Коли ваша дитина перебуває у стані відчаю 

У випадку, коли ваша дитина перебуває у стані відчаю, слід поводитися так: 

1. Залишайтесь самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти. 

2. Дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом, це дозволить встановити довірливі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про наболіле. 

3. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину. 

4. Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних, не варто діяти як вчитель або експерт, розв’язувати кризу прямолінійно, це може відштовхнути дитину. 

5. Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй вилити вам душу. 

6. Не думайте, що вам слід говорити щоразу, коли виникає пауза в розмові, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині. 

7. Виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання, які будуть для дитини менш загрозливими, аніж складні, «розслідувальні». 8. Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син чи донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особисті, хворобливі речі. 

9. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, майте власну позицію.

10. Дайте своєму синові чи доньці знайти свої власні відповіді на запитання, навіть тоді, коли вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації. 

11. Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може примусити вас почуватися безпорадними й дурними, але вам, на щастя, найчастіше і не слід приймати будь-яких певних рішень, негайно змінювати життя або навіть рятувати її – ваш син або дочка врятуються самі, варто тільки довіряти їм. 

І останнє – якщо ви не знаєте, що говорити, не кажіть нічого, просто будьте поруч

 Поради для батьків: як підтримати та заспокоїти дитину під час війни 

Під час війни діти потребують особливої уваги з боку батьків. 

Страх, тривога та нервове напруження – ці почуття особливо впливають на дитячу психіку. 

Як підтримати та заспокоїти дитину під час війни, щоб зменшити наслідки психологічної травми? 1. Мінімізуйте перегляд новин з дитиною. В ідеалі, уникайте їх перегляду при дитині. Задля власного спокою можна поставити дедлайн на їх перегляд, уникаючи постійного моніторингу соцмереж. 

2. Говоріть з дитиною. Багато. Постійно. Це прекрасний інструмент, який можна взяти із собою в укриття. Намагайтеся бути максимально чесними та озвучуйте лише правдиві факти або те, в чому дійсно впевнені і у що вірите самі.

3. Діти потребують тактильності. Іншими словами, намагайтеся обіймати їх якомога частіше. Для молодших дітей гарно спрацюють пальчикові ігри. Можна спробувати створити максимальне відчуття безпеки: обійміть дитину; ритмічними, проте не динамічними погойдуваннями рухайтеся вправо-вліво або вперед-назад; можна паралельно з цим погладжувати дитину або намугикувати якусь мелодію. І не важливо скільки Вашій дитині років: 4 чи 12…

 4. Не соромтеся говорити зі своєю дитиною про власні почуття та емоції.

Ви живі! У Вас є емоції! Ви вчите дитину тому, що проявляти їх - це нормально. 

5. Прислухайтеся до дітей. Найчастіше, вони транслюють те, що переживають і відчувають мимовільно. Інколи, самі не розуміючи, що з ними відбувається. Дуже гарно спрацює повторення за дитиною її ж тверджень. Наприклад: «Ти злишся на … Так?», «Ти боїшся, що …» і т.д. 

6. Спостерігайте за грою дитини. Саме в грі дитина проживає те, що свідомо прожити не в змозі. Гра може допомогти зрозуміти те, що дитина не зможе проговорити. 

7. Не втомлюйтеся повторювати дитині, що ви поруч, що ви її захищаєте, турбуєтеся про неї, що вона не самотня. Намагайтеся бути в зоні постійного доступу: фізично, по телефону, по відеозв’язку (у випадках, коли доводиться бути окремо).

 8. Дозвольте дитині брати із собою важливу річ або іграшку. Це створить додаткове відчуття безпеки. Якщо десь забувши лишатиме – нагадайте про неї. Якщо загубить – дозвольте посумувати, а, за потреби, запропонуйте обрати іншу для турботи. 

9. Не ігноруйте можливості створити символічні ритуали перед сном. Це може бути, наприклад, розмова на нейтральні або спільні теми або обійми із старшими дітьми. З молодшими дітьми може бути читання або складання казок, обійми та погладжування. 

10. Дозволяйте дітям знімати напругу в конструктивний спосіб. Це можуть бути найрізноманітніші ігри та техніки: 

- можна рвати або зминати папір; 

- гра в «паперові» сніжки; - можна «боксувати» м’яку подушку; 

- запропонуйте крик без крику: просимо дитину спробувати закричати, але без голосу (гучності);

- «стаканчик крику» або «мішечок крику»: можна кричати, але лише направивши цей крик в мішечок або стаканчик; 

- ігри з водою (воду можна переливати із ємності в ємність) та піском.

 

Дитячі страхи та методи їх подолання

У кожного з нас існує багаж страхів, який часто ми «збираємо» в дитинстві. Хтось боїться висоти чи темряви, а комусь лячно гратися з великими породами собак. Страх — це природна частина розвитку людини. Надто активна уява дітей також провокує появу страхів, до яких приєднуються й власні травматичні переживання чи хвилювання перед невідомим (наприклад, першим днем школи). Звичайні страхи мають тимчасовий характер і часто проходять без допомоги дорослих. Але, щоб вони не переростали у фобії, варто обговорювати страхи та знати, як допомогти дитині їх позбутися. 

Як розпізнати фобії у дитини?

Певні обставини чи ситуації можуть природно викликати страх у малечі. Коли дитина знову почувається у безпеці, то страх, так само природно, має зникнути. Проте фобії — це більш серйозні проблеми, які потребують уваги. Діти з фобіями часто уникають певних місць або дій і демонструють тривожну поведінку в подібних ситуаціях. 

Як проявляється фобія у дитини:

• Постійне уникання певних ситуацій або предметів.
• Тривожність або паніка при зустрічі з об'єктом страху.
• Відмова від щоденних активностей через страх.
• Проблеми зі сном або інші порушення режиму.
• Зміни в поведінці, коли дитина стає більш замкнутою або дратівливою.

Наприклад, дитина, яка боїться темряви, може відмовлятися йти спати без світла або уникати навіть короткого перебування у затемнених приміщеннях.

Причини дитячих страхів

Дитячі страхи виникають через кілька основних причин:

1. Невідомість. Діти часто бояться того, чого не розуміють або не можуть пояснити. Це може бути страх перед темрявою, новими місцями або навіть незнайомими людьми.
2. Пережитий негативний досвід. Якщо дитина вже пережила стресову ситуацію, пов'язану з певним об'єктом або подією, це може викликати страх. Наприклад, після ураження електричним струмом у дитини може з’явитися страх перед електроприладами.
3. Уява. Малюки мають дуже розвинену уяву, і інколи вони створюють власні загрози, які можуть лякати. Наприклад, страх перед «чудовиськами під ліжком».
4. Вплив оточення. Діти часто копіюють поведінку дорослих або інших дітей. Якщо батьки демонструють страх перед певними ситуаціями, дитина може наслідувати їхні емоції.

Як фобії та страхи впливають на дитячу психіку?

Страхи перешкоджають нормальному психологічному розвитку людини. Вони провокують тривожність, впливають на самооцінку дитини та її соціальні навички. Наприклад, страх перед знайомством з новими людьми може обмежувати пошук свого хобі чи погіршувати успішність в навчанні, а дітям зі страхом висоти складно долучатися до активних ігор. 

Коли дитина тривалий час відчуває страх, то може замикатися в собі, менше спілкуватися та взаємодіяти з іншими. Подібна соціальна ізоляція погано впливає на емоційний інтелект і шкодить розвитку дитини. 

Як допомогти дитині позбутися страху: поради психолога для батьків

Для того, щоб допомогти малечі пройти етап певного страху, варто дотримуватися кількох порад: 

1. Розмовляйте з дитиною. Найважливіше, що можуть зробити батьки, це вислухати дитину та дати їй зрозуміти, що її страхи не є чимось соромним. Поясніть, що страхи — це нормально, і допоможіть їй висловити свої емоції.

2. Пояснюйте реальність. Розповідайте дитині, що об'єкт її страху не є небезпечним або реальним. Наприклад, якщо дитина боїться темряви через вигаданих монстрів, запевніть, що їх не існує.

3. Вчіть дитину методам самозаспокоєння. Покажіть прості техніки дихання або способи розслаблення, які допоможуть їй заспокоїтися у стресових ситуаціях.

4. Створюйте ситуації, де дитина почувається у безпеці. Якщо страхи дитини пов'язані з певним місцем або об'єктом, поступово допомагайте їй взаємодіяти з цим, збільшуючи рівень комфорту. 

5. Грайте в рольові ігри. Ігри можуть бути ефективним способом для подолання страхів. Дитина може через гру «пережити» свої страхи у безпечному середовищі.

Щоб знизити загальний рівень тривожності важливо сформувати стабільний розпорядок дня дитини. Сон, прийоми їжі та відпочинок за графіком допоможуть почуватися більш захищено та психологічно стабільно. 

Коли необхідно звернутись до спеціаліста?

Якщо страх не проходить в дитини протягом тривалого часу та суттєво впливає на якість життя, варто звернутися за професійною порадою. Дитячі психологи в зрозумілій малечі формі допоможуть зʼясувати причину страхів і віднайти ефективний спосіб їх подолання. 

У яких ситуаціях доцільно звертатися до спеціаліста:

• Страхи заважають дитині виконувати щоденні завдання.
• У дитини спостерігаються порушення сну або апетиту через страх.
• Дитина уникає соціальної взаємодії або певних ситуацій, які важливі для її розвитку.

Психологічна допомога у такому випадку проводиться індивідуально як з дитиною, так і з батьками, яким корисно навчитися допомагати дітям у майбутньому. Головне памʼятати, що дитячі страхи є нормальним етапом розвитку, в якому важливі довіра та підтримка. Регулярне спілкування та створення безпечного середовища допоможуть дитині відчути себе впевненіше та подолати свої страхи. 

Джерело https://www.rozmova.me/blog/dityachi-strahi-ta-metodi-yih-podolannya