Слово - пароль
Поговоріть про нього зі своєю дитиною і підлітком, щоб вони це знали та не забувайте повторювати через певний час наступне.










Слово - пароль
Поговоріть про нього зі своєю дитиною і підлітком, щоб вони це знали та не забувайте повторювати через певний час наступне.
Сон — це одна з головних потреб людини. Саме від нього залежить наше здоров‘я та ефективність протягом дня. Від постійної нестачі сну у людини можуть розвиватися різні захворювання, виникати дратівливість і нездужання. Сон оновлює системи організму, дає змогу почуватися енергійним і жвавим протягом усього наступного дня.
Чому людям під час війни складно заснути
Кожного дня під час війни наш організм перебуває у стресі. Через військову обстановку людина переживає потрясіння, яке може призвести до занепокоєння та виникнення тривоги. Стрес може стати хронічним через повсякденні ситуації, що загрожують життю. Люди швидко й гостро реагують на страшні події: вибухи, сирени, повітряні тривоги, погані новини від рідних тощо. Нервова система ослаблена, тригери ускладнюють повноцінний сон. Багато людей не хочуть спати, а деякі просто не можуть. Нервова система виснажена –— це і є одна з причин безсоння.
Щодо безсоння — це стан, при якому важко заснути або довго спати. При стресі високий рівень адреналіну змушує організм під час сну не відпочивати, а продовжувати активну роботу. Через це люди прокидаються більш втомленими. Виходить, що стрес може викликати безсоння, а безсоння зі свого боку тільки посилює стрес. Трагічні події, шок, потрясіння, тривожність — усе це може генерувати хронічне безсоння. Ситуація погіршується, коли люди вживають алкоголь, нікотин, каву, чай та інші напої, що містять кофеїн.
Ознаки безсоння: труднощі з засинанням, почуття втоми, сонливість протягом дня, втома після пробудження, неспокійний сон, неможливість зібрати думки докупи.
Поради, як повернути здоровий сон:
• лягайте та прокидайтеся в один і той же час;
• не читайте новини та не користуйтеся телефоном мінімум за півгодини до сну;
• робіть дихальні вправи: прислухайтеся до власного дихання, намагайтесь вдихати і затримувати подих, а потім повільно видихати;
• протягом дня лягайте відпочити бодай на двадцять хвилин — це допоможе значно покращити самопочуття та відновити сили;
• перед сном мрійте та думайте про хороше, згадуйте приємні моменти життя, від яких на душі теплішає;
• робіть легкі фізичні вправи та частіше гуляйте на свіжому повітрі — це сприятиме вчасному засинанню;
• торкайтеся уві сні до близької людини, дитини, іграшки або подушки. Тактильний контакт допоможе заспокоїтися і зняти стрес;
• дотримуйтесь гігієни сну;
• зменшити тривожність допомагають медитації, йога-нідра та інші техніки свідомого розслаблення;
• відновлення довоєнних умов проживання там, де це можливо. Щоденні рутинні заняття допоможуть розігнати стрес і підтримувати нормальний ритм життя;
• якщо ви не в змозі заснути, встаньте і займіться тим, що вас зазвичай заспокоює: почитайте книжку, помедитуйте, намалюйте щось. У жодному разі не читайте новини. Щойно відчуєте ознаки наближення сну — йдіть у ліжко.
Системність відіграє важливу роль для здорового сну. Якщо з першого разу жодна з порад не допомогла, не засмучуйтесь і продовжуйте практикувати далі. Ви обов’язково відчуєте користь від них, дайте собі час.
Джерело https://hust3.school.org.ua/news/10-35-47-14-12-2023/
Гра
Це імпровізована психічна гра, у яку двоє людей грають удома. Один лягає, заплющує очі, а інший проводить його голосом, повторюючи фрази наче заклинання:
"Червоні двері, жовті двері, будь-які інші двері"
Після цього той, хто "грає", ніби бачить себе у темному просторі з багатьма дверима різного кольору. Він описує, що бачить, а гід "веде" його далі.
Мета - пройти крізь двері, побачити, що за ними, але не всі двері безпечні. Деякі "лякають", деякі "викликають страх", інші - світлі й спокійні.
"На перший погляд, ця гра здається невинною розвагою, але з точки зору психології вона запускає стан легкого трансу або гіпнагогії - тобто стану між сном і реальністю. Учасник ніби "мандрує" по своїй уяві, але фактично - занурюється у глибини підсвідомого", - каже сімейний психолог та холістичний психолог-практик Анна Богомолець-Ланіна.
Гра популяризувалася у TikTok у 2020-2021 роках. Її порівнюють з "астральною проєкцією" або "гіпнотичними сеансами", але насправді вона має більше спільного з медитативною практикою у стані зміненої свідомості.
Ні, потойбічне тут лише в уяві. Все, що бачить гравець, це продукт свідомості.
Двері - символи підсвідомих установок.
Червоні двері - часто асоціюються з небезпекою, тривогою.
Жовті двері - з відкритістю, ясністю або дитячими спогадами.
Кольори у снах і візуалізаціях завжди мають значення, але не магічне, а психологічне.
"При тривалому повторюванні слів, монотонно, підлітки можуть провалюватися у стан сенсорної депривації, тобто повної релаксації та внутрішнього заспокоєння, відключення від зовнішніх подразників. Але до такої релаксації не всі схильні. Нестійка психіка дитини (підлітка) часто схильна до самонавіювання, думки оточуючих, друзів і от коли лежать, повторюють і часто щоб не підвести друзів, говорять що бачать, або дійсно під впливом друзів, самонавіювання можуть бачити", - вважає психіатр та невролог Євген Скрипник.
Він додав, що як психіатр не вважає цю гру проблемою. Вона чимось схожа на течію з квадроберами, які були актуальні буквально півроку тому, а зараз вже всі заспокоїлися.
На певну групу дітей та підлітків ця гра може впливати дуже негативно, оскільки через свою емоціональність та фантазію вони можуть бачити значно більше, і відповідно - лякатися значно гірше.
"Є такий феномен, як "сонний параліч" до речі, і коли людина спить і ранком починає прокидатися, коли ще триває фаза швидкого сну (коли м'язи ще не працюють, але людина часто бачить сновидіння) і коли вона ранком через якусь причину прокидається в цю фазу і вона відкриває очі, а руками й тілом поворухнути не може і виникає страх і таламус який відповідає за зір і страх і тим самим людина бачить "домових", чортів тощо. Тобто того чого боїться - те і бачить", - навів приклад психіатр.
За його словами, підлітки, які є більш емоційно лабільні, легко піддаються самонавіюванням та навіюванням думки інших, особливо ровесників.
"Грають в цю гру, і вже бояться побачити чорний силует. Тобто засинають і провалюються в сон і ймовірно концентруються на своїх відчуттях і отримують чорний силует тощо. Небезпечно? Підвищення тривожності, порушення сну, панічні атаки тощо. Але це не паралельний світ", - додає Євген Скрипник.
Гіперемоційність. Дитина може надто серйозно сприйняти гру, а страх залишиться.
Самонавіювання. Фрази, які повторюють під час гри, впливають як установка.
Проблеми зі сном. Після глибокого занурення важко заспокоїти нервову систему.
Втрата зв’язку з реальністю (рідко, але можливо у дітей із тривожними розладами).
"Кольорові двері, які бачить дитина, - це метафори: психіка "підкидає" образи, пов’язані з її особистим досвідом, страхами чи бажаннями. І хоча це не має буквального зв’язку з потойбіччям, образи можуть бути дуже яскравими, іноді - лячними, особливо для вразливої та нестабільної у цей період підліткової психіки. Безпечним цей процес назвати не можна. У деяких дітей після таких ігор спостерігаються нічні кошмари, тривожність, навіть панічні атаки. Особливо якщо "подорож" торкнулась витіснених страхів чи травм", - додає психолог.
"Я раджу батькам бути уважними до подібних ігор, відкрито говорити з дітьми про те, як працює уява, і пропонувати безпечні форми самовираження - творчість, арт-терапію, мріяти (daydreaming), дошка бажань, казкотерапія. Дитина має право досліджувати свою уяву та свідомість, але з внутрішнім відчуттям безпеки й підтримки", - радить батькам Анна Богомолець-Ланіна.
Джерело https://www.rbc.ua/rus/styler/chervoni-dveri-zhovti-dveri-chi-spravdi-pidlitkova-1745073913.html
Формування адекватної
самооцінки дитини.
Самооцінка є
однією з найважливіших характеристик особистості. Через ставлення до себе
людина сприймає і інших людей, і весь навколишній світ. Цікаво, що самооцінка починає формуватися вже в дуже ранньому віці - в
3-4 роки, тому це питання ніяк не можна залишити без уваги.
Роль і складові
самооцінки
Дорослі часто применшують значення самооцінки в житті дошкільняти,
помилково припускаючи, що в цей період важливіше отримувати знання і освоювати
навички, які знадобляться в школі. Однак саме самооцінка багато в чому визначає
і соціалізацію дитини в колективі, і її активність і амбіції.
Психологи виділяють дві складові самооцінки -
інтелектуальну і емоційну. Інтелектуальна частина являє собою
результат самоаналізу, визначення своїх слабких і сильних сторін, порівняння з
оточуючими і їх здібностями. Емоційна складова формується під впливом думки
членів сім'ї, друзів, викладачів і т. д. У дітей до 6 років домінує емоційний
компонент, тому ставлення батьків до успіхів, здобутків, поведінки дитини в цей
час надзвичайно важливий.
Самооцінка
складається, по-перше, під впливом тих оцінок, які дають людині інші люди.
Людина схильна оцінювати себе так, як, на її думку, вона оцінюється оточуючими.
Зневага до такого роду «зовнішньої» оцінки рідко буває щирою,
людина так чи інакше її враховує. По-друге, самооцінка формується в результаті
зіставлення образу реального «Я» (якою людина бачить сама себе) з образом
ідеального «Я» (якою людина бажає себе бачити). Високий ступінь збігу між цими
утвореннями відповідає гармонійному душевному складу особи. Самооцінка залежить
також від того, якою мірою людина відчуває себе таким, що належить до значущої
для нього соціальної групи.
Для дитини
3-6 років найбільш авторитетною, як правило, є оцінка мами і тата. Проте, діти
прислухаються і до слів інших людей - дітей в дитячому саду, вихователів,
бабусь і дідусів, учителів і т. д. Нерідко критика оточуючих призводить до
того, що у дитини формується занижена самооцінка, яка змушує її сумніватися в
своїх здібностях . Або, навпаки, надмірна любов друзів і родичів переконує
дитину в її винятковості і досконалості. Завдання батьків - вибудувати
виховання таким чином, щоб похвали і критика на адресу дитини сприяли адекватному
розвитку самооцінки.
Зробити це
допоможуть прості правила поведінки в
сім'ї:
20.Правильно хваліть (не
просто одним словом, а описуйте те, що ви бачите і бажано через призму власних почуттів).
21.Визнавайте право власності дитини та
питайте дозволу, якщо
берете її речі.
22.Давайте вибір і можливість дитині брати на себе
відповідальність. 23.Привчайте дитину до самостійності.
24. Питайте пораду у дитини.
25. Говоріть з дитиною про її почуття.
26. Давайте можливість
дитині експериментувати, задовольняти свою потребу в пізнанні світу, в
цікавості.
27. Адекватно
реагуйте на невдачу дитини.
28. Не
принижуйте, не вдавайтесь до фізичного і психічного насилля, не ображайте та не
висміюйте дитину.
29. Ніколи не критикуйте
особистість, а якщо дитина і вчинила не зовсім добре, то звертайте увагу лише
на дії.
Загалом, у
родині слід створити доброзичливу атмосферу, де цінуються чесність, старання і
підтримка один одного. Пам'ятайте, що діти з адекватною
самооцінкою швидше вливаються в колектив, легше переживають невдачі і охочіше
рухаються до поставленої мети.
Посилання на використані джерела:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0
https://satanivska-gromada.gov.ua/poradi-dlya-batkiv-14-47-46-10-11-2016/
https://dity.in.ua/statti/rozvitok-i-vikhovannya/yak-dopomogti-ditini-pravilno-formuvati-samoocinku
«Просто перенеси пакунок — заплатимо 3000 $. Ти ж не слабак?»
Дедалі частіше ми бачимо випадки, коли російські спецслужби вербують українських підлітків через інтернет. Обіцяють легкі гроші, «дорослі» завдання й «важливу місію», а потім дистанційно підривають своїх агентів.
Нещодавній вибух в Івано-Франківську, де один завербований ворогом підліток загинув, а інший утратив ноги, показав: ми мусимо діяти на випередження❗️
Щоб допомогти батькам і вчителям захистити молодь, Голоси дітей розпочинають серію навчальних дописів про вербування підлітків і те, як вберегти їх від можливого впливу.
Якщо ж ви помічаєте тривожні зміни в поведінці дитини, звертайтеся по консультацію до наших спеціалістів:
📞 0800 210 106 (безоплатно)
Чому діти брешуть?
Батьків, педагогів часто мучить питання – чому дитина бреше? Що її до цього спонукає? Часто дитяча брехня захоплює дорослих зненацька.
Діти брешуть з тих же причин, що і дорослі: аби їх прийняли у компанії, аби отримати увагу, певний статус, завдати комусь болю, чи через страх наслідків викриття неправди.
Та брехня може стати поганою звичкою, бо діти ще не розуміють значення правди так, як її розуміють дорослі. Давайте разом розбиратися, чому ж діти брешуть.
Один різновид брехні – це видавання бажаного за дійсне. Дитина може розказувати про поїздку в якесь цікаве місце, де вона ніколи не бувала, але хотіла потрапити. Інша дитина може повірити, дорослий, який знає правду, замислиться над тим, що стало поштовхом для такої поведінки. А діти створюють власну реальність, знаючи, що у них точно є вдячні слухачі.
Як стверджують психологи, цей етап мине в 7-9 років, бо в цей період образне мислення знижується, а однолітки стають менш довірливими. Використайте цей період для навчання. Якщо ви почули відверту брехню від дитини, будьте обережні у словах. Не опускайтесь до образ чи звинувачень, покажіть, що ви знаєте про брехню, але не сердитесь. Дитина так само вчиться, що не потрібно брехати. Якщо брехня є результатом прихованих бажань, поговоріть про те, як ці бажання втілити в життя.
Що стосується дошкільнят, вони часто не можуть чи не хочуть відрізняти правду від брехні. Для них Білосніжка, трансформери чи ніндзяго – реальні персонажі, які десь існують. До семи років не варто очікувати від дитини вміння відрізняти правду від фантазії. І не знищте в дитині потяг до фантазування, можливо, ви лишаєте світ без визначного письменника.
«Хто розлив сік? Це зробило тигреня Макс, воно заходило в гості» – щось подібне можна почути від дошкільняти, адже вигадані персонажі для них так само реальні, як і живі люди. Їм подобається жити у власному світі. Цінуйте уяву дитини та насолоджуйтесь цим етапом, розвивайте дитячу фантазію (і свою власну). Дорослі часто вважають, що важливо, аби все спиралось на реальність, але це не завжди має сенс. Світ дітей – це не тільки те, що є насправді. Вони вигадують, бо це інколи допомагає впоратися з реальним світом, з цими дорослими реаліями, які так складно контролювати.
Якщо ви помітили, що дитина звинувачує уявного друга, запитайте про деталі. Так ви швидше дізнаєтесь правду. Разом з тим запитайте себе, чому малюк хоче, аби ви думали, що він цього не робив. Можливо, ви надто бурхливо реагуєте на різні ситуації?
Діти часто брешуть, бо хочуть порадувати батьків. Якщо у них з’явиться відчуття, що сказане викликає позитивні емоції в оточуючих, то неправда вже не вважатиметься за чимось поганим. Вони часто роблять вибір на користь формування гарного враження зараз, забуваючи, що потім, коли брехня розкриється, ймовірніше за все буде покарання. Дитина робить це без злого умислу, бо хоче, щоб мама просто посміхнулась та сказала «дякую». З часом прийде розуміння, що така тактика не спрацьовує, тому потрібно відразу говорити правду, а ще краще – виконувати прохання.
Діти бояться бути покараними, тому брешуть. Страх стирає відчуття провини за сказану неправду. Особливо це актуально для родин, де практикують тілесне чи моральне покарання за провину. Діти, які бояться кари, скажуть усе, аби уникнути її.
Підозрюючи щось неладне, просто скажіть: «Обіцяю, що не буду сердитися за поганий вчинок». І дотримуйтеся свого слова, адже дитина вам довіриться. Слухайте спокійно, запитайте, чому так трапилось, і допоможіть виправити ситуацію. Поясніть, що ви можете розлютитися на брехню, а не на помилку. Кращий спосіб позбавити дитину звички обманювати – підтримувати, коли вона говорить правду.
У певний момент періодична брехня може перетворитися на звичку. Дитина хоче надурити, її стосунки з оточуючими будуються на брехні. Основна причина такої поведінки – невдоволеність реальним життям та постійні побоювання реакції батьків (зазвичай малечу не хвалять у жодному випадку). Діти брешуть тому, що їх навчили, що вони погані. Найчастіше дитина бреше не тільки оточуючим, але й собі, і починає жити у власному вигаданому світі. У цьому випадку допоможе консультація сімейного психолога, бо потрібно, аби й батьки переглянули власну поведінку.
Діти брешуть, бо хочуть справити враження на інших. Наприклад, син розкаже друзям, що на змаганнях пробіг швидше за інших, а донька розкаже батькам, що з математики отримала 12 балів, правда, вчителька записала їх у свій блокнот, а не в щоденник. Часто це відбувається задля маскування невпевненості. Спроба бути краще за своїх однолітків може стати причиною відвертої брехні чи перебільшеної правди.
Якщо ви спостерігаєте, що дитина бреше, аби справити враження на інших, попрацюйте над її самооцінкою. Та спершу поговоріть, до чого може призвести подібна поведінка. Також допоможіть налагодити контакт з однолітками без брехні. Хваліть за зусилля, а не за результат.
Передусім важливо зрозуміти причину брехні. Немає жорстких рекомендацій, які стануть панацеєю в усіх випадках, проте є загальні рекомендації:
1. Якщо це брехня через брак уваги, то можна не робити акценти на ситуації, а одразу перейти до нейтралізації першопричини проблеми. Починайте працювати над підвищенням самооцінки дитини, спілкуйтеся з нею, покажіть її значущість.
2. Коли ситуація ускладнилась, але не є критичною, зробіть зауваження, типу: «Твоя розповідь звучить, наче казка. Може, ти розкажеш мені, що відбулося насправді?». У такий спосіб ви можете звернути увагу на поведінку дитини і спонукати її казати правду.
3. Серйозну проблему потрібно вирішувати більш радикально. Це актуально передусім для школярів старше 10 років. Дайте зрозуміти дитині, що брехня може призвести до поганих наслідків чи незначного покарання (не користуватися ґаджетами, не отримати частину кишенькових коштів тощо). Системна чи серйозна брехня тягне за собою більш серйозні покарання.
5. Влаштовуйте перевірку правдою. Якщо у класі трапилась якась оказія, і ви знаєте, хто винуватець, дайте можливість сказати правду, навіть якщо спершу була озвучена відверта брехня. Ефективно діє фраза: «Я вийду на 10 хвилин, а потім повернусь, аби озвучити те саме запитання. Якщо ви скажете правду, то проблем у вас не буде».
6. Налаштуйте дитину, нагадавши, що ніхто не ідеальний, всі помиляються. Але кожен може виправитися, зробивши вибір на користь правди.
7. Враховуйте особливості кожної дитини. Наприклад, учень з синдромом дефіциту уваги схильний до імпульсивних відповідей, які схожі на брехню. Дайте йому додатковий час, аби вони могли сформулювати нормальну відповідь. Така імпульсивність заважатиме і вдома, й у школі. Коли це стало перепоною навчанню, разом виробляйте повільніший темп роботи.
Також психологи рекомендують будувати довірливі відносини. Особливо актуально це у спілкуванні з підлітками. Чим старша дитина, тим гірші наслідки можуть бути у гіпотетичної брехні. Наприклад, ви знаєте, що ваш син чи донька пішли на день народження друга. І ви здогадуєтесь, що там буде алкоголь, хоча вас запевняли, що всі питимуть солодку воду. Уявіть, що підлітки пили спиртне і комусь стало погано, чи вони втрапили в халепу. У цій ситуації ви хотіли, аби дитина зателефонувала і попросила про допомогу, чи збрехала, лякаючись покарання? Побудова довірливих відносин вимагає часу, тому варто «починати з учора».
Не називайте дитину брехуном, це жахлива помилка. Ця проста фраза може травмувати та мати погані наслідки. Якою б не була мотивація першої брехні, наступного разу в голові буде думка: «Мама все одно не повірить мені, навіщо говорити правду?». Це спричинить погіршення емоційного стану та може породити серйозні комплекси.
Це основне правило. З будь-якою ситуацією можна впоратися, варто приділити більше уваги дитині, адже у кожної неправди є своя причина, і дорослі мають її знайти, аби у майбутньому таке не повторилось.
Джерело https://naurok.com.ua/post/chomu-diti-breshut-ta-scho-z-cim-robiti
Слово - пароль Поговоріть про нього зі своєю дитиною і підлітком, щоб вони це знали та не забувайте повторювати через певний час наступне...