Основні ознаки «токсичної дружби». 

Поради батькам

Зниження самооцінки, постійне почуття провини та емоційне виснаження — ось головні наслідки токсичних стосунків. Нерідко в токсичну дружбу чи романтичну історію потрапляють підлітки, адже вони більш вразливі до соціальних установок, які накладає суспільство. Як батькам помітити, що дитина чи підліток загрузли в нездорових взаєминах, і як допомогти вийти з них?

Що робить нас більш вразливими до токсичних стосунків?

У токсичні стосунки може потрапити будь-хто — незалежно від віку, статі чи життєвого досвіду. Ми вразливі до нездорових стосунків через два основні фактори: соціальні установки та модель поведінки батьків.

Пригадайте себе у школі: якщо хлопчик смикнув дівчинку за косичку або стукнув книжкою чи портфелем, дорослі вважають це залицянням. Вчителі дуже часто в таких ситуаціях кажуть: це ти просто йому подобаєшся, він так проявляє свою увагу. Нерідко таку думку підтримують і батьки. Таким чином, і вчителі, і батьки заспокоюють дитину і дають зрозуміти, що вияв почуттів через фізичну силу є нормальним. Це початок формування дуже деструктивної установки, яка пізніше може призвести до виправдання «б’є значить любить». Після такого «загравання» людина зазвичай почувається приниженою, ображеною, злою. Тому після такого дрібного інциденту у школі чи у дворі дитину треба не заспокоювати, а допомогти прожити свої емоції — запитати: як ти почуваєшся? Що би тобі хотілося зараз зробити? Як ти бачиш закінчення цього конфлікту? Дитині треба пояснити, що проявляти увагу можна по-різному, але залицяння і турбота виключають будь-яке насильство — фізичне чи емоційне.

З боку виховання, на дитину дуже впливає модель поведінки батьків між собою і до дитини. Якщо в сім’ї почуття проявляються через гіперопіку, яка насправді ранить і створює відчуття безпорадності й беззахисності, це також передумови потрапляння в токсичні стосунки надалі. Якщо мама дозволяє собі телефонувати тисячу разів на день, щоб проконтролювати дитину, і пояснює це турботою, то підліток у дорослому житті саме так сприйматиме піклування і турботу до себе.

Як пояснити підлітку, що таке токсичні стосунки?

Якщо посадити підлітка і сказати: «Слухай, є така небезпека — токсичні стосунки» — це не спрацює. Підлітковий вік сам по собі не є небезпечним, шкідливим чи жахливим. Він — як лакмусовий папірець, проявляє всі несправності в стосунках батьків і дітей. Чим відкритіша була комунікація до підліткового віку, тим легше вам буде спілкуватися з дитиною в підлітковому віці. Найважливіше — говорити з підлітками про почуття. Мама чи тато можуть обережно сказати: «Знаєш, я можу помилятися, але мені здається, що твій бойфренд трохи токсичний. Як ти почуваєшся, коли він телефонує тобі по тисячу разів на день? Що ти про це думаєш?»

Людина, яка потрапила в токсичні стосунки, ніби весь час носить на очах шори: вона бачить реальність крізь вузеньку шпарину, яку дозволяє партнер. Токсичні стосунки вкладаються у формулу «що б ти не зробив, ти завжди винен». Почуття провини — це суть і мета цих нездорових взаємин. Тому важливо, щоб підліток зрозумів: часом ми почуваємося винними, бо зробили щось погане, неприємне, і така провина є нормальною. Ненормально, коли почуття провини нам нав’язують за будь-що і постійно.

Які ознаки токсичних стосунків?

Раптова закритість дитини. Якщо раніше підліток охоче ділився своїми справами і подробицями цієї дружби чи стосунків, і раптом почав приховувати їх, закривається або проявляє агресію саме тоді, коли батьки запитують про ці стосунки, це знак для батьків: там щось пішло не так. Не обов’язково, що це одразу будуть токсичні стосунки, але між ними відбувається або конфлікт, або переосмислення цінностей.

Надмір особистого спілкування телефоном, у месенджері чи FaceTime. Для будь-яких стосунків характерний етап захоплення: коли хочеться якомога більше часу проводити разом, хвилюватися, коли дзвонить телефон і бігти відповідати на кожен дзвінок тієї людини. Це зазвичай триває перший місяць-два. Але якщо такий період затягнувся на третій чи четвертий місяць, це вже тривожно. Коли родина вечеряє разом, а підліток зривається на ноги, щоб відповісти на дзвінок саме того друга чи подруги навіть тоді, коли це очевидно незручно і не є таким терміновим, батькам слід звернути на це увагу. Якщо батьки спробують про це поговорити з дитиною, будьте готові до викиду агресії у ваш бік. Підліток мислить так: «Батьки нічого не розуміють, вони не знають, наскільки це важливо».

Вигороджування і виправдовування дій партнера. У токсичних стосунках жертва схильна дуже обґрунтовано виправдовувати кривдника: на все є свої причини, будь-якому насильству з його боку знаходиться логічне пояснення. Вибудовується формула: він завжди правий, а я завжди винна. Від підлітка ви навіть можете почути дуже раціональні й переконливі пояснення: «Я завжди маю брати слухавку, коли він дзвонить, бо він хвилюється за мене. Ти ж, мамо, теж хвилюєшся за мене і хочеш, щоб я відповідала на твої дзвінки».

Що робити батькам, якщо ви помітили ознаки токсичних стосунків між підлітками?

Набратися терпіння і забути свій життєвий досвід. Викид агресії від підлітків буде, навіть коли батьки щиро хотітимуть допомогти. У токсичних стосунках людина втрачає впевненість у собі — їй здається, що всі на неї нападають, а вона має від усіх захищатися. Тому батькам треба не ставити питання руба, не вимагати вирішення ситуації одразу. До розмови про токсичні стосунки треба підходити поступово і обережно. Почати варто із загальних питань: «Я бачу, ти трохи виснажена останнім часом, я трішки переживаю. Чи можу я чимось допомогти?» Якщо дитина йде на контакт, то щоразу можна ставити точніші питання.

Пропонувати допомогу. На ваше запитання про самопочуття підліток може просто відрізати: «Чого ти лізеш у моє життя?» Тому важливо говорити про те, що ви відчуваєте зараз, що тривожитесь, і пропонувати допомогу — будь-яку. Якщо підліток погодиться прийняти допомогу, батьки мають справді зробити те, що він просить. Адже інакше наступного разу він навіть не скаже, що йому потрібно, і довіру встановити буде складно.

Після кожної розмови з підлітком «залишати відчинені двері». Що це означає? Якщо підліток каже: «У мене все нормально, мені нічого не треба», мама або тато можуть відповісти: «Ок, я тішуся, що в тебе все добре. Мені шкода, що я помилилася і потурбувала тебе. Якщо раптом станеться щось і ти захочеш поговорити, я завжди поруч». Такі «відчинені двері» слід залишати після кожної розмови з підлітком, незалежно, чи вона закінчилася фразою «у мене все ок», чи криками і гриманням дверима.

Навчитися не оцінювати і не засуджувати. Чому діти часто не розповідають батькам про свої справи і проблеми? Бо вони бояться засудження. Батькам треба навчитися не оцінювати вчинки свої і своєї дитини. Якщо ви справді хочете, щоб підліток вам довіряв і відкривався, наголосіть, що ви готові і вмієте слухати без осуду, приймаєте те, що всі помиляються, і кожен може утнути дурницю, особливо у 16 років. Засудження ніколи не допомагає, воно тільки з’їдає сили і батьків, і дітей. А підтримка і прийняття від цінних у житті людей робить підлітків сильнішими.

Не намагатися очорнити чи викрити токсичного партнера. Коли батьки помітили, що підліток загруз у токсичних стосунках, часом вони обирають тактику «розкрити очі» на нього чи на неї, розповісти, що та людина зла, жорстока, погана. Це не працює. Незалежно від того, чи батьки розповідатимуть правду про токсичного партнера, чи будуть несвідомо прибріхувати. Не варто зосереджувати свою увагу на тій людині. Важливо говорити про те, що відчуває ваша дитина у стосунках з партнером і що хотіла б відчувати насправді, чи ці стосунки допомагають розвиватися чи, навпаки, відкочують назад. Пам’ятайте: людина, що потрапила в токсичні стосунки, живе у викривленій реальності, де в центрі всього стоїть абьюзер і його потреби, а вона почувається маленькою, неважливою і постійно винною. Тому, щоб дитина вийшла із цього зачарованого кола, батькам слід поставити в центр уваги саме її потреби.

Джерело https://osvitoria.media/experience/yak-batkam-pomityty-shho-pidlitok-potrapyv-u-toksychni-stosunky/