Попри тривогу та напругу. Як допомогти дитині заснути. Поради Світлани Ройз

 Зараз дітям потрібне більше часу та нашої допомоги, щоб відчути хоча б відносну безпеку та захист

Для дітей і для дорослих тема сну зараз може бути пов’язана з напругою і тривогою. І нам особливо важливо створювати «простір сну», звички, ритуали, щоб давали сигнал нашій парасимпатичній системі — «вмикайся, все спокійно, можна розслаблятися».

Екологія сну: намагатись не дивитись мультфільми в ліжку, за годину до сну не грати в комп’ютерні ігри. Переходити в «тихий» і більш повільний режим. Створювати «сонні ритуали»: якщо є можливість — вмивання, переодягання (хоч маленьку деталь одягу, наприклад — нічні шкарпетки), можливо, обіймання, казки, колискові, масаж. Зараз дітям потрібне більше часу та більше нашої допомоги, щоб відчути хоча б відносну безпеку та захист, в якій можна дозволити собі заснути. Ритуали створюють простір передбачуваності — безпеки.

Донька мене кожної ночі питає: «А тривога буде?» Я їй відповідаю: «Напевно, так. А що ми будемо робити, якщо буде сигнал сирени?», — і вона сама розповідає послідовність дій. Це дає їй відчуття контролю.

Ми можемо вигадувати і докладно описувати чи створювати із подушок та пледів «безпечне захищене місце». Я можу запитувати: «Хто буде Хранителем твого сну?»

Ритуали створюють простір безпеки

Зараз багато дітей бояться темряви — тут стануть у пригоді ігри з ліхтариками, тіньовий театр. Сьогодні я зробила з клаптику коробки трафарет — ангела. Його можна використовувати як фігурку «хранителю сну», а можна зробити (якщо наклеїти на серветку чи на малюнок дитини) вітраж.

Перед сном я можу запитати: «Що б ти хотіла із собою взяти із цього дня в новий день?» Так ми фіксуємо ресурс.

А якщо відбувалося щось складне, я можу попросити покласти руки на чоло і потилицю (це кінезіологічна вправа) і попросити, щоб дитина сказала, що хоче залишити в дні минулому, чи відпустити з гелієвою кулькою в повітря, чи скласти в сейф на зберігання.

Коли дитина каже: «Я боюсь, що щось погане може статися», ми можемо разом уявити, що над всіма нами купол, який нас захищає. Можемо молитись, співати разом. Бажати всім-всім дітям та дорослим спокою та безпеки. Просити наш Рід допомогти нам і захищати.

Будуть доречні будь-які масажі, поцілунки, обійми, наші теплі доторки. Можливо, дитина прислухається до нашого серцебиття. Саме зараз важлива наша рука чи іграшка, контакт з якою можна відчувати.

Коли дитина каже:

— Я ніяк не можу заснути…

— А ти зараз «внутрішнім зором» подивись в середині на своє тіло. У моєму тілі є місця, де я відчуваю згустки напруги, важкості. Я їх бачу, вони, як крижинки. Коли я тепер дивлюсь на крижинку у мене в потилиці, мій погляд, як сонечко, її розчиняє. Вона тане від мого погляду. А у тебе де крижинки? У ніжках є? Ні? А де?.. (торкаємося)

— А ти уяви, що будь-яка думка — це пір'їнка чи метелик. Як тільки-но вона з’явиться, уяви, що відпускаєш її у небо. З’являється нова, ти і її відпускаєш у небо. Дивись, як вона летить — високо-високо.— Я боюсь, що не засну…

— Коли я лежу, у мене в голівці крутиться те, що я хотіла зробити, але не зробила.

— А ти уяви, що ти усі думки і справи, як іграшки перед сном, розкладаєш по поличках: кожну справу і кожен спогад — на свою поличку.

— А у мене, коли я лежу, у животику щось дрижить і заважає спати.

— А ти поклади ручку на животик. Відчуй, яка рука тепла і важка. Від неї по животу розтікається тепло. Може, твоя ручка, як кошеня, яке лежить і муркоче. Ти повільно-повільно дихаєш, і кошеня-ручка повільно піднімається та опускається від твого дихання.

Або:

— А ти поклади ручку на животик і потряси нею так само, як і животик. Що зараз відбувається?

Або:

— А ти поклади ручку на животик долонькою догори й уяви, що те, що в ньому дрижить, з’являється на долоні. Що це? Чого воно хоче? Може, якщо воно цього хоче, накрий його долонькою і вклади спати? А може, його відпустити на місяць і до зірок?

— Я думаю про те, що ніяк не можу заснути. І від цього не можу заснути.

— Коли думки ходять по колу — змотуй їх у клубок. Уяви, що ти намотуєш м’якеньку ниточку в клубок, виток за витком.

— Я не можу заснути… Я чогось тривожусь, а чого саме — не знаю.

— Уяви себе у самому чарівному місці. Самому найбезпечнішому для тебе. Там буде травичка? А сніг? А веселка? А люди? А що там буде? Там обов’язково буде перебувати Хранитель Сну. Йому можна передати, як хмаринку, усі твої тривоги. Прямо зі свого тіла випусти їх і віддай Хранителю. І попроси про найдобріший сон. Хранитель Сну може тебе надихнути на самий-самий добрий сон.

— А ти уяви, що твоя думка зараз човником пливе у «завтра» по річці. Човник з кожною секундою по м’якеньких-прем'якеньких хвилям упливає все далі і далі.— Я не можу заснути, тому що хочу, щоб скорше настав ранок.

Або:

— Уяви, що твої думки і дихання — повільні і ліниві. Зовсім, як лінивці. Тепер ми заморожуємо час і він рухається, тече, але стає повільнішим і повільнішим. І думки, і дихання… повільнішеее.

— Я ніяк не можу заснути. Мені заважають усі звуки.

— Дослухайся тепер до звуку сну (потрібно якомога низьким, протяжним звуком кілька разів на одній ноті проспівати: Ууууууууууууууууууууууууууууу).

Добрих снів. І нехай діти сміються уві сні, і нам буде спокійно.

Джерело https://life.nv.ua/ukr/blogs/yak-dopomogti-ditini-zasnuti-poradi-batkam-psihologiya-50237420.html