Дитячі страхи та методи їх подолання

У кожного з нас існує багаж страхів, який часто ми «збираємо» в дитинстві. Хтось боїться висоти чи темряви, а комусь лячно гратися з великими породами собак. Страх — це природна частина розвитку людини. Надто активна уява дітей також провокує появу страхів, до яких приєднуються й власні травматичні переживання чи хвилювання перед невідомим (наприклад, першим днем школи). Звичайні страхи мають тимчасовий характер і часто проходять без допомоги дорослих. Але, щоб вони не переростали у фобії, варто обговорювати страхи та знати, як допомогти дитині їх позбутися. 

Як розпізнати фобії у дитини?

Певні обставини чи ситуації можуть природно викликати страх у малечі. Коли дитина знову почувається у безпеці, то страх, так само природно, має зникнути. Проте фобії — це більш серйозні проблеми, які потребують уваги. Діти з фобіями часто уникають певних місць або дій і демонструють тривожну поведінку в подібних ситуаціях. 

Як проявляється фобія у дитини:

• Постійне уникання певних ситуацій або предметів.
• Тривожність або паніка при зустрічі з об'єктом страху.
• Відмова від щоденних активностей через страх.
• Проблеми зі сном або інші порушення режиму.
• Зміни в поведінці, коли дитина стає більш замкнутою або дратівливою.

Наприклад, дитина, яка боїться темряви, може відмовлятися йти спати без світла або уникати навіть короткого перебування у затемнених приміщеннях.

Причини дитячих страхів

Дитячі страхи виникають через кілька основних причин:

1. Невідомість. Діти часто бояться того, чого не розуміють або не можуть пояснити. Це може бути страх перед темрявою, новими місцями або навіть незнайомими людьми.
2. Пережитий негативний досвід. Якщо дитина вже пережила стресову ситуацію, пов'язану з певним об'єктом або подією, це може викликати страх. Наприклад, після ураження електричним струмом у дитини може з’явитися страх перед електроприладами.
3. Уява. Малюки мають дуже розвинену уяву, і інколи вони створюють власні загрози, які можуть лякати. Наприклад, страх перед «чудовиськами під ліжком».
4. Вплив оточення. Діти часто копіюють поведінку дорослих або інших дітей. Якщо батьки демонструють страх перед певними ситуаціями, дитина може наслідувати їхні емоції.

Як фобії та страхи впливають на дитячу психіку?

Страхи перешкоджають нормальному психологічному розвитку людини. Вони провокують тривожність, впливають на самооцінку дитини та її соціальні навички. Наприклад, страх перед знайомством з новими людьми може обмежувати пошук свого хобі чи погіршувати успішність в навчанні, а дітям зі страхом висоти складно долучатися до активних ігор. 

Коли дитина тривалий час відчуває страх, то може замикатися в собі, менше спілкуватися та взаємодіяти з іншими. Подібна соціальна ізоляція погано впливає на емоційний інтелект і шкодить розвитку дитини. 

Як допомогти дитині позбутися страху: поради психолога для батьків

Для того, щоб допомогти малечі пройти етап певного страху, варто дотримуватися кількох порад: 

1. Розмовляйте з дитиною. Найважливіше, що можуть зробити батьки, це вислухати дитину та дати їй зрозуміти, що її страхи не є чимось соромним. Поясніть, що страхи — це нормально, і допоможіть їй висловити свої емоції.

2. Пояснюйте реальність. Розповідайте дитині, що об'єкт її страху не є небезпечним або реальним. Наприклад, якщо дитина боїться темряви через вигаданих монстрів, запевніть, що їх не існує.

3. Вчіть дитину методам самозаспокоєння. Покажіть прості техніки дихання або способи розслаблення, які допоможуть їй заспокоїтися у стресових ситуаціях.

4. Створюйте ситуації, де дитина почувається у безпеці. Якщо страхи дитини пов'язані з певним місцем або об'єктом, поступово допомагайте їй взаємодіяти з цим, збільшуючи рівень комфорту. 

5. Грайте в рольові ігри. Ігри можуть бути ефективним способом для подолання страхів. Дитина може через гру «пережити» свої страхи у безпечному середовищі.

Щоб знизити загальний рівень тривожності важливо сформувати стабільний розпорядок дня дитини. Сон, прийоми їжі та відпочинок за графіком допоможуть почуватися більш захищено та психологічно стабільно. 

Коли необхідно звернутись до спеціаліста?

Якщо страх не проходить в дитини протягом тривалого часу та суттєво впливає на якість життя, варто звернутися за професійною порадою. Дитячі психологи в зрозумілій малечі формі допоможуть зʼясувати причину страхів і віднайти ефективний спосіб їх подолання. 

У яких ситуаціях доцільно звертатися до спеціаліста:

• Страхи заважають дитині виконувати щоденні завдання.
• У дитини спостерігаються порушення сну або апетиту через страх.
• Дитина уникає соціальної взаємодії або певних ситуацій, які важливі для її розвитку.

Психологічна допомога у такому випадку проводиться індивідуально як з дитиною, так і з батьками, яким корисно навчитися допомагати дітям у майбутньому. Головне памʼятати, що дитячі страхи є нормальним етапом розвитку, в якому важливі довіра та підтримка. Регулярне спілкування та створення безпечного середовища допоможуть дитині відчути себе впевненіше та подолати свої страхи. 

Джерело https://www.rozmova.me/blog/dityachi-strahi-ta-metodi-yih-podolannya 

 

П’ять небезпечних ігор підлітків — зверніть на них увагу

«Біжи або помри»

Чи існує гра саме з такою назвою, про яку кілька тижнів тому заговорили в пресі, чи це фейк? Хай там як уявляли собі це тінейджери, але чимало водіїв свідчать, що діти свідомо чекають, коли авто наблизиться, та перебігають дорогу. Навряд чи раптом всі ці школярі просто стали недбало ставитися до правил поведінки на дорозі. Не важливо, чи є це змаганням, варіантом завоювати авторитет або челенджем, який знімає на відео одноліток. Адже гра ця смертельно небезпечна. Аварії та наїзди — перша за рівнем поширеності причина смерті молоді 15–24 років, за даними МОЗ.

Якщо тінейджер із друзями обговорює якісь відео, про які не хоче згадувати, це можуть бути зовсім не ті дорослі фільми, які першими спадають на думку. Тож варто насторожитися. Тривожні дзвіночки: підлітки обговорюють або роздивляються в інтернеті аварії, проблеми друзів з дорожньою поліцією, якісь суперечки та парі, сутність яких вони не хочуть розкривати. Їх непокоять теми ризику, везіння, інтернет-популярності, «що людина здатна зробити на слабо».

Якщо з’явилися сумніви, варто про всяк випадок поговорити про перебігання. Але не намагайтеся приголомшити дитину ризиком загинути або тим, як ви страждатимете, якщо її втратите. Ці аргументи гаснуть поряд з бажанням завоювати авторитет ровесників в інтернеті. Краще розповісти про травми: втрату кінцівок, ризик бути прикутим до ліжка до кінця життя. Можна навіть сходити разом до лікарні у відділення травматології.

«Руфінг»

Ця смертельно небезпечна «розвага» полягає в тому, щоб освоювати дахи висотних будівель. Підлітки знаходять ті, де на горищі ненадійно замкнені виходи, або ж зламують замки. Руфери теж викладають відео зі своїми «пригодами» або ж просто проводять там час компаніями. Ті, хто зовсім не цінує своє життя, розпивають на даху пиво та інші алкогольні напої (після чого координація погіршується і шансів на безпечний спуск значно менше). Хтось проводить час із гаджетами, фотографує. Є й такі, хто грає у квача на даху, злазить згори на криті балкони.

---

Найстрашніше в цих небезпечних справах те, що руфери намагаються навчати новачків, як правильно поводитися. В інтернеті можна знайти відео на цю тему. Вони підтримують контакти в соцмережах, навіть влаштовують самодіяльні конкурси, приз у яких… бази будинків, у яких легко потрапити на дах. Старші горе-наставники дають завдання молодшим підліткам 11–13 років зробити певну кількість кроків карнизом, перелізти на сусідній балкон. Певно, інколи діти й самі знаходять інформацію про це та влаштовують такі собі челенджі».

Щоб це практикувати, необхідно чимало часу, тож підліток має по кілька годин проводити без контролю дорослих. Частіше це трапляється в родинах, де не заведено знати подробиці життя сина чи доньки, мовляв, дитина десь із друзями гуляє. Краще дізнаватися більше про друзів та де саме вони проводять час. Якщо дитина бреше, це можна помітити. А цікавість до відео про руферів, перегляд відео чи фото, знятого з великої висоти — ознака того, що треба поговорити про небезпеку прогулянок дахами. Проникнення на більшість — ще й порушення закону, яке змусить мати справу з поліцією.

«Космічний ковбой»

Це дуже давній спосіб досягти ейфорії, про який розповідають одне одному школярі. Раніше він був відомий як «собачий кайф». Але є свідчення, що він усе ще не втратив своєї популярності. Назва пішла через застосування собачих повідців або через те, що на початку підліток довго дуже швидко хекає, немов цуценя в спеку, присідає. Це підвищує тиск, серцебиття, прилив крові до голови. Після чого перекривають доступ кисню до мозку: легко здавлюють сонну артерію чи надавлюють на сонячне сплетіння. Коли мотузку, повідець чи рушник ослаблюють, дитина відчуває різкий перепад кровонаповнення, а з ним — відчуття, що нагадують результат вживання наркотиків. Це і називають «космічними мандрами».

У підлітка є величезний ризик дістати серцевий напад, інсульт, втратити відчуття тіла, замість послабити мотузку — випадково затягти. Його друзі можуть «перетримати» занадто довго так, що «гра» закінчиться летальним результатом. У поліції підозрюють, що частина самогубств через повішання підлітків, у яких на це не було жодних відомих причин, — якраз наслідки жахливих експериментів.

---

Виявити ознаки гри із задушенням можна, якщо в домі з’являються нові шарфики, повідки, краватки. Підліток може виглядати сонним, з почервонілими очима, починає страждати від головного болю, роздратування, проблем з пам’яттю. А сліди на шиї — вже яскраве свідчення біди. Знов-таки розмови про ризик загинути вразять тінейджера менше, ніж яскрава розповідь про наслідок інсульту в молодому віці або тривалого кисневого голодування мозку.

«Шопліфтинг»

Ця красива назва маскує звичайнісінькі крадіжки. Завдання — щось винести із супермаркету повз касу і не бути впійманим. Щоправда, мета — не збагачення чи отримання конкретної речі, а все те саме, підліткове: перемога в змаганні, доказ, що «не слабак», авторитет однолітків. Причому вдаються до цього, за відгуками в соцмережах, не асоціали, яких п’яні батьки залишили напівголодними, а нормальні учні з нормальних, а інколи навіть престижних шкіл. Адже саме для них це — екзотика.

Заморожені продукти проносять «на тілі», шоколадні батончики, шкарпетки та інший дріб’язок проносять у кишенях, спиртне переливають у пляшки з-під кока-коли тощо. Інколи дітям здається, що мета розважитися або зробити на спір захищає їх від суду. Тож розповідь про те, що за крадіжку кримінальна відповідальність настає з 14 років і один з її варіантів — позбавлення волі строком до 3 років, може стати для них відкриттям. Якщо дитина дивиться відео про шопліфтинг, модифікує одяг (пришиває потаємні кишені, пояси, розпорює підкладки тощо), якщо в домі з’являються нові невеличкі речі або снеки, а тим паче якщо дитину вже запідозрили вчителі чи знайомі в крадіжках, краще відверто поговорити. Сподівання, що ваша дитина на таке не здатна — це рожеві окуляри.

«Вогняний челендж»

Одна з нових горе-ігор, яку підлітки в соцмережах можуть кодувати словами «запалити не по-дитячому», «прикурити цигарку», «гра в пожежників». Ця жахлива забава захопила і США, і країни Європи, і віднедавна Україну. Тінейджери підпалюють одне одного та знімають на відео. Найчастіше йдеться про волосся або жаростійкий одяг. При цьому, як їм здається, вживають усіх заходів безпеки: поруч ванна з водою, друг з відром води чи навіть вогнегасником.

Утім, після таких експериментів діти з важкими опіками регулярно потрапляють до лікарень або навіть гинуть. Вогнегасник може не спрацювати або випасти з рук розгубленого приятеля, друг просто може впасти в ступор, синтетичний одяг може миттєво зайнятися, а від болю й жаху той, на кому палають речі, здатен втратити свідомість або через дезорієнтацію рухатися в іншому напрямку від ванної.

Зазвичай діти спочатку тренуються, тож привернути увагу батьків має підвищена цікавість до запальничок, сірників, прохання купити термостійкий одяг, запити в інтернеті та обговорення в соцмережах тем із кодовими словами.

Автор: Аліна Мірошнікова