних ігор, нехтування домашніми обов’язками, неуспішність у школі – звичайні причини. Коли ви підходите й кажете, що вам треба поговорити, дитина артистично і втомлено закочує очі під лоба, важко зітхає і каже: «О, знову…». Далі все приблизно однаково: ви починаєте розмову з «Тобі варто бути більш відповідальним…», в сумних і скляних очах дитини читається «Байдуже», ви втрачаєте рівновагу. В результаті – всі сердиті, безпорадні та погрюкали дверима. Але ж спілкування має працювати!

Спілкування з підлітками - це майстерність.

1. Уникайте слів «Давай поговоримо».

Так, це здається найприроднішим способом почати розмову. Але коли ми підходимо з «Давай поговоримо» до наших підлітків, в їхніх головах лунають тривожні дзвони і вони готуються до рішучої оборони. Погодьтеся, за таких умов важко домогтися від розмови продуктивності.  Замість цього почитайте книгу поряд з дитиною, спитавши перед цим дозволу, побути з нею. Скоріше за все, саме вона сама почне розмову. Шукайте вікно спілкування: воно може відкритися, коли ви ідете з нею в магазин, працюєте на кухні чи просто прибираєте в будинку.

2. Питайте, а не розповідайте.

Ми так переживаємо за наших дітей і хочемо їм допомогти, що постійно розповідаємо, як саме вони повинні говорити, поводитися та діяти. Але набагато важливіше й ефективніше питати їх. Наведемо простий приклад. «Тобі треба вчитися! Я бачу, що ти взагалі не займаєшся!» – саме так ми часто хочемо  сказати. Та ефективніше спокійно запитати, як там справи з підготовкою до іспитів. Зазвичай, коли ви кажете підлітку, що робити, він відступає і зачиняється. Але коли ви питаєте – спокійно й дійсно зацікавлено – ви даєте підлітку зрозуміти, що поважаєте його, його здатність робити вибір та ухвалювати рішення, його особистість.  

3. Співпереживати, а не гніватися.

Це може бути дуже важким завданням. Наприклад, вже перед самим іспитом чи контрольною ваша дитина каже, що не готова та боїться, що провалить контроль. Ваша негайна реакція може – а скоріше за все і буде – полягати в тому, щоб сердитися і докоряти їй. «Я казав тобі, що готуватися треба було наполегливіше!». Проте, їй потрібно співпереживати. Спробуйте сказати щось на кшталт «Не легко це все для тебе, так?». Не варто думати, що так ви тільки розбестите дитину та заохотите її бажання лінуватися. Просто коли ми демонструємо щире співпереживання, підліток не почне соромитися чи засуджувати себе. А отже – зможе відкриватися нам.

4. Використовуйте підхід «ти – я – ми», коли з чимось незгодні.

Звичайно, в кожній сім’ї бувають конфлікти. Тут немає ані таємниці, ані новини. Але ви можете навчити свою дитину – і себе самих – співпраці, разом побудувавши розмову за таким принципом:

-         Я уважно слухаю тебе і розумію твою позицію (навіть якщо я з цим не згоден)

-         Я ділюся з тобою своєю думкою – тобто, батьківською позицією (навіть якщо ти не згоден з цим)

-         Ми разом розбираємо ситуацію

Наприклад, ви стурбовані тим, скільки часу ваша дитина приділяє комп’ютеру, телефону та іншим гаджетам. Ну, добре. Ви не просто стурбовані, а вже злі.  Але замість того, щоб розпочати читати нотацію, спочатку запитайте: «Чи можемо ми говорити про те, що відбувається тут?».  Вислухайте дитину, продемонструйте їй свою повагу, дайте пояснити свою думку.  А потім поясніть свою позицію. Чому її поведінка засмучує вас? Який вплив ви бачите у її діях? Зробіть це настільки спокійно, наскільки це можливо. Нарешті, ви вже разом повинні обговорити рішення: що, коли і скільки.

5. Зірвалися? Вибачайтеся.

Всі батьки роблять помилки у спілкуванні з дітьми. А з підлітками –  особливо. Бо ж вони є справжніми фахівцями у пошуку і натисканні наших «емоційних кнопок». Якщо ми сказала шось, про те, про що зараз шкодуємо – добре просто вибачитися. «Мені шкода, що я все так вийшло. Що я  можу зробити, аби запобігти цьому в майбутньому?» Ви самі здивуєтеся тому, як підлітки можуть пробачати та йти на контакт, якщо ви на їхній стороні.

Джерело «Відкриваємо двері дітям»

Безпека школярів в мережі Інтернет

Зараз в Україні майже 22 млн користувачів інтернету, питання безпеки в мережі більш ніж актуальне. У цьому контексті турбота про дітей набуває більших масштабів. Якщо раніше треба було говорити з дітьми про їх безпеку поза домом тощо, то вже давно має сенс застерігати їх від негараздів під час перебування в інтернеті.

Від чого варто захищати дитину

Інформаційна безпека стосується захисту життєво важливих інтересів людини (і більш глобально – суспільства, держави). Неправдива, неповна, невчасна інформація може нанести шкоду. Особливо вразливі у цьому контексті діти. Вони можуть не знати, яку інформацію можна викладати в мережу, а яку не варто.

Типи загроз

Стосуються особистої безпеки:

Ознайомлення з порнографічними матеріалами, ненормативною лексикою, інформацією суїцидального характеру, расистського, ненависницького чи сектантського змісту.

Загроза отримання недостовірної чи неправдивої інформації.

Формування залежності (ігрової, комп’ютерної, інтернет).

Спілкування з небезпечними людьми (збоченці, шахраї, грифери).

Залучення до виконання протиправних дій (хакерство, порушення прав та свобод інших).

Стосуються безпеки інших.

Матеріали, існування та використання яких може стати причиною посягання на безпеку оточуючих (наприклад, інформація про створення вибухівки).

Свідоме та несвідоме введення в оману інших.

Вчинення протиправних дій, що тягнуть за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

Кібербулінг – свідоме цькування та приниження, передусім однолітків.

Стосуються загрози витоку персональної інформації:

1.     Розголошення персональної та конфіденційної інформації (прізвища, імена, контакти, секретні дані кредитних карток, номери телефонів).

2.     Загроза зараження ПК вірусами різної категорії.

3.     Небезпека завантаження програм зі шкідливими функціями.

Це найбільш поширені типи загроз, з якими може зіштовхнутися дитина в інтернеті, викладаючи чи переглядаючи сумнівну інформацію. Від деяких з них можна захиститися технічними засобами, але більшість вимагають комплексного підходу. 

Пам'ятка

Основні правила безпечної роботи в інтернеті, про які варто сказати дітям

• Не давайте нікому своїх паролів.
• Не надавайте особистої інформації поштою чи в чатах без гострої на те потреби.
• Не реагуйте на непристойні та грубі коментарі, адресовані вам.
• Повідомляйте про ситуації в інтернеті, які вас непокоять (погрози, файли певного місту, пропозиції).
• Відмовляйтесь від зустрічей з випадковими людьми, з якими познайомились в онлайні.
• Не діліться своїми фото з незнайомцями.
• Не повідомляйте інформацію про кредитки батьків (номер картки, термін дії та таємний код).
• Не викладайте фото квитків, на яких видно штрих-код чи QR-код.
• Не скачуйте та не встановлюйте невідомі програми за посиланнями, навіть якщо їх надали друзі.
• Встановлюючи перевірені програми, контролюйте, щоб на ПК не додались небажані програми.
• Не переглядайте інформацію за невідомими посиланнями (друзі, які ними діляться можуть не підозрювати про загрозу).
• Не відкривайте листи-спам, вони можуть містити віруси.

За матеріалами журналу «На Урок»

https://www.youtube.com/watch?v=1c6RMovuir0

 

Вплив зайнятості на зниження рівня тривоги й поліпшення емоційного стану

В умовах світової пандемії коронавірусу складно не панікувати, особливо, гортаючи стрічку новин у віртуальній мережі. Що ж потрібно зробити, щоб знизити рівень тривоги і поліпшити емоційний стан?

У сучасному світі, коли доступ до інформації є постійно і кожен може прочитати будь-яке джерело, а інформація, яка подається, не завжди офіційна і достовірна, часто емоційно насичена, «вражаюча», то люди, звичайно ж, не можуть не реагувати на неї. Хвилюватися – це нормально. Адже є загроза життю і здоров’ю людей. Зрозуміло, що ми хвилюємось і про себе, і про своїх близьких та рідних. Однак, для зменшення рівня напруги і стресу від потоку інформації варто застосовувати критичне мислення: аналізувати та перевіряти інформацію, яку ми отримуємо, опиратися на офіційні джерела, більш критично оцінювати інформацію Варто також подбати про засоби особистого захисту та дотримання правил карантину – це підвищує рівень впевненості у ситуації і відповідно знижує рівень напруги.

Паніка та стрес негативно впливають як на фізичний стан організму, так і на емоційну та розумову сферу. Знижується критичність мислення, починає домінувати ділянка головного мозку, яка відповідає за виживання, так зване амигдаливидне тіло. Виділяються гормони адреналін та кортизон, підвищується артеріальний тиск тощо. Тривале перебування в такому стані може спричинити значний вплив на організм людини. Тому важливо навчитися опановувати себе та керувати своїми емоціями.

У кожного з нас є речі та місця, пов’язані з приємними подіями і щасливими моментами. Для заспокоєння варто «повертатися» в такі місця. Це можна роботи навіть подумки, пригадуючи ситуацію та отримуючи ресурс зі спогадів. Також допомагає спілкування з приємними людьми, читання улюблених книг, перегляд фільмів, бажано з позитивним сюжетом. Не варто забувати і про наші ритуали, наприклад, ранкову каву чи читання книги в улюбленому кріслі. Коли ми звикаємо до якогось певного ритуалу, то його дотримання в особливі періоди, такі як карантин, сприяє більш спокійному сприйняттю ситуації. Це допомагає нам зберігати контроль над ситуацією.

З метою самозаспокоєння можна використовувати вправи для м’язової релаксації, різноманітні дихальні вправи тощо. Наприклад, так зване «дихання по квадрату»: на 1,2,3,4 вдихаємо повітря, на 1,2,3,4 затримуємо дихання, на 1,2,3,4 видихаємо і знову на 1,2,3,4 затримуємо дихання. Якщо виконувати цю вправу кілька хвилин – хвилювання знижується.

https://www.youtube.com/watch?v=XINDDlnH3As

 

 Яким чином оптимізувати

соціальну ізоляцію

Навряд чи в Україні залишилися школярі, які нічого не чули про коронавірус (COVID-19). Але, можливо, те, що вони чули – не зовсім правда, або вони не можуть дати раду своїми страхам і емоціям.

Прошу ознайомитися з  порадами організації “KidsHealth” про те, як говорити з дітьми про пандемію.

Визначте, що ваша дитина знає

Запитайте, що дитина чула про коронавірус у школі, що читала. Це дасть можливість дізнатися, наскільки дитина володіє правильною інформацією.

Забезпечте інформаційний супровід

Будьте в курсі, звідки дитина бере інформацію. Рекомендуйте надійні ресурси, щоб дитина не читала новини, які лякають чи викривлюють факти.

Спостерігайте

Якщо дитині не цікава ця тема – не запитуйте. Це нормально.

Забезпечте комфорт і чесність

Якщо дитина запитує щось, про що ви не знаєте, – так і скажіть. Використайте це запитання як шанс дізнатися щось разом. Перевірте інформацію в офіційних джерелах.

Зберігайте спокій

Говоріть із дитиною спокійно і впевнено. Поясніть, що більшість людей, які хворіють на коронавірус, почуваються так, ніби в них застуда або грип. Пам’ятайте, що коли переймаєтеся ви – переймаються діти. Тож намагайтеся не виглядати засмученими.

 

Дайте простір для страху

Боятися – природно. Думати, чи можу я теж захворіти – теж. Але поясніть, що діти хворіють не так серйозно, як люди похилого віку. Дайте зрозуміти, що перейматися – нормально. Розпізнавання цих почуттів і розуміння, що важкі часи минуть і життя повернеться до норми, – допоможе дітям бути стійкими.

Допоможіть контролювати ситуацію

Порекомендуйте дітям робити щось, що дасть відчуття контролю над ситуацією. Поясніть, що хороший сон і ретельне миття рук допоможуть залишатися здоровими і сильними. Зауважте також, що регулярне миття рук допомагає зупинити поширення вірусу між людьми. Будьте прикладом для наслідування – мийте руки часто.

Говоріть про локальні та глобальні заходи безпеки

Пояснюйте, що робиться для того, щоб зберегти здоров’я людей. Дітей може заспокоїти інформація, що лікарні й лікарі готові подбати про людей, які захворіють. Чи що науковці вже працюють над вакциною.

Допоможіть бути на зв’язку

Діти і підлітки можуть більше хвилюватися за родину і друзів, ніж за себе. Наприклад, якщо дитина знає, що люди похилого віку більш схильні важко захворіти – то можуть перейматися за дідусів і бабусь. Дозвольте їм поспілкуватися скайпом, щоб заспокоїтися.

Продовжуйте говорити 

Використовуйте розмови про коронавірус як нагоду допомогти дітям дізнатися більше про їхнє тіло і те, як імунна система бореться з хворобами.

Говоріть про інші події

Важливо допомогти дітям осмислити історії, які вони чують. Запитуйте: “Що ти думаєш про ці події?”. Як ти думаєш, чому так відбувається? Такі запитання дозволять відволіктися від новинних тем.

Як говорити з дитиною про пандемію

Пандемія короно вірусу та карантин змінили наше повсякденне життя, звичний спосіб життя. Це не просте психологічне випробування для усіх дорослих та дітей.

У цей непростий час помилково вважати, що діти нічого не помічають. Діти часто віддзеркалюють поведінку батьків, які можуть спроектувати на дітей свою тривожність, панічні настрої, страх, або безвідповідальне ставлення до правил карантину. Спостерігаючи за батьками, діти повинні відчувати спокій та впевненість, відповідальність, тоді дитина зрозуміє: все можливо подолати.

Потрібно спокійно поговорити з дитиною і спробувати зрозуміти, що саме зараз відчуває дитина. Заспокоїти її. 

https://smr.gov.ua/uk/novini/nashe-video/17269-diznajsya-pro-svoyu-silu-dityam-pro-koronavirus.html

11 січня

відзначають міжнародний день "Дякую"

Кожній людині важливе розуміння, що її вчинки, слова підтримки є важливими для оточуючих. Ось тому так, важливо вміти дякувати, висловлювати подяку.

Шановні батьки!

Висловіть дитині свою вдячність

Мабуть, найважливіший спосіб виховати вдячних дітей – це самому моделювати подяку. 

Особливо корисно показати дітям, наскільки ви їх цінуєте.

"Почніть з того, щоб показати своїм дітям, наскільки ви вдячні за їх продумані або корисні дії.

Конкретно вкажіть, як вони вплинули на вас: "Дякую, що погралися з собакою, коли я була зайнята (зайнятий). Це було дуже важливим для мене".

Подяка спонукає ваших дітей передати її іншим", – розповідає Емі Маккріді, засновниця організації "Позитивне батьківство". 

Експерти зазначають, що знання того, що тебе цінують, допомагає легше висловлювати подяку за іншим. 

Покажіть, як ви дякуєте іншим 

Батькам важливо на власному прикладі показати, що вони висловлюють подяку іншим людям в повсякденному житті. 

"Нехай діти побачать, як ви щодня дякуйте різним людям у своєму житті – від касира в продуктовому магазині до їхніх вчителів", – зазначає Маккріді. 

Батьки можуть висловити вдячність за прості речі, акцентуючи на цьому увагу. 

Поговоріть про те, що означає подяка

 "Маленькі діти часто вчаться подяки, як різновиду ввічливої поведінки – бездумно кажучи "дякую" як частину сценарію", – розповідає  Джакомо Боно, доцент психології Каліфорнійського державного університету. 

Боно рекомендує детально розповісти про людей і речі, які ми цінуємо, і про нашу відповідальність визнати це перед ними.

Професор психології і нейробіології Університету Північної Кароліни Андреа Хусонг розповідає, що вдячність – це досвід, що складається з чотирьох частин:

• що діти помічають у своєму житті;
• що вони вдячні за те, що вони мають;
• що вони думають про те, чому вони отримали ці речі;
• що вони відчувають до них і що роблять, щоб висловити подяку.

При цьому батьки повинні вголос пояснювати думки і почуття, пов'язані з тим, що вони цінують.