Профілактика дитячої депресії 

Виділяють три аспекти причин депресії: біологічний (генетичні, спадкові та біологічні особливості), психологічний (відсутність досвіду безпечної прив’язаності, ранній досвід насилля різних видів — шкільного булінгу, сімейного насильства тощо) і соціальний (бідність, війна, стихійні лиха і катастрофи).

Найчастіші прояви депресії:

• відчуття смутку, безнадії або дратівливості більшість часу;
• відсутність інтересу до занять, які раніше цікавили;
• зміни у режимі харчування — дитина може переїдати або їсти набагато менше, ніж зазвичай;
• зміни у режимі сну — дитина може спати набагато більше або менше, ніж зазвичай;
• низький рівень енергії, втома чи напруженість і неспокій більшість часу;
• труднощі з концентрацією уваги;
• негативні уявлення про себе, відчуття нікчемності чи провини;
• думки про самогубство чи самоушкодження.

Симптоми депресії можуть зберігатися тижнями, місяцями або роками та зумовлювати міжособистісні та психосоціальні проблеми. Багато батьків дітей із депресією ніколи не звертаються по відповідне лікування для своєї дитини, хоча таке лікування здатне покращити самопочуття багатьох людей з депресією.

Також необхідно пам’ятати, що депресія у дітей пов’язана з підвищеним ризиком самогубства і цей ризик зростає, особливо серед хлопчиків-підлітків, коли депресію супроводжують інші розлади психічного здоров’я (наприклад, розлад поведінки, зловживання психоактивними речовинами).

Червоні прапорці суїцидального ризику:

• виникнення одночасно кількох симптомів депресії (зміна апетиту, сну, активності тощо);
• соціальна самоізоляція, зокрема ізоляція від сім’ї;
• розмови про самогубство, безнадійність чи безпорадність;
• часті епізоди небажаної або ризикованої поведінки;
• часті нещасні випадки з дитиною (випадкові вдаряння, порізи, інше);
• уживання психоактивних речовин;
• зосередження на негативних темах і темах, пов’язаних із хворобами;
• розмови про смерть;
• часті плаксивість чи пригнічений настрій;
• роздавання власних речей.

Що робити батькам, якщо є ймовірність того, що у дитини розвивається депресія?

1. Поговоріть із нею. Спробуйте дізнатися, що її турбує і як вона себе почуває. Що б не спричиняло проблему, поставтеся до цього серйозно.

2. Якщо дитина не хоче розмовляти, дайте їй зрозуміти, що ви хвилюєтеся за неї і ви поруч, якщо вона захоче поговорити, — стратегія «відкритих дверей». Також можна запропонувати їй поговорити з кимось, кому вона довіряє.

3. Може бути корисним поговорити з іншими людьми, які знають вашу дитину, включно з іншими членами родини. Також можете зв’язатися з персоналом школи, щоб розпитати вчителів, чи є у них якісь занепокоєння стосовно вашої дитини.

4. Домовтеся про візит до лікаря, якщо симптоми депресії у вашої дитини тривають принаймні два тижні.

Для запобігання депресії подбайте, щоб у вашої дитини було достатньо:

• світлового дня (природного вітаміну D);
• якісного сну;
• фізичної активності;
• задоволення та радості;
• навчання;
• соціальної взаємодії;
• живого спілкування.

Добрі стосунки — джерело життєстійкості дитини та всієї родини.

Для самодопомоги та підтримки своїх близьких використовуйте також «Аптечку швидкої психологічної допомоги», яка була розроблена в рамках Всеукраїнської програми ментального здоров’я за підтримки першої леді Олени Зеленської «Ти як?». Тут зібрані прості вправи для заспокоєння та поради щодо плекання стійкості.

Джерело https://phc.org.ua/news/depresiya-sered-ditey-prichini-naslidki-ta-sposobi-zapobigannya

Джерело https://www.facebook.com/photo?fbid=122197530752057570&set=pcb.1590815181585024

Як допомогти дитині перебороти негативні думки

Є кілька типів негативного мислення. Одні діти негативно ставляться до самих себе, інші ж бояться, що станеться щось погане. Далі описані приклади основних типів негативного мислення й того, як воно впливає на поведінку дитини:

Узагальнення конкретної ситуації – дитину попросили поступитись брату чергою у грі. Дитина думає: «Він завжди отримує все, що хоче, а мені ніколи нічого не дістається!». Вона обурюється й відмовляється грати.

Недооцінка своїх здібностей – коли дитині кажуть, що вона неправильно розв’язала задачу, то вона розриває свою роботу й думає: «Я нічого не можу зробити правильно! У мене завжди виходять лише неправильні відповіді!».

Перебільшення значення ситуації – дитина дізнається, що в тесті з математики дала дві неправильні відповіді з десяти. Вона доходить висновку: «Я не вмію розв’язувати математичні задачі» і вдома у другій половині дня відмовляється виконувати домашнє завдання з цього предмета.

Прогнозування того, що станеться щось погане – дитина думає про доповідь, з якою завтра повинна виступити перед класом, і хвилюється: «Я не впораюсь, і всі будуть сміятись із мене». Вона намагається переконати свою матір, що почувається погано, тому завтра повинна залишитись удома.

Зосередження уваги на негативі – дитина отримала хорошу оцінку за контрольну роботу з хімії, познайомилась із новим другом на перерві й була вибрана в команду для участі у брейн-рингу. Але коли її мати спитала, як пройшов день, вона стала стверджувати, що день був жахливим, бо вона забула кросівки на фізкультурі. Після чого весь вечір провела, хмурячись і закрившись у своїй кімнаті.

​Допомагаємо покласти край негативу

Уміння вирішувати проблеми, пов'язані з негативним мисленням, – це частина триєдиного підходу до розвитку психологічної стійкості дітей. Якщо ви чуєте, що дитина висловлюється вголос занадто негативно або спостерігаєте її поведінку, яка свідчить, що вона, найімовірніше, негативно мислить, важливо братись до вирішення цієї проблеми якомога швидше. Далі пропонуються п'ять способів допомогти дитині вгамувати її негативне мислення.

1. Визнавайте почуття вашої дитини. Коли ваша дитина плаче від фізичного чи душевного болю, замість того, щоб сказати їй: «Та в тебе все гаразд», визнайте її почуття. Проявіть співчуття й чітко роз'ясніть, що ви намагаєтесь з’ясувати та зрозуміти, що вона зараз відчуває, – навіть якщо її емоції здаються награними. Скажіть щось на зразок: «Я бачу, що ти засмучений» або «Я розумію, що ти нервуєш». Коли діти відчувають, що їх приймають, цінують і рахуються з їх почуттями, вони починають пошук конструктивних способів впоратись із неприємними емоціями.

2. Делікатно вкажіть дитині на те, що її думки можуть бути помилковими. Кінцева мета повинна полягати в тому, щоб дитина сама вміла розпізнавати й коригувати свої негативні думки, а не покладалась на вас. Щоб допомогти їй дійти власних висновків, ставте запитання, які допоможуть їй зрозуміти, що її думки можуть бути неправильними. Наприклад, якщо ваша дитина каже, що вона все робить не так, скажіть їй: «Згадай ті моменти, коли ти була впевнена у правильності своїх вчинків». Допоможіть їй визначати деякі винятки із правил, щоб вона бачила, що її думка не зовсім правильна.

3. Розглядайте проблему з різних точок зору. Іноді кращий спосіб відокремити емоції від думок – запитати: «Що б ти сказав своєму другу, який би теж так подумав?». Ще ви можете запитати дитину, що на її місці зробив би улюблений персонаж мультфільму або супергерой. Якщо дитина розгляне проблему під іншим кутом, це може змінити напрямок її мислення.

4. Замінюйте негативні думки більш реалістичними. Допомагайте своїй дитині формувати більш реалістичний світогляд. Замість того щоб казати собі: «Я нічого не можу зробити правильно», їй буде корисно сказати собі: «Іноді я роблю помилки, і це нормально». Учіть дитину ставитись до себе з тією ж добротою й повагою, з якими, треба сподіватись, вона ставиться до інших людей.

5. Рішення проблеми, що робити далі. Допомагайте своїй дитині перетворювати негативні думки на позитивні дії й активно вирішувати проблему вибору в той момент, коли до неї приходять похмурі думки. Наприклад, якщо вона припускає, що провалить тест із фізики, змусьте її вжити заходи для запобігання такого розвитку подій, нехай вона, наприклад, повторить предмет або поставить запитання, якщо їй щось незрозуміло. Учіть дитину приймати конструктивні рішення, навіть якщо вона зіштовхується з важкими завданнями та неприємними ситуаціями.

Джерело Розвиток дитин