Рекомендації батькам по корекції тривожності дітей 

У роботі з дітьми з тривожністю необхідно
•    Постійно  підбадьорювати ,заохочувати  демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;
•    Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності,уміння правильно  оцінити їх ,опосередковано ставитися до власних успіхів ,невдач ,не боятися помилок ,використовувати їх для розвитку діяльності ;
•    Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;
•    Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності ;
•    Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками , розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;
•    Щоб перебороти скутість ,потрібно допомагати дитині розслаблюватися ,знімати напругу за допомогою рухливих ігор ,музики ,спортивних вправ ;допоможе інсценізація етюдів на пряв сміливості,рішучості ,що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем;ігри,що виражають тривожність занепокоєння учасників ,дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх , оцінити їх як  характеристики ігрових персонажів ,а не даної дитини,і  на основі психологічного «розототожнення» з носі є гнітючих переживань позбутися власних страхів.
•    Не сваріть дитину за те,що вона посміла гніватися на вас. Навпаки,поставтеся до неї,до її обурення з розумінням і повагою :допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.
•    Тільки тоді,коли емоції згаснуть,розкажіть дитині про те,як ви переживали,коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу форму висловлювання претензій .
•    Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування,терпимо його доти,доки воно не вибухне,як вулкан,яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так,щоб не принизити дитину,не звинуватити,а просто виявити своє незадоволення.
Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки
•    Не оберігайте дитину від повсякденних справ,не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.
•    Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.
•    Заохочуйте  в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.
•    Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.
•    Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.
•    Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

 Рекомендації батькам гіперактивних дітей

•    У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку ,коли вона цього заслужила ,підкреслюйте успіхи . Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах .

•    Уникайте повторень слів «ні» і «не можна» .

•    Говоріть стримано ,спокійно  і м’яко .

•    Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу ,щоб вона могла його завершити.

•    Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.

•    Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності ,що вимагають концентрації уваги.

•    Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня . Час прийму їжі ,виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати  цьому розпорядкові .

•    Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах ,на ринках ,у ресторанах тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив .

•    Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером . Уникайте неспокійних , гучних приятелів . Оберігайте дитину від стомлення ,оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання , гіперактивності . Давайте дитині можливість витрачати  надлишкову  енергію . Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі :тривалі прогулянки ,біг ,спортивні заняття.

 18 жовтня відзначається День боротьби з торгівлею людьми, спрямований на підвищення обізнаності щодо одного з найсерйозніших злочинів проти прав людини. 

Поради з легального працевлаштування  

1. Робота повинна бути легальною.

2. Фірма-посередник повинна мати ліцензію на працевлаштування.

3. У паспорті повинна бути робоча віза.

4. Контракт повинен бути складений у дохідливій формі, в ньому не повинно бути  незрозумілих або неоднозначних пунктів.

5. Потрібно знати точну адресу майбутньої роботи (залишити її рідним і друзям), а також дані осіб або фірми, які вас працевлаштовували.

6. Рідні повинні знати, куди ви їдете.

7. Квитки повинні бути в обидві сторони (зворотний з відкритою датою).

8. Не можна нікому віддавати свій паспорт.

9. Потрібно зробити ксерокопії всіх важливих документів: паспорта, візи, контракту та ін.

Залиште рідним свою останню фотографію.

Домовтеся з рідними про умовну фразі, яка дасть їм зрозуміти, що з вами щось сталося.

Підтримуйте постійний зв'язок з рідними.

 

Квадробери - нова субкультура.

Квадробери — це субкультура людей, які наслідують поведінку тварин.

Засновником субкультури вважається японець Кенічі Іто. Дитиною з нього глузували та вважали схожим на мавпу. Коли Іто виріс, то почав вивчав особливості поведінки мавп, та швидко бігати навкарачки. Японець постійно покращував свій результат в стометрівці навкарачки: від 18,58 сек у 2008 році до 15,71 сек 2015 року. Його техніка бігу привернула увагу американських фітнес-тренерів, що започаткували тренування «в стилі тварин», які поєднували йогу, пілатес тощо. Цей тип фізичних вправ отримав назву «квадробіка», від лат. quattuor («чотири») та анг. aerobics («аеробіка»).

У 2020-ті роки з'явилася субкультура «квадроберів», переважно підлітків та дітей, які не змагаються у фізичних вправах на швидкість, але використовують тематичний реквізит, такий як маски, рукавички у формі лапок, штучні хвости, та імітують зовнішність та спосіб пересування тварин.

Окрім квадроберів, існують інші схожі субкультури. Так, фурі імітують зовнішність героїв мультфільмів, звірят, що схожі на людей. Своєю чергою, теріантропи — це люди, які вважають, що мають душу тварини. 

Квадробери — люди, а найчастіше діти чи підлітки, які стали представниками нової субкультури. В цілому  це люди, які імітують поведінку тварин. Зокрема, їхні способи пересування. Представники субкультури пересуваються на чотирьох кінцівках, перестрибують різноманітні перешкоди й швидко бігають. Звісно ж, усе це потребує концентрації, витривалості й хорошого балансу.

Квадробери стверджують, що така поведінка допомагає їм знімати стрес і самовиражатися буквально «без кордонів».

Квадробери використовують такі аксесуари у своєму одязі: маски тварин на обличчя, на руки — рукавиці у формі лап і навіть чіпляють до одягу штучний хвіст.

Різниця між квадроберами і теріанами та фуррі

Квадробери — насамперед, прихильники спорту, які вже із часом почали доповнювати свій вигляд різноманітними аксесуарами та прикрасами.

А от теріани (або теріантропи) — люди, які духовно відчувають себе звіром. Для представників цієї течії не настільки важливий вигляд, як внутрішні почуття. На них вони і фокусуються.

Фуррі ж наслідують улюблених анімаційних персонажів — тварин, які схожі на людей. Велику роль для фуррі, на відміну від теріанів, відіграє саме зовнішність. Представники субкультури не тільки одягають кастомний одяг чи втілюють цілісний косплей, але й театрально відіграють поведінку тваринки.

Ознаки небезпечних субкультур:

1. Антисоціальна поведінка: Якщо субкультура заохочує порушення суспільних норм або законів (наприклад, вандалізм, крадіжки, насильство), це може становити серйозну загрозу як для її учасників, так і для оточення.
2. Груповий тиск і радикалізація: Субкультури можуть чинити сильний вплив на своїх членів, примушуючи їх до дій, з якими вони можуть не погоджуватися в нормальних умовах. Це може включати участь у небезпечних заходах або прийняття ризикованих рішень під тиском групи.
3. Фізична небезпека: Якщо субкультура залучає до екстремальних дій (наприклад, трюки, які ставлять під загрозу життя, участь у небезпечних гонках або екстремальних видах спорту), це може призвести до травм або навіть летальних наслідків.
4. Зловживання речовинами: Якщо у рамках субкультури є поширеним вживання наркотиків, алкоголю або інших шкідливих речовин, це підвищує ризики для здоров’я та життя учасників.
5. Ідеологічна небезпека: Деякі субкультури можуть пропагувати деструктивні чи радикальні ідеології, що можуть спонукати до насильства або руйнування, чи створювати конфлікти з суспільством та законом.

Що робити, якщо субкультура "квадробери" небезпечна?

1. Оцінка ризиків: Важливо розуміти, чим саме займаються члени цієї групи, і які потенційні загрози вона несе. Якщо це включає ризик для вашого здоров'я або безпеки, варто дистанціюватися від такої субкультури.
2. Комунікація з іншими: Якщо ви відчуваєте, що група чинить тиск на вас або ваших близьких для участі в небезпечних діях, важливо відкрито поговорити з людьми, яким ви довіряєте, і можливо, отримати професійну консультацію.

Думок з цього приводу дуже багато, головне пам’ятати, що хоббі, захоплення чи заняття є нормальним доти, доки не несе шкоди для здоров’я та життя самої людини або навколишніх. А терпимість до різних проявів ідентичності (навіть якщо вони не збігаються із вашими особистими переконаннями) — ознака здорового, розвиненого та демократичного суспільства. 

Джерело https://kdpu.edu.ua/sotsialno-hromadska-diialnist/psykholohichna-sluzhba/rekomendatsii/27373-kvadrobery-nova-subkultura.html

 

Якщо не полишає тривога перед невідомістю

Як підтримати себе і дитину

Стаття

Якщо не полишає тривога перед невідомістю

Як підтримати себе і дитину

Козлова Анна, Пашко Наталя

UNICEF

10 Серпень 2022

Війна привносить у життя багато змін, невизначеності та непередбачуваних обставин. Типовою реакцію на це є тривога. Вона характерна і для батьків, і для дітей. Тривала ситуація невизначеності переростає у нав’язливий тривожний стан, що порушує функціонування, здатність до усвідомлення та оцінювання реальності, наслідком якої є зниження якості життя.

Турбота про себе і про дітей у такому стані вкрай важлива. Пояснимо, чому. Діти відчувають занепокоєння дорослих і починають сприймати ситуацію невизначеності як загрозу, з якою дорослі не можуть впоратися. А батьки намагаються приховати свій стан і заспокоїти таким чином дітей, які помічають невідповідність між тим, що дорослі говорять, і тим, як своїми почуттями та діями вони реагують на те, що відбувається.

Почуття тривоги сигналізує людині про потребу усвідомлення небезпеки і необхідність змін. Однак, коли людина втрачає межу між реальною та імовірною небезпекою, уявні ситуації змушують її розглядати найгірші сценарії їхнього розвитку. Тож вкрай важливо помічати у себе ознаки тривоги та вчасно налагоджувати свій стан.

Пам’ятаймо: стабільний стан батьків — основа стабільного стану дітей.

Сигнали тривалої тривоги:

• постійне внутрішнє напруження та ускладнене розслаблення;
• порушення сну, жахливі сновидіння;
• постійна м'язова напруга, головний біль, функціональний розлад кишківника тощо як наслідки переживань, а не ознаки захворювань тіла;
• надто часте чи надмірне вживання їжі або відмова від неї;
• низька концентрація уваги;
• постійна дратівливість;
• руйнування стосунків;
• занурення в себе;
• очікування небезпек або поразки;
• панічні атаки;
• сприйняття нового як загрози.

 

Як навчитися керувати своїми станами:

• Складіть перелік негативних переконань. Оцініть значущість кожного за шкалою від 0 до 10. Замініть їх на позитивні.

Негативне переконання:
Я нічого не вмію і у мене не вийде адаптуватися на новому місці.

Значущість: 9

Позитивне переконання:
Я маю гарну освіту і досвід. Якщо я докладу зусиль — здійсню все заплановане.

• Прислухайтесь до свого тіла. Відчуйте, де воно розслаблене, а де — напружене. Глибоко вдихніть, уявляючи, як через подих сповнюєтесь спокоєм і розслабляєтесь. Через видих мовби виштовхніть з тіла всю напругу, а з нею і тривогу. Фізичні вправи для напруження та розслаблення м’язів також нададуть снаги.
• Знайдіть свою опору. Подумайте, кого з оточення можете просити про допомогу, яке заняття відвертає вашу увагу, що заспокоює. Це — ваш ресурс.
• Діти чутливі до станів дорослих. Вони можуть запитувати про ваші переживання, реагувати на них та заспокоювати вас. Не приховуйте своїх почуттів і станів. Не кажіть, що все нормально. Зізнавайтеся в занепокоєнні. Кажіть, що шукаєте правильні рішення. Запевніть, що неодмінно впораєтеся з проблемою.
• Допоможуть також добрі звички, режим дня, нові ритуали і традиції. Це як контроль над власним життям, що формує відчуття передбачуваності подій і вашу спроможність сприймати їх відповідно до реалій.

 

Пильнуйте свої стани і пам’ятайте:

• Зрозуміти, що спричиняє тривогу, — важливо.
• Усвідомити спогади чи думки, що надають захищеності та розслабляють, — потрібно.
• Сприймати тривогу як реакцію на невизначеність — природно.
• Не знати відповідей на всі питання — нормально.

• Як проявляється тривога у дітей?

  Виявити у дитини тривожність допоможуть спостереження за змінами в її поведінкових проявах.

  Ознаки тривоги:

  • швидка втомлюваність;
  • труднощі у зосередженні та концентрації уваги;
  • порушення засинання і неспокійний сон;
  • втрата апетиту або його посилення;
  • вологі або холодні долоні чи ступні;
  • постійне занепокоєння чи напруження, поява нових страхів;
  • очкування імовірних негативних ситуацій та розмови про них;
  • постійний плач чи надмірна плаксивість;
  • надмірна прив’язаність до батьків і занепокоєння щодо них, страх залишатися на самоті;
  • нав’язливі дії (часте миття рук, перевірка, чи зачинені двері, небажання полишати будинок тощо);
  • тілесні реакції (сіпання ока, дрижання тіла, інше).

  • Причини підвищення тривожності у дітей і дії батьків:

    1. Постійна тривожність батьків і напружена атмосфера в родині провокує перейняття дитиною від дорослих нездорової форми реагування навіть на звичайні події життя. Контролюйте себе!
    2. Брак інформації або її невірогідність підвищують тривожність дитини. Спостерігайте та аналізуйте, що дитина читає, які передачі дивиться, з ким спілкується, які емоції відчуває. За потреби розумно обмежуйте її інформаційний простір. Контролюйте джерела інформації!
    3. Авторитарний стиль виховання руйнує здорові стосунки в родині. Щоб розуміти, як діти інтерпретують події, обговорюйте їх та доступно пояснюйте все, що відбувається. Відкрийтеся для спілкування!

       Як допомогти дитині впоратися з тривогою:

    • Обіймайте і приймайте обійми.
    • Забезпечте щоденну стабільність дотриманням режиму дня, традицій, ритуалів. Усі зміни обговорюйте заздалегідь.
    • Навчіть дитину за допомогою шумних видихів позбавлятися напруги. Допоможіть уявити, ніби так вона виштовхує її з тіла. Доберіть і виконуйте разом вправи на розслаблення.
    • Зробіть дозвілля корисним: гуляйте на свіжому повітрі, майте регулярні фізичні навантаження, організуйте творчу діяльність.
    • Довіряйте дитині. Зважайте на її думки. Приймайте поради. Пояснюйте, на що вона може впливати, а що вирішують лише дорослі.
    • Про те, що ви поруч, можна говорити без обмежень.
    • Спілкуйтеся постійно. Обговорюйте все, що робитимете разом і окремо. Оцінюйте день, що минув. Діліться почуттями. Плануйте наступний день і майбутнє. Завершуйте розмови оптимістично. Джерело https://www.unicef.org/ukraine/stories/if-anxiety-of-the-unknown-does-not-leave

 Як заспокоіти дитину під час повітряноі тривоги

1.Запевніть дітей, що вони в безпеці ...

2.Зберігайте витримку та самоконтроль ...

3.Говоріть “словами сили” та відволікайте ...

4.Запобігайте паніці ...

4.Допоможіть розслабитися ...

5. Будьте чесними

 

ЯК ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ, ЯКА ПЕРЕЖИВАЄ ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕС: ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

Базові поради для дорослих, як доречно будувати стосунки з дитиною, що переживає посттравматичний стрес. Вони допоможуть налагодити контакт, заспокоїти та виявити піклування про малечу:

• подбайте, аби дитина перебувала в теплі та безпеці, подалі від шуму та значного скупчення людей;
• частіше обіймайте та притуляйте дитину до себе;
• говоріть із дитиною спокійним і ласкавим голосом;
• приділяйте дитині якомога більше часу та уваги;
• постійно нагадуйте дитині, що вона в безпеці;
• поясніть дитині, що вона не винна в тому, що сталося;
• намагайтеся не розлучати дитину з тими, хто піклується про неї — із братами, сестрами, близькими родичами;
• дотримуйтеся звичного режиму дня, створюйте умови для ігор та відпочинку;
• відповідаючи на запитання дитини про події, що відбулися, пояснюйте усе простими словами, уникайте подробиць, що можуть налякати, а також пояснюйте, що відбувається у поточний момент;
• намагайтеся убезпечити дитину від трагічних сцен або розповідей очевидців, від розпитування сторонніми про  події, які можуть травмувати психіку малечі;
• дозволяйте дитині бути поруч із вами, якщо їй страшно;
• будьте терплячими, якщо дитина починає поводитися, як діти молодшого віку;
• дозвольте дитині сумувати, вислуховуйте її думки і страхи без осуду, питайте, що її турбує, чого вона боїться, підтримуйте її, обговоріть, як поводитися, щоб почуватися в безпеці;
• чітко визначте правила поведінки дитини та поясніть їх;
• заохочуйте прагнення дитини бути корисною оточенню, надавайте їй таку можливість.
• Джерело https://mon.gov.ua/ua/news/yak-pidtrimati-ditinu-yaka-perezhivaye-posttravmatichnij-stres-poradi-dlya-batkiv