Прояви агресивної поведінки
Найкращий спосіб уникнути надмірної агресивності у дитини – виявляти до неї любов.
М. Карєва Рекомендації батькам агресивних дітей / Психолог. – 2012. - № 9. – с. 35 -36.
О. Магола Дитинство без насильства / Психолог. – 2012. - № 11-12. – с. 90 – 92.
Для нормального розвитку здорової особистості агресивність потрібна, але в межах норми. Діти, в яких цей вагомий показник знижений, ростуть пасивними, несамостійними, залежними, занадто покірними.
Небажаною є не сама по собі агресивність, а неприйнятні форми її прояву: звичка кричати, ображати, битися. Тому головним завданням батьків є розвиток позитивних сторін агресивності й запобігання негативним.
Психологи застерігають батьків: не перекладайте виховання своїх дітей на телевізор або комп’ютер. Наслідки їхнього агресивного впливу на незміцнілу психіку4 можуть бути непередбачуваними. Агресивна поведінка сприймається, як норма та єдиний вихід із різних ситуацій.
Тож, шановні батьки!
Учіть контролювати імпульсивну агресію, тренуйтеся не реагувати на провокацію агресією, відмовляйтеся приймати негатив від інших, впускати його у свою душу, «грати за чужим сценарієм».
Коли дорослі реагують на емоційні спалахи дітей з любов'ю , розумінням, не по-диктаторському, коли не дратуються у відповідь, діти зрештою вчаться контролювати свою поведінку, і це стає важливою складовою здорового розвитку їхньої емоційної сфери.
Любіть своїх дітей, вони у вас найкращі!!!
Агресія – природна властивість людини, закладена біологічно. Це механізм, який дозволив виду Homo sapiens у давні часи вижити серед більш пристосованих і сильних істот. Нині агресія не зникла, вона потрапила під контроль соціальних норм і функцій. Тому викорінити прояви агресії неможливо, необхідно соціалізувати її.
Агресивність формується в родинах, де батьки надміру поблажливі або ж емоційно холодні, ставляться до дитини зневажливо і негативно.
Хлопці:
«Кумири сім’ї”, які виросли без батька, лише в жіночому оточені (від дитини ніхто і нічого не вимагає і не контролює її поведінку ).
Які росли в сім’ї з жорстоким авторитарним батьком і м’якою, поступливою, непослідовною матір’ю ( агресивність через ідентифікацію з батьком ).
Дівчатка:
Які виросли в сім’ї з жорстокою авторитарною матір’ю при м’якому, поступливому батькові ( через ідентифікацію з матір’ю).
Дівчата залишені без уваги, які самостійно пробиваються в житті. Агресивність для них стає механізмом виживання.
v Недостатній розвиток інтелекту;
v Занижена самооцінка;
v Низький рівень самоконтролю;
v Нерозвиненість комунікативних навичок;
v Підвищена збудливість нервової системи через різні причини
Агресивність неповнолітніх може проявлятися в різних формах: погрозах, сварках, бійках, провокативній поведінці.
Нерідко формування агресивності і жорстокості починається внаслідок жорстокої поведінки батьків. Природна образа й озлобленість набирають форми агресивних і жорстоких дій захисного характеру. Згодом сформовані негативні риси неповнолітнього налаштовують його на негативне ставлення до людей. Домінування таких почуттів, як ревнощі, образа, заздрість, гнів, злість, помста – обумовлюють агресивну поведінку, дегуманізують особистість.
Прояв агресивності й жорстокості у підлітків відображають і їхні вікові особливості. Так, тенденція до самоствердження, природна для цього віку, може орієнтуватися на перекручений ідеал мужності, який проявляється в культі грубої сили, жорстокості, фізичному насильстві. В окремих випадках, обумовлених кризовим характером підліткового віку, агресія і жорстокість бувають результатом внутрішніх конфліктів підлітка, причини яких він сам усвідомити не може.
Часто учні вживають лайливі вирази, не розуміючи їхнього значення, випадково наслідуючи дорослих. Нерідко вживають навмисну лайку – з метою самоствердження, образи, на знак протесту, у стані афекту, деякі лаються просто за звичкою, оскільки такі вислови змалечку глибоко
1. Бути уважним до потреб дитини;
2. Демонструвати модель неагресивної поведінки;
3. Бути послідовним у покараннях. Карайте за конкретні вчинки.
4. Покарання не повинні принижувати дитину.
5. Навчайте прийнятних способів вираження гніву.
6. Давайте дитині виразити гнів безпосередньо після прикрої події.
7. Відпрацьовуйте навички реагування в конфліктних ситуаціях.
8. Розвивайте здатність до емпатії ( співпереживання)
9. Розширюйте поведінковий репертуар дитини.
10. Учіть брати відповідальність на себе.
1. Агресивна дитина не здатна розуміти інших, зосереджена тільки на собі та внутрішньо ізольована.
2. Людей довкола агресивна дитина оцінює лише за їхнім ставленням до себе: вони або заважають їй у досягненні цілей, або не проявляють до неї належної уваги, або намагаються завдати шкоди.
3. Фіксуючись на собі, очікуючи ворожості агресивна дитина не в змозі побачити світ іншої людини. Тому їй складно співчувати, співпереживати, співпрацювати
1. Різко зростає рівень статевих гормонів, особливо тестостерону в хлопчиків. Це сприяє підвищенню агресивності.
2. Мозок працює на засвоєння нової інформації краще, ніж у дорослих, а необхідність демонстрації своєї фізичної переваги (особливо у хлопців) закладена на генетичному рівні.
3. Вони прагнуть привернути до себе увагу однолітків.
4. Вони прагнуть швидко отримати бажаний результат.
5. Вони хочуть прославитися і бути популярними за будь-яку ціну.
6. Досягнення описаного вище силовими методами є найпростішим шляхом з усіх можливих.
Учнями керує схильність до незвичайного, до «гострих» ситуацій, ризику і небезпеки, до смішного, про наслідки ж думає мало хто. Така поведінка може перерости у « злісне хуліганство » та «хуліганські дії ».
Хуліганство – бездумна агресивність, « полювання » на неподібних до себе. Це не тільки іронія, а й брутальна лайка, побиття тощо… . Хуліган отримує задоволення від бездумно проведеного часу, аморального вчинку. Він рідко діє один. Зазвичай молодики об’єднуються в групи ( тривалі або тимчасові) , члени групи мають прізвиська, збирають гроші на спільні забави. Хуліганство задля розваги перетворюється на злочин.
1. Якщо агресія не значна, безпечна та її можна пояснити:
Ø Повністю ігноруйте реакції дитини;
Ø Зрозумійте почуття дитини ( « Звісно ти образився…»)
Ø Переключіть її увагу запропонуйте якесь завдання;
Ø Позитивно поясніть агресивну поведінку;
2. Для зниження агресії слід установити з дитиною зворотній зв’язок
Ø Констатація факту ( « Ти поводишся агресивно»);
Ø Констатуюче запитання ( « Ти злишся? »);
Ø Розкриття мотивів агресивної поведінки ( « Ти прагнеш мене образити?» );
Ø Висловлювання своїх почуттів, щодо небажаної поведінки ( « Мені не подобається, коли зі мною розмовляють у такому тоні», « Я гніваюсь, коли на мене хтось голосно кричить»)
Ø Апеляція до правил ( « Ми з тобою так не домовлялись »)
3. Слід зберегти позитивну репутацію. (найстрашніше для дитини, це публічний осуд і негативна оцінка).
4. Контролювати свої негативні емоції:
Коли дитина демонструє агресивну поведінку, це викликає негативні емоції: роздратування, гнів, обурення, страх і безпорадність. Якщо дорослий уміє керувати своїми негативними емоціями, він не підкріплює агресивну поведінку дитини, зберігає з нею гарні стосунки й водночас демонструє як треба взаємодіяти з агресивною людиною;
5. Акцентувати увагу на поведінці, а не на особистості за допомогою техніки об’єктивного опису поведінки.
6. Станьте взірцем конструктивної поведінки ( покажіть приклад ).
з агресивною дитиною:
1. Підвищення голосу, зміна тону на загрозливий.
2. Демонстрація влади.
3. Крик, обурення.
4. Агресивні пози і жести.
5. Сарказм, глузування, висміювання та передражнювання.
6. Негативна оцінка особистості дитини, її близьких і друзів.
7. Використання фізичної сили.
8. Втягування в конфлікт сторонніх людей.
9. Непохитне наполягання на своїй правоті.
10. Нотації, проповіді, читання моралі.
11. Покарання, або погроза покаранням.
12. Узагальнення : « Ви всі однакові», «Ти як завжди», « Ти ніколи не …».
13. Порівняння дитини з однолітками – не на її користь.
14. Команди, жорсткі вимоги, тиск.
15. Виправдання, підкуп, нагороди
