Профілактика дитячої депресії 

Виділяють три аспекти причин депресії: біологічний (генетичні, спадкові та біологічні особливості), психологічний (відсутність досвіду безпечної прив’язаності, ранній досвід насилля різних видів — шкільного булінгу, сімейного насильства тощо) і соціальний (бідність, війна, стихійні лиха і катастрофи).

Найчастіші прояви депресії:

• відчуття смутку, безнадії або дратівливості більшість часу;
• відсутність інтересу до занять, які раніше цікавили;
• зміни у режимі харчування — дитина може переїдати або їсти набагато менше, ніж зазвичай;
• зміни у режимі сну — дитина може спати набагато більше або менше, ніж зазвичай;
• низький рівень енергії, втома чи напруженість і неспокій більшість часу;
• труднощі з концентрацією уваги;
• негативні уявлення про себе, відчуття нікчемності чи провини;
• думки про самогубство чи самоушкодження.

Симптоми депресії можуть зберігатися тижнями, місяцями або роками та зумовлювати міжособистісні та психосоціальні проблеми. Багато батьків дітей із депресією ніколи не звертаються по відповідне лікування для своєї дитини, хоча таке лікування здатне покращити самопочуття багатьох людей з депресією.

Також необхідно пам’ятати, що депресія у дітей пов’язана з підвищеним ризиком самогубства і цей ризик зростає, особливо серед хлопчиків-підлітків, коли депресію супроводжують інші розлади психічного здоров’я (наприклад, розлад поведінки, зловживання психоактивними речовинами).

Червоні прапорці суїцидального ризику:

• виникнення одночасно кількох симптомів депресії (зміна апетиту, сну, активності тощо);
• соціальна самоізоляція, зокрема ізоляція від сім’ї;
• розмови про самогубство, безнадійність чи безпорадність;
• часті епізоди небажаної або ризикованої поведінки;
• часті нещасні випадки з дитиною (випадкові вдаряння, порізи, інше);
• уживання психоактивних речовин;
• зосередження на негативних темах і темах, пов’язаних із хворобами;
• розмови про смерть;
• часті плаксивість чи пригнічений настрій;
• роздавання власних речей.

Що робити батькам, якщо є ймовірність того, що у дитини розвивається депресія?

1. Поговоріть із нею. Спробуйте дізнатися, що її турбує і як вона себе почуває. Що б не спричиняло проблему, поставтеся до цього серйозно.

2. Якщо дитина не хоче розмовляти, дайте їй зрозуміти, що ви хвилюєтеся за неї і ви поруч, якщо вона захоче поговорити, — стратегія «відкритих дверей». Також можна запропонувати їй поговорити з кимось, кому вона довіряє.

3. Може бути корисним поговорити з іншими людьми, які знають вашу дитину, включно з іншими членами родини. Також можете зв’язатися з персоналом школи, щоб розпитати вчителів, чи є у них якісь занепокоєння стосовно вашої дитини.

4. Домовтеся про візит до лікаря, якщо симптоми депресії у вашої дитини тривають принаймні два тижні.

Для запобігання депресії подбайте, щоб у вашої дитини було достатньо:

• світлового дня (природного вітаміну D);
• якісного сну;
• фізичної активності;
• задоволення та радості;
• навчання;
• соціальної взаємодії;
• живого спілкування.

Добрі стосунки — джерело життєстійкості дитини та всієї родини.

Для самодопомоги та підтримки своїх близьких використовуйте також «Аптечку швидкої психологічної допомоги», яка була розроблена в рамках Всеукраїнської програми ментального здоров’я за підтримки першої леді Олени Зеленської «Ти як?». Тут зібрані прості вправи для заспокоєння та поради щодо плекання стійкості.

Джерело https://phc.org.ua/news/depresiya-sered-ditey-prichini-naslidki-ta-sposobi-zapobigannya

Джерело https://www.facebook.com/photo?fbid=122197530752057570&set=pcb.1590815181585024

Як допомогти дитині перебороти негативні думки

Є кілька типів негативного мислення. Одні діти негативно ставляться до самих себе, інші ж бояться, що станеться щось погане. Далі описані приклади основних типів негативного мислення й того, як воно впливає на поведінку дитини:

Узагальнення конкретної ситуації – дитину попросили поступитись брату чергою у грі. Дитина думає: «Він завжди отримує все, що хоче, а мені ніколи нічого не дістається!». Вона обурюється й відмовляється грати.

Недооцінка своїх здібностей – коли дитині кажуть, що вона неправильно розв’язала задачу, то вона розриває свою роботу й думає: «Я нічого не можу зробити правильно! У мене завжди виходять лише неправильні відповіді!».

Перебільшення значення ситуації – дитина дізнається, що в тесті з математики дала дві неправильні відповіді з десяти. Вона доходить висновку: «Я не вмію розв’язувати математичні задачі» і вдома у другій половині дня відмовляється виконувати домашнє завдання з цього предмета.

Прогнозування того, що станеться щось погане – дитина думає про доповідь, з якою завтра повинна виступити перед класом, і хвилюється: «Я не впораюсь, і всі будуть сміятись із мене». Вона намагається переконати свою матір, що почувається погано, тому завтра повинна залишитись удома.

Зосередження уваги на негативі – дитина отримала хорошу оцінку за контрольну роботу з хімії, познайомилась із новим другом на перерві й була вибрана в команду для участі у брейн-рингу. Але коли її мати спитала, як пройшов день, вона стала стверджувати, що день був жахливим, бо вона забула кросівки на фізкультурі. Після чого весь вечір провела, хмурячись і закрившись у своїй кімнаті.

​Допомагаємо покласти край негативу

Уміння вирішувати проблеми, пов'язані з негативним мисленням, – це частина триєдиного підходу до розвитку психологічної стійкості дітей. Якщо ви чуєте, що дитина висловлюється вголос занадто негативно або спостерігаєте її поведінку, яка свідчить, що вона, найімовірніше, негативно мислить, важливо братись до вирішення цієї проблеми якомога швидше. Далі пропонуються п'ять способів допомогти дитині вгамувати її негативне мислення.

1. Визнавайте почуття вашої дитини. Коли ваша дитина плаче від фізичного чи душевного болю, замість того, щоб сказати їй: «Та в тебе все гаразд», визнайте її почуття. Проявіть співчуття й чітко роз'ясніть, що ви намагаєтесь з’ясувати та зрозуміти, що вона зараз відчуває, – навіть якщо її емоції здаються награними. Скажіть щось на зразок: «Я бачу, що ти засмучений» або «Я розумію, що ти нервуєш». Коли діти відчувають, що їх приймають, цінують і рахуються з їх почуттями, вони починають пошук конструктивних способів впоратись із неприємними емоціями.

2. Делікатно вкажіть дитині на те, що її думки можуть бути помилковими. Кінцева мета повинна полягати в тому, щоб дитина сама вміла розпізнавати й коригувати свої негативні думки, а не покладалась на вас. Щоб допомогти їй дійти власних висновків, ставте запитання, які допоможуть їй зрозуміти, що її думки можуть бути неправильними. Наприклад, якщо ваша дитина каже, що вона все робить не так, скажіть їй: «Згадай ті моменти, коли ти була впевнена у правильності своїх вчинків». Допоможіть їй визначати деякі винятки із правил, щоб вона бачила, що її думка не зовсім правильна.

3. Розглядайте проблему з різних точок зору. Іноді кращий спосіб відокремити емоції від думок – запитати: «Що б ти сказав своєму другу, який би теж так подумав?». Ще ви можете запитати дитину, що на її місці зробив би улюблений персонаж мультфільму або супергерой. Якщо дитина розгляне проблему під іншим кутом, це може змінити напрямок її мислення.

4. Замінюйте негативні думки більш реалістичними. Допомагайте своїй дитині формувати більш реалістичний світогляд. Замість того щоб казати собі: «Я нічого не можу зробити правильно», їй буде корисно сказати собі: «Іноді я роблю помилки, і це нормально». Учіть дитину ставитись до себе з тією ж добротою й повагою, з якими, треба сподіватись, вона ставиться до інших людей.

5. Рішення проблеми, що робити далі. Допомагайте своїй дитині перетворювати негативні думки на позитивні дії й активно вирішувати проблему вибору в той момент, коли до неї приходять похмурі думки. Наприклад, якщо вона припускає, що провалить тест із фізики, змусьте її вжити заходи для запобігання такого розвитку подій, нехай вона, наприклад, повторить предмет або поставить запитання, якщо їй щось незрозуміло. Учіть дитину приймати конструктивні рішення, навіть якщо вона зіштовхується з важкими завданнями та неприємними ситуаціями.

Джерело Розвиток дитин

Слово - пароль 

 Поговоріть про нього зі своєю дитиною і підлітком, щоб вони це знали та не забувайте повторювати через певний час наступне.

Поясніть, що її життя, здоров'я та безпека важливіші за все на світі.

Скажіть, що ви можете придбати нову шапку, ви можете придбати нову куртку, ви можете придбати новий рюкзак, підручники та навіть мобільний телефон!

А він/вона - найрідніші та найважливіші.

Ніхто і ніщо не може бути дорожчим за тебе, моєї дитини, для вас, її батьків!

Важливо не тільки говорити про це, але й підтверджувати це своїми словами та діями. Кожного дня.

Говоріть та пояснюйте дитині, що адекватні дорослі не просять про допомогу ні у дитини, ні у підлітка.

Навчіть дітей правильно кричати і голосно просити допомоги.

І так, стосовно фрази "Не кричи!" - каще припиніть її використовувати.

Пояснюйте, чому важливо використовувати слова-тригери, а не просто "Рятуйте!" або "Допоможіть!"

Поясніть, що важливо привернути увагу інших дорослих, щоб не бути одному у небезпечній або ризикованій ситуації.

Ваша дитина чи підліток точно буде в безпеці, коли він буде впевнений у вашій любові та безумовній підтримці у будь-якій ситуації.

І додам про слово-пароль про який так часто пишуть деякі спеціалісти.

Щоб дізнатись слово-пароль від стороннього дорослого, дитині або підлітку потрібно буде контактувати та спілкуватись(!) з незнайомою людиною.

Так? Так.

З точки зору психології, у протистоянні дорослий - дитина, дитина найчастіше програє через брак досвіду...

І саме цей нюанс робить дитину чи підлітка вразливішим.

У вас з вашою дитиною чи підлітком є слово-пароль? Чи використовуєте ви його?

Джерело https://www.facebook.com/100011791895576/posts/2207558622980513/?_rdr

 

Порушення сну під час війни. 

Поради, як повернути здоровий сон

Сон — це одна з головних потреб людини. Саме від нього залежить наше здоров‘я та ефективність протягом дня. Від постійної нестачі сну у людини можуть розвиватися різні захворювання, виникати дратівливість і нездужання. Сон оновлює системи організму, дає змогу почуватися енергійним і жвавим протягом усього наступного дня.  

 

Чому людям під час війни складно заснути 

Кожного дня під час війни наш організм перебуває у стресі. Через військову обстановку людина переживає потрясіння, яке може призвести до занепокоєння та виникнення тривоги. Стрес може стати хронічним через повсякденні ситуації, що загрожують життю. Люди швидко й гостро реагують на страшні події: вибухи, сирени, повітряні тривоги, погані новини від рідних тощо. Нервова система ослаблена, тригери ускладнюють повноцінний сон. Багато людей не хочуть спати, а деякі просто не можуть. Нервова система виснажена –— це і є одна з причин безсоння.  

Щодо безсоння — це стан, при якому важко заснути або довго спати. При стресі високий рівень адреналіну змушує організм під час сну не відпочивати, а продовжувати активну роботу. Через це люди прокидаються більш втомленими. Виходить, що стрес може викликати безсоння, а безсоння зі свого боку тільки посилює стрес. Трагічні події, шок, потрясіння, тривожність — усе це може генерувати хронічне безсоння. Ситуація погіршується, коли люди вживають алкоголь, нікотин, каву, чай та інші напої, що містять кофеїн. 

Ознаки безсоння: труднощі з засинанням, почуття втоми, сонливість протягом дня, втома після пробудження, неспокійний сон, неможливість зібрати думки докупи.

Поради, як повернути здоровий сон:

•  лягайте та прокидайтеся в один і той же час;

•  не читайте новини та не користуйтеся телефоном мінімум за півгодини до сну;  

•  робіть дихальні вправи: прислухайтеся до власного дихання, намагайтесь вдихати і затримувати подих, а потім повільно видихати; 

•  протягом дня лягайте відпочити бодай на двадцять хвилин — це допоможе значно покращити самопочуття та відновити сили; 

•  перед сном мрійте та думайте про хороше, згадуйте приємні моменти життя, від яких на душі теплішає; 

•  робіть легкі фізичні вправи та частіше гуляйте на свіжому повітрі — це сприятиме вчасному засинанню;

•  торкайтеся уві сні до близької людини, дитини, іграшки або подушки. Тактильний контакт допоможе заспокоїтися і зняти стрес; 

•  дотримуйтесь гігієни сну;

•  зменшити тривожність допомагають медитації, йога-нідра та інші техніки свідомого розслаблення; 

•  відновлення довоєнних умов проживання там, де це можливо. Щоденні рутинні заняття допоможуть розігнати стрес і підтримувати нормальний ритм життя;

•  якщо ви не в змозі заснути, встаньте і займіться тим, що вас зазвичай заспокоює: почитайте книжку, помедитуйте, намалюйте щось. У жодному разі не читайте новини. Щойно відчуєте ознаки наближення сну — йдіть у ліжко.

Системність відіграє важливу роль для здорового сну. Якщо з першого разу жодна з порад не допомогла, не засмучуйтесь і продовжуйте практикувати далі. Ви обов’язково відчуєте користь від них, дайте собі час.

Джерело https://hust3.school.org.ua/news/10-35-47-14-12-2023/

 Гра 

"Червоні двері, жовті двері".

Гра "Червоні двері, жовті двері" активно шириться серед підлітків, особливо у TikTok. Її суть виглядає невинно - закрити очі та "бачити" двері. Але чому вона викликає занепокоєння у дорослих?

Що таке "Червоні двері, жовті двері"

Це імпровізована психічна гра, у яку двоє людей грають удома. Один лягає, заплющує очі, а інший проводить його голосом, повторюючи фрази наче заклинання:

"Червоні двері, жовті двері, будь-які інші двері"

Після цього той, хто "грає", ніби бачить себе у темному просторі з багатьма дверима різного кольору. Він описує, що бачить, а гід "веде" його далі.

Мета - пройти крізь двері, побачити, що за ними, але не всі двері безпечні. Деякі "лякають", деякі "викликають страх", інші - світлі й спокійні.

"На перший погляд, ця гра здається невинною розвагою, але з точки зору психології вона запускає стан легкого трансу або гіпнагогії - тобто стану між сном і реальністю. Учасник ніби "мандрує" по своїй уяві, але фактично - занурюється у глибини підсвідомого", - каже сімейний психолог та холістичний психолог-практик Анна Богомолець-Ланіна.

Звідки з'явилася ця гра

Гра популяризувалася у TikTok у 2020-2021 роках. Її порівнюють з "астральною проєкцією" або "гіпнотичними сеансами", але насправді вона має більше спільного з медитативною практикою у стані зміненої свідомості.

Чи це містика, потойбіччя чи психологія

Ні, потойбічне тут лише в уяві. Все, що бачить гравець, це продукт свідомості.

Двері - символи підсвідомих установок.

Червоні двері - часто асоціюються з небезпекою, тривогою.

Жовті двері - з відкритістю, ясністю або дитячими спогадами.

Кольори у снах і візуалізаціях завжди мають значення, але не магічне, а психологічне.

"При тривалому повторюванні слів, монотонно, підлітки можуть провалюватися у стан сенсорної депривації, тобто повної релаксації та внутрішнього заспокоєння, відключення від зовнішніх подразників. Але до такої релаксації не всі схильні. Нестійка психіка дитини (підлітка) часто схильна до самонавіювання, думки оточуючих, друзів і от коли лежать, повторюють і часто щоб не підвести друзів, говорять що бачать, або дійсно під впливом друзів, самонавіювання можуть бачити", - вважає психіатр та невролог Євген Скрипник.

Він додав, що як психіатр не вважає цю гру проблемою. Вона чимось схожа на течію з квадроберами, які були актуальні буквально півроку тому, а зараз вже всі заспокоїлися.

Чим це може бути небезпечно

На певну групу дітей та підлітків ця гра може впливати дуже негативно, оскільки через свою емоціональність та фантазію вони можуть бачити значно більше, і відповідно - лякатися значно гірше.

"Є такий феномен, як "сонний параліч" до речі, і коли людина спить і ранком починає прокидатися, коли ще триває фаза швидкого сну (коли м'язи ще не працюють, але людина часто бачить сновидіння) і коли вона ранком через якусь причину прокидається в цю фазу і вона відкриває очі, а руками й тілом поворухнути не може і виникає страх і таламус який відповідає за зір і страх і тим самим людина бачить "домових", чортів тощо. Тобто того чого боїться - те і бачить", - навів приклад психіатр.

За його словами, підлітки, які є більш емоційно лабільні, легко піддаються самонавіюванням та навіюванням думки інших, особливо ровесників.

"Грають в цю гру, і вже бояться побачити чорний силует. Тобто засинають і провалюються в сон і ймовірно концентруються на своїх відчуттях і отримують чорний силует тощо. Небезпечно? Підвищення тривожності, порушення сну, панічні атаки тощо. Але це не паралельний світ", - додає Євген Скрипник.

Основні проблеми:

Гіперемоційність. Дитина може надто серйозно сприйняти гру, а страх залишиться.

Самонавіювання. Фрази, які повторюють під час гри, впливають як установка.

Проблеми зі сном. Після глибокого занурення важко заспокоїти нервову систему.

Втрата зв’язку з реальністю (рідко, але можливо у дітей із тривожними розладами).

"Кольорові двері, які бачить дитина, - це метафори: психіка "підкидає" образи, пов’язані з її особистим досвідом, страхами чи бажаннями. І хоча це не має буквального зв’язку з потойбіччям, образи можуть бути дуже яскравими, іноді - лячними, особливо для вразливої та нестабільної у цей період підліткової психіки. Безпечним цей процес назвати не можна. У деяких дітей після таких ігор спостерігаються нічні кошмари, тривожність, навіть панічні атаки. Особливо якщо "подорож" торкнулась витіснених страхів чи травм", - додає психолог.

Що порадити батькам

• Не панікувати, але пояснити, що гра - це не магія, а уява.
• Якщо дитина грає - варто бути поруч і спостерігати.
• Якщо після гри з'являється тривога, кошмари або нав’язливі думки - звернутись до психолога.
• Найважливіше - не залякувати. Пояснення науковим, спокійним тоном завжди працює краще.

"Я раджу батькам бути уважними до подібних ігор, відкрито говорити з дітьми про те, як працює уява, і пропонувати безпечні форми самовираження - творчість, арт-терапію, мріяти (daydreaming), дошка бажань, казкотерапія. Дитина має право досліджувати свою уяву та свідомість, але з внутрішнім відчуттям безпеки й підтримки", - радить батькам Анна Богомолець-Ланіна.

Джерело https://www.rbc.ua/rus/styler/chervoni-dveri-zhovti-dveri-chi-spravdi-pidlitkova-1745073913.html

Формування адекватної самооцінки дитини.

Самооцінка є однією з найважливіших характеристик особистості. Через ставлення до себе людина сприймає і інших людей, і весь навколишній світ. Цікаво, що самооцінка починає формуватися вже в дуже ранньому віці - в 3-4 роки, тому це питання ніяк не можна залишити без уваги.

Роль і складові самооцінки

Дорослі часто применшують значення самооцінки в житті дошкільняти, помилково припускаючи, що в цей період важливіше отримувати знання і освоювати навички, які знадобляться в школі. Однак саме самооцінка багато в чому визначає і соціалізацію дитини в колективі, і її активність і амбіції.

Психологи виділяють дві складові самооцінки - інтелектуальну і емоційну. Інтелектуальна частина являє собою результат самоаналізу, визначення своїх слабких і сильних сторін, порівняння з оточуючими і їх здібностями. Емоційна складова формується під впливом думки членів сім'ї, друзів, викладачів і т. д. У дітей до 6 років домінує емоційний компонент, тому ставлення батьків до успіхів, здобутків, поведінки дитини в цей час надзвичайно важливий.

Самооцінка складається, по-перше, під впливом тих оцінок, які дають людині інші люди. Людина схильна оцінювати себе так, як, на її думку, вона оцінюється оточуючими. Зневага до такого роду «зовнішньої» оцінки рідко буває щирою, людина так чи інакше її враховує. По-друге, самооцінка формується в результаті зіставлення образу реального «Я» (якою людина бачить сама себе) з образом ідеального «Я» (якою людина бажає себе бачити). Високий ступінь збігу між цими утвореннями відповідає гармонійному душевному складу особи. Самооцінка залежить також від того, якою мірою людина відчуває себе таким, що належить до значущої для нього соціальної групи.

Для дитини 3-6 років найбільш авторитетною, як правило, є оцінка мами і тата. Проте, діти прислухаються і до слів інших людей - дітей в дитячому саду, вихователів, бабусь і дідусів, учителів і т. д. Нерідко критика оточуючих призводить до того, що у дитини формується занижена самооцінка, яка змушує її сумніватися в своїх здібностях . Або, навпаки, надмірна любов друзів і родичів переконує дитину в її винятковості і досконалості. Завдання батьків - вибудувати виховання таким чином, щоб похвали і критика на адресу дитини сприяли адекватному розвитку самооцінки.

Зробити це допоможуть прості правила поведінки в сім'ї:

1.Показуйте  дитині , що її люблять такою, якою вона є , а не за якісь досягнення.

2.Ніколи не говорить дитині ,що вона гірша за інших.

3.Чесно й терпляче відповідайте на будь-які  її запитання (враховуйте вік дитини) .

4.Щодня знаходьте час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною.

5.Учіть дитину вільно спілкуватися як з однолітками , так  і з  дорослими.

6.Постійно говоріть,що ви пишаєтеся своєю дитиною .

7.Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини .

8.Завжди говоріть  дитині правду.

9.Оцінюйте тільки вчинки дитини,а не її саму.

10.Не домагайтеся успіху силою . Примус – найгірший варіант морального виховання . Примус у сім’ї порушує  особистість  дитини .

11.Визнайте право дитини на помилку .

12.Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів .

13.Дитина ставиться до себе так , як ставляться до неї дорослі .

14.Ставте себе на місце своєї дитини , і тоді ви краще зрозумієте ,як її виховувати .                                                                                                      15.Залучайте дитину до повсякденних справ,не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.

16.Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.

17.Заохочуйте  в дитині ініціативу.

18Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте уголос свої можливості й результати справи.

19.Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

20.Правильно хваліть (не просто одним словом, а описуйте те, що ви бачите і бажано через призму власних почуттів).

21.Визнавайте право власності дитини та питайте дозволу, якщо берете її речі.

22.Давайте вибір і можливість дитині брати на себе відповідальність.  23.Привчайте дитину до самостійності.

24. Питайте пораду у дитини.

25. Говоріть з дитиною про її почуття.

26.  Давайте можливість дитині експериментувати, задовольняти свою потребу в пізнанні світу, в цікавості. 

27.  Адекватно реагуйте на невдачу дитини. 

28.  Не принижуйте, не вдавайтесь до фізичного і психічного насилля, не ображайте та не висміюйте дитину.

29. Ніколи не критикуйте особистість, а якщо дитина і вчинила не зовсім добре, то звертайте увагу лише на дії. 

Загалом, у родині слід створити доброзичливу атмосферу, де цінуються чесність, старання і підтримка один одного. Пам'ятайте, що діти з адекватною самооцінкою швидше вливаються в колектив, легше переживають невдачі і охочіше рухаються до поставленої мети.

 

Посилання на використані джерела:

 

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0

https://satanivska-gromada.gov.ua/poradi-dlya-batkiv-14-47-46-10-11-2016/

https://dytpsyholog.com/2015/11/03/%D1%8F%D0%BA-%D1%81%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8-%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%BD%D1%83-%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BA%D1%83-%D1%83/

https://dity.in.ua/statti/rozvitok-i-vikhovannya/yak-dopomogti-ditini-pravilno-formuvati-samoocinku

 Джерело https://vseosvita.ua/library/formuvanna-adekvatnoi-samoocinki-ditini-505855.html